Секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данілов заявив, що розуміє стурбованість міжнародних журналістських організацій (IFJ і EFJ) через введені санкції проти телеканалів з пулу Віктора Медведчука, але радить їм не робити «поверхневі оцінки», а розібратися у суті і вивчити контент цих телеканалів. Про це він написав у Facebook.
«Україна вже сім років живе в таких надзвичайних умовах, назва яким — війна. Війна, яку веде проти нашої країни Росія, використовуючи, зокрема, всі технології інформаційної війни, які жодним чином «не відповідають міжнародно-правовим стандартам», на необхідність дотримання яких нам вказують. Одним із знарядь гібридної зброї Росії в боротьбі проти України є телевізійні ресурси, фінансування яких фактично здійснює країна-агресор через афілійованих з нею політиків», — наголосив Данілов.
Він вважає, що IFJ і EFJ «варто було зробити найелементарніший аналіз контенту» телеканалів для того, щоб визначити, наскільки він відповідає журналістським стандартам об’єктивності і неупередженості.
«Чи можлива була би робота у Великій Британії і США під час Другої світової війни філій фашистських газет і радіостанцій? Їх закриття також було би розцінене як напад на «свободу слова»? […] На нашу країну напали, і ми будемо діяти так, як потрібно, щоб зберегти Державу і Незалежність», — підкреслив секретар РНБО.
- 2 лютого президент Володимир Зеленський ввів у дію санкції проти нардепа від ОПзЖ, близького соратника Медведчука — Тараса Козака, а також його телеканалів — «112 Україна», ZIK і NewsOne. Санкції щодо каналів передбачають анулювання ліцензій та заборону користуватися радіочастотним ресурсом України. Телеканали у спільній заяві назвали це політичним тиском і розправою. СБУ заявила, що надала РНБО обґрунтовані рекомендації для блокування каналів Медведчука.
- Після введення санкцій канали поступово почали зникати на кабельному телебаченні. Водночас їхні акаунти в YouTube продовжують працювати, але Мінкультури звернеться до відеохостингу з проханням про блокування.
- Зеленський заявив, що Україна підтримує свободу слова, але не тоді, коли пропаганду фінансує країна-агресор.