Голова Конституційного суду Олександр Тупицький, за даними розслідувачів, у 2006-2010 роках брав тіньову участь у приватизації Зуївського енергомеханічного заводу бізнесменом Владиславом Дрегером. На час приватизації Тупицький був районним суддею Донецька.
Про це йдеться у розслідуванні журналістів програми «Схеми».
Журналістам вдалося отримати копію записів розмови між Тупицьким та Дрегером. Ці розмови були записані у 2018 році у рамках кримінального провадження щодо іншого судді — колишнього голови Вищого господарського суду України Віктора Татькова, який зараз у розшуку.
Тупицький, який на час розмови був заступником голови КСУ, запросив на зустріч у кафе поблизу суду свого знайомого — донецького бізнесмена Владислава Дрегера. Останній на той момент вже співпрацював зі слідчими Генпрокуратури та СБУ і записав цю розмову.
На зустрічі Тупицький намагався відмовити Дрегера від дачі показів правоохоронцям довкола заводу, в заволодінні яким підозрюється Татьков.
Зуївський енергомеханічний завод до 2006 року належав трудовому колективу, але згодом на нього кинув оком бізнесмен Дрегер. Переділ активів заводу і його оформлення на підконтрольне йому підприємство супроводжувалось судовими суперечками, які вирішували в господарських судах Донецької області. В одному з них працював суддя Артур Ємельянов, а інший — Донецький апеляційний господарський суд – очолював тоді Татьков.
Дрегер не мав особистих контактів ні з тим, ні з іншим, але знав Тупицького, який на той час був головою Куйбишевського райсуду Донецька. Він, власне, і познайомив Дрегера з суддями.
У підсумку Дрегер таки приватизував завод, а суддя Татьков став його співвласником. Проте частку у 40% заводу Татьков оформив наближеного до його родини юриста Антона Яїцькова. Журналісти припускають, що Тупицький теж міг отримати свою частку на заводі за те, що звів Дрегера з Татьковим. На записах розмови озвучують про 4% частки.
Проте з обранням Віктора Януковича президентом у бізнесмена Дрегера виникли такі проблеми, які його судді-партнери вже не могли вирішити. У Дрегера був давній конфлікт зі старшим сином Януковича Олександром щодо контролю над автобусними пасажироперевезеннями в області.
Тоді проти Дрегера порушили кримінальні справи — зокрема щодо шахрайства з відчуженням майна заводу. Тому Татьков запропонував бізнесменові на цей час тимчасово оформити весь завод на фірму близького юриста Яїцькова.
Дрегер просидів у СІЗО майже три роки. Звільнили його лише після Революції гідності в 2014 році. За цей час активи заводу так і залишились під контролем юриста Татькова, і, як з’ясувалося, довіреної особи Тупицького. А Дрегер залишився ні з чим, тому вирішив свідчити проти Татькова. Дізнавшись про це, Тупицький вирішив відмовити його від цієї ідеї.
Тупицький під час розмови почав застерігати бізнесмена про наслідки: «Я просто прийшов на випередження цієї ситуації — що цією х*** займатися не варто. Якщо вона у когось десь і проскочила в думках, то нею займатися не варто. Хоча б стосовно мене особисто не варто, тому що вона нічим не закінчиться», — заявляв на плівках Тупицький.
Тому він запропонував Дрегеру кілька варіантів — вступити в перемовний процес, полетівши до судді Татькова до Австрії, де той перебував, або ж продати сам завод, який зараз перебуває на непідконтрольній Києву території. Також Тупицький пропонував і інший варіант — «натравити» СБУ на самого Татькова, який нібито навіть із Австрії має контроль над діяльністю заводу на окупованій території.
Але натомість Тупицький хотів отримати фінансову винагороду. «Вважали б ви за потрібне разом із ним чи кожен окремо дати мені яку-небудь копійку за участь у цих справах — напевно, я б не відмовився. Чому я маю відмовлятися, якщо я всередині колись стояв цього питання?» — сказав він на плівках.
Зроблені Дрегером аудіозаписи не лише стали ще одним доказом, але і були виділені в окреме кримінальне провадження, в якому досліджується вже роль і самого Тупицького.
Дрегер під час спілкуванням з журналістами підтвердив, що у 2018 році мав зустріч із Тупицьким, під час якої той намагався переконати бізнесмена не давати свідчень проти нього і Татькова. Але інших деталей Дрегер не повідомив, посилаючись на таємницю слідства.
Згодом журналісти звернулися за коментарем і до Тупицького. Він стверджував, що не підтримував стосунків із зазначеними особами. «Кілька років тому, фактично з тих самих питань, мене було допитано як свідка слідчим Генпрокуратури в межах досудового розслідування кримінального провадження. Наразі мені не відомо про результати розслідування кримінального провадження та кінцеві процесуальні рішення», — відповів Тупицький.
- 27 жовтня Велика палата КСУ визнала неконституційною кримінальну відповідальність за недостовірне декларування та приховування майна. Пізніше стало відомо, що КС визнав неконституційними повноваження НАЗК моніторити спосіб життя чиновників.
- 29 жовтня відбулися термінові засідання Кабінету міністрів і Ради національної безпеки та оборони. Після цього за розпорядженням уряду НАЗК з 00:00 30 жовтня відкрило доступ до реєстру електронних декларацій, який не працював із вечора 28 жовтня.
- 4 грудня Верховна Рада повернула кримінальну відповідальність за декларування недостовірної інформації — депутати ухвалили законопроєкт, який передбачає штраф і обмеження волі, але не увʼязнення. У НАЗК розкритикували документ за мʼякість і попросили Зеленського накласти вето на закон.