«Початок кінця», «Україна на колінах» та нові вибори. Головні тези з виступу Лукашенка на провладному мітингу

Автор:
Вікторія Мартинюк
Дата:

У Мінську на площі Незалежності 16 серпня відбувся мітинг на підтримку самопроголошеного президента Олександра Лукашенка за участі кількох тисяч людей. Більшість із них — працівники бюджетної сфери, яких централізовано привезли з регіонів.

Мітинг розпочався пізніше заявленого часу, близько 13-ї години, і тривав півтори години. Близько 14-ї до людей вийшов Лукашенко — його виступ тривав пів години і супроводжувався аплодисментами та схвальними вигуками.

Самопроголошений президент згадав 90-ті роки, «жорсткий курс», відмовився від повторних президентських виборів, знову заявив про «зовнішнє втручання» та війська НАТО біля кордонів Білорусі. Наприкінці виступу сказав, що стає на коліна перед народом, але насправді так і не став. Через десять хвилин після завершення учасники мітингу почали розходитися.

«Бабель» публікує головні цитати з виступу Лукашенка.

«Ви просили кусок хліба і комбайн»

  • «Я памʼятаю ті 90-ті, тут стояли робітники з каструлями і чайниками, просили їсти, нагодувати їх дітей. Я це все бачив і тоді поклявся допомогти вам».
  • «Я не прихильник мітингів, це не моя вина, що мені довелося вас покликати на допомогу. Тоді в середині 1990-х, на мітингах і площах, на жаль і тут в парламенті, ми знищили свою величезну імперію, без якої не вирішувалося жодне питання в світі. Ми отримали кривавий обрубок. Ви просили шматок хліба, ви просили 20 доларів зарплати, ви просили запустити завод, ви просили комбайн».
  • «Так, ми проводили жорсткий курс, комусь моя політика, може, не дуже подобається, але ми з вами затвердили цю владу в середині 1990-х. Ви тоді просили навести порядок — я його навів. Ви просили без корупції і олігархів — де вони ці олігархи? Ви просили очистити вулиці Мінська і дороги від бандитів — я зробив».
  • «Ви хочете реформ? Скажіть! Завтра почнемо!».

«Підемо на вибори — загинемо»

  • «Хтось хоче нових виборів. У вікно подивіться! Літаки за 15 хвилин від нас. Натівські війська брязкають гусеницями біля воріт Білорусі. Литва, Латвія, Польща та, на жаль, наша рідна Україна, її керівництво, наказують нам провести нові вибори. Якщо ми їх послухаємо, нам кінець. Ми загинемо як нація!».
  • «Нас хочуть послабити. Хто піде на ці вибори? Бандити і урки. Підемо на вибори — а працювати хто буде? Підемо на вибори — загинемо, і цього хочуть там за кордоном».
  • «Нам пропонують солдатів НАТО, чорношкірих, жовторотих і білявих. Нас хочуть одягнути в постоли і поганяти батогом. Невже ви цього не бачите? Якщо хтось цього хоче — без мене. Я ніколи не піду на злам нашої держави».

«Загубите першого президента — це буде початок вашого кінця»

  • «Якщо хтось захоче віддати країну, навіть коли я буду мертвим, я не дозволю цього! […] Я живий і буду жити! Памʼятайте, я вас ніколи не зраджував і ніколи вас не зраджу!».
  • «У нас немає друзів [у світі], всі хочуть, щоб ми стали на коліна, але ми не станемо […] Ми станемо всі Брестською фортецею, країну не віддамо».
  • «Запамʼятайте — загубите не Лукашенка, загубите першого президента, це буде початок вашого кінця. Ви завжди будете, як в Україні, як в інших країнах, стояти на колінах і молитися невідомо на кого! Будете жебраками, будете ходити з простягнутою рукою і просити шматок хліба. Я вас попереджав — вибори будуть цікавими, а після виборів — буде ще цікавіше. Як у воду дивився».
  • «Я стою перед вами на колінах [насправді так і не став, він висловився фігурально] вперше в житті. Ви на це заслуговуєте. Спасибі вам, селяни. Спасибі вам, робочі, не віддавайте свої заводи. Спасибі вам, ветерани. Спасибі вам, солдати нашої армії».