Чотири роки тому, 29 липня 2022 року, росіяни здійснили один з наймасштабніших терактів за весь час повномасштабної війни — підірвали барак на території Волноваської виправної колонії № 120 в селищі Оленівка, де утримували українських військовополонених. Тоді загинули понад 50 бійців «Азову» та майже 130 отримали поранення. РФ спробувала перекласти провину на Україну і досі притримується цієї версії. «Бабель» зібрав головні факти про цю трагедію.
Першими про події в Оленівці повідомили представники окупаційного «Мінінформації ДНР»: там заявили, що нібито Україна вдарила системами HIMARS по колонії. Такий званий перший замміністра Данило Безсонов тоді намагався представити ситуацію «помстою» України своїм же військовим за «здачу в полон і відверті розповіді на камери». Тезу про те, що удару завдала Україна, бо полонені «почали говорити», згодом рознесли й інші пропагандистські медіа і телеграм-канали.
Лише за тиждень до цього теракту троє українських водіїв-волонтерів, які 100 днів провели в Оленівці, дали пресконференцію. Костянтин Величко, Ганна Ворошева і Станіслав Глушков були серед 33 водіїв, які вивозили українців з окупованих територій і яких затримали бойовики «ДНР». Українці розповіли про переповнені камери, металеві лавки замість ліжок і холод у приміщенні. Полоненим давали мінімум їжі й не більше ніж 170 мл води на день. Також вони регулярно чули крики інших увʼязенних — як припускають, під час побоїв. Усе це різко розходиться із заявами росіян про «не побитих, нагодованих, водою забезпечених» полонених, яких начебто хотіла заткнути українська влада.
У день теракту СБУ повідомила, що перехопила низку розмов бойовиків «ДНР», де ті підтверджують причетність РФ. Один з них розповідав, що лише за кілька днів до трагедії в ці бараки перевели українських полонених, а по самій колонії не було прильотів і не було чутно характерного свисту. Він припускав, що там заклали вибухівку. Такого ж висновку дійшли і фахівці СБУ після аналізу відео з колонії, які оприлюднили самі росіяни.
ГУР того ж дня заявив, що цей теракт влаштували найманці «ПВК Вагнера» за особистою вказівкою їхнього тоді ще живого керівника Євгена Пригожина. Розвідники стверджували, що «вагнерівці» не узгодили свої дії з керівництвом Міноборони РФ.
У ГУР вважали, що головною метою теракту було приховати тотальне розкрадання грошей, виділених на утримання українських військовополонених. Відомо, що 1 серпня на обʼєкт мала прибути комісія з Москви, щоб перевірити витрати та умови утримання полонених. Інша мета — збільшити соціальну напругу в Україні.
Влітку 2023 року Офіс генпрокурора заявив, що причиною вибухів в Оленівці став удар з термобаричної зброї. Такі боєприпаси є одними з найбільш ефективних в умовах укріплених районів і боїв у місті. Вони мають надзвичайну руйнівну силу завдяки високій температурі «вогняної хмари» та надлишковому тиску.
Наступного року СБУ оголосила підозру двом колишнім керівникам колонії, причетним до загибелі українських полонених, — Сергію Євсюкову та його заступнику Дмитру Нейолову. Євсюков наприкінці того ж року загинув — його автівка вибухнула в Донецьку.
А що міжнародна спільнота?
Незабаром після трагедії, 3 серпня 2022 року, ООН запустила місію, яка мала встановити, що сталось у колонії. Міжнародний комітет Червоного Хреста теж просив доступу до колонії, щоб надати допомогу пораненим і забрати тіла загиблих для належного обліку. У РФ тоді стверджували, що вони запросили фахівців ООН і МКЧХ розслідували ситуацію.
Однак вже в січні 2023-го ООН розформувала свою місію, оскільки її фахівці так і не отримали необхідних гарантій безпеки та доступу до Оленівки. А в жовтні ООН у звіті відкинула звинувачення Росії, що причиною вибуху в Оленівці була атака з HIMARS. При цьому ООН досі офіційно не визнала, що теракт був спланованою акцією РФ — в останньому звіті організація лише наголосила, що Росія утримувала військовополонених у колонії в безпосередній близькості до лінії фронту та наражала їх на небезпеку бойових дій.