У 2019 році Іран через швейцарських адвокатів і панамські офшори створив тіньову інфраструктуру для продажу нафти в Китай. Згодом до неї долучилися Росія і Венесуела.
Про це йдеться в розслідуванні Financial Times і некомерційної дослідницькою групи C4ADS.
У 2018 році президент США Дональд Трамп вийшов з ядерної угоди, яка ненадовго послабила санкції в обмін на обмеження Іраном своїх ядерних амбіцій. Наступного року він скасував тимчасові винятки, які дозволяли восьми країнам, включно з Китаєм, продовжувати купувати іранську нафту, не боячись американських санкцій.
Навесні 2019 року Іран почав створювати офшорні компанії для зареєстрованого в Панамі товарного брокера Ocean Glory Giant.
Ocean Glory хотіла оформити морські іпотеки — у цьому випадку фіксовану заставу, забезпечену судном, а не звичайний кредит на його придбання — на окремі нафтові танкери, щоб вони слугували гарантією для угод з китайськими покупцями. Якби Ocean Glory не отримала оплати за доставлену нафту, вона могла б звернути стягнення на іпотеку й заявити права власності на судно контрагента. У даних про походження нафти вказали Ірак і Малайзію.
Загалом швейцарські адвокати підписали іпотечні кредити на понад 30 танкерів вартістю близько мільярда доларів. Розслідування стверджує, що ці судна використовували майже виключно для транспортування нафти на мільярди доларів з Ірану, Венесуели, а пізніше з Росії.
Не зрозуміло, хто саме купував нафту. Кожен танкер був зареєстрований на окрему холдингову компанію в Гонконзі, на Маршаллових або Кайманових Островах, якою керував інший підставний китайський директор, що майже не мав публічного статусу. Однак номери телефонів та інші деталі в іпотечних документах свідчать про те, що деякі компанії мали звʼязки з китайськими фізичними та юридичними особами, проти яких США запровадили санкції під час першого терміну президентства Дональда Трампа.
Вісім компаній використовували один і той самий китайський номер телефону, який, згідно із записами, був зареєстрований на імʼя Лі. Ці звʼязки вказують на те, що багато суден є частиною того, що C4ADS описала як «одну з найбільших колекцій суден тіньового флоту у світі», ймовірно, контрольовану одним кінцевим бенефіціарним власником у Китаї.
З 34 морських іпотек, узгоджених між 2019 і 2023 роками, щонайменше 19 підписали у вересні або листопаді 2022 року. Саме тоді тіньовий флот почав перевозити російську нафту у відповідь на західні санкції проти Росії.
Згідно з аналізом C4ADS, поки діяли іпотеки, різні судна перевезли щонайменше 130 мільйонів барелів нафти приблизно на $9,6 мільярда. Майже половина з неї походила з Ірану, близько чверті — з Росії, трохи менше за 20% — з Венесуели. Практично вся ця нафта — 93% — опинилась у Китаї.
Обмеження для російської нафти
На початку грудня 2022 року члени G7, а також Австралія та Європейський Союз обмежили ціну на російську нафту, встановивши максимальний рівень у $60 за барель. З 5 лютого 2023 року ці країни ввели нову цінову стелю на російські нафтопродукти: $100 — для дизельного пального, $45 — для різних мастил. Для обходу нафтових санкцій Росія почала формувати тіньовий флот.
У липні 2024 року премʼєр-міністр Великої Британії Кір Стармер казав, що тіньовий флот Росії складається з майже 600 суден і становить приблизно 10% світового флоту «мокрих вантажів».
Деякі з кораблів тіньового флоту виконують функцію російських станцій прослуховування, а інші перевозять зброю до Росії. За допомогою тіньового флоту РФ щодня транспортує приблизно 1,7 мільйона барелів нафти, що дає великі прибутки Кремлю. У 2023 році Росія заробила на експорті нафти $188 мільярдів. У грудні українська розвідка зібрала досьє на 238 суден і 31 капітана, що належать до тіньового флоту, за допомогою якого Росія та Іран обходять нафтові санкції та доставляють підсанкційну нафту. 10 січня США ввели масштабний пакет санкцій проти російських нафтових компаній. Під обмеження потрапили 184 російські танкери, зокрема з тіньового флоту РФ.
18 липня 2025 року ЄС ввів 18-й пакет санкцій, який, серед іншого, передбачав зниження цінової стелі на російську нафту — до $47,6 за барель. Згодом до зниження ціни доєдналась Британія, а пізніше — Канада.