Президент Польщі Анджей Дуда підписав закон, який встановлює 11 липня Національним днем памʼяті «поляків — жертв геноциду, скоєного ОУН та УПА» на східних територіях Другої Польської Республіки.
Про це йдеться у пресрелізі.
До цього таке рішення затвердив Сейм Польщі, у ньому заявляли, що в 1939—1946 роках «українські націоналісти» нібито «скоїли злочин геноциду» проти поляків — убили «понад 100 тисяч», знищили їхнє майно та змусили «сотні тисяч» утекти.
Тоді українське Міністерство закордонних справ зазначило, що рішення Польщі «йде врозріз із духом добросусідських відносин» між країнами, і наголосило, що Україна послідовно виступає за наукове та неупереджене вивчення українсько-польських відносин. І вважає, що шлях до примирення лежить через діалог і спільну роботу істориків, а не через «політичні односторонні оцінки». Відомство закликало Польщу утриматися від кроків, які можуть призвести до «зростання напруження».
Волинська трагедія
У 1943—1944 роках на Волині відбувалися масові вбивства поляків. Польський інститут нацпамʼяті називає офіційні дані про 120 тисяч загиблих поляків на Волині та в південно-східних воєводствах Другої Речі Посполитої, а також говорить про 5 тисяч убитих українців. Українські історики називають інші цифри: до 20 тисяч убитих українців і 35—40 тисяч убитих поляків.
Так само тривають дискусії щодо виконавців злочину й організаторів. У Польщі Волинську трагедію називають «різаниною», офіційно визнали «геноцидом», звинувачують Українську повстанську армію, однак із таким трактуванням не погоджуються в Україні.
Відносини Польщі та України в контексті Волинської трагедії
Після того як Україна здобула незалежність, питання Волинської трагедії неодноразово порушували політики обох країн. Україна та Польща проводили спільні заходи для вшанування жертв і намагалися знайти точки порозуміння. Однак після того як Польща у 2016 році визнала Волинську трагедію геноцидом, дискусії загострилися.
У відповідь на масове нищення українських пам’ятників у Польщі у 2015—2017 роках і через неналежне розслідування цих злочинів Україна ввела так звані мораторії на проведення пошукових робіт та ексгумацій останків поляків, які були вбиті у 1943—1945 роках бійцями УПА.
У грудні 2020 року очільники Українського інституту національної пам’яті та Інституту національної памʼяті Республіки Польща домовились провести консультації, щоб врегулювати проблемні питання. Так напрацювали проєкт регламенту групи з їхнього вирішення, але Польща його досі не погодила.
У червні 2022 року міністерства культури України та Польщі підписали Меморандум про співробітництво у сфері національної памʼяті. Він передбачав розшук, ексгумацію і поховання жертв. Меморандум мав вступити в дію після припинення воєнного стану на території України. Але Польща під час повномасштабного вторгнення Росії постійно порушує питання пошуку та ексгумації поховань поляків на території України.
У 2023 році Україна пішла назустріч Польщі й на території колишнього сільського цвинтаря села Садове Чортківського району Тернопільської області (колишнє село Пужники) провела спільні з поляками дослідження.
Водночас Польща не виконала запиту України на відновлення меморіальної таблички на похованні воїнів УПА на горі Монастир. Питання про її відновлення в первинному вигляді, із зазначенням імен похованих у цій братській могилі, порушували на найвищому рівні — президентів України та Польщі.
- У січні 2025 року Україна вперше дозволила ексгумувати тіла польських жертв Волинської трагедії. А вже у травні на Тернопільщині закінчили ексгумацію жертв 1945 року — у Польщі називають це проривом.
- Обраний президент Польщі Кароль Навроцький чекає на продовження партнерства між Києвом і Варшавою. Однак для цього, за його словами, потрібне вирішити назрілі історичні питання — найімовірніше, він мав на увазі Волинську трагедію.