США і Данія проведуть переговори про Гренландію — перші на високому рівні після заяв американського президента Дональда Трампа про наміри контролювати острів.
Про це пише Financial Times із посиланням на джерела.
Міністр закордонних справ Данії Ларс Локке Расмуссен збирається зустрітися з держсекретарем США Марко Рубіо в кулуарах саміту міністрів закордонних справ країн-членів НАТО в Брюсселі, який розпочнеться 3 квітня.
Однак неназвані посадовці попереджають, що зустріч ще можуть скасувати через напружені відносини між Копенгагеном і Вашингтоном. Зараз данські й американські посадовці підтримують двосторонні контакти на мінімальному рівні.
Данія, яка раніше намагалася ігнорувати вимоги Трампа та закликала своїх союзників не реагувати на його коментарі про Гренландію, останніми тижнями змінила тактику — і намагається конкурувати з риторикою Вашингтону. Цими вихідними Расмуссен публічно відповів на напади адміністрації Трампа:
«Звичайно, ми відкриті до критики. Але дозвольте мені бути абсолютно відвертим: нам не подобається тон, у якому це кажуть... Це не те, як ви говорите зі своїми близькими союзниками», — зазначив голова МЗС Данії.
Що передувало
У грудні 2024 року Дональд Трамп заявив, що «володіння і контроль над Гренландією є абсолютною необхідністю» для нацбезпеки США. Він казав, що зацікавлений у купівлі острова, ще під час свого першого президентського терміну. Згодом він знову й знову повторював, що хоче заволодіти островом.
Після заяви Трампа Данія вирішила суттєво збільшити витрати на оборону острова, а також змінила королівський герб, щоб на ньому став помітніший символ Гренландії та Фарерських островів.
Після інавгурації президента Дональда Трампа премʼєрка Данії Метте Фредеріксен провела з ним розмову — вона пройшла просто жахливо, писало Financial Times.
У березні 2025 року в Гренландії пройшли парламентські вибори, перемогла правоцентристська партія Demokraatit — вона підтримує незалежність острова. Деякі гренландські політики спочатку підтримали заяви Трампа, щоб підштовхнути своє прагнення незалежності від Копенгагену. Але все частіше з’являються ознаки того, що гренландці занепокоєні через надто поспішне відділення від Данії.