1.
За кілька місяців до повномасштабного вторгнення ФСБ сформувала команду політиків і спецслужбістів, які разом з російськими військовими мали зайти на південь України й очолити місцеву владу і силовиків.
— Януковича планували повернути в Київ, а в Херсонську та Запорізьку області — поставити колишнього міністра освіти Дмитра Табачника і колишнього голову СБУ Олександра Якименка, — на умовах анонімності розповідає «Бабелю» співробітник СБУ в Києві. Його імені ми не розкриваємо — він діючий оперативник.
На Херсонщині ФСБ виділила кілька ключових напрямків роботи, розповідає наше джерело в правоохоронних органах Херсонщини. Адміністративний блок довірили колаборанту Олександру Кобцю. Він із Києва, за часів СРСР служив у КДБ, потім — у київській СБУ. У березні 2022-го Кобець виїхав з України в Європу, звідти — в росію. А 25 квітня росіяни призначили його окупаційним мером Херсону.
«Правоохоронний» блок, а точніше окупаційну поліцію Херсонщини, очолив ще один колаборант Володимир Ліпандін. До 2014 року він керував МВС у Черкаській області, але після того, як під час Майдану організував побиття активістів у Черкасах, втік до окупованого Криму.
Голова окупаційної поліції Херсонщини, колаборант Володимир Ліпандін (праворуч у формі).
«Бабель»
Якименко та його вісім поплічників, колаборанти з СБУ й міліції Севастополя і Донецької області, яких він особисто знав до 2014 року, отримали окреме завдання.
— Якименко зі своєю групою мав створити «Державну службу безпеки» в Херсонській та Запорізькій областях, російською абревіатура ГСБ, — каже джерело «Бабеля» в правоохоронних органах Херсонщини. — Але весь південний напрямок він не зміг охопити. З одного боку російські війська зупинилися в Запорізькій області. З іншого — Якименку суто фізично бракувало своїх людей, щоб будувати ГСБ у двох областях. Тому він залишився на окупованій Херсонщині.
ГСБ мала стати аналогом Міністерства державної безпеки (МГБ) у так званій «ЛНР/ДНР» і займатися тим самим — боротьбою з українськими активістами і партизанами, катуваннями незгодних, віджиманням бізнесу. ГСБ, як і МГБ, мала підпорядковуватися російській ФСБ, а кадри планували набрати з колишніх українських міліціонерів та СБУшників.
Якименка, якому минулого року виповнилося 57 років, на цей напрямок обрали не випадково. Людина з такою біографією майже ідеально підходила на голову ГСБ. Народився в родині радянського військового в Естонії. Навчався у військовому авіаційному училищі в Краснодарському краї. Служив льотчиком. В 1990 році перевівся в Крим і до 1998 року служив у російській армії. Потім переїхав до Донецька і став оперативником місцевої СБУ, яку за звичкою називав КДБ.
У 2007 році Якименко звільнився із СБУ й пішов працювати в бізнес-структури Віктора Януковича, якого в кінці того ж року зняли з посади премʼєра. Коли 2010 року Янукович став президентом, карʼєра Якименка стрімко пішла вгору: він очолив СБУ в Севастополі, у 2011-му — СБУ в Донецькій області, а за рік став першим заступником голови СБУ в Києві. Йому довірили управління «К» — боротьба з корупцією та організованою злочинністю. У січні 2013-го Якименко очолив СБУ, а в лютому 2014-го разом з Януковичем втік із країни — спочатку до Федеральної служби охорони в Криму, потім до Москви. Майже десять років проти Якименка триває слідство за причетність до розстрілу учасників Євромайдану у 2014 році. У лютому 2020-го Печерський суд Києва заочно його арештував, але слухання досі не почали. У 2021 році на Якименка наклали економічні санкції за державну зраду й участь в анексії Криму.
Олександр Якименко і Віктор Янукович, 2013 рік.
«Бабель»
2.
Росіяни захопили Херсон 1 березня 2022 року. Четвертого числа містяни почали виходити на щоденні мітинги. Військові з протестами не справлялися, тоді в місто зайшли росгвардійці. Протестувальників вони не розганяли, а знімали на камери — формували досьє для майбутніх репресій. Останній мітинг у Херсоні відбувся в середині квітня — саме тоді в місто без зайвого шуму приїхав Якименко зі своєю групою. Перший час про їхню діяльність майже ніхто не чув.
— Українські спецслужби знали, звісно, що він у місті, але публічно про Якименка блогери стали писати лише в червні, — каже джерело «Бабеля» в правоохоронних органах Херсонщини. — І дізналися вони про це зі зливів українських спецслужб.
Офіс ГСБ Якименко облаштував у Господарчому суді на вулиці Театральній, 18, — в історичній будівлі в центрі міста. За радянських часів там була міліція. На вікнах першого напівпідвального поверху — ґрати.
На початку квітня 2022 року Якименко захопив херсонський суд. Тут розміщувався офіс ГСБ, а катівня в іншій будівлі, за рогом.
Олександр Корняков / "Бабель"
Сам Якименко з міркувань безпеки постійно змінював місце проживання. Якийсь час він жив у мікрорайоні Острів в одному будинку з росіянином Олексієм Катериничевим — першим заступником голови окупаційної адміністрації Херсонської області Володимира Сальдо. У вересні ЗСУ влучили в цей будинок, і Катериничев загинув, а Якименко не постраждав.
— Він постійно мотався з Херсону в Крим. Його часто не було в місті, — каже співрозмовник «Бабеля» в правоохоронних органах Херсону. — Пересувався на цивільній машині — білій Toyota. Його всюди супроводжувала охорона, але замахів не було. У публічних місцях не зʼявлявся. Головним правилом Якименка було постійно перебувати в русі, щоб ніхто не зміг відслідкувати, де він і що робить.
ГСБ Якименко створював з нуля, людей набирав винятково за рекомендаціями. Спочатку — знайомих колишніх українських поліцейських і СБУшників з Донецька та Севастополя. Згодом вони підтягнули місцевих «колег». За весь час Якименко набрав до 100 людей і особисто контролював усі процеси. Потрапити в ГСБ без співбесіди з ним було неможливо.
Шукати кадри для ГСБ допомагав колишній начальник контррозвідки СБУ в Херсонській області Геннадій Семелєтов і помічник начальника місцевої СБУ Ігор Садохін. Вони здавали ГСБ правоохоронців, які залишилися в окупації, і вмовляли їх піти працювати в нову структуру. Зараз Семелєтов та Садохін сидять в українському СІЗО.
3.
На Херсонщині у ГСБ було кілька завдань — знаходити і катувати проукраїнських херсонців, перевіряти людей, яких призначають на ключові посади в окупаційних органах влади, і заробляли гроші.
— Кандидатури Сальдо та його заступників Якименко не затверджував, а от керівників нижчого рангу — так, — каже наше джерело в правоохоронних органах Херсону. — ГСБ перевіряла людей, щоб вони не були пов’язані з Україною і мали проросійські погляди. Без відмаху Якименка їх не призначали.
Голова окупаційної адміністрації Херсонської області колаборант Володимир Сальдо.
«Бабель»
За словами херсонського прокурора Олексія Бутенка, люди Якименка заробляли гроші двома шляхами — вимагали викуп з тих, кого забирали в катівню, і віджимали бізнес у підприємців. Такса за вихід з підвалу була різна — від тисячі доларів до $30 тисяч. Ворогами ГСБшники вважали всіх, хто мав проукраїнську позицію — їх звинувачували в диверсійній роботі і співпраці з українським спецслужбам. «Докази» збирали в соцмережах і навіть моніторили тих, хто роздавав гуманітарну допомогу, — це також розцінювали, як роботу проти окупаційної влади.
Катівня Якименка розміщувалася по сусідству з будівлею ГСБ, на Пилипа Орлика, 15. До окупації це був пʼятиповерховий офісний центр із великим підвалом.
— Ці будинки поєднані спільним двором. В одному Якименко зустрічався з чиновниками, в іншому катував людей — це зручно, — каже наше джерело в правоохоронних органах Херсонщини.
Катівню місцеві окупанти називали для «багатеньких», бо там людей переважно тримали заради викупу, розповідає «Бабелю» один із членів партизанського руху Херсону Андрій. У підвалі ГСБшники облаштували шість камер. У кожній було цілодобове відеоспостереження. Катували в сусідньому приміщенні. Допити проводили на трьох перших поверхах.
Якименко зробив катівню в офісному центрі «Украгропромпроєкту». У підвалі було шість камер і кімната, де катували. Допитували людей у кімнатах з першого по третій поверхи. Катівня та офіс ГСБ розташовувалися на різних вулицях, але будівлі мають спільне подвірʼя. Валерій показує Олені вікно кімнати, у якій їх допитували.
Олександр Корняков / "Бабель"
Вʼязнів катували водою — накидали на обличчя рушник, на нього лили воду, і людина задихалася. Також використовували струм. Дроти закріплювали на статеві органи — це називалося «дзвінок Зеленському», на анальний отвір — «дзвінок Байдену». Полонених жінок змушували роздягатися. Дроти зі струмом кріпили на груди.
У камерах у підвалі не було вікон, але постійно горіло світло — щоб на відео була чітка картинка. Ліжок у камерах теж не було, люди спали на голому бетоні. Замість туалету в кутках стояли баклажки, які дозволяли виносити раз на кілька днів. Годували людей не щодня — приносили військові сухпайки. Полонених приковували кайданками до батареї, змушували сидіти з пакетом на голові.
— Мене забрали в полон троє орків, — розповідає «Бабелю» одна з полонених Олена Наумова. — Приїхали додому, обшукали, взяли в мене вдома рожевий пакет із супермаркету і надягнули на голову. З тим рожевим пакетом на голові я провела всі дні в полоні. Вони сказали, що як будуть стукати, то надягай пакет. Вони постійно стукали і ржали. У першу ніч дали мені попити своєї води, і після цього я бачила галюцинації: замість стін — хробаків, а з підлоги вилазив дикобраз.
Олена Наумова 11 днів просиділа в катівні з пакетом на голові — у ньому її допитували і змушували сидіти в камері. Цей пакет ГСБшники взяли в неї вдома, коли викрадали, і в ньому ж повернули додому з полону. Вона береже його, щоб принести на суд. Під час фотосесії Олена раптово дістала його з кишені й надягла на голову.
Олександр Корняков / "Бабель"
Наумовій 58 років. З Якименком вони одного року народження. Двадцять років вона працює вихователькою в дитячому садку. Кілька років тому стала вести відеоблог у Facebook, після окупації Херсону проводила стрими в Tik-Tok, записувала відео з вулиць міста.
Її взяли в полон 23 серпня. Викрадачів вона згодом упізнала, це поплічники Якименка — Олександр Улізько, Михайло Гребенюк і Сергій Сачук. У полоні Олена була 11 днів, сиділа в камері номер 2. На стіні ставила рисочки — рахувала дні ув’язнення. На допитах її погрожували вбити, примушували здати інших херсонців, а також запитували, чи є в неї гроші в заначці. До полону Наумова допомагала пенсіонерам в окупації. Їхні родичі скидали їй гроші на картку, а вона знімала готівку і проносила пенсіонерам додому.
— Орки дивувалися, що я комусь допомагала. У мене вдома забрали блокноти, де я записувала, кому скільки грошей віднесла. Коли зрозуміли, що в мене нічого немає, відпустили. Перед цим перевірили мої банківські рахунки — я відкрила їм застосунки на телефоні і показала, що в мене всього 1 000 гривень, — розповідає жінка.
У день звільнення Олену посадили в машину з тим самим рожевим пакетом на голові й кудись повезли. Дорогою сказали, що їй потрібно виїхати з Херсону. Але щоб облаштуватися на неокупованій території, потрібні гроші. Олена спитала скільки. Їй відповіли — 70—80 тисяч гривень.
— Мене відпустили, за три дні я зібрала цю суму. Коли орки приїхали, я їм сказала: «Ходімо в дім, віддам гроші». А вони: «Ви нас неправильно зрозуміли, ми не для себе, а про вас піклуємося», — переповідає дивний діалог Наумова.
Гроші в неї так і не взяли. Поки Олена була в полоні, в соціальних мережах розгорнули кампанію на її підтримку. Наумова думає, саме це її врятувало — ГСБ не хотіла світитися. Виїхати з Херсону ГСБшники їй так і не дозволили, майже щодня приїжджали й перевіряла, чим вона займається.
Коли почалася велика війна, Олена дала коту нове ім'я — Байрактар.
Олександр Корняков / "Бабель"
Родина Ольги та Валерія Комагорових, друзів Олени, теж потрапила в катівню ГСБ. В окупації пара вела стрими в соціальних мережах, розповідала про життя в місті в «Однокласниках», «ВКонтакте», Facebook і Tik-Tok. Їх взяли в полон 24 серпня. О восьмій ранку додому приїхали три машини ГСБшників — всього 15 людей.
— Вони думали, що в нас там осередок ДРГ, — каже «Бабелю» Валерій. — Зброї вони не знайшли. Серед тих, хто нас затримували, були Олексій Супруненко, Дмитро Леонов і Денис Насипанний.
Валерія в катівні посадили в камеру номер три, а його дружину Ольгу в п’яту. На допитах їх били, катували струмом і погрожували вбити. Особливо сильно знущалися з Валерія. Йому 32 роки. Має громадянство Білорусі, але живе в Україні з 2014 року. Переїхав, бо не підтримував режиму Лукашенка. У катівні ГСБ Валерія били щодня, двічі вивозили в ліс і казали, що зараз розстріляють.
— Давали лопату, мовляв, копай могилу. Я казав: «Вбивайте і копайте самі». Вони чергу в повітря пустять, поб’ють і назад привезуть, — згадує Валерій.
Ольгу ГСБшники відпустили після того, як вона захворіла на ангіну і їй стало зовсім зле. Дорогою додому їй сказали підготувати $20 тисяч. У родині таких грошей не було — віддали 20 тисяч гривень. Як і до Олени, після звільнення до Ольги майже щодня приїжджали і перевіряли, що вона робить.
Коли Наумову звільнили, у її камеру посадили двох хлопців — Дениса та Дмитра. Валерій потайки з ними говорив через отвір у стіні.
— Дмитро й Денис викарбували хрест у камері, зробили напис «Спаси та збережи», — каже Валерій. — Якщо ви подивитеся фотографії СБУ з катівні, на одній з них є рисочки біля батареї. Це я їх ставив. Мене щоночі пристібали до батареї, щоб не втік. Два місяці я жодного разу не зміг лягти на підлогу в повний зріст.
Валерій сидів у камері з двома чоловіками. У сусідніх камерах було по дев’ять-десять людей. У вересні ГСБшники привозили полонених щодня, у катівні працювало три зміни — загалом 50 людей. Одну людину закатували на смерть — не витримало серце під час катувань струмом.
Заходити в катівню Якименка небезпечно — там досі знаходять заміновані пастки. Валерій зі слідчими приходив у катівню у грудні 2022 року, Олена прийшла вперше після звільнення разом із «Бабелем». Валерій був у полоні два місяці. Його двічі вивозили в ліс на розстріл, катували струмом і душили водою. Щоночі його приковували до батареї.
Олександр Корняков / "Бабель"
Дениса і Дмитра, за словами Валерія, звільнили на початку жовтня, а його в кінці — 24 числа. Перед цим вивезли з Херсону у військову частину в село Приозерне, там він пробув кілька днів, доки його не відпустили. Додому Валерій ішов два дні, а коли добрався, побачив, що росіяни масово тікають з міста.
Окрім блогерів і бізнесменів, люди Якименка грабували підприємства. Награбоване вивозили в Крим. ГСБ насамперед цікавило те, що можна було швидко продати — зерно, сільгосптехніка, автомобілі. Щоб створити видимість, що все відбувалося легально, на майно оформлювали довіреності й наймали перевізників.
— Все це погоджували з ФСБ, — каже наше джерело в правоохоронних органах Херсону. — Грабунок був, як єдиний механізм. Конкуренції між ГСБ, ФСБ, військовими та Росгвардією не було. Всі заробляли гроші. Катівні були, щоб показати видимість роботи.
4.
Куратором Якименка був ФСБшник Сергій Сініцин з позивним «Сабір». Він контролював у Херсоні ГСБ, поліцію, органи влади і введення «рубльової зони». Сініцин приїхав до окупованого Херсону одним із перших, у березні 2022 року. Він входив до так званої служби вісім, яка мала придушити рух опору та виявити позиції ЗСУ.
Куратор Якименка ФСБшник Сергій Сініцин. Він контролював у Херсоні ГСБ, поліцію і введення «рубльової зони».
«Бабель»
ГСБ повністю фінансували з росії. Перші транші на розбудову структури йшли з ФСБ, а коли в кінці квітня Сальдо офіційно очолив окупаційну обласну адміністрацію, гроші проходили через нього. Якименко писав запит на Сальдо, той подавав заявку в Москву, і Росгвардія привозила гроші в один із херсонських банків. Суми були різні. Один із траншів, за словами нашого співрозмовника в правоохоронних органах Херсону, був 13 мільйонів рублів. Гроші просили на службові машини, пальне, комп’ютери, засоби спецзв’язку, але насправді все це ГСБшники віджимали в місцевих, а гроші забирали собі.
Якименко і його поплічники поїхали з Херсону наприкінці жовтня — це був наказ ФСБ. Щоб знищити докази, у ГСБ спалили документи. У карʼєрі Якименка це був другий такий підпал, вперше документи він палив у будівлі СБУ, коли в лютому 2014-го тікав з Києва разом з Януковичем.
До втечі ГСБшники готувалися заздалегідь. Українські вʼязні розповіли слідчим, що в кожній камері катівні лежали пляшки з бензином. Однак спалити все окупантам не вдалося — СБУ знайшла документи за підписом Якименка і журнали внутрішньої документації. Також СБУ зібрала свідчення 33 людей, які сиділи в підвалі Якименка.
Після втечі з Херсону Якименко перевіз ГСБ до окупованого Генічеська — організував там подібні до херсонських офіс і катівню, розказує наше джерело в правоохоронних органах Херсону. Однак на «робочому місці» він буває нечасто — в Генічеську проводить тиждень на місяць, а три — живе в Москві з родиною. Окрім того, у травні 2023 року путін наказав розформувати ГСБ і МГБ на окупованих територіях і створити замість них ФСБ. У вересні цього року старі структури мають зникнути.
У лютому 2023 року президент Володимир Зеленський позбавив Якименка українського громадянства, а СБУ оголосила підозру йому та вісьмом його поплічникам — Насипанному, Улізьку, Гребенюку, Супруненку, Леонову, Коломойцю, Сачуку та Селіванову. Їх всіх звинувачують у державній зраді, викраденні людей, участі в незаконних збройних формуваннях, посяганні на територіальну цілісність України та порушенні звичаїв війни. Їм загрожує довічне ув’язнення.
У березні справу проти них передали до суду в Одесі, але до слухань по суті, а тим більше до вироків ще далеко. За пів року суд вирішив лише формальні питання — призначив адвокатів підсудних і повідомив їм через інтернет про судовий процес, розповідає «Бабелю» адвокат жертв катівні Юрій Білоус.
Олександр Корняков / "Бабель"
Валерій, Ольга та Олена їздять на судові засідання. Олена розказала прокурору та СБУ, що у перший день полону її допитував особисто Якименко. За її словами, він сидів за столом, дивився, як її б’ють, і казав, що вони не жартують, тому їй потрібно зробити правильні висновки.
Після деокупації Херсону Олена жодного разу не приходила в катівню. Каже, піде туди колись пізніше, бо згадувати ті події досі боляче. З полону в неї залишився рожевий пакет. Його вона хоче принести на одне із судових засідань і показати судді.