В Україні досі працюють дельфінарії та «лікують дельфінотерапією». Зоозахисники кажуть, що тварини страждають, ефективність терапії ніхто не довів. Але люди відповідають, що їм стає легше. Це працює? (Ні)

Коли з’явилася дельфінотерапія і кому вона потрібна?

Дельфінотерапія ― Dolphins Assisted Therapy, або DAT, виникла у США в сімдесятих роках минулого століття — тоді почали масово будувати дельфінарії та океанаріуми, щоб вивчати поведінку ссавців. Засновницею дельфінотерапії вважається американська дослідниця Міжнародного університету Флориди Бетсі Сміт. У 1971 році вона першою дослідила, як у басейні ссавці взаємодіяли з дітьми, що мали неврологічні захворюваннями. За її спостереженнями в дітей покращилося самопочуття. Пізніше, у 1978—1979 роках, схожі дослідження провів американський психолог Девід Натансон. Він спостерігав за ссавцями та дітьми із синдромом Дауна. На думку Натансона, тварини поводилися так, наче діти потребували їхньої допомоги, а діти після купання з ссавцями ставали більш контактними і розкутими, краще рухалися і могли зосередитися. Тож він зробив висновок, що тим і тим корисно проводити час разом. Підтвердити це науково не вдалося досі.

В Україні дельфінотерапія виникла у 2000-х роках, коли почали відкривати дельфінарії. Одразу ж це викликало негативну реакцію зоозахисників, бо тварин тримали не в морській воді, а в малих басейнах, їх не годували — аби дресирувати, і вони помирали під час транспортування. Дельфінарії всі ці звинувачення відкидали і вказували на велику ефективність дельфінотерапії.

Різновид реабілітації, коли людина займається разом із твариною, — це зоотерапія. Вона не є панацеєю і тим паче окремим методом лікування. Її додають до основного курсу лікування в реабілітолога чи психолога. Апологети дельфінотерапії, правда, наголошують на унікальних властивостях методу — і насамперед для дітей із неврологічними захворюваннями.

Послідовники Натансона у всьому світі наполягають, що DAT має неймовірні унікальні властивості. Прихильники дельфінотерапії постійно розширюють список проблем, з якими справляється методика: її рекомендують для людей з аутизмом, епілепсією, синдромом Дауна, дислексією і навіть при онкологічних захворюваннях та СНІДі. Хоча жодне наукове дослідження не підтвердило позитивного впливу дельфінотерапії на здоровʼя людини.

Як часто потрібно плавати із ссавцями, щоб покращити здоров’я?

Натансон у 80-х роках минулого століття казав, що результат настає вже після двох сеансів. Але згодом курс так званого лікування дійшов до формули — щодня протягом двох тижнів. І повторювати його потрібно двічі на рік.

Частоту сеансів Натансон начебто змінив через те, що один заплив із твариною дорого коштує — більше сеансів, більший заробіток дельфінарію.

Наприклад, в одеському «Немо» курс дельфінотерапії містить 10 сеансів по 25 хвилин. За одне заняття просять три тисячі гривень. Для порівняння, вартість зоотерапії з собаками чи конями в Україні коливається від 800 до 1 200 гривень.

У чому полягає метод дельфінотерапії — це спеціальні вправи із ссавцями, що відбувається в басейні під час сеансу?

Людина плаває в басейні із ссавцем протягом якогось часу — від двадцяти хвилин до години. З твариною граються, обіймають, торкаються її. Вона може виконувати деякі вправи — відбивати м’яч, який їй кидають, підтримувати людину на поверхні води або допомагати пливти.

Прихильники DAT наголошують, що дельфінотерапія має три унікальні переваги. По-перше, дельфін випромінює ультразвук, який, начебто цілюще впливає на здоровʼя людини. По-друге, ссавці дуже емпатичні істоти, тому добре ставляться до людей із різними захворюваннями. На підтвердження цього наводять аргумент, що в дикій природі дельфіни піднімають на поверхню води пораненого чи ослабленого члена зграї, щоб той ковтнув повітря. По-третє, плавання в басейні з ссавцем дає радість та розслабляє. Усі ці тези жорстко критикуються. Опоненти методу говорять, що відчуття щастя дає спілкування з будь-якими тваринами.

Ультразвук використовують у медицині при лікуванні багатьох захворювань: артриту, хребта, нервової системи, запаленні горла та очей, у гінекології. Що не так з ультразвуком дельфінів?

Прихильники дельфінотерапії стверджують, що ультразвукове випромінювання ссавців позитивно впливає на центральну нервову систему людини, нормалізує біохімічні процеси в тканинах, впливає на проникність клітинних мембран, що в підсумку оновлює їх.

Але в 1998 році науковці проводили експеримент у центрі Dolphins Plus у Флориді, США. Вони дослідили 83 сеанси дельфінотерапії і встановили, що ультразвуки ссавців не досягають навіть мінімального порогу прийнятих для ультразвукової терапії медичних норм. У Німеччині науковці отримали приблизно такі самі результати — ультразвукова терапія впродовж сеансу дельфінотерапії тривала лише 10 секунд, ефекту на здоровʼя людини вона не має. Також дослідники помітили, що більшість дельфінів ігнорували дітей під час експерименту.

Хоч ці експерименти провели понад десять років тому, їхніми результатами користуються досі, адже підтвердити лікувальний ефект від ультразвуку дельфінів досі не вдалося.

А чого ж тоді ті, хто пройшли дельфінотерапію, кажуть, що вона працює?

Після плавання в басейні дитина чи дорослий почуваються краще тільки завдяки тому, що провели час у воді, рухалися, насолоджувалися моментом і спілкувалися з екзотичною твариною, від чого виділився гормон ― адреналін. Його викид наповнює людину енергією, силою, підвищує витривалість і працездатність. Викликає сильні емоції. Тому людині здається, що після плавання з дельфіном їй стає краще. Ефект від цього зникає дуже швидко, і організму потрібен час на відновлення.

Власники дельфінаріїв запрошують до себе відомих людей — блогерів, телеведучих, співаків та акторів, щоб ті безкоштовно поплавали з ссавцями та розказали своїм підписникам. Навколо дельфінаріїв утворюється міф, що там безпечно і тваринам подобається так жити.

Чи є небезпека для людини під час дельфінотерапії?

Так, бо дельфін — дика тварина. Завдовжки майже два метри, має великі гострі зуби —160—220 штук, завтовшки два-три міліметри. Під час занять дельфін може вкусити, вдарити, штовхнути. У 2021 році в «Немо» дельфін вкусив хлопчика за руку, коли той фотографувався. Дитині пощастило, бо їй лише прокусили шкіру. Дельфіни можуть кусати, переламуючи кістки.

Дельфіни та люди мають спільні хвороби та заражають один одного, коли обіймаються і плавають разом. Найчастіше ссавці хворіють на респіраторні інфекції, також їх уражають різні віруси та бактерії. Ссавці можуть заразити людину токсоплазмозом, бруцельозом та навіть чумою — антитіла до цих бактерій та вірусів у дельфінів виявляють по всьому світу. Також у них можуть бути паразити в організмі — стрічкові та круглі гельмінти.

Чи можуть дельфінів накачувати препаратами, щоб вони не кусалися та поводилися тихо під час спілкування з людьми?

Навряд чи. Усі тварини дуже погано переносять хімічні сполуки, стають апатичними та нічим не цікавляться. Ссавців дресирують, щоб вони спокійно ставитися до людей і виконували команди під час курсів терапії. Щоб тварина навчилася цього, вона має бути допитливою і бажати щось отримати від людини — зазвичай їжу.

Як дельфіни почуваються в неволі? У дельфінаріях завжди наполягають, що ссавці — соціальні тварини, яким подобається спілкуватися з людьми.

Дельфіни дуже контактні та грайливі, а також стайні тварини. Якщо дельфін опиниться на самоті, це погано позначиться на його психіці. Тому вони в неволі шукають спілкування, комунікуючи з людьми. Але це вимушене спілкування, бо у відкритому морі вони хоч і підпливають до туристів, але не надовго.

У дикій природі ссавці долають за день відстань до 160 кілометрів, полюють і пірнають на глибину до 200 метрів. Людина ніколи не зможе відтворити умови їхньої природного середовища існування. Саме тому дельфіни живуть у неволі в середньому шість-десять років і гинуть, а в дикій природі у середньому проживають 25 років.

Той самий цілющий ультразвук, який випромінюють дельфіни, у дельфінаріях оглушує їх. Працює ехолокатор ссавців таким чином — сигнал посилають удалечінь, той відбивається від поверхні і повертається до тварини луною. Тварина розуміє, як далеко від неї предмет і якої він форми. У відкритому морі так дельфін «бачить» і орієнтується на великій відстані. Але в закритому дельфінарії «луна» прилітає дуже швидко, бо приміщення маленькі. Дельфін почувається так само, як людина, яку закрили в кімнаті, де волає музика. Доволі швидко їм стає зле.

Тобто проблема дельфінотерапії в умовах утримання тварин, а не в методі? За кордоном також є дельфінарії, які там умови утримання?

Проблема дельфінотерапії в тому, що її ефективність не доведена. Але через неї ссавців тримають у басейнах. В Україні умови утримання тварин погані. У США тваринам вигороджують морські бухти, щоб вони вільно плавати на великі відстані, не страждали від ехолокації і могли полювати. В Україні цього немає.

До повномасштабного вторгнення було 19 дельфінаріїв, у яких утримували 80 ссавців — такі дані подані в законопроєкті про гуманне ставлення до тварин і створення першого Всеукраїнського державного реабілітаційного центру для дельфінів. У 2019 році закон не ухвалили та відкликали. Після 24 лютого частина дельфінаріїв опинилася на окупованих територіях — у Скадовську, Бердянську, Кирилівці, Генічеську, Коблевому. У якому стані там тварини зараз — невідомо, можливо, загинули. Дельфінарії продовжують діяти в Харкові, Одесі та Трускавці. Усі вони доволі тісні, закриті й без виходу до моря.

За законом дельфінів мають тримати у природній морській воді, але постійно качати й замінювати її дорого, а для дельфінаріїв, що розташовані у віддалених від моря містах, — нереально. Тому власники дельфінаріїв наливають у басейні прісну воду й кидають у неї сіль. А щоб вода довго залишалася прозорою і в ній не розмножувалися бактерії, додають дезінфектори — наприклад, гіпохлорит натрію. Він залишає опіки на шкірі та очах тварини, вона втрачає зір.

Чого ж дельфінарії не позакривають?

Добитися закриття дельфінарію через суд неможливо. У 2016 році державні інспекції перевірили дельфінарій «Оскар-Трускавець», де утримувалося на той момент шість дельфінів. Перевірки встановили, що їх тримали в прісній воді, в яку додали сіль, рівень хлору вищий за норму (0,85 замість 0,5) та й загалом — дельфінарій не мав необхідних дозволів на утримання диких та червонокнижних видів тварин. Екологи звернулися до Господарського суду в Києві, щоб той закрив дельфінарій, однак суддя відмовив. Заклад і досі працює. Єдиний закритий дельфінарій в Україні — «Немо» в Києві, і той закрили лише тому, що суд визнав його самочинно збудованим приміщенням.

Якщо в Україні заборонять дельфінарії, то що робити із ссавцями, яких там тримали, — випустити в море?

Це небезпечно робити одразу, спочатку дельфін має пройти реадаптацію до дикої природи. Для цього в Україні потрібно зробити реабілітаційні центри в акваторії Чорного моря. Там зможуть адаптувати ссавців, для яких це природні умови існування. Дельфінів, яких виловили в інших морях, потрібно відправляти в розташовані там реабілітаційні центри.

Якщо під час реабілітації дельфін не привчиться жити самостійно у відкритому морі, то його довічно мають утримувати в акваторіях морів, де буде достатньо простору для життя.

В українських дельфінаріях тримають ссавців із Чорного моря чи привозять звідкись з-за кордону?

Невідомо. Український еколог та зоолог Олексій Василюк наполягає, що всі дельфіни в приватних українських дельфінаріях виловлені в українських територіальних водах та незаконно доставлені рибалками. Але перевірити це неможливо, дельфінарії не розкривають свою документацію. Невідомо, яка вартість, стан здоровʼя та як часто дельфіни гинуть.

Василюк каже, що дельфінів із Чорного моря до повномасштабного вторгнення продавали на чорному ринку за $25 тисяч. Також тварину дельфінарій може купити офіційно — у Мексиці чи Японії їх продають за ціною до $100 тисяч.

Дельфінотерапія не працює, на відміну від ваших донатів. Підтримуйте «Бабель»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]