В епоху відеокасет порноіндустрія завжди була в підпіллі, студії намагалися не привертати до себе зайву увагу. Тому до інтернету основні гравці ставилися з підозрою — контент було легко вкрасти, він розходився по світу абсолютно неконтрольовано. Але все вирішили споживачі, які звикли до безплатного або просто дешевшого контенту.
«Навіщо вам купувати диск за $90, де будуть лише чотири сцени, якщо ви можете отримати доступ до безлічі сцен за $19,99?» — ставить риторичне запитання Майк Стебіл, адвокат, учасник організації Free Speech Coalition.
Юрист Free Speech Coalition Майк Стебіл.
Netflix / «Бабель»
Pornhub став одним із головних порносайтів у 2008 році. Студії та порноактори спочатку ставилися до нього негативно — монетизувати власні відео на сайті було неможливо. Там було багато вкраденого контенту, за показ якого студії та актори не отримували грошей. Тому перший контакт багатьох акторів з Pornhub — це їхні спроби прибрати з сайту свої відео.
Усе змінилося в 2010 році, коли засновники Pornhub продали свої активи бізнесмену Фабіану Тільманну. Він оптимізував сайт таким чином, що коли в інтернеті хтось шукав порно, то одразу потрапляв на Pornhub. І вже за рік студії самі пішли на співпрацю з новим лідером дистрибуції порно в інтернеті.
«Студії раптом побачили, що весь їхній контент є, по суті, одноразовим. Індустрія перетворилася на перегони обсягів контенту», — каже порнорежисерка Брі Міллс.
У 2012 році Тільманн, який ще два роки тому не мав жодного стосунку до порноіндустрії, вже був одним з головних спікерів на профільній конференції Internext Expo у Лас-Вегасі. Одночасно компанія скуповувала сайти конкурентів. У 2011 році вона придбала YouPorn, а через два роки — RedTube.
У 2013 році Тільманна звинуватили в несплаті податків, і компанію викупили її виконавчі директори Ферас Антун і Девід Тассіло, які перейменували Manwin на MindGeek. Вони продовжили справу Тільманна і зробили ставку на алгоритми, які збирають інформацію про користувачів, щоб краще підбирати контент, який їх зацікавить.
Ще одну важливу ставку вони зробили на публічність. Pornhub заохочував користувачів заливати на платформу власні відео, а сам розпочав масштабну рекламну кампанію, частиною якої стали навіть великі білборди прямо на Таймс-сквер у Нью-Йорку.
Антун і Тассіло швидко скуповували активи конкурентів. До кінця 2015 року MindGeek вже володіла ExtremeTube, SpankWire, KeezMovies та управляла онлайн-активами компанії Really Useful Ltd. У 2020 році журналісти зʼясували імʼя найбільшого інвестора та фактичного власника MindGeek. Ним виявився Бернард Бергемар, дуже непублічний американський бізнесмен.
Робота в компанії MindGeek не схожа на стереотипи про роботу в порноіндустрії.
«MindGeek — це до смішного нудний офісний центр. Сірий килим, сірі кабінки, концепція відкритого простору. Це було схоже просто на роботу в технологічній компанії», — каже канадка Ноель Пердю, яка три роки працювала у MindGeek сценаристкою і продюсером. Вона каже, що керівництво MindGeek від початку будувало саме технологічну компанію, де порно — лише продукт.
У 2020 році The New York Times опублікувала матеріал журналіста Ніколаса Крістофа «Діти Pornhub». Крістоф стверджував, що на сайті роками зʼявлялися відео зґвалтувань, сексуальної експлуатації неповнолітніх або просто опубліковані без згоди людей. І MindGeek сприяла такому контенту, або як мінімум не заважала.
Журналіст Ніколас Крістоф.
Netflix / «Бабель»
Крістоф каже, що типова історія, навіть без зґвалтувань, виглядає так: 14-річна школярка надсилає оголені відео своєму бойфренду; той, або хтось із його друзів, викладає їх на Pornhub; дівчина вимагає від сайту видалити відео.
«Інколи сайт видаляв. Інколи — ні. Але навіть коли модератор це робив, хтось швидко заливав це відео на сайт знову. І Pornhub на цьому заробляв», — розповідає журналіст.
У матеріалі Крістоф запропонував три кроки, які мав би зробити Pornhub: заборонити неверифікованим користувачам заливати відео, заборонити скачувати відео з сайту та посилити модерацію. Його пропозицію підтримала частина порноакторів. Модель Сірі Дал каже, що вона та її колеги неодноразово вимагали від керівництва Pornhub очистити сайт від неверифікованих користувачів, щоб не асоціюватися з цим та триматися якнайдалі від злочинців та відвертих збоченців. І їм завжди відповідали, що це обовʼязково зроблять, але не саме зараз.
До 2020 року Pornhub працював так — щоб монетизувати свій контент, користувач мав офіційно зареєструватися на сайті та підтвердити особу. Цим шляхом ішли всі моделі, актори та інші автори легального порноконтенту, які бажали співпрацювати з сайтом через ModelHub. І умови для них завжди були сприятливі.
Порноактор Вольф Гадсон називає суми: «Коли я працював на студіях, то заробляв не більше $4 тисяч на місяць, а з ModelHub зазвичай виходить не менше $10 тисяч. Крім того, усі згадали, що саме актори завжди в центрі процесу і можуть диктувати, що для них добре, а що — ні».
Якщо користувач не планував монетизацію, то він міг просто зареєструватися на сайті через електронну пошту і завантажувати будь-які відео, від вкраденого чужого контенту до забороненого.
Основна претензія Ніколаса Крістофа до Pornhub зводиться до того, що ніякої боротьби із забороненими відео по суті не було. Керівництво та модератори рідко видаляли якийсь контент, бо саме велика кількість контенту приносила їм рекламні контракти та гроші.
Зміни у Pornhub почалися лише після того, як на хвилі скандалу співпрацю з ним призупинили Visa та Mastercard. Багато акторів та актрис, втративши дохід, перейшли до конкурентів на OnlyFans. Тоді компанія видалила з сайту усі неверифіковані відео і прийняла пропозиції журналістів — зробила підтвердження особи обовʼязковим, заборонила вантажити відео з сайту та посилила модерацію.
Втім, на думку Ніколаса Крістофа, осад залишився — компанія MindGeek вже заробила мільйони на заборонених відео, а її політика зламала чимало життів.
У лютому 2021 року пройшли слухання в канадському парламенті, на яких свою позицію озвучили керівники MindGeek Ферас Антун і Девід Тассіло. Вони стверджували, що завжди активно боролися з забороненим контентом, але зловмисники на крок попереду і мають шанс обійти модерацію.
Насправді, скоріше за все, модераторів Pornhub ставили в такі умови, коли перевірити увесь контент було неможливо, навіть за бажання. Автори фільму взяли анонімний коментар у чоловіка, який два роки працював модератором Pornhub — до 2020 року. Він стверджує, що їх у відділі було лише тридцять, і вони мали дивитися мінімум 700 відео за восьмигодинну робочу зміну. Що неможливо. Тому й обходити модерацію злодіям було непотрібно, відео з підлітками та зґвалтуваннями просто губилися в потоці з тисяч роликів.
Крім того, модератори не могли видаляти відео на власний розсуд, вони лише надсилали підозрілий контент менеджеру, який цілком міг залишити його на сайті. І навіть якщо менеджер видаляв відео, на сайті залишалися його метадані. Тобто, сторінка з відео не зникала, просто користувачі не могли його подивитися, але могли почати шукати схожі відео за тегами.
Деякі опоненти Pornhub йдуть далі за Ніколаса Крістофа та стверджують, що компанія не просто заплющує очі на заборонений контент, а свідомо його підтримує. Адвокат Майкл Бові з нью-йоркської юридичної фірми Brown Rudnick судиться з MindGeek і публічно називає компанію злочинною організацією, повʼязаною з дитячою порнографією, торгівлею людьми, здирництвом та відмиванням грошей. Більше того, Бові каже, що усі актори та моделі, які захищають MindGeek, роблять це за додаткову винагороду і просувають тези згідно з «темниками». Бові підтримує приватна організація National Center on Sexual Exploitation, яка вимагає закрити Pornhub і запустила для цього публічну кампанію TrafficingHub.
Адвокат Майкл Бові.
Netflix / «Бабель»
Актори та співробітники MindGeek, навіть колишні, заперечують це і кажуть, що Бові не надав жодних доказів своїх слів.
Адвокат Майк Стебіл з Free Speech Coalition каже, що за бажанням закрити Pornhub стоїть більша ціль — заборонити порнографію загалом. Організація National Center on Sexual Exploitation (NCOSE) до 2015 року називалася Moralіty in Media, вона існує ще з 1962 року, а очолює її проповідник-євангеліст Бенджамін Нолот.
Стебіл стверджує, що NCOSE — це ультраправі християнські фундаменталісти, які просто зробили ребрендинг, щоб, по-перше, асоціюватися з боротьбою за права людини. А по-друге — зробити назву схожою на назву іншої організації, National Center for Missing & Exploited Children (NCMEC) — реальної правозахисної організації, яку ще в 1984 році заснував Конгрес США.
Колишня співробітниця MindGeek Ноель Пердю вважає, що істина десь посередині. Pornhub і справді інколи заплющував очі на заборонені відео заради прибутку, і це жахливо. Але з іншого боку, серед його противників багато правих фундаменталістів, які вважають порнографією навіть контент журналів Playboy чи Cosmopolitan, і будуть іти цим шляхом до повної заборони еротики.
«Громадська думка щодо порнографії ніколи не впливає на кишені босів Pornhub. Негатив у ЗМІ завжди шкодить акторам та актрисам, людям, які публічно в цьому задіяні. А не тим, кому, можливо, мав би шкодити», — каже вона.
Пердю резюмує, що ототожнення порнографії з торгівлею людьми зрештою шкодить усім. І людям, які хочуть дивитися легальний порноконтент, і тим, хто хоче боротися з нелегальним порно. Злочинці завжди знаходять шляхи дистрибуції свого контенту. А от автори легального порно такі шляхи лише втрачають.
Ми не робимо порно, але теж достатньо відверті в бажанні створювати якісний контент. Підтримати «Бабель»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]