Росія у 2008 році напала на Грузію. Воєнні злочини росіян вивчали в Міжнародному кримінальному суді 14 років, але жодного не покарали. Те саме чекає на Україну? Пояснюємо

МКС і Грузія

Грузія стала повноправним членом Міжнародного кримінального суду з 2003 року, після ратифікації Римського статуту. З того часу МКС має право розслідувати злочини в Грузії.

Під час розпаду Радянського Союзу, на противагу руху незалежності в Грузії, Кремль інспірував і підтримував сепаратистські настрої в Південній Осетії та Абхазії ― обидві були автономними республіками в складі Грузії. Внаслідок війн, які підтримувала росія, в 90-х роках Грузія втратила контроль над цими територіями. Конфлікт заморозили. У серпні 2008 року тодішній президент росії Дмитро Медведєв і премʼєр володимир путін звинуватили Грузію в геноциді південних осетинів. Восьмого серпня росія почала повномасштабне наземне, повітряне та морське вторгнення в Грузію. Російські та південноосетинські сили воювали з грузинськими військами в Південній Осетії, а російські та абхазькі війська відкрили другий фронт, атакуючи Кодорську ущелину, яка була під контролем Грузії. Росія також бомбардувала понад 30 грузинських міст, у тому числі Тбілісі та Кутаїсі, а Чорноморський флот рф заблокував та знищив грузинські військові кораблі.

Також вони тимчасово окупували грузинські міста Зугдіді, Сенакі, Поті та Горі. Російські військові спільно з південноосетинськими збройними формуваннями витіснили війська Грузії з території непідконтрольної їй Південної Осетії й зупинилися під Тбілісі. Грузинські війська були змушені відступити та піти на переговори.

Колона російських військ переходить гори, щоб взяти участь у війні проти Грузії в південноосетинському селі Джаба, 9 серпня 2008 року.

Getty Images / «Бабель»

Getty Images / «Бабель»

Міжнародна комісія, що досліджувала причини війни, саме на Грузію поклала провину за її початок, а Міжнародний суд ООН не прийняв грузинського позову до росії. Однак Грузія подала ще один позов до Європейського суду з прав людини, який зрештою ухвалив рішення на її користь. Судді задовольнили майже всі грузинські вимоги та визнали, що саме рф окупувала регіони Грузії.

Міжнародний кримінальний суд, який переслідує за міжнародні злочини, теж вивчав цей конфлікт. Вже 14 серпня 2008 року Офіс прокурора МКС повідомив про попередній розгляд ситуації в Грузії.

Лише через сім років ― у жовтні 2015-го ― тодішня прокурор Міжнародного кримінального суду Фату Бенсуда запросила в Палати попередніх проваджень санкцію на початок розслідування. Офіційно розслідування розпочали 27 січня 2016 року (через сім з половиною років після війни). Прокурор стверджувала, що під час попереднього провадження її підлеглі зібрали інформацію про можливі злочини трьох сторін ― грузинських збройних сил, південноосетинських сил і російських збройних сил. Йшлося про воєнні злочини і злочини проти людяності.

У своїй заяві прокурор зазначила, що суд не починав розслідування, бо чекав, поки тривали розслідування в Грузії та росії. У Грузії правоохоронці розслідували дві справи про злочини проти грузинських місцевих жителів. Але розслідування провалилися. Грузинські правоохоронці зазначили, що це сталося тому, що вони не мали доступу до Південної Осетії та Абхазії, де скоїли злочини. Розслідування зупинили в 2014 році. Грузинський юрист Симон Папуашвілі в коментарі «Бабелю» уточнив, що з 2008 по 2014 рік грузинський уряд повідомляв МКС, що Грузія проводить розслідування, «тому МСК не сильно поспішав закривати попереднє провадження».

Російський слідком теж проводив своє «розслідування». За твердженням голови Слідкому росії Олександра Бастрикіна, вони передали до МКС 500 томів своїх розслідувань, але суд «перевернув обставини справ з ніг на голову».

Що вивчав МКС

Після попереднього вивчення прокурори МКС вважали, що в Південній Осетії скоїли такі воєнні злочини і злочини проти людяності:

• вбивства, примусове переміщення та переслідування цивільних етнічних грузинів, а також знищення та розграбування їхнього майна військовими Південної Осетії та нерегулярними збройними формуваннями, з можливою участю російських військ;
• навмисне скерування атак південноосетинських сил проти грузинських миротворців; і проти російських миротворців грузинських сил.

Прокурор також вивчила обвинувачення в тому, що грузинські збройні сили невибірково і непропорційно обстрілювали цивільне населення і будинки під час повітряного та наземного військового наступу на Цхінвалі в Південній Осетії. Однак, у звіті Human rights watch, який вивчали в МКС, не було доказів того, що грузинські сили намагалися навмисно цілити в цивільне населення.

Прокуратура також вважала, що і російські військові непропорційно і невибірково нападали зі зброєю на цивільне населення, будинки чи машини людей, та використовували касетні боєприпаси ― це призвело до загибелі та поранень цивільних.

Нарешті прокурор заявила, що атаки на цивільне населення в Південній Осетії були політикою керівництва цього невизнаного утворення. Ця політика, за твердженням прокурора, призвела до того, що етнічних грузинів насильно вигнали з території Південної Осетії для того, щоб розірвати будь-які звʼязки з Грузією.

Кому МКС видав ордери на арешт і в чому їх підозрюють

Тридцятого червня 2022 року Палата попереднього провадження видала ордери на арешт. Усі вони стосувалися тих самих подій, коли на території Південної Осетії росіяни і проросійські сили затримували грузинів ― їх могли заарештувати прямо на вулиці поодинці або цілими сімʼями ― саме за національною ознакою. Всього заарештували близько 170 цивільних людей. Їх незаконно тримали в ізоляторі в Цхінвалі. Згідно з матеріалами суду їх примушували плювати на грузинський прапор, топтати його, деяких затриманих били, катували, примушували голими руками ховати померлих військових, а потім не давали помитися.

Багатьох затриманих використовували як обмінний фонд. Ними шантажували грузинську сторону, щоб та віддала затриманих російських пілотів, а також осетинів, які ще до конфлікту потрапили до грузинських вʼязниць за злочини, не повʼязані з війною. Осетини також вимагали звільнити з вʼязниці генерала Романа Думбадзе. Грузія не відразу погодилась його віддавати, а тому, на думку слідства, затриманих грузинів використовували для торгу й тиску на грузинську владу. У підсумку Думбадзе й осетинів звільнили, а щонайменше 110 незаконно арештованих в Осетії грузинів вивезли з їхнього рідного регіону на неокуповану територію Грузії, що суд розцінив як незаконне переміщення.

У цьому злочині підозрюють трьох людей, які служили на боці Південної Осетії. Це Михайло Міндзаєв, який під час російської агресії був міністром внутрішніх справ проросійської південноосетинської адміністрації. Він народився в росії, в Північній Осетії і після свого звільнення з посади міністра повернувся в росію, де з осені 2008 року до липня 2010 року був заступником начальника Головного управління МВС росії по Південному федеральному округу.

Другий фігурант ― Гамлет Гучмазов, який був начальником слідчого ізолятора на момент подій. Він народився 9 липня 1976 року в Південній Осетії (Грузія).

Їх обох підозрюють у воєнних злочинах — незаконному позбавленні волі, катуваннях та нелюдському поводженні, посяганні на людську гідність, захопленні заручників та незаконному переміщенні цивільних осіб. Це все відбувалося з 8 по 27 серпня 2008 року.

Екс-начальник слідчого ізолятора в окупованій Південній Осетії Гамлет Гучмазов

Getty Images / «Бабель»

Колишній «уповноважений президента з прав людини» де-факто південноосетинської адміністрації Давид Санакоєв.

Getty Images / «Бабель»

Третій фігурант ― Давид Санакоєв ― «уповноважений президента з прав людини» де-факто південноосетинської адміністрації. Народився 14 грудня 1976 року в Цхінвалі (Грузія). Його підозрюють у таких воєнних злочинах, як захоплення заручників та незаконне переміщення осіб.

У матеріалах суду також згадується так званий експрезидент Південної Осетії Едуард Кокойти та генерал-майор Збройних сил росії та заступник командувача ВДВ Вʼячеслав Борисов. На думку суду, вони разом із Санакоєвим входили в єдину групу, яка збиралась взяти цивільних у заручники і потім їх перемістити. Але суд не видав ордера на арешт Борисова, оскільки, за словами Каріма Хана, він помер. А от чому немає ордера на арешт Кокойти, поки незрозуміло. У своєму виступі про закриття справи Хан про нього не згадував і сказав, що нових фігурантів, а отже і ордерів на арешт не буде.

Чого чекали грузинські юристи і чому розчаровані розслідуванням МКС

Багато грузинських юристів і правозахисників від самого початку російського вторгнення почали збирати докази злочинів. Серед них Симон Папуашвілі ― програмний директор Міжнародного партнерства з прав людини (IPHR). Він родом із населеного пункту, який був під російською окупацією близько двох місяців. Папуашвілі говорив із людьми, збирав докази, а потім відправляв їх до Міжнародного кримінального суду, який на той момент працював лише кілька років. «Тоді суд був молодим, і ми вірили, що саме він зможе розслідувати ці злочини», ― розповідає «Бабелю» Папуашвілі.

За його словами, він та інші грузинські юристи намагалися вмовити МКС швидше перейти від попереднього провадження до розслідування, але насправді вплинути на роботу суду юристи не можуть ― лише подавати матеріали.

Папуашвілі вважає, що МКС зосередився на простих цілях, тобто на осетинських парамілітарних лідерах, і з самого початку вирішив не фокусуватися на причетності політичного керівництва росії ― путіна і Медведєва, які ухвалювали найважливіші рішення.

«Коли я дізнався, що розслідування закрите, був дуже розчарований, адже це означає, що не буде правосуддя і справедливості для жертв. І ті, хто відповідає за злочини, не понесуть покарання», — каже Папуашвілі. Він вважає, що це було «безглузде рішення», бо МКС витратив 15 років і мільйони євро заради трьох людей середньої ланки.

Кілька джерел «Бабеля», знайомих із діяльністю МКС, вважають, що, можливо, суд не хотів дратувати росію, тому що це велика і впливова країна, яка є постійним членом Радбезу ООН. І оскільки росія розпочала широкомасштабну агресію проти України, то, на думку співрозмовника «Бабеля», МКС буде вивчати злочини російського керівництва вже в рамках українського кейса.

Чи може Міжнародний кримінальний суд вчинити так само з розслідуванням російських злочинів в Україні?

Скоріш за все ― ні. За словами Папуашвілі, не можна порівнювати війну в Грузії, яка тривала близько тижня, з війною в Україні, яка триває вісім років, а повномасштабне вторгнення ― вже 10 місяців. «Це найбільший конфлікт у Європі з часів Другої світової війни, він впливає на цілий континент, на мільйони людей, тому й результат розслідування буде інший», — вважає Папуашвілі.

За інформацією «Бабеля», над українським випадком працює більше прокурорів, ніж над справами інших країн. І в МКС справді розглядають варіанти, як притягнути до відповідальності саме політичне керівництво росії.

Російські президенти не відповідатимуть за напад на Грузію, та коли вони відповідатимуть за злочини проти України, «Бабель» обовʼязково про це писатиме. Підтримайте нас: 🔸 у гривні,🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon,🔸 PayPal: [email protected].