Український прапор розвалював імперію і виривався з полону, а ще майорів над Антарктидою, літав у космос та мандрував навколо світу. Розповідаємо 15 унікальних пригод синьо-жовтих

Український національний рух активізувався ще у другій половині 1980-х років. Громадські організації та активісти все частіше організовували опозиційні антирадянські акції. Одна з них відбулася 9 березня 1988 року у Києві біля памʼятника Тарасові Шевченку. Активісти вийшли із 30 саморобними українськими прапорцями. Їх надягали на древки вже під самим памʼятником, так їх легше було сховати від можливого обшуку в дорозі. У ті часи радянська влада переслідувала і карала за будь-яку демонстрацію української національної символіки, зокрема синьо-жовтого прапора.

У серпні 1989 року понад два мільйони жителів Литви, Латвії та Естонії вишикувалися у живий ланцюг. В історію ця антирадянська акція увійшла під назвою «Балтійський шлях». Цим надихнулись активісти «Народного Руху України» і напередодні святкування річниці проголошення Акту Злуки між УНР та ЗУНР, 21 січня 1990 року організували акцію під назвою «Українська хвиля». Живий ланцюг розтягнувся від Івано-Франківська до Києва. Акції на його підтримку відбувались у Харкові, Донецьку та багатьох інших містах. «Українська хвиля» розтягнулась приблизно на 700 кілометрів. За офіційними даними, в акції взяли участь 450 тисяч людей, за неофіційними — до пʼяти мільйонів.

Наприкінці 1980-х у СРСР посилилася економічна та політична криза. Це призвело до «параду суверенітетів» у радянських республіках у 1990 році. Для України все почалось із перших відносно демократичних парламентських виборів до Верховної Ради УРСР 4 березня 1990 року. Опозиційні до компартії сили вперше отримали 111 з 442 місць у Раді і створили депутатську групу «Народна Рада». Саме вона 16 липня 1990 року дотиснула ухвалення спершу Декларації про державний суверенітет України, а пізніше, 24 серпня 1991 року, й Акту проголошення незалежності України.

Одночасно з виборами до парламенту відбулися вибори до місцевих рад. Опозиційні сили здобули перемогу у західних областях, Києві та інших містах, зокрема й у Сєвєродонецьку на Луганщині. Після цього синьо-жовті прапори зʼявилися над адміністраціями. Один із перших замайорів над Львівською ратушею. За це рішення 3 квітня 1990 року проголосували 100 зі 128 присутніх депутатів облради. Головою облради обрали українського політика, правозахисника, журналіста та одного з лідерів «Народного Руху України» Вʼячеслава Чорновола.

У столиці український прапор підняли над будівлею Київради 24 липня 1990 року. До цієї події готувались завчасно. Із заходу України до Києва привезли кілька прапорів на випадок, якщо КДБ чи міліція якийсь вилучать. О 18:30 Президія Київради ухвалила протокольне рішення про національну українську символіку. Рівно о 19:00 синьо-жовтий стяг, привезений з Івано-Франківська, підняли на щоглі біля будівлі Київради під оплески багатотисячного натовпу, який співав «Ще не вмерла Україна».

У 1991 році Канада першою із західних держав визнала незалежність України. Там зʼявилось одне з перших українських посольств. І саме до Канади здійснив один з перших офіційних закордонних візитів новообраний президент України Леонід Кравчук. Від української діаспори в якості подарунка він отримав синьо-жовтий прапор.

Після проголошення незалежності Україна розпочала розбудову власних Збройних сил. У грудні 1991 року затвердили текст військової присяги. А вже 23 грудня на центральному майдані Рівного 629 військовослужбовців окремого 55 лінійного полку звʼязку військової частини № 70425 першими присягнули на вірність народу України. Тільки троє офіцерів з особового складу полку напередодні складання присяги вирішили повернутись до росії, звідки вони були родом.

У 1996 році уряд Великої Британії жестом доброї волі (тоді це словосполучення росія ще не встигла зробити мемом) передав Україні власну антарктичну станцію за символічну плату в один фунт стерлінгів. Її перейменували на «Академік Вернадський», і 6 лютого 1996 року над нею вперше підняли український прапор. Тепер щороку туди приїжджають вчені, які вивчають зміни клімату, унікальні рослини і тварин, проводять метеорологічні, геологічні та геофізичні дослідження. Більше про історію станції читайте тут.

Донеччанин Валерій Петущак брав активну участь у національному українському русі наприкінці 1980-х — початку 1990-х років. А ще він активно займався яхтингом. Натхненний проголошенням незалежності України, він разом із дружиною Наталією Македон запланував навколосвітню подорож на яхті «Лелітка» під українським прапором, щоб розповісти світові про молоду країну. За час експедиції, що тривала з 1994 по 1998 рік, подружжя подолало приблизно 30 тисяч морських миль, три океани і дванадцять морів.

У США існує традиція: під час деяких космічних місій брати на орбіту невеличкі, 10х15 см, прапорці різних держав як корисний вантаж. Так вшановують держави, які долучаються до космічних місій та мають спільні проєкти з NASA. Потім ці прапорці як сувеніри презентують вищому керівництву держав та дипломатичним представникам під час важливих міжнародних зустрічей. Так сталось і з українським прапором, який побував на навколоземній орбіті під час місії SpaceShuttleDiscovery STS-103 з 19 по 27 грудня 1999 року. А в листопаді 2000-го його подарували українським дипломатам під час їхнього візиту до Космічного центру імені Ліндона Джонсона у Х’юстоні.

У 2004 році у Стамбулі співачка Руслана з піснею «Дикі танці» принесла Україні першу перемогу на пісенному конкурсі «Євробачення». Частина тексту пісні пролунала українською мовою. Зрештою Руслана завоювала симпатії журі та глядачів і набрала 280 балів.

Сімнадцятирічний студент Тернопільського торговельно-економічного коледжу Назарій Войтович став наймолодшим з Героїв Небесної сотні, який загинув під час Революції Гідності 2013—2014 років. Ще 19 лютого 2014 року він був на парах і ввечері мав допомогти завантажити речі, які відправляли на Майдан. Але в останній момент вирішив їхати з друзями до Києва. На київський вокзал Назарій приїхав близько 07:30, а вже через дві години, коли на його номер зателефонувала мама, трубку взяла волонтер і сказала, що хлопець загинув. Його тіло накрили прапором.

Після Революції Гідності у 2014 році росія окупувала Крим та розвʼязала війну на Донбасі. Однією з найгарячіших точок став Донецький аеропорт, який українські бійці 93 окремої механізованої бригади обороняли 242 дні — з травня 2014 по січень 2015 року. За це бойовики прозвали їх «кіборгами». Український прапор до останнього майорів над диспетчерською вежею аеропорту.

Іншою гарячою точкою на Донбасі навесні 2014 року став Словʼянськ Донецької області. Тут на верхівці 222-метрової телевежі на горі Карачун 14 травня 2014 року гвардієць 1 резервного батальйону Нацгвардії Мирослав Гай разом із десантником 95 Житомирської аеромобільно-десантної бригади Сергієм Шевчуком під шквальним вогнем підняли український прапор. Під час обстрілів телевежа впала. Та після звільнення Словʼянська на її верхівці лишився маленький клаптик прапора. Його Шевчук та Гай поділили на двох.

Після початку російсько-української війни у 2014 році подружжя з Сєвєродонецька Олександр та Вікторія Кононови допомагали українським військовим — привозили речі та продукти. У липні вони випадково заїхали на блокпост бойовиків і потрапили в полон, де перебували до кінця жовтня, поки їх не обміняли. У полоні Вікторія працювала прибиральницею. Тоді вона побачила парадний український прапор Луганської облдержадміністрації, об який бойовики витирали ноги при вході в комендатуру. Вона сховала його у підвалі, де утримували полонених, і змогла потай вивезти під час обміну. Під час цьогорічного повномасштабного вторгнення окупанти у березні вбили Олександра Кононова у його будинку в селі Борівському під Сєвєродонецьком на Луганщині.

Одним із символів незалежної демократичної України є незалежні ЗМІ. І «Бабель» — одне із таких медіа. Підтримайте нас: 🔸 у гривні,🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon,🔸 PayPal: [email protected].