До Європи кава потрапила з мусульманських країн у першій половині XVІI століття і досить швидко стала популярною. З Європи кава попрямувала до Америки. І тут вона вперше стала стратегічним воєнним продуктом — під час Громадянської війни у США 1861—1865 років.
«Ніхто не може нормально воювати без кави», — писав у своєму щоденнику один із кавалеристів Союзу північних штатів. Дослідники кажуть, що в солдатських щоденниках того часу слово «кава» зустрічається частіше, ніж слово «війна», «куля», «гармата», «рабство», «мати» або навіть «Лінкольн».
Солдати Союзу північних штатів з чашками кави під час Громадянської війни в США.
Getty Images / «Бабель»
Ще з початку війни уряд Союзу виділяв кожному солдату близько 16 кілограмів кави на рік. І дуже скоро кава для солдатів стала справжньою пристрастю. Вони варили її за першої-ліпшої нагоди і пили перед маршем, після маршів, у патрулі та навіть під час бою.
У процесі війни армія Союзу зросла до сотен тисяч людей, а її табори перетворились на імпровізовані містечка. Були періоди, коли солдати воювали один-два тижні на рік. Але каву вони готували щодня. «На пагорбах та рівнинах один за одним спалахували маленькі багаття. Їхня кількість швидко зростала до сотен. І невдовзі десятки тисяч кавників уже булькали свіжою заваркою», — так описував у своєму щоденнику звичайний ранок один із учасників Громадянської війни.
Солдати варять каву в польових таборах під час Громадянської війни в США. Картина Вінслоу Гомера, 1863 рік.
Getty Images / «Бабель»
А от у солдатів Конфедерації південних штатів кава була в дефіциті. Ще на початку війни Союз заблокував південні порти та відрізав своїм противникам доступ до кави. З відчаю конфедерати намагалися імпровізувати — смажили рис, ячмінь, змішували їх із цикорієм, буряком чи солодкою картоплею. На справжню каву такий напій був схожий хіба за кольором. У конфедератів була біда з кавою, а в армії Півночі — з тютюном. Тож нерідко в перервах між битвами солдати обох армій зустрічались і влаштовували бартер.
На стратегічну кавову перевагу робив ставку один із генералів Союзу Бенджамін Батлер. Він наказав своїм солдатам носити каву у флягах і планував атаки тільки після того, як солдати попили кави. «Якщо ваші люди вип’ють зранку кави, то ви, найвірогідніше, зможете втримати позиції», — повчав Батлер іншого генерала перед боєм.
Крім цього, кава посприяла й розвитку інженерної думки. Солдати отримували каву в зернах і часто дрібнили її прикладом рушниці. Від цього зброя з часом псувалась. Тоді виробник карабінів компанія Sharps Rifle Co. придумала ноухау — рушницю із вбудованою в рукоятку або приклад ручною кавомолкою.
Карабін Sharps Rifle Co. із вбудованою в приклад ручною кавомолкою. Карабін Sharps Rifle Co. із вбудованою в рукоятку ручною кавомолкою.
Twitter; preview.redd.it
Новий поштовх для розвитку кавова індустрія отримала в ХХ столітті. У 1901 році в Чикаго японський емігрант-хімік Саторі Като винайшов і запатентував сухий кавовий екстракт, тобто розчинну каву. Але ім’я собі на цьому винаході зробив інший емігрант — англо-бельгійський підприємець Джордж Вашингтон, тезка першого президента та одного з батьків-засновників США. У 1910 році він заснував у Брукліні компанію G. Washington Coffee Refining Co., яка першою успішно налагодила масове виробництво розчинної кави.
Реклама розчинної кави Джорджа Вашингтона в газеті The New York Times.
Wikimedia
Вашингтон запустив масштабну рекламну кампанію під гаслом «Тепер ви можете пити стільки кави, скільки забажаєте». У маркетинговій стратегії наголошувалось на тому, що новий продукт корисніший, оскільки очищений від кислот та масел, які є у звичайній каві. А ще після приготування не лишається осаду. І незабаром розчинна кава почала завойовувати популярність.
Та справжній бум стався саме під час Першої світової війни. Готуючись відправити своїх солдатів до Європи, військове міністерство США планувало забезпечити їх свіжою кавою. Для цього у Франції заздалегідь відкрили заводи, де обсмажували та мололи зерна. Та перед урядовцями стояло й інше питання — чим замінити дорогу зернову каву.
Пілоти п'ють каву перед бойовим вильотом, 1918 рік. Француженка наливає каву британським солдатам, травень 1916 року.
Getty Images / «Бабель»
І тут у пригоді став напій компанії Вашингтона. Перед відправкою за океан у 1917 році американські солдати скупили всю розчинну каву, яку тільки змогли. На це звернуло увагу військове міністерство США і скоро почало закуповувати розчинну каву на всі гроші, які дозволяв бюджет. Уже наприкінці 1918 року уряд постачав на фронт близько 17 тисяч кілограмів розчинної кави щодня.
Після експериментів з упаковкою вирішили, що оптимальним є індивідуальний конвертик розчинної кави із порцією приблизно на сім грамів. Розчинна кава стала просто шалено популярною на передовій. Солдати розмішували її в гарячій воді у бляшаних кухлях, які називали «чашкою Джорджа» на честь засновника компанії. «Є один джентльмен, якому я насамперед потисну руку після перемоги, це Джордж Вашингтон із Брукліну, друг солдатів», — писав у листі з фронту один з американських вояків. Один із армійських високопосадовців після війни зробив висновок, що «кава була так само важливою, як м’ясо та хліб, адже вона відновлювала мужність і силу та підтримувала бойовий дух».
Американські солдати пʼють каву з пончиками, 1918 рік.
Getty Images / «Бабель»
А от у Німеччини та її союзників з кавою були такі ж проблеми, як колись у конфедератів. Англія та Франція ще з 1914 року заблокували морські поставки кави. Тож навесні 1916 року німецький уряд створив Військовий комітет з кави, чаю та замінників, який офіційно розпоряджався всіма кавовими запасами і направляв їх насамперед для армії та флоту. А простим німцям доводилось обходитися замінниками — тим самим ячменем і цикорієм. Щоправда, під кінець війни і їх заборонили продавати. Усе зерно йшло на приготування хліба, а цикорієм годували худобу.
Німецькі солдати біля кавового фургона під час Першої світової війни, 1915 рік.
Getty Images / «Бабель»
Після Першої світової війни компанія Вашингтона збільшила виробництво розчинної кави «для дому» під новим гаслом: «Наша кава була на війні, а тепер повернулася додому». Та незабаром у них з’явились конкуренти в Європі. Швейцарська компанія Nestlé зацікавилась новинкою і вдосконалила технологію виробництва розчинної кави. У 1938 році вона запустила власний продукт Nescafé, який досить скоро почав домінувати на світовому ринку розчинної кави. А у Вашингтона справи потроху погіршувались. У 1943 році він продав компанію, а з 1961 року каву марки George Washington взагалі припинили випускати.
Післявоєнна реклама розчинної кави Вашингтона в газеті New York Tribune, 1919 рік.
Getty Images / «Бабель»
Під час Другої світової війни кава також лишалась постійним супутником солдатів. Американський військовий споживав близько п’ятнадцяти кілограмів кави на рік. На зміну іменній «чашці Джорджа» прийшла «чашка Джо». За однією з легенд, її так назвали на честь американського міністра ВМФ Джозефуса Деніелса, який ще під час Першої світової повністю заборонив алкоголь на флоті. Тож найміцнішим дозволеним напоєм для військових моряків стала кава.
Кавові технології теж не стояли на місці. Якщо спадщиною Першої світової стала розчинна кава, то Другої світової — кава в таблетках. До армії і флоту союзників постачали таблетки, кожна містила вітаміни групи В і три грами кофеїну. Для порівняння, у чашці добряче міцної кави міститься близько 100 міліграмів кофеїну. А ще, за легендою, під час Другої світової з’явилось «американо» — коли американські солдати в Італії почали розбавляти водою місцевий еспресо.
Американські моряки пʼють каву під час Другої світової війни, 1942 рік.
Getty Images / «Бабель»
Німецький виробник шоколаду Scho-Ka-Kola теж переключився на військові потреби. У кожній шоколадці містилося 96 грамів чистого кофеїну, і вона входила в солдатський раціон. Особливо це стосувалось німецьких воєнних пілотів, тож шоколадки так і називали «Шоколад пілота».
Шоколад Scho-Ka-Kola досі випускається в такій самій упаковці, що й під час Другої світової війни.
Getty Images / «Бабель»
СРСР отримував за ленд-лізом не лише зброю та техніку. До радянських солдатів доходили й американські кавові таблетки. А саму каву до Радянського Союзу передавали не лише Сполучені Штати. Ємен у 1943—1944 роках включив до програми допомоги для СРСР близько 25 тонн мокко — власного сорту кави.
Під час Вʼєтнамської війни 1959—1975 років американським солдатам часто бракувало часу на приготування кави, тому вони просто висипали каву з пакетиків прямо в рот і розжовували — у мирний час такий спосіб не прижився. Взагалі під час цієї війни кава відіграла важливу соціальну роль.
Американські солдати у В’єтнамі п’ють каву, 1 березня 1968 року.
Getty Images / «Бабель»
Власне, навіть не сама кава, а мережа маленьких кав’ярень GI, які наприкінці 1960-х почали відкриватися в містах та селищах поблизу американських військових баз у США, Німеччині та Японії. Вони стали місцем, де солдати могли збиратися і відкрито говорити про свої проблеми та розчарування без присутності військового начальства. І поступово перетворились на один із символів американського антивоєнного руху.
Антивоєнний плакат GI Coffeehouses.
Getty Images / «Бабель»
Кава досі лишається невід’ємним супутником американських військових, які воюють за кордоном. «Військові працюють на каві. Особливо морські піхотинці, для них це вже ритуал», — розповідає колишній морпіх Харрісон Суарес.
Саме за чашкою кави в тренувальному таборі Суарес познайомився зі своїм другом Майклом Хафтом. Згодом вони обидва служили в Афганістані, а повернувшись із відрядження, заснували власну кавову компанію Compass Coffee. Зараз їхній бізнес розширюється. Та вони не забувають, з чого все починалося. «Ми відправляли каву морським піхотинцям авіаносцями до Афганістану. Щоразу як хтось із солдатів замовляє каву, ми робимо все можливе, щоб її доставити в будь-яку точку світу», — каже Хафт.
Харрісон Суарес (ліворуч) і Майкл Хафт під час служби в Афганістані. Харрісон Суарес і Майкл Хафт роблять ремонт у новій кав’ярні, 2014 рік.
Getty Images / «Бабель»
У Швейцарії кава входить до переліку стратегічно важливих продуктів, які уряд запасає на випадок війни, стихійного лиха та інших надзвичайних ситуацій. Запас кави у Швейцарії — 15 тисяч тонн, цього має вистачити на три місяці. У 2019 році уряд спробував виключити каву з переліку життєво необхідних продуктів. Але після масових протестів громадськості швейцарська влада переглянула своє рішення.
А що в Україні? У сухпайок Збройних сил України входить розчинна кава в пакетику. Але волонтери намагаються передати українськім військовим щось цікавіше. Засновник компанії Coffee in Action Вадим Грановський від початку повномасштабної війни запустив волонтерську ініціативу Coffee Care, заснувавши благодійний фонд «Кава в дії». Суть у тому, щоб забезпечити українських військових на фронті якісними джезвами та кавою.
Український боєць, який отримав каву та джезву.
Getty Images / «Бабель»
Ідея народилася на початку березня. Партнером став Емір, який виготовляє джезви за старовинною технологією і навчався в сирійському Алеппо. «Емір відповів швидко. Нагадав, що й сам півтора року був військовим турецької армії. Тому добре розуміє ідею. Сказав, що він справжній друг України і зробить все, щоб почати виробництво якнайшвидше», — каже Грановський. Зараз це найнижча ціна — €57 за дві джезви. Надалі партнери заручилися підтримкою посла України в Туреччині Василя Боднара. В результаті виникла джезва Soy Ukrainer — її створювали спеціально для використання в польових умовах, а ручку зробили їз загартованої сталі, з якої виробляють зброю.
«Кава, приготована в джезві, найрідніша для більшості українців. Щодо фільтр-кави на фронті — вона теж зайняла свою нішу, багато хто нею користується. Але коли я спілкувався з військовими, то зрозумів, що більшість очікує міцну каву — з точки зору насиченого смаку та кофеїну, а з джезви якраз більш міцна та насичена», — говорить Грановський.
Бійці готують каву в джезві на вогнищі.
«Бабель»
Фільтр-кава набула популярності серед молоді у великих містах, а у війську служать люди більш зрілі, з багатьох регіонів України — із сіл, райцентрів, які не є частиною хіпстерської культури. І переважно вони люблять джезву. «Хоча, відверто кажучи, і просто запарюють мелену каву в чашці», — продовжує Грановський.
Протягом чотирьох місяців волонтери передали на фронт близько 200 джезв (кожною користуються десятки людей) і кілька тонн бленду з трьох сортів арабіки, правильно змеленої під джезву — її намагаються відправляти раз або два рази на місяць за допомогою «Нової пошти», це кілька упаковок по 250 грам.
Кава допомагає воювати українським солдатам. А «Бабелю» допомагає ваша підтримка:
🔸 Patreon
🔸 PayPal: [email protected]