Остаточно утвердившись при владі на початку 1920-х, більшовики продовжили масштабну боротьбу з «буржуазними та релігійними пережитками минулого». До цього списку потрапило Різдво та Новий рік разом із ялинкою.
Пропаганда висміювала традицію вбирати ялинку, робітників та селян зганяли на мітинги проти різдвяних та новорічних гулянь. А потім взагалі заборонили продаж ялинок перед Новим роком, а новорічні та різдвяні свята зробили робочими днями. Але перемогти традицію виявилося не так просто. Новорічні ялинки продовжували встановлювати в будинках нелегально, а багато ялинкових іграшок та прикрас виготовляли власноруч.
Новорічна ялинка у Севастополі, січень 1927 року. Новорічна ялинка, 1935 рік.
Із особистого архіву Віри Солнцевої
Усередині 1930-х стало зрозуміло, що людям потрібне новорічне свято. Тоді у партійній верхівці вирішили діяти за принципом «якщо не можеш перемогти, то очоль». І за три дні до кінця 1935 року в газеті «Правда» вийшла невелика замітка другого секретаря ЦК КПУ та першого секретаря Київського обкому Павла Постишева із заголовком «Давайте організуємо до Нового року дітям гарну ялинку!»
Так остаточно скасували заборону новорічної ялинки. Люди почали масово скуповувати вату, фольгу, стрічки, клей, нитки — все це йшло на ялинкові прикраси. Адже фабричне виробництво ялинкових іграшок лише почали запускати. Тому прикрасами іноді слугували дитячі ляльки, плюшеві іграшки, коробки з-під цукерок.
Святковий базар на Бессарабці у Києві, 1936 рік.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного
Святкування Нового року, січень 1938 року.
Із особистого архіву Віри Солнцевої
Дитячі іграшки під новорічною ялинкою, січень 1938 року.
Із особистого архіву Віри Солнцевої
У 1930-х скляні кулі випускалися невеликими партіями та коштували дуже дорого. Тому в ходу були іграшки, виготовлені з картону, папʼє-маше та паперу. Доступними були гірлянди з кольорових паперових прапорців із надрукованими на них малюнками.
Наприкінці 1930-х особливо поширеними стали іграшки з пресованої вати. Спеціальні каркаси надавали іграшці заданої форми, яку потім розфарбовували та покривали крохмальним клейстером. Такі іграшки промисловість випускала до середини 1950-х.
У 1937 році Наркомпрос випустив посібник з рекомендаціями щодо прикрашання новорічної ялинки: як зробити саморобні іграшки, якого розміру і на які гілки вішати прикраси, як дотримуватися техніки протипожежної безпеки при користуванні новорічними свічками.
Вихованці Київського дитячого будинку № 1 роблять новорічні іграшки, 14 грудня 1946 року.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного
Ватна іграшка «Яблуко». Ватна іграшка «Гусак». Ватна іграшка «Заєць».
Із особистого архіву Віри Солнцевої
Радянська електрогірлянда і «кремлівська» зірка.
Із особистого архіву Віри Солнцевої
Спершу Новий рік та ялинкові прикраси були тісно повʼязані з Різдвом. У СРСР новорічні іграшки стали рупором пропаганди. Так Віфлеємську зірку замінили на пʼятикутну «кремлівську», замість ангелів — картонні та ватні піонери та червоноармійці. В іграшках відображалися досягнення Радянського Союзу. Наприклад, підкорення Півночі зображували фігурки полярників, оленярів та білих ведмедів, а досягнення у повітроплаванні — парашути, дирижаблі, літаки. У 1940-х почали зʼявлятися ялинкові іграшки, які зображували предмети побуту — чайники, самовари, лампи тощо.
У 1937 році в Москві навіть випустили невелику серію ялинкових іграшок з портретами Леніна, Сталіна та інших членів радянської верхівки. Але від ідеї «вішати» вождів на ялинку швидко відмовилися, обмежилися портретами на стінах.
Новорічне свято в дитячому садку № 51 м. Дніпропетровська (зараз м. Дніпро), на задньому фоні на стіні — портрет Леніна, січень 1955 року.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного
Тематична ватяна іграшка «Якут на олені», присвячена підкоренню Півночі.
Із особистого архіву Віри Солнцевої
Тематична ялинкова іграшка «Парашут». Тематична ялинкова іграшка «Лампа».
Із особистого архіву Віри Солнцевої
За задумом радянських ідеологів, Дід Мороз мав витіснити біблійного святого Миколая. Наприкінці 1930-х йому вигадали «онучку Снігуроньку», яка взагалі ніяк не повʼязана з релігією. З того часу Снігуронька та Дід Мороз стали основними традиційними персонажами радянського Нового року.
Святкування Нового року, 11 січня 1940 року. Святкування Нового року, 1 січня 1938 року.
Із особистого архіву Віри Солнцевої
Продаж ялинкових іграшок в одному з київських магазинів, 6 грудня 1977 року.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного
Покупці обирають ялинкові прикраси в київському універмазі «Україна», на полицях стоять іграшкові Діди Морози та Снігуроньки, грудень 1982 року.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного
Після Другої світової війни ялинкові іграшки на якийсь час звільнилися від політичного підтексту. Тепер серед них зʼявилися ліхтарики, дзвіночки, тварини, діти та ціла серія героїв різних казок.
У 1950-х роках зʼявилася технологічна новинка — промисловість почала випускати іграшки, які кріпилися на ялинку за допомогою прищіпок.
Новорічна іграшка «Чарівник Чорномор» із поеми Олександра Пушкіна «Руслан і Людмила». Новорічна іграшка на прищіпці «Кролик» із казки «Аліса в країні чудес». Новорічна іграшка на прищіпці «Лікар Айболить».
Із особистого архіву Віри Солнцевої
Новорічні іграшки на прищіпці «Баба Яга» та «Мужичок з кулачок».
Із особистого архіву Віри Солнцевої
Новорічна ялинкова іграшка «Дівчинка з лялькою» у сріблясто-білих кольорах. Новорічна ялинкова іграшка «Дівчинка з лялькою» у біло-червоних кольорах.
Із особистого архіву Віри Солнцевої
На тренди в ялинкових іграшках іноді впливали найпопулярніші фільми. Наприклад, після виходу на екрани фільму «Цирк» зʼявилася мода на тематичні ялинкові іграшки, що зображають циркових артистів та звірів. Після новорічної стрічки «Карнавальна ніч» популярним став годинник, на якому стрілки показували близько опівночі.
У цей період у моду увійшли і набірні іграшки-конструктори зі скляних намистин — стеклярусу. Намистини і скляні трубочки нанизували на дріт, потім — на нитку. Ці іграшки були поширені до кінця 1960-х.
Ударники праці Здолбунівського цементно-шиферного комбінату отримують «ключі успіху» під час новорічного заходу у Палаці культури цементників, м. Здолбунів Рівненської області, 31 грудня 1965 року.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного
Новорічна ялинкова іграшка «Годинник».
Із особистого архіву Віри Солнцевої
Новорічна ялинкова іграшка «Клоун». Новорічна ялинкова іграшка «Мавпочка». Ялинкова іграшка з намиста і стеклярусу.
Із особистого архіву Віри Солнцевої
Ялинкова іграшка зі стеклярусу.
Із особистого архіву Віри Солнцевої
Продаж ялинкових прикрас у Печерському універмазі Києва, дитина тримає у правій руці зірку з дроту та стеклярусу, 30 грудня 1969 року.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного
З приходом до влади Микити Хрущова, у 1950—1960-х роках у тематику ялинкових іграшок повернулася пропаганда радянських досягнень. Після масштабної сільськогосподарської кампанії на ялинках зʼявилися виноград, лимони, огірки, помідори, морква, горох, баклажани, перець, цибуля та часник, полуниця, малина, груші, сливи, персики, гриби і навіть комахи. Найпоширенішою стала, звісно, кукурудза.
Після того, як у 1957 році запустили перший штучний супутник Землі, та особливо після польоту в космос Юрія Гагаріна у 1961 році популярною стала космічна тема. Крім фігурок космонавтів і супутників, у моду увійшла піка, стилізована під ракету, що злітає — нею іноді прикрашали верхівки ялинок замість червоної зірки.
З кінця 1950-х для мешканців маленьких квартир у хрущовках почали випускати штучні мініялинки зі зменшеними копіями популярних іграшок.
Новорічна ялинка на площі Калініна (зараз Майдан Незалежності) у Києві, грудень 1962 року.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного
Продаж ялинкових прикрас, серед яких піка-ракета, у Центральному універмазі Києва, 31 грудня 1957 року.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного
Ялинкова іграшка «Кукурудза».
Wikimedia
Продаж ялинкових прикрас у Центральному універмазі Києва, на задньому плані на полицях мініялинки з мініатюрними іграшками, 13 грудня 1966 року.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного
Відділ продажу ялинкових іграшок магазину «Дитячий світ» у Києві, праворуч на прилавку штучні мініялинки, 1 грудня 1971 року.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного
З 1960-х років радянські виробники почали експериментувати з формою та технікою виготовлення ялинкових іграшок. У продажу зʼявилися іграшки різних розмірів, з виїмками, видовженнями, з білими крупинками «під сніг» на поверхні, деякі навіть світилися у темряві. Зʼявилися шишки, сплетені з фольги, і прозорі пластмасові кулі, всередині яких «літали» пластмасові метелики.
Ялинкова іграшка з фольги «Шишка». Ялинкова іграшка зі скла «Бурулька».
Із особистого архіву Віри Солнцевої
Ялинкова іграшка зі скла «Сова».
Із особистого архіву Віри Солнцевої
Пластмасова ялинкова іграшка «Куля з метеликом».
У 1970—1980-х почалася епоха стандартизації ялинкових іграшок та прикрас. Виробництво стало серійним, фабрики штампували однотипні та однотонні кулі та шишки. Тематичні іграшки випускали набагато рідше.
У цей час став популярним дощик із металевої фольги. Часто ним так завішували ялинку, що ані іграшок, ані самої ялинки неможливо було розгледіти. Незмінно стабільними залишилися лише Снігуроньки та Діди Морози.
Найкращою новорічною прикрасою для нас буде ваш донат!
Продавці київського магазину «Казка» готують новорічні подарунки, грудень 1981 року. Новорічна ялинка на площі Жовтневої революції (зараз Майдан Незалежності) у Києві, 31 грудня 1984 року.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного
Діди Морози на Хрещатику в Києві, 31 грудня 1984 року.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного