За день до розвалу СРСР: Горбачов пішов у відставку, США визнали Україну, Кім Чен Ір став наступником, “Bohemian Rhapsody” знову в чартах. Що відбувалося у світі 25 грудня 1991 року

Автор:
Дмитро Раєвський
Редактор:
Євген Спірін
Дата:
За день до розвалу СРСР: Горбачов пішов у відставку, США визнали Україну, Кім Чен Ір став наступником, “Bohemian Rhapsody” знову в чартах. Що відбувалося у світі 25 грудня 1991 року

Getty Images

Двадцять шостого грудня 1991 року Рада Республік СРСР ухвалила декларацію, яка закріпила розпад Радянського Союзу у звʼязку з утворенням Співдружності незалежних держав (СНД). Ця дата вважається останнім днем СРСР, хоча фактично він уже не існував. Процес розпаду тривав увесь 1991 рік, починаючи від січня, коли Борис Єльцин визнав суверенітет Латвії, Литви та Естонії. До кінця грудня 1991-го республіки вже стали незалежними, президент Михайло Горбачов подав у відставку, РРФСР стала Російською Федерацією, а над будівлею парламенту вже висів російський триколор. Сама Рада Республік, що оформила розпад Союзу, була лише верхньою палатою вже два дні як неіснуючої Верховної Ради СРСР, у якій залишалися лише депутати з Казахстану, Киргизії, Узбекистану, Таджикистану і Туркменістану. Саме 26 грудня закінчився юридичний демонтаж СРСР. Тим часом розпад Югославії перетворився на справжню війну, почалася війна в Нагірному Карабаху, диктатор Північної Кореї Кім Ір Сен почав готувати сина в наступники, а пісня “Bohemian Rhapsody” гурту Queen повернулася у хіт-паради після смерті Фредді Меркʼюрі. «Бабель» згадує, що відбувалося у світі за день до розпаду СРСР.

Горбачов пішов у відставку, зʼявилася Російська Федерація

Двадцять пʼятого грудня 1991 року перший і останній президент СРСР Михайло Горбачов пішов у відставку і передав президенту РРФСР Борису Єльцину «ядерну валізку» та повноваження головнокомандувача. Того ж дня Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка (РРФСР) стала Російською Федерацією. За день до цього саморозпустилася Верховна Рада СРСР і припинилося членство Союзу в ООН. СНД на той час існував уже кілька днів — 21 грудня президенти радянських республік підписали Алма-Атинську угоду.

«Суспільство отримало свободу, розкріпачилося політично та духовно. І це найголовніше завоювання, яке ми до кінця ще не усвідомили, і тому ще не навчилися користуватися свободою [...]. Життєво важливим мені видається зберегти демократичні завоювання останніх років. Вони вистраждані всією нашою історією, нашим трагічним досвідом. Від них не можна відмовлятися за жодних обставин і з жодного приводу. А якщо ні, то всі надії на краще будуть поховані», — заявив Горбачов у своїй прощальній промові.

На знімку, зробленому 26 грудня 1991 року, колишній президент Михайло Горбачов, тримає гранчак на прощальній вечірці у московському готелі «Жовтневий».

Getty Images / «Бабель»

США визнали незалежність України

Першого грудня 1991 року в Україні відбувся референдум про незалежність і водночас — вибори першого президента. На референдумі було одне запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» На нього ствердно відповіли 90,32% українців. Усього проголосувати прийшли 84,14% громадян. На виборах переміг голова Верховної Ради Леонід Кравчук, набравши 61,59%. Найближчий опонент, Вʼячеслав Чорновіл, мав 23,27%.

Вже наступного дня країни світу почали визнавати незалежність України. Першими були Польща та Канада. Двадцять пʼятого грудня Україну визнали США, Мексика, Ізраїль, Вірменія, Іран, Таджикистан та Туніс.

Демонстрація перед будівлею Центрального комітету Комуністичної партії 25 серпня 1991 року у Києві.

Getty Images / «Бабель»

Почалася війна в Карабаху

З 19 до 27 грудня 1991 року з Нагірного Карабаху вийшли радянські внутрішні війська. На той час конфлікт між Вірменією та Азербайджаном уже розпочався. На початку літа Азербайджан провів операцію «Кільце», під час якої зайняв більшу частину Карабаху та депортував мешканців 24 вірменських сіл. Восени вірмени почали відвойовувати території. Десятого грудня в Карабаху відбувся референдум про незалежність, яку підтримали 99,98% тих, хто проголосував. Але азербайджанське населення регіону референдум проігнорувало.

Війна продовжилася 1 січня 1992 року, коли азербайджанський батальйон захопив вірменське село Храморт на сході Нагірного Карабаху. Вірменія та Азербайджан мають різні версії причин і наслідків цієї війни та решти конфліктів у Нагірному Карабаху за останні сто років.

Вірменська сім'я, що рятується від етнічної напруги у переважно вірменському анклаві Нагірний Карабах в Азербайджані, прибуває до аеропорту Єревана 13 травня 1991 року після евакуації гелікоптером радянської армії.

Getty Images / «Бабель»

Президент Грузії забарикадувався у бункері Будинку уряду

До грудня 1991 року Грузія вже мала свій демократичний парламент, незалежність і президента — Звіада Гамсахурдію, обраного 26 травня 1991 року. Абхазія та Південна Осетія відмовилися входити до складу Грузії, але інші регіони визнавали чинну владу. Гамсахурдія створив Національну гвардію на чолі зі своїми соратником Тенгізом Кітовані. Восени 1991 року популярність Гамсахурдії впала, його звинувачували в нерішучості, через яку Південна Осетія проголосила незалежність, авторитарних тенденціях та небажанні чути опозицію. Розпочалися акції протесту, які підтримували й колишні прихильники президента.

Двадцять другого грудня Національна гвардія зчинила заколот, який підтримали бойовики націоналістичної організації «Мхедріоні». На вулицях Тбілісі почалися збройні сутички між путчистами та прихильниками Гамсахурдії. Сам президент забарикадувався у бункері Будинку уряду, де й пробув до 6 січня 1992 року, коли був змушений полетіти з Грузії — спочатку в Єреван, а потім у Грозний. Притулок йому надав новий президент Ічкерії Джохар Дудаєв.

Президент Грузії Звіад Гамсахурдіа сидить за столом у будівлі парламенту в Тбілісі, де він сховався під час громадянських заворушень.
Двоє грузинських солдатів стоять серед зруйнованих бомбами будівель у Тбілісі під час громадянської війни в Грузії.

Президент Грузії Звіад Гамсахурдіа сидить за столом у будівлі парламенту в Тбілісі, де він сховався під час громадянських заворушень. Двоє грузинських солдатів стоять серед зруйнованих бомбами будівель у Тбілісі під час громадянської війни в Грузії.

Getty Images / «Бабель»

Розпад Югославії — 4 з 6 республік вимагали визнати їх незалежними

Двадцять пʼятого грудня 1991 року Хорватія, Словенія, Боснія і Герцеговина та Македонія звернулися до Європейської спільноти з проханням визнати їхню незалежність. Югославія на той час іще існувала офіційно. Після смерті її лідера Йосипа Броза Тіто в 1980 році, країною керувала Президія глав республік, де вони головували по черзі.

Поступово республіки віддалялися одна від одної. У центрі конфлікту опинилася Хорватія. Серби, які там жили, вимагали автономії. Від березня 1991 року почалися сутички сербських озброєних протестувальників із хорватською поліцією. А 25 червня Словенія першою оголосила про свою незалежність. Почалася спочатку Десятиденна війна, у ході якої югославські війська, що підпорядковувалися Белграду, спробували не дати Словенії відокремитися. Паралельно — війна у Хорватії, під час якої місцевих сербів підтримала югославська армія та добровольці із Сербії.

Незалежність Хорватії першою визнала Ісландія 19 грудня. Війна тривала до 1995 року.

Югославські солдати прибирають завали з вулиць після бою з сербським ополченням в Ердуті під час громадянської війни в Югославії.

Getty Images / «Бабель»

Кім Чен Ір став головнокомандувачем

Двадцять четвертого грудня 1991 року президент КНДР Кім Ір Сен почав готувати наступника — свого сина Кім Чен Іра. З 25 грудня він став головнокомандувачем Корейської народної армії. У квітні 1992 року Кім Чен Ір став генералісимусом і буквально через тиждень — маршалом. У 1993 році батько підвищив його до Голови Державного комітету оборони КНДР.

Кім Ір Сен помер 8 липня 1994 року, і влада остаточно перейшла до сина. Щоправда, першого президента заведено називати «великим вождем», а от Кім Чен Ір уже був «великим керівником».

Лідер Північної Кореї Кім Чен Ір махає рукою на військовому параді з нагоди 50-ї річниці заснування Трудової партії Кореї (ТПК), 10 жовтня 1995 року.

Getty Images / «Бабель»

Bohemian Rhapsody знову очолила хіт-паради

У топі музичних чартів Британії та США 25 грудня 1991 року була пісня гурту Queen “Bohemian Rhapsody”, яка вперше вийшла аж у 1975 році. Тоді сингл посів перше місце у хіт-параді Великої Британії та друге — у США.

Двадцять четвертого листопада 1991 року помер Фредді Меркʼюрі, і на його честь гурт 9 грудня випустив сингл “These Are the Days of Our Lives” / “Bohemian Rhapsody”. Попри те, що перша пісня вийшла ще у вересні, а “Bohemian Rhapsody”, власне, уже багато років знав увесь світ, сингл знову піднявся у чартах Великої Британії до першого місця і до другого в США. І протримався на першому місці понад пʼять тижнів — до середини січня 1992 року.

Про всі ці події ми знали б набагато менше, якби про них не розповідали журналісти. Підтримай незалежну журналістику — закинь донат!