«Я памʼятаю, що навколо нього на шкільному подвірʼї завжди збиралися інші діти. Якщо він вилазив на велике дерево, то діти збиралися навколо, якщо він біг кудись — інші бігли за ним як за лідером. Завжди було зрозуміло, хто тут бос. Можливо, справа була в його родині, тому що вона вирізнялася з-поміж багатьох інших, — у дитини був добре почеплений язик, вони не були нужденними й усе таке. Але й назвати їх снобами ніхто не міг, зовсім ні», — Ельба Россі Овʼєдо Зейла, шкільна вчителька Че. Гевара виріс в Аргентині, в сімʼї архітектора Ернесто Гевари Лінча, його родина володіла плантацією мате. Гевара-старший був одним із перших плантаторів країни, які платили робітникам зарплату грошима, а не продуктами.
Ернесто Гевара в дитинстві в Аргентині, близько 1940 року.
Getty Images / «Бабель»
«У нього було кілька прізвиськ. Його називали Божевільним Геварою. Йому подобалося бути трохи поганим хлопцем. Наприклад, він хвалився, як рідко миється. Тому його називали Свинею. Він міг сказати: «Я вже 25 днів не прав цю сорочку», — Альберто Гранадо, друг Че Гевари в юності. Гранадо написав книгу «Подорожуючи з Че Геварою: становлення революціонера» про їхню спільну подорож Латинською Америкою на мотоциклі в 1951—1952 роках.
«Якщо в Че починався напад, це ніяк не позначалося на русі колони. Найбільше, що він допускав, — це щоб хтось ніс його рюкзак. Він вважав, що загін не повинен затримуватися через те, що він хворий. Це було загальне для всіх правило. Загін не затримувався через хворих. Якщо не можеш йти — залишайся, лікуйся. Якщо можеш терпіти — йди. Це правило він ніколи не порушував», — учасник боїв у Сьєрра-Маестрі Жоель Іглесіас.
Че Гевара під час виступу на Міжамериканській економічній і соціальній конференції, в якому він звинувачує Сполучені Штати у змові з метою вбивства брата Фіделя Кастро, Рауля. Пунта-дель-Есте, Уругвай, 8 серпня 1961 року.
Getty Images / «Бабель»
«Че Гевара головував в апеляційному суді. Він ніколи не скасовував вироки. Я навідував тих, кого засудили до смертної кари. Ходили чутки, що я гіпнозував увʼязнених, тому що багато зберігали спокій, — тому Че наказав, щоб я був присутній на стратах. Після мого відʼїзду в травні стратили ще багатьох, але я особисто був свідком пʼятдесяти пʼяти страт. Був американець Герман Маркс, судячи з усього, колишній засуджений. Ми називали його «мʼясником», тому що йому подобалося віддавати наказ стріляти. Я багато разів благав Че від імені увʼязнених. Особливо мені запамʼятався випадок з Аріелем Лімою, хлопчиком. Че не змінював своєї думки. І Фідель, якого я відвідав. Я отримав таку травму, що в кінці травня 1959 року мені наказали покинути приход Каса Бланка, де була Ла-Кабанья і де я три роки проводив месу. Я поїхав до Мексики на лікування. У день мого відʼїзду Че сказав мені, що ми обоє намагалися навернути один одного на свій бік і зазнали невдачі. Його останніми словами були: «Коли ми знімемо маски, ми будемо ворогами», — Хавʼєр Арзуага, священник. Від січня до червня 1959 року Че Гевара був комендантом фортеці Сан-Карлос-де-ла-Кабанья і засідав у революційному трибуналі. За цей час у фортеці стратили понад сотню людей. Всього, після приходу до влади Фіделя Кастро в 1959-му, на Кубі стратили близько десяти тисяч політичних вʼязнів.
«Ми часто чули постріли гвинтівок, іноді один, іноді два, навіть чотири. Весь цей час ми бачили Че. Він називав нас злочинцями й говорив: «Всі ви, хлопці, закінчите тим самим. Ви на це заслужили». Нам було цікаво, чому цей хлопець тут, він навіть не був кубинцем. Він був дуже пихатим і холодним», — Луїс О. Родрігес, колишній сержант армії президента Фульхенсіо Батісти та увʼязнений тюрми Ла-Кабанья.
Ернесто Че Гевара, міністр промисловості Куби, махає рукою, піднімаючись трапом в національному аеропорту Кеннеді 17 грудня 1964 року після восьми напружених днів у Нью-Йорку. Там він виступав на Генеральній Асамблеї ООН. Група кубинських емігрантів спробувала влаштувати теракт в будівлі ООН і вбити Гевару, але снаряд з базуки не долетів і впав у річку, бомба всередині будівлі не вибухнула, а штурм будівлі протестувальниками зупинила поліція.
«Че досить інтелектуальний як для латиноамериканця», — з розсекреченого звіту ЦРУ.
«Ви будете здивовані, дізнавшись, хто приходив до мене недавно: Че Гевара. Він приїжджав до мене з Чехословаччини. [...] У нього дуже цікаве бачення речей і сучасного світу, але він бере участь в ідеї «перманентної революції народів». Він — незрілий утопіст, але один з нас. Я щасливий, що це так, тому що він завдає янкі справжнього головного болю. [...] Я особисто вважаю, що він блискуча людина, але помиляється. У нього дуже цікава мова і сильна одержимість комунізмом. Він має намір зібрати сили, я не знаю звідки, щоб «звільнити» наші американські народи. Я відразу помітив, що у нього чітка мета і він на все здатний. Я думаю, цей хлопчик дуже погано скінчить», — президент Аргентини Хуан Перон в листі другу від 23 серпня 1966 року. Сам Перон тоді був на еміграції в Іспанії, куди приїжджав Че Гевара. Перон був націоналістом і прихильником Беніто Муссоліні, тому їхня зустріч була майже таємницею, але попри ідеологічні розбіжності вони симпатизували один одному.
Че Гевара (ліворуч) на кориді в Іспанії в 1959 році.
cubanet
«За яскравою зовнішністю та особистою хоробрістю ховалася людина, якою Че був насправді, — безжальний авторитарний сталініст, який захоплювався націоналістичним режимом Перона, Че був добровільним інструментом радянського блоку в поширенні свого впливу. Навіть коли він посварився з СРСР через можливість партизанської війни в Латинській Америці, він як і раніше залишався переконаним сталіністом, захоплювався Китаєм і Північною Кореєю», — анонімна стаття з анархістського журналу Organise! Після перемоги Кубинської революції в 1959 році, Комуністична партія Куби та Че Гевара переслідували, зокрема, й анархістів, що не поділяли їхню політику.
«Одягнений в пильну потерту сорочку, вицвілі зелені штани та легкі сандалі з високою халявою, Че зловив кулю в ліве стегно, коли наближався до урядових військ; інша куля вибила його напівавтоматичний карабін М-1 прямо у нього з рук. [...] Дізнавшись, що його схопили, армійське командування в столиці країни Ла-Пасі задумалося, що з ним робити. Оскільки в Болівії немає смертної кари, Че, в гіршому разі, сяде в тюрму — можливо, тільки після довгого гучного суду, пропагандистського протесту всього комуністичного блоку і загроз того, що інші партизани можуть вдертися в Болівію. Наступного дня прийшов наказ стратити Че. Через дві години його застрелили. [...] Смерть Че навряд чи покінчить з активністю комуністів у Латинській Америці. Там все ще багато бідності, відчуження та безнадії, яку екстремісти можуть використовувати у своїх цілях», — стаття в Time, присвячена смерті Че Гевари в Болівії, де червоні партизани вели війну проти режиму генерала Рене Баррʼєнтоса Ортуньйо. За однією з версій, болівійські комуністи в останній момент не відправили свої війська на допомогу загону Че Гевари, тому що проти цього виступило керівництво СРСР.
«Він проповідував збройну боротьбу сотням, якщо не тисячам, молодих ентузіастів по всій Латинській Америці та Африці; він віддав за це своє життя, і вони втратили свої. [...] жодна з пожеж, які він або Кастро намагався запалити по всьому регіону, не збереглася, не кажучи вже про те, щоб розгорітися. Результатом стали не чудові знімки барбудос, які увійшли в Гавану в січні 1959 року, а скоріш — військові перевороти, тортури, викрадення і тисячі даремно втрачених життів студентів. [...] Гевара став культурною іконою, а не політичною чи ідеологічною», — Хорхе Кастанеда Гутман, мексиканський політик, автор однієї з біографій Че Гевари.
Тіло Че Гевари в Болівії в 1967 році. Гевара був таємно похований, знайдений тільки через 30 років, його останки перевезли на Кубу.
Getty Images / «Бабель»
Ми не революціонери та віримо, що боротися з несправедливістю можна без насильства. Підтримайте «Бабель» донатом!