Колишній друг Путіна Сергій Пугачов дав пʼятигодинне інтервʼю Дмитру Гордону. АААА! Та хто взагалі пʼять годин дивитиметься? Ми. Ось головне у двох абзацах

Автори:
Євген Спірін, Сергій Пивоваров
Дата:
Колишній друг Путіна Сергій Пугачов дав пʼятигодинне інтервʼю Дмитру Гордону. АААА! Та хто взагалі пʼять годин дивитиметься? Ми. Ось головне у двох абзацах

Дмитро Гордон взяв інтервʼю у колишнього російського банкіра, радника першого президента Російської Федерації Бориса Єльцина, колишнього друга Володимира Путіна, інвестора Сергія Пугачова. Інтервʼю тривало пʼять з половиною годин. За цей час Пугачов встиг розповісти про Олега Сосковця, Олександра Коржакова, Бориса Березовського, Володимира Гусинського, Петра Авена, Сергія Степашина, Євгенія Примакова, Анатолія Чубайса, Олександра Лівшиця, Анатолія Собчака, Юрія Лужкова, Юрія Скуратова. Хто це? Добре, що ви не знаєте, а якщо знали й забули — ще краще. У багатогодинному інтервʼю Пугачова Гордону лише кілька хвилин приділили Україні. Пугачов розповів, як президент РФ Володимир Путін вкладав гроші у виборчу кампанію експрезидента Віктора Януковича в 2004 році. Дмитро Гордон не спитав Пугачова про війну в Чечні, про теракти в Беслані, про захоплення Норд-Осту, про вибухи будинків, про те, як Росія напала на Грузію і потім на Україну. За всі пʼять годин Дмитро Гордон пожартував тільки один раз. Пугачов сказав, що Путін у вільний час займається дзюдо, Гордон відповів: «Дзю-після?» Головний редактор «Бабеля» Євген Спірін і оглядач Сергій Пивоваров подивилися всі пʼять з половиною годин інтервʼю і, перемагаючи біль у голові, умістили все важливе в два абзаци.

[У 1996 році] було зрозуміло, що [Борис] Єльцин ненадовго [буде президентом РФ] і він не хороший. Але, крім комуністів [не було претендентів на перемогу]. Ми боялися комуністів. Боялися не гроші втратити, а що «червоні прийдуть і всіх нас перевішають». [З Володимиром Путіним] ми познайомилися в Ленінграді, коли він був заступником [Анатолія] Собчака. Десь у 1992 році. З 1996 року ми спілкувалися з Путіним майже щодня. Понад 10 років [щільного щоденного спілкування]. Разом справляли свята, дні народження. Дні народження були похмурими і нудними. Пізніше Путін жив на дачі [Лаврентія] Берії. Ми грали на більярді, і Путін сказав: «Чи могли ми подумати, що гратимемо на більярді, на якому грав Берія?» У 1999 році Єльцин не приходив до тями, і ніхто не приходив до Єльцина. У Кремлі було все сумно, а Росія керувала сама собою. Я [порадив призначити Путіна премʼєром, а потім зробити президентом]. Путін хотів виїхати з Росії, купити будинок. Думав про Іспанію. Президентом Путін ставати не хотів. І сказав: «Максимум на два роки, більше не розраховуйте». Путін не пʼє [алкоголь]. У нього немає друзів. Він нікому не довіряє, дружині не довіряв. Щось приховує, темнить. Ніколи не декларував, що він збирається робити і куди веде країну. Путін слабкий, невпевнений у собі, досить ледачий, любить поспати, любить комфорт, дуже заздрісний, неосвічений, не любить читати.

Путін витратив величезні гроші на передвиборчу кампанію Віктора Януковича [в 2004 році]. З «Газпрому», наймав «політтехнологів», платив артистам [за виступи на підтримку Януковича]. Гроші роздерибанили, Януковича не обрав народ. Але для Путіна такого слова «народ» — немає. Він думав, що якщо Янукович не переміг, то або гроші вкрали, або щось пішло не так. Я їхав до Путіна, по радіо сказали, що [Віктор] Ющенко виграв [президентські вибори]. Приїхав до Путіна, кажу: «Ну, що, обрали клоуна, Януковича?» Путін сказав: «Завтра виборчком України оголосить його президентом». Тоді Україна Путіна і зачепила. Путін ставиться до України, як до Тамбовської області. Українські президенти для нього як губернатори [Російської Федерації]. Неначе помилково вони називаються президентами, а не губернаторами. Крим, звісно, український. Не впевнений, що за нашого життя [Україна поверне Крим і Донбас].