Перший день після Другої світової: нове свято в СРСР, тиха війна проти Сталіна і забутий в льодах німецький загін. Що відбувалося у світі 3 вересня 1945 року

Три дня перемоги в одній війні

Другого вересня 1945 року Президія Верховної Ради СРСР ухвалила указ «Про оголошення 3 вересня святом перемоги над Японією». У 1945 і 1946 роках третє вересня було неробочим днем. Але вже в 1947-му вихідний скасували. Поступово дату припинили відзначати, хоча указ лишився в силі, а памʼятна дата — в календарі.

Про те, щоб повернути свято, заговорили багато років по тому — після розвалу СРСР. А в 2020 році президент Володимир Путін підписав зміни до парламентського закону про памʼятні дати. Але замість річниці перемоги над Японією 3 вересня в Росії оголосили Днем закінчення Другої світової війни. Це була не перша невдала спроба Путіна переписати історію. А цього разу нова дата збіглася з днем памʼяті жертв теракту в Беслані 2004 року.

У Європи і США з цією датою своя історія. Там про капітуляцію Японії дізналися 14 серпня. Через різницю в часі — на день раніше, ніж Японія насправді погодилася капітулювати. У цей день на Таймс-сквер у Нью-Йорку одразу кілька фотографів зняли поцілунок американського моряка Гленна Макдаффі та медсестри Едіт Шейн. Ці фото розійшлися газетами та журналами і стали символами закінчення війни.

Щоправда, День перемоги над Японією саме 15 серпня на офіційному рівні відзначають тільки у Великій Британії. У США його святкують 2 вересня — в день фактичного підписання акта про капітуляцію.

Суперечки про майбутнє Японії

Новий американський президент Гаррі Трумен і премʼєр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль вважали, що на Ялтинській конференції в лютому 1945 року їхні країни пішли на досить значні поступки Сталіну щодо післявоєнного устрою Європи. Тому після капітуляції Японії долю Далекого Сходу вони хотіли вирішити самі — без Союзу. Третього вересня 25 тисяч американських військових висадилися в Йокогамі за 30 кілометрів від Токіо, щоб завершити окупацію Японії якомога швидше.

На думку Микити Хрущова, який став главою СРСР після смерті Сталіна, саме після капітуляції Японії відносини СРСР із Заходом почали різко погіршуватися. «Після підписання мирного договору з Японією наші представники ще якийсь час перебували в Токіо, не хотіли їхати звідти, користувалися правом держави, яка теж приймала капітуляцію Японії. Нарешті американці попросили, щоб ми пішли геть. Ми пручалися. Зрештою, наші люди були там буквально блоковані. Їм були створені нестерпні умови життя. Вони нічим, по суті, не займалися, їх нікуди не пускали, з ними не рахувались. Зрештою наші люди поїхали додому», — писав Хрущов у своїх мемуарах.

Зрештою Радянський Союз так і не підписав мирний договір із Японією. Через це невирішеним залишилося питання з Південним Сахаліном і Курильськими островами, які СРСР захопив у ході Другої світової. Сталін вважав їх «компенсацією» за поразку Російської імперії у війні з Японією 1904—1905 років. Суперечки з приводу цих територій між Японією і Росією тривають досі.

Борги за ленд-лізом

Третього вересня Сполучені Штати запропонували країнам, які отримували американську військову допомогу за програмою ленд-лізу (детальніше про ленд-ліз читайте тут ), повернути вцілілу військову техніку. За знищене в ході боїв озброєння грошей не вимагали. Але потрібно було заплатити за цивільні поставки, які залишилися у країн-одержувачів станом на 2 вересня 1945 року, — залізничний транспорт, пароплави, вантажівки, верстати для заводів та інше обладнання.

СРСР спочатку нарахували 2,6 мільярда доларів боргів, але пізніше цю суму зменшили вдвічі з розстрочкою на 30 років. У відповідь Сталін заявив, що «СРСР цілком розплатився з боргами за ленд-ліз кровʼю своїх солдатів». У підсумку Радянський Союз борги так і не виплатив і передав їх Російській Федерації. Та повністю погасила борг у серпні 2006-го.

Останній німецький загін на Шпіцбергені

Третього вересня 1945 року американський генерал Джонатан Вейнрайт, якого напередодні звільнили з японського полону, прийняв капітуляцію японських військ під командуванням генерала Томоюки Ямасіти, які залишилися на Філіппінах. У травні 1942 року все було навпаки — саме Ямасіта взяв у полон Вейнрайта під час Філіппінської операції.

Однак не всі японські підрозділи здалися одразу після капітуляції. Локальні бої тривали і на островах, і на континенті аж до 12 вересня.

Останніми німецькими військовими, які офіційно здалися в полон, був загін з одного офіцера і девʼяти солдатів на норвезькому архіпелазі Шпіцберген. Ще в серпні 1944 року вони вирушили туди встановлювати метеостанцію. Радіозвʼязок із Німеччиною загін втратив 29 квітня 1945 року і опинився в ізоляції. Третього вересня їх випадково виявили норвезькі мисливці на тюленів. Наступного дня солдати здалися патрулю союзників без опору.

Китай на межі громадянської війни

Третього вересня 1945 року американський журнал Time вийшов з портретом лідера китайської націоналістичної партії «Гоміньдан», президента Китайської Республіки, маршала і генералісимуса Чан Кайши. Центральним матеріалом номера була стаття на шість сторінок про плани Чан Кайши з післявоєнного розвитку Китаю під назвою «Я налаштований дуже оптимістично».

Наступного дня, 4 вересня, Червона армія Комуністичної партії Китаю взяла штурмом місто Лінгбі на сході країни і вибила звідти сили «Гоміньдану». США намагалися посадити Чан Кайши і лідера комуністів Мао Цзедуна за стіл переговорів, але з того нічого путнього не вийшло. У жовтні 1945 року в Китаї відновилася громадянська війна, яка, по суті, переривалася тільки на час японської окупації.

Зазнавши поразки від комуністів у 1949 році, Чан Кайши і близько двох мільйонів його прихильників втекли на острів Тайвань. Відтоді КНР і Тайвань уже понад сімдесят років сперечаються, хто з них «справжній Китай».

Ми памʼятаємо про важливі дати у світовій історії, а ви не забудьте підтримати «Бабель» донатом.