Ми, молоді прогресивні політики — за діджитал, проти бюрократії та атавізмів минулого. Суворий протокол не один з них? Чи не час забути про червоні доріжки?
Про «час забути» — запитання філософське, але так, протоколу вже багато років і зараз буде екскурс в історію (тихо позіхають). Усе почалося з табличок-«етикеток», на яких король Франції Людовик XIV розповідав гостям, як поводитись у Версальському саду і на прийняттях. Зараз дипломатичний протокол базується на міжнародних конвенціях. А в Україні положення про протокол і церемоніал у 2002 році затвердив президент Леонід Кучма. Документ регламентує, хто і як зустрічає президентів, спікерів парламентів і премʼєр-міністрів — це частина українського законодавства.
Це не відповідь на запитання.
Гаразд, коротка відповідь — протокол можна вважати глупством, але поки від нього не відмовилися інші, правил слід дотримуватися, інакше будуть проблеми. Наприклад, у дипломатії працює принцип взаємності. «Якщо ми приймемо когось погано, отримаємо таку ж відповідь. На якомусь міжнародному форумі нашого президента поставлять у найдальший кут, де його ніхто не помітить», — каже Лазуто.
Так, що стосується діджиталізації — тут прогрес є. Зараз дипломатичні ноти відправляють електронною поштою, але навздогін звичайною поштою йде оригінал. До paperless ще далеко, але від коней вже відмовилися.
Гаразд, що не так в історії з Кличком і Меркель?
Щоб відповісти на це запитання, потрібно розуміти, про який конкретно візит ідеться — у випадку з Кличком все не так просто. У МЗС «Бабелю» повідомили, що в Україну канцлер Німеччини Ангела Меркель прилітала з робочим візитом. Але в Києві президент вручив їй орден Свободи. Такі нагороди, за словами Лазуто, вручають тільки під час офіційних і державних візитів.
Сама Меркель говорила, що візит прощальний — такого визначення в протоколі немає.
У будь-якому разі, згідно з протоколом рівень голови КМДА — тільки державні та офіційні візити. Під час усіх інших, зокрема й робочих, біля трапа має бути присутній його заступник.
Але в цій ситуації Офіс президента міг відійти від протоколу — це, як стверджують експерти, допускається. «Кличка люблять і поважають у Німеччині. А Меркель народилася в Гамбурзі, де брати [Клички] починали свою професійну карʼєру. Якщо наша сторона хотіла зробити канцлеру приємне, варто було покликати Кличка її зустрічати», — каже Лазуто.
Гаразд, Офіс президента міг, але за протоколом не мусив кликати Кличка — зафіксували. А з Єрмаком на «Кримській платформі» що не так — не туди став для фото? Це так важливо?
Питання не тільки в спільному фото. Почнемо з розсадки під час засідання за круглим столом. По праву руку від президента сидів Андрій Єрмак, за ним — спікер парламенту Дмитро Разумков. По ліву руку — міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, за ним — премʼєр-міністр Денис Шмигаль. «Памʼятаємо, що протокол — продовження політики і дипломатії. По праву руку від президента — найпочесніше місце і його чомусь займає Єрмак, а не голова парламенту чи премʼєр», — вважає Петюр. У Лазуто до розсадки по ліву руку питань немає — Кулеба вів саміт, тому допускається, щоб Шмигаль сидів за ним.
Такою була розсадка під час установчого саміту «Кримської платформи».
Повернімося до фото?
Тепер про фото. Коли роблять такі фото, протокол зазвичай розкладає таблички, де хто має стати. Цього разу було так само. Є рівень протокольного старшинства — спочатку йдуть глави держав, потім — глави урядів, потім — міністри закордонних справ. На нашому фото фронтмени — президент, керівник його Офісу, спікер і премʼєр, міністр закордонних справ, Мустафа Джемілєв, а вже потім — іноземні учасники. Наприклад, президент Польщі Анджей Дуда — по ліву руку від Кулеби і третій ліворуч від Зеленського.
«Виникає запитання: у чому мета саміту «Кримська платформа»? Цей захід задумано для підвищення політичної значимості оточення президента Зеленського? Чи він мав би надати міжнародної значимості проблемі анексії Криму?» — коментує Петюр. Якщо друге, фото має виглядати інакше.
Фінальне спільне фото з установчого саміту.
Wikimedia
Але Україна — країна-організатор. Чому наша делегація не може стояти в центрі фото?
Якщо була мета розмістити нашу делегацію в центрі, то людей, на думку Лазуто, слід було розставити інакше: праворуч від президента — спікер парламенту Разумков, за ним — Мустафа Джемілєв і голова МЗС Кулеба. Зліва — премʼєр Шмигаль, як третя людина в країні, глава меджлісу Рефат Чубаров і глава ОП Єрмак. Так все логічно і очевидна роль кримських татар на саміті.
Добре, як мало виглядати фото в ідеалі?
У першому ряду президенти і, можливо, Джемілєв. У другому — глави урядів і міністри закордонних справ, у третьому — представники організацій, глави дипмісій і міністри.
Давайте прямо, Єрмак — моя права рука. Навіщо робити вигляд, що це не так? Ми можемо просто прописати, що глава Офісу ходить на всі заходи разом із президентом?
Ми — ні, а президент може. Це він своїм указом затверджує положення про протокол і церемоніал. І, наприклад, третій президент Віктор Ющенко постановив, що під час візитів делегації повинні покладати вінки не тільки до Могили невідомого солдата, а й вшановувати памʼять жертв Голодомору.
Але у випадку з Єрмаком є одна проблема: Офіс президента ніяк не прописаний в Конституції — це допоміжний орган. А глава ОП — керівник канцелярії президента. За рангом — це не дуже високий рівень і, за словами Лазуто, обґрунтувати в протоколі високий статус такого керівника неможливо. «Протокол має цікаву особливість: його можна обходити і порушувати, але будьте готові, що потім вас будуть обговорювати і засуджувати», — каже Петюр.