Афганістан — багатонаціональна країна
Таджики — один з корінних народів Афганістану. Остаточно він сформувався до IX століття. З кінця XIV століття території таджиків входили до складу різних ханств і еміратів, а в підсумку виявилися розділеними між Російською і Британською імперіями. У 1919 році Афганістан отримав незалежність від британців, а протягом наступних двох років сусідню територію майбутнього Таджикистану зайняли більшовики. Таджики опинилися по різні боки кордону.
У 1973 році в Афганістані відбувся військовий переворот, король Захір-Шах зрікся престолу, а владу захопив генерал Мухаммед Дауд. Режим Дауда конфліктував майже з усіма політичними рухами країни — комуністами, ісламістами та національними меншинами. Дауд був пуштунським націоналістом і вважав, що таджики та інші етноси не мають права вважатися афганцями. На керівні посади він призначав тільки пуштунів.
У 1975 році в Панджшері почалося повстання проти диктатури Дауда. Його організатор — «Ісламське товариство Афганістану»
Режим Мухаммеда Дауда пав у 1978 році під час Саурської революції
У 1979 році в Афганістан увійшли радянські війська. Союз хотів змістити Аміна, замінити його більш лояльним лідером і одночасно допомогти НДПА утриматися при владі. Двадцять сьомого грудня радянські спецпідрозділи взяли штурмом палац Аміна, самого президента вбили. Його змінив прорадянський Бабрак Кармаль, а з 1986 року — Мохаммад Наджибулла.
У 1982 році ключові ісламістські угруповання заснували «Ісламський союз моджахедів Афганістану». Він мав протистояти радянським військам. У союз увійшло і «Ісламське товариство Афганістану» з Ахмадом Шахом Масудом. Він відбив девʼять спроб радянської армії захопити Панджшер, за що отримав прізвисько «Панджшерський лев». При цьому Масуд періодично конфліктував з іншими ісламістами та був єдиним лідером моджахедів, який укладав тимчасові перемирʼя з Москвою.
Радянські війська покинули Афганістан у 1989 році, і на північному сході зʼявилася фактично незалежна держава таджиків — «Масудістан». Його очолив Ахмад Шах Масуд. «Масудістан» мав свою валюту, професійну армію та уряд.
Режим Наджибулли пав у 1992 році, майже відразу після розвалу СРСР. Після цього Кабул зайняли війська Масуда і «Північного Альянсу» — обʼєднання польових командирів північних провінцій — таджиків, узбеків, шиїтів-хазарейців. Масуд став міністром оборони в коаліційному уряді. Внутрішні конфлікти не дали переможцям побудувати нову державу. Через чотири роки Кабул і майже всю країну, крім північних провінцій, зайняв молодий ісламський рух «Талібан». Після цього Масуд очолив «Північний Альянс» і почав війну з талібами.
Конфлікт між «Північним Альянсом» і «Талібаном» був, зокрема, і релігійним. Північні моджахеди були поміркованіші в порівнянні з талібами, які встановлювали на своїх територіях жорсткі правила шаріату. При цьому «Талібан» зародився серед пуштунів, і спочатку їхні погляди майже не поширювалися серед таджиків.
Девʼятого вересня 2001 року Ахмада Шаха Масуда вбили терористи-смертники, які видали себе за журналістів. Бомбу вони пронесли в телекамері. Організатором вбивства називають лідера «Аль-Каїди» Усаму бен Ладена, який був союзником талібів і переховувався на їхній території.
Через два дні, 11 вересня 2001 року, терористи «Аль-Каїди» влаштували теракт у Нью-Йорку. Після цього США почали військову операцію в Афганістані проти «Аль-Каїди» і талібів. «Північний Альянс» брав участь у цій війні на боці американців. Після перемоги над талібами у 2002 році, новий лідер Альянсу, таджик Мохаммад Фахім увійшов в уряд нової республіки.
Синові Шаха Масуда, Ахмаду Масуду — молодшому зараз 32 роки, він здобув вищу політологічну і військову освіту в Кінгс-коледжі
У Масуда-молодшого вже є союзники — в Панджшер з Кабулу встигли евакуюватися віцепрезидент Амрулла Салех і міністр оборони Бісмілла Хан Мохаммаді. Останній входив до керівництва «Північного Альянсу» ще за життя Масуда-старшого. А Салех уже оголосив себе легітимним главою держави. Обидва політики — уродженці Панджшеру. У провінції так само зібралися уламки афганської армії та місцеве ополчення. Афганці в Twitter сперечаються про те, чи вистачить сил Панджшеру, щоб протистояти талібам без іноземної допомоги. Правильна відповідь поки що невідома.
Ми не солдати й не повстанці, але іноді теж воюємо за те, у що віримо. Стань нашим союзником — підтримай «Бабель».