Афганістан — багатонаціональна країна. Найчисленніші етноси — пуштуни та таджики. Таджики живуть по всій країні, але переважно на північному сході, біля кордону з Таджикистаном і Пакистаном. У провінціях Бадахшан і Баглан до 80 відсотків таджицького населення, а в Панджшері — майже сто.
Чотирі найбільші таджикські провінції на мапі Афганістану.
Wikimedia
Таджики — один з корінних народів Афганістану. Остаточно він сформувався до IX століття. З кінця XIV століття території таджиків входили до складу різних ханств і еміратів, а в підсумку виявилися розділеними між Російською і Британською імперіями. У 1919 році Афганістан отримав незалежність від британців, а протягом наступних двох років сусідню територію майбутнього Таджикистану зайняли більшовики. Таджики опинилися по різні боки кордону.
У 1973 році в Афганістані відбувся військовий переворот, король Захір-Шах зрікся престолу, а владу захопив генерал Мухаммед Дауд. Режим Дауда конфліктував майже з усіма політичними рухами країни — комуністами, ісламістами та національними меншинами. Дауд був пуштунським націоналістом і вважав, що таджики та інші етноси не мають права вважатися афганцями. На керівні посади він призначав тільки пуштунів.
Афганський король Мохаммад Захір-Шах (ліворуч) розмовляє з президентом США Джоном Ф. Кеннеді в машині, яка везе їх у Білий дім, 8 вересня 1963 року, Вашингтон.
Getty Images
У 1975 році в Панджшері почалося повстання проти диктатури Дауда. Його організатор — «Ісламське товариство Афганістану», члени якого були переважно таджиками. Повстання провалилося, а один з його польових командирів — молодий офіцер Ахмад Шах Масуд — зумів з частиною військ дістатися до Пакистану, де отримав притулок.
Режим Мухаммеда Дауда пав у 1978 році під час Саурської революції. Цього разу проти диктатора виступили не ісламісти, а частина офіцерів і ліва Народно-демократична партія Афганістану (НДПА), яку підтримував Радянський Союз. Майже відразу владу захопив один із керівників НДПА Хафізулла Амін (так, це про його палац ви, ймовірно, чули), який почав усувати не тільки ісламістську опозицію, а й своїх соратників. В Афганістані почалася громадянська війна. У ній взяли участь усі — різні групи комуністів, ісламістів і націоналістів.
У 1979 році в Афганістан увійшли радянські війська. Союз хотів змістити Аміна, замінити його більш лояльним лідером і одночасно допомогти НДПА утриматися при владі. Двадцять сьомого грудня радянські спецпідрозділи взяли штурмом палац Аміна, самого президента вбили. Його змінив прорадянський Бабрак Кармаль, а з 1986 року — Мохаммад Наджибулла.
У 1982 році ключові ісламістські угруповання заснували «Ісламський союз моджахедів Афганістану». Він мав протистояти радянським військам. У союз увійшло і «Ісламське товариство Афганістану» з Ахмадом Шахом Масудом. Він відбив девʼять спроб радянської армії захопити Панджшер, за що отримав прізвисько «Панджшерський лев». При цьому Масуд періодично конфліктував з іншими ісламістами та був єдиним лідером моджахедів, який укладав тимчасові перемирʼя з Москвою.
Ахмад Шах Масуд і його моджахеди на передовій на північ від Кабулу. Місто було захоплене талібами 27 жовтня 1996 року.
Радянські війська покинули Афганістан у 1989 році, і на північному сході зʼявилася фактично незалежна держава таджиків — «Масудістан». Його очолив Ахмад Шах Масуд. «Масудістан» мав свою валюту, професійну армію та уряд.
Режим Наджибулли пав у 1992 році, майже відразу після розвалу СРСР. Після цього Кабул зайняли війська Масуда і «Північного Альянсу» — обʼєднання польових командирів північних провінцій — таджиків, узбеків, шиїтів-хазарейців. Масуд став міністром оборони в коаліційному уряді. Внутрішні конфлікти не дали переможцям побудувати нову державу. Через чотири роки Кабул і майже всю країну, крім північних провінцій, зайняв молодий ісламський рух «Талібан». Після цього Масуд очолив «Північний Альянс» і почав війну з талібами.
Конфлікт між «Північним Альянсом» і «Талібаном» був, зокрема, і релігійним. Північні моджахеди були поміркованіші в порівнянні з талібами, які встановлювали на своїх територіях жорсткі правила шаріату. При цьому «Талібан» зародився серед пуштунів, і спочатку їхні погляди майже не поширювалися серед таджиків.
Девʼятого вересня 2001 року Ахмада Шаха Масуда вбили терористи-смертники, які видали себе за журналістів. Бомбу вони пронесли в телекамері. Організатором вбивства називають лідера «Аль-Каїди» Усаму бен Ладена, який був союзником талібів і переховувався на їхній території.
Через два дні, 11 вересня 2001 року, терористи «Аль-Каїди» влаштували теракт у Нью-Йорку. Після цього США почали військову операцію в Афганістані проти «Аль-Каїди» і талібів. «Північний Альянс» брав участь у цій війні на боці американців. Після перемоги над талібами у 2002 році, новий лідер Альянсу, таджик Мохаммад Фахім увійшов в уряд нової республіки.
Синові Шаха Масуда, Ахмаду Масуду — молодшому зараз 32 роки, він здобув вищу політологічну і військову освіту в Кінгс-коледжі Лондонського університету. У своїх статтях і виступах він просуває ідею децентралізації Афганістану за швейцарським зразком — створення федерації різних народів з широкою автономією провінцій.
У Масуда-молодшого вже є союзники — в Панджшер з Кабулу встигли евакуюватися віцепрезидент Амрулла Салех і міністр оборони Бісмілла Хан Мохаммаді. Останній входив до керівництва «Північного Альянсу» ще за життя Масуда-старшого. А Салех уже оголосив себе легітимним главою держави. Обидва політики — уродженці Панджшеру. У провінції так само зібралися уламки афганської армії та місцеве ополчення. Афганці в Twitter сперечаються про те, чи вистачить сил Панджшеру, щоб протистояти талібам без іноземної допомоги. Правильна відповідь поки що невідома.
Ми не солдати й не повстанці, але іноді теж воюємо за те, у що віримо. Стань нашим союзником — підтримай «Бабель».