Потові залози, яких у людини може бути від двох до пʼяти мільйонів ― наш внутрішній кондиціонер. Принцип його роботи простий: коли температура тіла підвищується понад норму, залози виділяють рідину. Та, випаровуючись, охолоджує шкіру й кровоносні судини в ній. Кров розносить прохолоду по всьому організму. Це головна причина того, чому існує піт.
Охолоджуватись потрібно всім тваринам, однак усім тілом пітніють для цього лише люди й коні. Більшість інших ссавців вкриті густою шерстю, для них у поті на шкірі сенсу мало. Корови пітніють через ніс, шимпанзе ― через долоні та стопи. Слони, щоб охолодитися, махають вухами, кенгуру облизують передпліччя: в обох це найтонша частина тіла, рясно пронизана кровоносними судинами. Собаки висолоплюють язика, коали обіймають евкаліптові дерева, а кажани переходять у напівмертвий стан під назвою торпор. Далі ― гірше: бджоли, збираючи нектар у спекотний день, блюють на себе, щоб ця рідина випаровувалась ― а потім їхні співмешканці по вулику, аби добро не пропадало, злизують затверділі рештки нектару й перетворюють їх на мед. Самці тюленів, не бажаючи злазити з великого теплого каменя (за камені в тюленячому світі конкуренція: що вони більші, то вищі в самців шанси на секс), пісяють на себе й охолоджуються завдяки випаруванню сечі. Цей процес називається урогідроз.
Кенгуру намагається дати раду спеці.
Getty Images
Потовиділення ― один із фізіологічних процесів, контролювати які людина не може. Рішення, скільки поту виробляти, приймаються на рівні гіпоталамуса ― й ніяка сила волі тут не допоможе. В частини людей цей механізм збоїть: вони пітніють занадто рясно. Адже коли піт утворює на тілі багато великих краплин ― це вже неефективно, для охолодження тіла вони зайві.
Інколи ми пітніємо «заздалегідь» ― коли мозок очікує, що невдовзі на організм чекають фізичні навантаження. Так у бігунів рясний піт може зʼявлятися після навіть невеликого кросу: зазвичай їхні пробіжки довгі й організм готується до високих температур. Схоже відбувається в тих, хто часто ходить до бані чи сауни. Варто температурі лише трохи піднятись вище за звичну ― і з любителів попаритися вже стікає піт.
Чому від стресу пітніють долоні та ступні? Вчені вважають це одним із еволюційних механізмів: коли давні люди відчували небезпеку, зазвичай після цього їм доводилось або швидко бігти, або видряпуватись на дерева чи скелі. Волога поверхня покращує тертя ― так піт ставав втікачам у пригоді.
Конкретно в цей момент пітніють майже всі люди планети. Ми ― це обʼєкти, з яких завжди випаровується вода, і доказ цьому ― те, що ми постійно лишаємо за собою відбитки пальців. Але існують і люди, в яких через генетичні особливості потових залоз дуже мало чи й зовсім немає. Їхньому життю не позаздриш: у час спеки їм доводиться регулярно обливатися водою, інакше мають високі шанси дістати тепловий удар.
Якби не піт, у давнину ми не змогли б полювати на тварин ― принаймні, в цьому впевнені дослідники еволюції людини. Дикі кабани чи зайці можуть бігти швидко ― однак аби не перегрітись, їм доводиться робити паузи. Люди ж регулюють свою температуру краще, можуть бігти довше і, відтак, наздоганяти жертву.
Іспанський тенісист Рафаель Надаль під час турніру Australian Open 2021.
Getty Images
Пʼятнадцять хвилин зазвичай достатньо, щоб сліди рідини, яку людина випила, зʼявились у її поті. Це виявив німецький вчений Міхаель Зех. Він випив суміш коли, пива й спеціального препарату, який легко виявити за допомогою реагентів. За чверть години він виявив цей препарат на своїй шкірі.
Інколи піт має колір. Наприклад, на початку століття кілька людей у Південноафриканській Республіці скаржились на те, що їхній піт став рожевим. Особливо жалілась медсестра: рожеві плями проступали на білому халаті, що бентежило пацієнтів. Виявилось, причина в популярному місцевому снеку NikNaks ― ароматизованих кукурудзяних паличках. Точніше, версії зі смаком томату: там використовувався особливий барвник, який у значних концентраціях забарвлював піт. А медсестра їла дуже багато NikNaks, по кілька кілограмів на тиждень.
Інколи під дією хімічних речовин піт може набути синього чи зеленого кольору. Таке траплялося з людьми, які працювали на небезпечних хімвиробництвах.
Зазвичай піт не має запаху. Інша справа з потом, який виробляють потові залози під пахвами й у паху. Той піт ― липкий, пахучий ― є причиною того, що кожна людина має свій унікальний запах. Запах формують різноманітні бактерії, їхні види й пропорція дуже різняться від людини до людини. Асортимент бактерій залежить від раціону, віку, статі, способу життя людини ― і навіть від того, народилась людина у типовий спосіб чи в результаті кесаревого розтину.
За всього різноманіття запахів поту людей вони мають і щось спільне ― адже якось ми вгадуємо, що у приміщенні пахне людиною, а не котом чи коровою. У 1992 році вченим вдалося зʼясувати, що це. У поті, який зʼявляється під пахвами й у паху, зазвичай є транстриметилдигексенова кислота та триметилтрисульфаногексан. Перша речовина має запах, що нагадує запах кози та витриманого сиру, друга ― суміші тропічних фруктів та цибулі. У чоловіків зазвичай більша концентрація першої речовини, у жінок ― другої. Хоч зрідка буває й навпаки.
Вже відомий «букет» ароматів, які зазвичай властиві нашому поту. Його кілька років тому сформулювали професійні нюхачі з компаній, що виробляють ароматні речовини ― і зокрема, дезодоранти. Так у людському поті зазвичай вгадуються нотки грейпфруту, кози, мокрої собаки, мʼяти, спаржі, оцту, сиру, згірклого вершкового масла, кумину та цибулі. І хоч більшу частину цих ароматів не назвеш привабливими, є люди, які впевнені, що нас може привабити в іншій людині саме запах її поту. Евертс дізналася про клуб романтичних знайомств, у якому партнера підбирають, зокрема, й за запахом поту. Він був у Москві ― тож журналістка взяла квиток і вирушила на зустріч членів клубу. Спершу організатори влаштували для всіх інтенсивну фізичну розминку. Тоді зібрали ватяними спонжами піт у них з-під пахв, поклали кожен спонж у окремий контейнер і пронумерували їх. Потім дали понюхати кожному з учасників ― щоб ті занотували собі номери найприємніших запахів. Евертс обрала кілька. Найбільше її захопив запах № 15, однак пара не склалася. Єдиний «метч» виявився жінкою. Пара відправилась до лаундж-зони, де їх частували горілкою, але «роман» тривав недовго: у жінок майже не виявилося спільних зацікавлень.
У поті чола команда «Бабеля» працює над новими цікавими матеріалами. Підтримайте нас донатами: це освіжає!