Ми з Cooker домовляємося, що на роботу приїду о десятій ранку. «Хмарна» кухня, куди мене «влаштували» попрацювати на один день, розташована на вулиці Ахматової — це Позняки, спальний район Києва на лівому березі Дніпра. На початку десятої сідаю в таксі. Водій-іранець каже, що йому дуже подобається Київ — красиво, але Позняків він трохи боїться. Якось у нього сів телефон, і без навігатора він блукав серед однакових будинків більше ніж пів години. Через 30 хвилин ми з Моргуновим приїжджаємо за адресою, навколо ті самі схожі багатоповерхівки. За адресою — довгий будинок на кілька десятків підʼїздів. Біля входу мене має чекати керуючий Вʼячеслав. Але ніяких табличок або покажчиків на будинку немає. Обходимо його по колу, нарешті помічаємо курʼєра, який мчить на велосипеді. Йдемо за ним і, нарешті, в торці будинку помічаємо ще кілька таких же фірмових електровелосипедів з написом Cooker. Дзвоню Вʼячеславу, у нього відключений телефон.
— Може, ходімо булок купимо, їсти хочеться, — каже Моргунов.
— Так там всередині замовиш і поїси, — відповідаю я.
Сергій Моргунов / «Бабель»
У цей час відчиняються залізні двері, з них виходить чоловік у джинсах, білій сорочці та окулярах.
— А ви, напевно, до мене?
— А ви, напевно, Вʼячеслав, — відповідаю, — я вам дзвоню, а у вас вимкнений телефон.
— Та тут такі стіни в будинку, що звʼязку немає зовсім. Проходьте.
Проходимо всередину, відразу на вході маленький ресепшн, за компʼютером сидить хлопець у фірмовій майці.
Сергій Моргунов / «Бабель»
Далі, направо, кімната. Вона заставлена стелажами, на них продукти — соуси, крупи, кава, солодощі, біля стіни кілька холодильників із замороженими напівфабрикатами, в торці прохід до ще одного приміщення — там алкоголь і сигарети. Словом, все як у маленькому супермаркеті біля будинку, тільки всередині немає покупців. Питаю, чи давно запустився сервіс.
— Спочатку ми запускалися як інтернет-магазин продажу мʼясних делікатесів, — каже Вʼячеслав, — але потім вирішили, що потрібно розвиватися і робити онлайн-супермаркет. Почали в карантинний рік з 6 станцій, тепер їх уже 16. Система працює так: клієнт обирає на сайті, що хоче замовити, потім замовляє, ми одразу бачимо список, за три хвилини його збираємо і ще за 12 привозимо за адресою. Перша версія бізнес-моделі Cooker була з доставкою за 30 хвилин, але у світі розвивається концепція урбаністики, де є поняття «доступність всіх сервісів за 15 хвилин», тому Cooker 2.0 у червні стартував з 15 хвилинами, як аналогічні проєкти у світі
— А що, як курʼєр не встиг за 12 хвилин привезти, — кажу я, — його бʼє струмом?
— Струмом не бʼємо, ми гуманісти. Ні, ну всяке буває, затор, ремонт на дорозі, колесо пробив. Це ж місто. Але у нас радіус доставки навколо станції — 3 кілометри. Так що за 15 хвилин цілком можна доставити.
Сергій Моргунов / «Бабель»
Вʼячеслав ніяковіє, каже що не готувався відповідати на запитання і показує на годинник — уже 10:25, мені пора ставати до збирання замовлень. Заходжу переодягнутися в уніформу в кімнату для курʼєрів. Вона невелика, біля вікна стіл з мікрохвильовкою і чайником, уздовж стін — залізні шафки для речей. Одягаю фірмову майку і виходжу в зал. Там вже гасають працівники. Гасають у буквальному сенсі — швидко бігають з візками між рядами з продуктами, комплектують замовлення.
Сергій Моргунов / «Бабель»
З ресепшена кричить оператор: «Замовлення!» Це означає, що мені потрібно бігти до нього, забрати список і прийняти замовлення на збирання. Мій список доволі довгий.
- Куряче філе
- Стейки
- Дві пляшки віскі
- Банка розчинної кави
- Літр мінеральної води без газу
- Філе лосося
- 700 грам бананів
- Кілограм цибулі
- Кілограм картоплі
- Сирники
- Паста з куркою
- Майонез 67%
- Літровий пакет молока 1%
- Десяток яєць.
Щоб зібрати все замовлення, у мене є три хвилини, у курʼєра буде 12 хвилин, щоб його довезти. Вмикаю таймер і дивлюся на список.
Сергій Моргунов / «Бабель»
Навпроти кожного товару є код, він позначає групу товарів, таким же кодом позначені стелажі з продуктами. Наприклад, стелаж 1.2 — це курячі філе і відбивні. Надіваю рукавички — це непросто, вони маленького розміру, а мої пальці — ні. У кутку беру двоярусний візок — нижня корзина для важкого, верхня для того, що легко помʼяти, наприклад, для помідорів. Починаю з філе і стейків, вони в кімнаті-холодильнику. Біжу туди, всередині вже кілька людей, збирають інші замовлення. Шукаю потрібний мені стелаж в надії на те, що кожен продукт зі своїм кодом і знайти їх легко. Але виявляється, що на полиці цілі стоси курячих напівфабрикатів — і всі вони різні. Розгублено перебираю упаковки з мʼясом. Колеги сміються.
— Що, не виходить знайти? Там же на папірці штрих-код написаний, — каже одна з працівниць, — дивись на упаковці і потім на папері. Згодом запамʼятаєш їх.
Сергій Моргунов / «Бабель»
Знаходжу потрібний і йду до овочів. В іншій кімнаті кілька полиць з картоплею і цибулею. Набираю по кілограму на око в пакети і бачу під полицею ящики з бананами. Відриваю штук сім і намагаюся засунути їх у пакет. Працівниця, яка проходить повз мене, цокає:
— Банани ніхто в пакети не фасує, вони просто так, навіщо плодити пластик?
Гаразд, завантажую свою здобич у візок і біжу в зал з алкоголем. Мені потрібно знайти дві пляшки віскі певної марки і витримки. На таймері вже 7 хвилин, мій час вийшов 4 хвилини тому. У «алкогольно-тютюновому» все досить просто, хоча позицій багато: всі пляшки виставлені етикетками назовні, тому легко знайти потрібні. Потім повертаю в головний зал — там кава, вода і сирники. Хапаю банку з розчинною кавою і пляшку води, біжу до холодильників. Тут знову та ж історія, що і в мʼясному — багато однакових на вигляд коробок з напівфабрикатами, спробуй знайди серед них сирники з родзинками. Поки я копався в холодильнику, згадав, що забув взяти філе лосося. Значить, знову потрібно бігти до великої кімнати з мʼясом і рибою. Весь час за мною ходить фотограф Сергій Моргунов, а навколо нас бігають працівники центру. Ми явно заважаємо їм збирати свої замовлення.
Сергій Моргунов / «Бабель»
Взагалі, в Cooker хочуть розширити список до 6 000 артикулів. Ця бізнес-модель зовсім молода, у світі вона називається Quick commerce, тобто покупка в один клік. Мережі постійно змагаються між собою, хто швидше довезе товари покупцю. У одного з найбільших таких сервісів — берлінського Gorillas — доставка забирає 10 хвилин. У київського Cooker — 15.
На моєму таймері 11 хвилин, все, що було в списку, вже у візку. Наступний крок — зважити овочі, наклеїти на мʼясо наліпки, «пропікати» товар сканером і упакувати все в великий пакет. Біжу з візком до столу з вагами і сканером. Викладаю все і починаю «пікати». Одну з пляшок віскі система не розпізнає. Доводиться вводити цифри зі штрих-коду вручну. Підходить Вʼячеслав:
— Ти банани з неліквіду взяв. Доведеться поміняти.
Хто ж знав, що ці банани вже не можна брати — на вигляд вони цілком нормальні, тільки місцями чорна шкірка. Біжу міняти банани, біля полиць з овочами нудьгує курʼєр, який чекає на моє замовлення. Ми з ним — команда, в якій один нормальний, а другий приносить естафетну паличку останнім. Поки я знаходжу нормальні банани і упаковую весь набір, пищить таймер. Минуло 15 хвилин, моє замовлення вже має бути у клієнта. Несу пакет до полиць, на яких стоять сумки курʼєрів. Вони теж стоять певним чином, щоб можна було відразу взяти і їхати за адресою. Вʼячеслав показує на годинник.
Руки в рукавичках спітніли, здається з них можна виливати воду, маска на обличчі теж вся промокла. Насилу стягую рукавички, Моргунов скаржиться, що голодний. Пропоную йому замовити їжу і тут же взяти її з полиці. Оператор знову кричить «Замовлення!»
Цього разу замовлення з екологічною упаковкою. За додаткові 20 гривень продукти складуть у паперовий пакет.
— Так, а в чому сенс, — питаю я, — якщо овочі все одно будуть у целофанових пакетиках?
— Ну, ні, — каже Вʼячеслав, — всі пакетики будуть паперові, а їх потім кладеш у паперовий великий. Ніякого пластику.
Неохоче беру нову пару рукавичок, намагаюся їх натягнути, вони рвуться, дістаю нові, знову рвуться. Моргунов жує круасан.
— Давай-давай, надівай рукавички і все по новій.
— Тобі, я так розумію, черепашок не шкода, — кажу я, — замовлення у нас екологічне, а рукавичок я перевів на три океани.
Сергій Моргунов / «Бабель»
Тепер моє замовлення «іграшкове», Вʼячеслав пропонує без списку рендомно набрати продуктів і спробувати вкластися в три хвилини. Вмикаю таймер і біжу з кошиком у зал. По дорозі хапаю літрову пляшку молока, банку газованої води, заправку для борщу, солоні огірки і, чомусь, упаковку собачого корму (спрацював батьківський інстинкт — згадую, що потрібно купити своїй таксі корм). Вирішую, що мʼясо брати не буду, тому в дальній зал не йду. Моргунов сміється.
— Візьми ананас, красиво буде.
Лізу в холодильник із фруктами, вибираю ананас — вони все великі, засовую його в кошик, хвіст ананаса зрадницьки стирчить. Після нього набираю в паперовий пакет цибулю.
Сергій Моргунов / «Бабель»
Йду з оцим всім до каси, дивлюся ще раз на солоні огірки, молоко і собачий корм і беру ще упаковку туалетного паперу з чотирма рулонами. Висипаю все це на стіл, Вʼячеслав сміється:
— Цікавий у тебе набір виходить.
— Нічого зайвого, — відповідаю, — тут все по справі.
«Пікаю» продукти, пакую і несу до рюкзака курʼєра. Весь цей час по залу бігають збиральниці замовлень, періодично заходять і виходять курʼєри. Дивлюся на таймер — 9 хвилин. Добре, що це замовлення не справжне, бо курʼєру довелося б встигнути довезти його за 6 хвилин. Доставляти все швидко допомагають електровелосипеди. Вони їздять швидко і легко обʼїжджають затори по дворах.
— Замовляти продукти можна точно за вагою, — пояснює Вʼячеслав, — перед відправкою ми перевіряємо, чи збігається вага з тим, що замовив клієнт.
Сергій Моргунов / «Бабель»
О першій годині дня в магазині перезмінка курʼєрів. Моя робота на сьогодні закінчилася, я встиг зібрати два замовлення, одне з яких не справжне, а одне з порушенням нормативів.
— Навчитесь, — каже адміністратор, — у нас, до речі, робочі місця є, і курʼєри потрібні, так що велкам.
— Так, я подумаю, — відповідаю я, — нарешті буде нормальна робота, а не оце ось усе.
Сергій Моргунов / «Бабель»