Американець Ерік Прінс відомий як засновник найбільшої у світі приватної військової компанії. Blackwater (зараз Academi) і дотичні до неї структури брали участь у військових операціях в Афганістані та Іраку, доставляли вантажі в гарячі точки й тренували державних і приватних армійців на своїх майданчиках у США. Сам Прінс уже відійшов від активного управління компанією та зосередився на потенційних нових напрямах бізнесу. Зокрема й в Україні.
Двадцять третього лютого 2020 року в ресторані Vodka Grill, неподалік від київської станції метро «Осокорки», Прінс зустрівся з Ігорем Новіковим. Колись футуролог і керівник української філії американського Singularity University, на той час Новіков був позаштатним радником Володимира Зеленського та відповідав за відносини Офісу президента зі США. Прінс виклав Новікову свої бізнес-пропозиції. Їх було три, одна амбітніша за іншу.
Американець хотів придбати «Мотор Січ», ще кілька підприємств авіаційної галузі та створити «конкурента Boeing і Airbus». Вертикально інтегрований авіахолдинг міг, за планами Прінса, залучити інвестицій та контрактів на 10 мільярдів доларів. Другою пропозицією підприємця стало будівництво заводу з виробництва боєприпасів і воєнного спорядження, третьою ― створення в Україні приватної армії за зразком Blackwater. Бійців для неї Прінс пропонував набирати з учасників російсько-української війни на Донбасі. Новіков був не проти цих ідей, однак його насторожили українські партнери Прінса.
Ерік Прінс.
Getty Images / Bloomberg / Contributor
Перший з українських колег Прінса був присутній на зустрічі в ресторані. Це був Андрій Артеменко — колишній народний депутат від Радикальної партії Олега Ляшка і підприємець у сфері вантажних перевезень. Він уже кілька років співпрацював із Прінсом, називав його босом і постійно проживав неподалік Вашингтону. Однак намагався бути дотичним і до української повістки: зокрема у 2017 році Артеменко надіслав до Білого дому план мирного врегулювання конфлікту між Україною та Росією, який передбачав зняття з Росії американських санкцій. План не підтримали.
Іншим партнером Прінса в реалізації українських проєктів був Андрій Деркач. Теж колишній нардеп і бізнесмен, він мав звʼязки в українських авіабудівних підприємствах. Українську ж сторону насторожувало те, що Деркач навчався в академії КДБ у Росії, свого часу був членом Партії регіонів і 16 січня 2014 року голосував за «диктаторські» закони. «Невже це найкраща угода, яку ми можемо укласти з Америкою?» ― дивувався Новіков у розмові з кореспондентом Time.
Попри це все переговори продовжились.
Хто такий Ерік Прінс і що таке Blackwater?
Зараз Прінсу 52 роки. Він народився в сім'ї бізнесмена середньої руки з Мічигану. У дитинстві батько повіз його до Європи, показав концтабір Дахау, Берлінську стіну, місця висадки військ у Нормандії ― за словами матері Прінса, це справило на нього величезне враження. Ерік прагнув бути військовим одразу після закінчення школи, а під час вивчення економіки в університеті працював парамедиком і рятувальником. У 23 роки став «морським котиком» ВМС США.
У 1995-му закінчив військову службу, на спадок від померлого батька придбав землю у штаті Північна Кароліна і створив там приватний тренувальний табір зі спортивними тренажерами та кількома десятками майданчиків, які імітували різні умови бою — від села до міської площі зі спаленими автівками. Спершу тренувальна база була збитковою, однак згодом її відвідували приблизно 30 тисяч людей на рік. Оскільки територія довкола була болотистою, із темною водою на поверхні, Прінс назвав базу Blackwater, з англійської — «чорна вода».
Невдовзі на тренувальній базі з'явився постійний контингент, який став кістяком приватної військової компанії Blackwater. Уряд почав замовляти фірмі Прінса різні послуги — від патрулювання вулиць до супроводу важливих вантажів. Невдовзі завдання ускладнилися, а суми гонорарів зросли: Blackwater виконував операції в Іраку й Афганістані, доставляв вантажі на лінію фронту, тренував приватних і державних військових. Також у компанії був підрозділ, що виконував таємні завдання ЦРУ.
У середині нульових репутація Blackwater зіпсувалась ― після того як стало відомо, що її бійці розстріляли кілька десятків цивільних в Іраку. Почались суди, компанія втратила урядові контракти на понад мільярд доларів. Прінс із дитинства дотримувався правих поглядів, називає себе консервативним християнином і прибічником Дональда Трампа. Утім, коли репутація Blackwater зіпсувалась, фірма будувала мечеті на своїх базах в Афганістані та підтримувала грішми місцевий дитячий притулок.
На початку літа 2020 року Прінс зустрівся з головою Офісу президента Андрієм Єрмаком. Зустріч була неофіційною: у листі з паспортними даними американця, який Андрій Артеменко надіслав українським посадовцям, було прохання не розголошувати інформацію про переговори, «адже візит ― суто приватний та неполітичний». До Києва Прінс прибув чартерним рейсом із Мінська.
Після цієї зустрічі Офіс президента звʼязав представників Прінса з українською юридичною фірмою ― Time не називає її, однак зазначає, що вона нерідко надавала послуги українській владі. Невдовзі був готовий план придбання «Мотор Січі». Із цим підприємством була проблема — його планували купити китайські бізнесмени, які вже заплатили частину суми. Однак згодом Антимонопольний комітет України заблокував угоду.
Ідея представників Прінса була наступною: оскільки угоду заблокували і китайська сторона не може приступити до справ, українська влада, щоб «урятувати підприємство від стагнації», може повернути його в державну власність. А тоді вже продати компаніям з орбіти Прінса. Сума угоди становила мільярд доларів — на 300 мільйонів більше, ніж платила китайська сторона.
Також представники Прінса пропонували встановити контроль над виробником літаків «Антонов», призначивши директором залежну від Артеменка людину.
Андрій Єрмак.
Сергій Моргунов / «Бабель»
У бізнес-планах щодо всіх трьох проєктів були враховані відкати. Відповідний рядок у бюджеті називався participation offer — «пропозиція за участь [у проєкті]». Загальна сума виплат сягала 35 мільйонів доларів на рік, причому в документах не зазначалось, хто і за що отримуватиме ці гроші. «Це виглядало як хабар», ― згадує Ігор Новіков. Представники Прінса й Артеменка коментувати це питання відмовились.
Тим часом у США наближались президентські вибори, а перемога Дональда Трампа вже не виглядала гарантованою. Прінс підтримував Трампа, за правління якого Academi отримала чимало урядових контрактів. В українській владі вирішили зачекати результатів виборів у США.
«Звісно, якби Трамп пробув президентом ще бодай рік, «Мотор Січ» уже була б у руках Прінса», ― вважає Новіков. Однак сталось інакше.
Двадцятого вересня 2020 року влада США запровадила проти Андрія Деркача персональні санкції. В офіційному повідомленні американського Міністерства фінансів Деркача назвали «активним російським агентом, який підтримує близькі відносини з російськими спецслужбами». Підставою для запровадження санкцій стало нібито втручання Деркача у вибори президента США.
«Починаючи з кінця 2019 року і до середини 2020-го Деркач проводив кампанію зі впливу [на вибори президента США], поширюючи брехливі та безпідставні тези щодо американських посадовців. Він провокував запуск антикорупційних розслідувань, кульмінація яких мала б статися незадовго до дня голосування. Між травнем і липнем 2020 року Деркач опублікував відредаговані аудіозаписи [...] з наміром дискредитувати американських посадовців», — заявив Мінфін США.
Ідеться про оприлюднення Деркачем аудіозаписів, нібито зроблених у 2016 році. Там люди з голосами, схожими на голоси Петра Порошенка і Джо Байдена, обговорюють, зокрема, розслідування українських правоохоронців щодо нафтовидобувної компанії Burisma, членом ради директорів якої на той час був син Джо Байдена Хантер.
Андрій Деркач.
Wikimedia
За місяць після накладення санкцій на Деркача до американського дому Андрія Артеменка прийшли чотири агенти ФБР. Вони розпитували бізнесмена, чим той займається в Україні, які взаємини має із засновником Blackwater і з адвокатом Дональда Трампа Рудольфом Джуліані. Хоч жодних наслідків цей візит для Артеменка не мав, співпраця української влади з українськими помічниками Еріка Прінса ставала дедалі токсичнішою. Зараз ані нова американська адміністрація, ані представники української влади про ймовірність купівлі «Мотор Січі» та інших українських підприємств Прінсом не говорять.