Законопроєкт мав би щорічно приносити в казну 50 мільярдів гривень і зрівняти всіх платників податків. Саме так подавали його автори. Але експерти з цими формулюваннями не погодилися. Спершу проєкт розкритикували в науково-експертному управлінні Ради. Там дійшли висновку, що сума 50 мільярдів взята зі стелі і нічим не обґрунтована. Потім Європейська Бізнес Асоціація назвала закон «одіозним», тому що він не про рівні умови, а навпаки — створює умови для необґрунтованого тиску на бізнес. Потім закон розкритикувала Американська торгова палата, і навіть деякі депутати.
Попри критику комітет з питань фінансів, податкової та митної політики під головуванням Данила Гетманцева — одного з авторів законопроєкту, 25 червня розглянув цей і ще сім альтернативних законопроєктів. Цього ж дня комітет виніс урядовий законопроєкт на розгляд Верховної Ради. Так проєкт і пройшов перше читання, 1 липня за нього проголосували 263 депутати. Тепер, швидше за все, дату набуття чинності — 1 липня — перенесуть, бо в проєкт внесуть багато правок і невідомо, коли буде друге читання.
Автори законопроєкту пропонують оподатковувати більше земель і фактично узаконити їх самозахоплення: наприклад, обкладати податком землі, які використовуються самовільно. Вирішувати, чи використовуєте ви ділянку, будуть органи місцевого самоврядування. Причому, вам не будуть повідомляти про свої рішення, але при цьому будуть звітувати до податкової, якщо це сталося. Тобто, дізнатися, чи не займали ви самовільно ділянку в степах Херсонської області, ви зможете після 1 лютого 2022 року або коли з податкової прийде повідомлення про несплату. У вас немає самовільно зайнятої ділянки, але місцева влада вирішила, що є, і податкова нарахувала вам штраф? Доводити свою правоту доведеться в суді.
Тепер оподатковувати будуть ділянки від половини гектара, раніше ця норма була в чотири рази більше — 2 гектари. Тож платити доведеться навіть за невеликі сімейні ділянки або фермерські господарства.
Податок на «дерева».
У 1948 році Президія Верховної Ради СРСР ухвалила указ, за яким селяни повинні були платити податки з кожної голови худоби, кількості фруктових дерев, навіть невеликої площі посівів. Цей податок майже залишив Україну без садів наприкінці 50-х років, дефіцит фруктів вдалося частково подолати тільки через 20 років.
Присадибне селянське господарство давало на той час єдину можливість побачити гроші — продати фрукти, молоко і мʼясо на ринку. Але залежність сільського господарства і врожайності від кліматичних чинників спонукала не займатися цим зовсім, аби не сплачувати податок.
В результаті худобу знищили, плодові дерева вирубали, чагарники — малину, калину — зрізали. Селяни намагалися втекти в місто. В СРСР настав дефіцит фруктів, мʼяса, яєць і багатьох видів молочної продукції. Компенсували цей дефіцит вже за рахунок імпорту.
Пропонується ввести «мінімальне податкове зобовʼязання з ділянки» (МПЗ). Фактично це рента за землю, яку доведеться платити незалежно від врожайності. Для кожної ділянки МПЗ визначається індивідуально. Річне МПЗ розраховується так: нормативна оцінка ділянки множиться на її площу і на коефіцієнт 0,05 (або 0,025 для ФОП 4 групи). Замість того щоб платити ренту і мати справу з ДФС, дрібним фермерам простіше здати в оренду свої ділянки агрохолдингам.
Автори законопроєкту пропонують виключити з «єдинників» тих, хто вирощує домашню птицю, перепелів і страусів. Ті, хто захочуть і далі вирощувати птахів, повинні будуть платити податок на прибуток. Ця норма теж на користь великим агрохолдингам. Дрібним птахівникам невигідно замість єдиного податку платити податок на прибуток, простіше буде забити птицю і піти з бізнесу. Це погіршить конкуренцію на ринку.
Законопроєкт забороняє виїжджати за кордон керівникам підприємств, чий борг перевищив мільйон гривень. Згідно з законом, такі обмеження накладаються судом. Але законопроєкт навіть не визначає, чи знімається автоматично ця заборона, якщо борг погашено. Процедури зняття заборони теж немає, тобто можна буде заборонити людині виїжджати з країни на необмежений час. Це створює корупційний ризик — можна шантажувати керівника і брати хабарі за те, щоб такі обмеження не накладати.
Безспірне списання коштів з рахунків
Таке вже було в Україні за часів СРСР і називалося «Картотека № 2», цю норму скасували в 2001 році. Коли платіжні доручення та платіжні вимоги були паперовими, в банках було дві картотеки. До першої потрапляли платіжки, на виконання яких вистачало коштів на рахунку. А до «Картотеки № 2» потрапляли платіжні вимоги, які були не забезпечені грошима.
Фактично це був арешт рахунку, тільки-но зʼявлялися кошти — банк списував їх на вимогу «Картотеки № 2», а саме — на вимогу податківців. Податкова могла без суду виставляти платіжні вимоги.
Це паралізувало діяльність підприємств. Корупція з боку фіскалів набула вигляду «плати або закриємо». Єдиним порятунком і нагодою не припинити діяльність була готівка і бартерні розрахунки.
У грудні 2000 року прийняли потрібний закон і норму скасували. Це полегшило ведення бізнесу і збільшило кількість підприємств і ВВП країни.
Законопроєкт дозволить шантажувати підприємців і бізнесменів. За ним, якщо є борг, можна списати гроші з рахунку без суду. Або навіть забрати готівку у ФОП. Якщо були переплати в попередні місяці — це не індульгенція. Податкова може просто зняти гроші з вашого рахунку, а свою правоту доведеться доводити в суді.
Значно зростуть видатки на адміністрування бізнесу. Через закон буде набагато більше суперечок з податковою, оскаржень, апеляцій по штрафах, судових і юридичних витрат. Ще один новий обовʼязок — надавати податківцям письмові відповіді на запити, навіть коли немає порушень. Доведеться наймати окремого працівника, який буде стежити за всіма такими запитами.
Ще законопроєкт підвищує акциз на сигарети і пиво, змушує ФОП вести постійну інвентаризацію і товарний облік у будь-якому місці продажу. Все це може призвести до зворотного ефекту, коли замість бажаних 50 мільярдів доходу бюджет отримає мільярди збитків.
Податки треба платити примусово, а донат для «Бабеля» — добровільний!