Українські конспірологи вірять у літаки з хімікатами, шукають секретні лабораторії та не бояться коронавірусу. Ми сходили на їхні мітинги й тепер боїмося конспірологів — підозрілий репортаж

Автор:
Антон Семиженко
Редактор:
Дмитро Раєвський
Дата:
Українські конспірологи вірять у літаки з хімікатами, шукають секретні лабораторії та не бояться коронавірусу. Ми сходили на їхні мітинги й тепер боїмося конспірологів — підозрілий репортаж

Кароліна Ускакович / Антон Пчолкін / «Бабель»

Міністерство охорони здоров’я третій день поспіль фіксує рекордні показники смертності від коронавірусу: щодоби через хворобу помирають понад три сотні людей. Уряд та мери міст знову обмежують діяльність закладів, закликаючи не виходити на вулицю без нагальної потреби. При цьому 41 відсоток українців, за даними опитування, негативно ставляться до вакцинації, а понад 70 відсотків вірять у штучне походження вірусу. Є й такі, хто не визнає саме існування коронавірусу та активно протистоїть карантину й вакцинації. Лідери цих рухів організовують мітинги та конкурують між собою. Львівський активіст Остап Стахів і колишній в’язень Дмитро Павліченко зібрали кілька сотень людей на мітинг проти локдауну в Києві. Але киянка Лідія Гончаренко та її організація «Пасіонарії» підозрюють, що за Стахівим можуть стояти спецслужби. Хто ці люди та які їхні цілі? Кореспондент «Бабеля» Антон Семиженко побував на двох акціях від різних організаторів і розповідає про настрої та подальші плани конспірологів.

Фейкова пандемія, хімтрейли, американські скрижалі та Дмитро Павліченко

Опівдні в суботу, 20 березня, столична Михайлівська площа виглядає так, ніби ніякої пандемії немає. Близько трьохсот людей ― всі без масок ― зібралися на акцію та щільно стоять один біля одного, хтось обіймається. В руках у десятка активістів ― плакати на кшталт «Маски та ізоляція руйнують здоров’я людей!», «Вакцинація = геноцид народу!», «Поверніть дітям школи!». Це демонстрація проти карантину, вакцинації, масок і, власне, коронавірусу. Ці люди не вірять, що вірус існує.

Акція «Велике пробудження» відбувається в рамках «Всесвітніх зборів за свободу» ― аналогічних за порядком денним мітингів, що в цей день відбулися в десятку країн Європи. У Києві подія припала якраз на перший день третього локдауну.

― От [мер Києва Віталій] Кличко каже, що за добу захворіли 15 тисяч киян! Де він взяв таку статистику? А я вам кажу: ця статистика сфальшована! І пан Кличко повинен негайно скласти свої повноваження за цю брехню. [...] Такої хвороби не існує! Я готовий особисто з паном Кличком до кожного підійти й запитати, від чого він захворів! ― вигукує чоловік у центрі юрби.

Він у білій сорочці й червоній краватці ― і говорить так, що, хоч і не має мікрофона, чути всім.

Із натовпу звучать схвальні вигуки. Чоловік років тридцяти безапеляційно стверджує:

― Взагалі, в людини дві душі. Вакцина блокує одну з них, лишається сатанинська ― і за пів року всі щеплені помруть. Вони просто не знають ще цього, то й ходять радісні.

― Мене питають: «А чому ж тоді люди хворіють?» ― продовжує ведучий. ― Так от, шановні друзі! Я був на Закарпатті, в Одеській області, і там мені кажуть: «Дмитро, а як ви можете пояснити, що літають літаки-вертольоти і залишають слід? І після цього люди починають себе погано почувати!» Бо хімікати там!

― Так в Україні вже сімнадцять американських бактеріологічних лабораторій! ― запевняє бабуся навпроти.

― Усі ж прекрасно розуміють: є скрижалі в Америці... ― відповідають їй з іншого боку натовпу. Ведучий підхоплює цю тему.

― Більше того, в мене є інформація з закритих джерел, що фінансування цієї пандемії відбувається зі Світового банку, який профінансував її аж до 2025 року, ― продовжує він. ― Друзі, та хто ж зупинить цих покидьків, як не ми з вами?!

Оратора звати Дмитро Павліченко. Десять років тому Павліченка та його сина Сергія звинувачували у вбивстві судді Шевченківського райсуду Києва Сергія Зубкова. Мотивом слідство вважало рішення судді про виселення Павліченків із їхньої квартири. У жовтні 2012 року Дмитра засудили до довічного ув’язнення, його сина ― до 13 років за ґратами. На захист Павліченків виступили футбольні фанати: у різних містах країни вони проводили акції на підтримку засуджених. Графіті з написом «Свободу Павліченкам» можна було побачити по всьому Києву.

24 лютого 2014 року, під час мітингу футбольних «ультрас» під стінами парламенту, який включав спробу штурму будівлі й ультимативну вимогу звільнити Павліченків протягом години, Верховна Рада ухвалила відповідне рішення, оголосивши батька й сина політв’язнями. Того ж дня вони вийшли на волю.

Після цього Павліченко-старший балотувався до парламенту та Київської міськради ― безрезультатно. Тепер він називає себе керівником громадської організації «Захист звичайних людей» ― і вже давно заперечує небезпечність ковіду.

― Вони зробили цей фейковий карантин, щоб вирішити всі свої питання! «Покласти» малий та середній бізнес ― і взагалі знищити нас чи вивести за таку межу бідності, з якої вже неможливо вийти! ― запевняє він.

Тим часом пенсіонерка Валентина поряд у натовпі ділиться наболілим:

― Мені навіть рідна сестра не вірить! Каже: «Що з тобою сталося? Подивися, як усі в масках ходять ― це значить, вони дурні, а ти найрозумніша?» І це сестра! Розумієте? Поговорю з нею, посварюся ― а тоді місяць мовчу. Не можу пробити оце «я чекаю на вакцинацію».

Павліченко запевняє, що досліджував ситуацію, робив запити до МОЗ. Відповідь міністерства його не задовольнила.

― Вони кажуть: за рік пандемії штам досі не встановлено! Так від чого тоді нас вони намагаються вакцинувати? Я кажу й ви повинні всім передати: негайно зняти маски, бо щодо українського народу на державному рівні вчиняється геноцид! ― завершує він.

Активісти підіймають численні білі кульки з написом Stop fake pandemic, прикріплюють до огорожі пам’ятника княгині Ользі великі транспаранти типографського виробництва з написами «COVID-1984», «Ні медичному терору», «Стоп глобальному біотероризму! Людина ― не ГМО!». До площі під’їжджає джип з аудіоколонками, під барабанний дріб лунає речитатив: «Увага, увага! Самоізоляція допомагає уникнути життя. Не дихай. Не думай. Слухай». Позаду автівки ― група з двох десятків акторів. У білих халатах і пластикових масках на все обличчя вони посмикуються під звуки речитативу. Зрештою радісно знімають маски й починають обійматися з присутніми.

Антон Семиженко

Натовп дивиться на перформанс, оратора вже мало хто слухає. Запитую Павліченка, чому він не вірить у пандемію. Він відповідає, що симптоми ковіду збігаються із симптомами, які мав його знайомий 20 років тому. А ще він все життя ходив без маски й не розуміє, чому має носити її тепер. Закритими джерелами інформації про те, що Світовий банк «профінансував пандемію до 2025 року» Павліченко не ділиться.

― Банк до 2025 року фінансує нібито боротьбу з пандемією. Але з чим боротися, якщо досі не встановлено штам цього вірусу? — каже він.

«Повдівали підгузки на обличчя ― і на очі не бачать, і на вуха не чують!»

Переглянувши відеолекцію нібито доктора медичних наук Раміна Іманова про те, що коронавірус був завжди, а пандемія є виставою, натовп іде вниз до Майдану Незалежності.

― Вакцинація ― геноцид! Стоп вакцинації! Пандемія ― геть! ― вигукує чоловік зі смартфоном у руці. Він веде пряму відеотрансляцію події ― і є одним із тих, хто її організував.

Львів’янин Остап Стахів називає себе «народним мером Львова», правозахисником та головою громадської організації «Ідея нації». Місцеві ж ЗМІ вважають його «провокатором» і згадують, як Стахів, балотуючись 2019-го до Верховної ради, наводив дані невідомих соціологів про 18,1 відсотка підтримки, а в реальності набрав 1,2 відсотка голосів. Попри все тільки у Facebook його сторінку читають понад 80 тисяч людей. Чимало учасників мітингу підходять до нього, дякуючи за позицію.

― Повдівали підгузки на обличчя ― і на очі не бачать, і на вуха не чують! В намордниках ― раби! Спартак, який повстав проти Риму, ― він не був з ланцами на руках, Спартак вийшов як рівний проти Риму! Тому той, хто в наморднику, принижує не тільки себе ― а свою країну, своїх дітей, свою дружину, своїх батьків! ― вигукує Стахів, зупинившись на Майдані Незалежності. ― Чоловік взагалі не має ходити в підгузку на обличчі, йому має бути за це встидно! На нього дивиться жінка! А мені пишуть жінки: «Зараз у метро в Києві чоловіків ― одиниці!» Нема в Києві чоловіків!

Зо дві сотні людей схвально плескають. Один із них, здоровань у синьо-зеленій куртці, тисне Стахіву руку.

― Кірюха, здоров! ― радіє Остап. ― Як ти?

Це ― Кирило Стремоусов, він приїхав на акцію з Херсону, де відомий як проросійський активіст. Там у 2013 році він організовував пробіги «Спасибо за Победу». Пізніше бив ногами поліцейського в міській раді, стріляв із травматичного пістолета в охоронця платного пляжу та розбризкував сльозогінний газ у редакції місцевої газети. Торік Стремоусова затримали представники СБУ у справі викриття агентурної мережі ФСБ Росії, але невдовзі відпустили.

― Кривий Ріг, Рівне, південь український..., ― перелічує рідні регіони учасників акції Стремоусов. ― Пам’ятаю, як виходило нас кілька чоловік ― а тепер! [...] Підніметься цілий світ проти цих уколів смертельних!

Позаду нього йдуть дві літні жінки. Захекалися: до кінцевої точки мітингу, парку Шевченка, треба підійматися бульваром. Одна з них дякує Остапу за ідейність, обіцяє пізніше передати гроші від доньки. Стахів збирає пожертви, практично під кожним своїм дописом у соцмережах повідомляючи номер банківської картки.

Під пісню гурту «Скрябін» «По-моєму, чувак, нас кинули» група з сотні людей підходить до пам’ятника Шевченку. Стахів бере мегафон до рук.

― Влада опустила в морок Львів, Франківськ, Ужгород, Київ, інші міста. Назвала нас зонами ― вона програла! Ми показали, що ці зони ― ніщо, це фількіна грамота! Приходьте на наші заходи, організовуйте їх у своїх містах ― щоб те світло, яке зараз пішло з іскри, розгорілося у полум’я! — підсумовує він.

Трансляція активіста з мітингу швидко набрала понад 90 тисяч переглядів. Увечері в суботу, записуючи підсумкове відео в крамниці на АЗС дорогою до Львова, Стахів тішився з успіху акції й анонсував продовження мітингів. «Бабель» намагався поговорити з ним. Стахів п’ять разів переносив розмову, посилаючись на надмірну зайнятість ― а тоді перестав виходити на зв’язок.

Але не всі українські конспірологи підтримують Остапа Стахіва та його мітинги.

«Пасіонарії», Клаус Шваб і ринок землі

У середу, 24 березня, біля Офісу президента збирається інший мітинг, не такий численний, як у Стахіва. До тридцяти активістів тримають у руках саморобні плакати з написами на кшталт «Маска ― вред! Маска ― бред!» та «Уряд психів підкоритників ― на Владимирский централ», з намальованим сонцем на жердині та мітлою із причепленою до неї чорною медичною маскою. Це ― «Пасіонарії».

Кароліна Ускакович / «Бабель»

На чолі їх ― Лідія Гончаренко, 48-річна киянка, яка впевнена, що знає причину поточних проблем. Вона перелічує докази всесвітньої змови. Перший: в Україні з 1991 року скорочується кількість ліжок у лікарнях. Другий: смертність у 2020-му ― менша, ніж за підсумками 1997-го чи 2005-го. Третій: головний санлікар України Віктор Ляшко 9 травня минулого року назвав пов’язані з COVID-19 дії експериментом. Четвертий: Адміністрація президента змінила назву на Офіс президента, Генеральна прокуратура України ― на Офіс генпрокурора, а офіси ― це атрибути корпорацій. І п’ятий: українські урядовці мають іноземних радників. Пазл склався. За словами Гончаренко, в Україні запущено сценарій із поневолення людей та перетворення вільної держави на частину глобальної корпорації, а пандемія ― ефективний спосіб прискорити цей процес. Стоїть за всім Клаус Шваб ― економіст, засновник і президент Всесвітнього економічного форуму в Давосі.

― Ми відстоюємо право всієї України жити без медичної диктатури й без порядків, які сьогодні нав’язуються швабівською четвертою промисловою революцією! ― Лідія намагається перекричати шум мийки: будівлю Офісу президента досі чистять від графіті. ― Вибудовується система нацистсько-фашистського диктату з енкаведешними садистськими медичними дослідами!

Лідія Гончаренко на мітингу.

Кароліна Ускакович / «Бабель»

Як і на попередньому мітингу, карантинні обмеження тут називають незаконними, оскільки влада не запровадила надзвичайний стан, та звинувачують прем’єр-міністра Дениса Шмигаля.

― Він вніс законопроєкт № 5247, який став законом, ― і це найвеличніше зло, тому що там прибирається термін «суверенний імунітет», тобто людина як суверен перекреслюється! ― обурюється Гончаренко.

Лідія Гончаренко та її прихильники не пішли на мітинг до Остапа Стахіва. Вона побоюється, що його організували спецслужби для виявлення противників вакцинації, адже мітинги 20 березня одночасно проходили в різних містах світу, а це підозріло. Також її обурює те, що актори стояли в тюремних робах біля памʼятника Тарасу Шевченку, бо це ― паплюження.

― Я розчарована і східною моделлю, і західною, тому що там правди нема. Правда тут, вона в Україні. З нами сонце, українське сонце неможливо випалити! ― запевняє жінка, вказуючи на намальоване на картоні сонце.

Гончаренко вважає, що Клаус Шваб діє через своїх агентів у різних країнах. В Україні це «антиконституційники». Тобто ті, хто під час пандемії нібито всупереч Конституції запроваджують чи підтримують обмежувальні заходи.

― Говорять про збереження екології, забруднивши Світовий океан цими намордниками, які викидаються! [...] Україна повинна вистояти ― але вистоїть, коли всі знімуть намордники. І зрозуміють, що зараз їх пропонують вдягати все життя. А на тих, хто прийняв на себе досліди,― ті досліди робитимуть уже вічно! — вважає Лідія.

Утім, Гончаренко впевнена: наполегливість та системність «Пасіонаріїв» переможе. За її словами, від початку пандемії це вже їхня 54-та акція протесту.

Організаторів обох акцій об’єднує ще одна тема: запровадження ринку землі. Продаж землі, запевняють вони у своїх промовах, знищить Україну як таку, тож ключове протистояння ― попереду. Перший етап відкриття ринку землі заплановано на 1 липня 2021 року. Тож ця акція «Пасіонаріїв» ― ще далеко не остання.