Новим ректором НАУ може стати ексрегіонал Максим Луцький. Його попередник Володимир Ісаєнко поновився на посаді через суд. Хто тепер справжній ректор університету? Розповідаємо історію багаторічного конфлікту

Автор:
Катерина Коваленко
Редактори:
Дмитро Раєвський, Гліб Гусєв
Дата:

Сергій Шкарлет, Максим Луцький та Дмитро Табачник.

Кароліна Ускакович / Артем Марков / «Бабель»

Двадцять восьмого січня Національний авіаційний університет (НАУ) провів вибори ректора. З великим відривом на них переміг Максим Луцький — колишній перший проректор університету, екснардеп Партії регіонів та кум Дмитра Табачника. Попередник Луцького Володимир Ісаєнко, якого звільнили з НАУ у жовтні 2020 року, називає вибори в університеті незаконними, а їхні результати — нікчемними. За день до виборів він поновився на посаді ректора через суд, а отже, їх мали скасувати. Ісаєнко розповідає, що боротьба Луцького за владу в НАУ триває близько 15 років: будучи проректором, він забудовував територію університету житловими будинками та збирався очолити НАУ на виборах у 2015 році. Але після Революції гідності тодішній міністр освіти Сергій Квіт звільнив і Луцького, і його прибічників. Шанс на повернення він отримав лише за міністра Сергія Шкарлета: вони в добрих стосунках та обидвоє — куми Дмитра Табачника. Сам Луцький заперечує будь-які звинувачення, вважає себе законно обраним ректором та чекає на підписання контракту з МОН. Кореспондентка «Бабеля» Катерина Коваленко поговорила з Луцьким, Ісаєнком, професором НАУ Євгеном Гаєвим, головою студради Володимиром Падєріним та розповідає, чому історія виборів у Національному авіаційному університеті — більше, ніж просто боротьба за ректорське крісло.

Вибори

Вибори ректора в Національному авіаційному університеті відбулися 28 січня 2020 року. Понад 1 700 працівників та студентів — 63,9 відсотка від усіх, хто голосував — віддали свої голоси за Максима Луцького. Його конкурентами були ще два кандидати: нинішній виконувач обов’язків ректора Рімвідас Хращевський та Павло Борсук. Обидва — прибічники Луцького, розповідає Володимир Ісаєнко, який очолював НАУ із 2016 року. Він називає вибори «фарсом» та переконаний, що їх провели конкретно під Максима Луцького. «Коли на виборах виграв я, було 16 кандидатів і два тури. А тут не було ніякої боротьби», — говорить Ісаєнко. Він стверджує, що на голосування не допустили незалежних спостерігачів, а результати були відомі завчасно.

Володимир Ісаєнко. Максим Луцький.

Володимир Ісаєнко / Facebook; Wikimedia

Посада ректора в НАУ була вакантною із жовтня 2020 року, відколи Міністерство освіти і науки звільнило Володимира Ісаєнка. Офіційно підставою стало порушення правил пожежної безпеки в університеті, але Ісаєнко вважає цю причину абсурдною. За його словами, він кілька років просив у МОН гроші на капітальний ремонт, але йому відмовляли. «У нас 12 корпусів і 16 гуртожитків, це типові занедбані корпуси. На пожежну безпеку десятиліттями нічого не виділяли, а потім мене за це звільняють», — каже він. За підрахунками Ісаєнка, на усунення всіх порушень було потрібно 35 мільйонів гривень, але таких грошей університет не мав. Ісаєнко стверджує, що перевірки в університеті почалися наприкінці липня 2020 року — невдовзі після того, як в. о. міністра освіти і науки став Сергій Шкарлет. «Було замовлення проти мене, міністр дав команду», — переконаний Ісаєнко.

Ісаєнко оскаржив звільнення в суді й поновився на посаді 27 січня — за день до виборів нового ректора. Шевченківський районний суд Києва вирішив, що МОН незаконно звільнив ректора, та постановив негайно поновити його на посаді. «Це означає, що з 21.10.2020 року (день незаконного звільнення) і до теперішнього часу юридично і офіційно Ісаєнко Володимир Миколайович є ректором університету», — пояснила «Бабелю» адвокатка компанії «Ілляшев і Партнери» Валерія Гудій, яка представляла Ісаєнка в суді. — Конкурс на посаду ректора міг проводитися лише в тому випадку, якщо посада є вакантною. МОН і НАУ повинні були вжити заходів для припинення виборів і будь-яких дій, повʼязаних з виборами». Максим Луцький вважає, що суд виніс рішення із порушенням процедури. «Його виносили о десятій годині вечора, а суддя не чула жодних аргументів ні міністерства, ні НАУ», — заявив він.

Хто такий Максим Луцький?

Максиму Луцькому 44 роки. Освіту отримав у «Київській політехніці». З 2008 по 2015 рік працював у Національному авіаційному університеті: спочатку проректором із міжнародних звʼязків, а потім — першим проректором. У той час ректором НАУ був Микола Кулик, але, за словами Ісаєнка, фактично університетом управляв Луцький. «Сім років НАУ був під його повною владою», — каже він. За словами професора НАУ Євгена Гаєва, за часів Кулика і Луцького в НАУ розквітла корупція: вони укладали угоди з будівельними компаніями та дозволяли будувати на території НАУ житлові будинки. Максим Луцький заперечує звинувачення в корупції.

Луцький планував стати ректором у 2015 році, коли в Кулика завершувався контракт. Але новий міністр освіти і науки Сергій Квіт звільнив і Луцького, і його команду. Шанс повернутися в НАУ зʼявився в Луцького лише у 2020 році, коли міністром став Сергій Шкарлет.

Сергій Шкарлет отримує нагороду від Дмитра Табачника, архівне фото.

Пресслужба МОН

Крім роботи в НАУ, Луцький займався політикою. У 2006 році Луцького обрали депутатом Верховної Ради від «Батьківщини», він очолював підкомітет з питань фахової освіти Комітету з питань науки і освіти та Спеціальну контрольну комісію з питань приватизації. Але невдовзі Луцький перейшов до «антикризової коаліції» Віктора Януковича. У 2007 році він недовго був заступником міністра освіти і науки Станіслава Ніколаєнка.

На позачергових парламентських виборах у 2007 році Луцького знову обрали народним депутатом, уже від Партії регіонів. Протягом двох років він очолював Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти. Міністром тоді був його кум Дмитро Табачник. У 2012 році Луцький пішов на підвищення і став радником премʼєр-міністра Миколи Азарова з питань освіти, наукової діяльності та інновацій.

Микола Азаров і Максим Луцький.

Маркевич Олег / УНІАН

На виборах 2012 року Луцький балотувався на 222-му окрузі в Соломʼянському районі Києва. Тоді його звинуватили в недобросовісній агітації: він розповсюджував безкоштовні ліки, шоколадки та шампанське зі своїми фотографіями. Також Луцький просив викладачів і студентів НАУ змінити місце реєстрації, щоб голосувати в Солом’янському районі. Луцький не став депутатом, але Янукович призначив його головою Солом’янської райдержадміністрації. На посаді він пропрацював до 2014 року.

З нинішнім міністром освіти і науки та ще одним кумом Табачника Сергієм Шкарлетом Луцький знайомий приблизно з 2010 року, розповів він «Бабелю». Луцький каже, що їх пов’язують суто професійні відносини. «Шкарлета я знаю як ректора [Чернігівської політехніки], бо я працював головою комітету і знав абсолютно всіх більш-менш потужних ректорів. А плітки про наші зв’язки я навіть не хочу коментувати», — сказав він.

Дмитро Табачник і Максим Луцький.

Максим Луцький / Facebook

Після звільнення з НАУ Луцький працював проректором із наукової роботи та міжнародних звʼязків у Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв. У 2015 році балотувався до Київради від «Опозиційного блоку», у 2019 році — до Верховної Ради від «Опозиційної платформи — За життя». Обидва рази невдало.

Забудова території НАУ

Найбільше Максима Луцького критикують за забудову території НАУ. Перший інвестиційний договір університет уклав у 2007 році — його підписали тодішній ректор Віталій Бабак та Максим Луцький як заступник міністра освіти і науки. Першим почали будувати житловий комплекс на вул. Михайла Донця — дві висотки з понад тисячею квартир. Забудовниками були компанії «Житлоінвестбуд» та «Толока». Юридична адреса «Толоки» до 2018 року збігалася з адресою компаній Луцького: «АЛЬФА КАПІТАЛ ГРУП» та «ЛАГУНА ІНВЕСТ». Також це адреса благодійного «Фонду Максима Луцького» та «Соціальної ініціативи Максима Луцького». Але будь-який зв’язок із «Толокою» Луцький заперечує. «Засновником “Толоки” є рідний брат колишнього ректора НАУ Віталія Бабака Сергій Оніщенко та замовник мого вбивства [колишній проректор НАУ з господарської частини] Юрій Симоненко, — заявив він «Бабелю». — Десь 20 років тому вони продавали приміщення, і я його придбав».

За словами викладача Євгена Гаєва, працівники університету мали отримати квартири в новобудові, але цього так і не сталося. «Лише для вигляду там комусь дали 10-20 квартир, переважно керівництву», — говорить він.

Ще один житловий комплекс «Відрадний 2» досі не здали в експлуатацію, хоча НАУ замовив будівництво ще у травні 2015 року — за кілька місяців до звільнення Максима Луцького. До будівництва комплексу знову долучилася «Толока». У декларації Луцького зазначено, що з 2017 року він володіє трьома квартирами в Києві, а також чекає на завершення будівництва ще семи. Володимир Ісаєнко стверджує, що всі вони розташовані у новобудовах на території НАУ.

Сам Максим Луцький заперечує будь-які звинувачення в корупції навколо забудов у НАУ. За його словами, він і тодішній ректор Кулик були заручниками ситуації й насправді не хотіли нічого будувати. «Ми добудовували те, що почали робити попередники. Були витрачені величезні кошти, співробітники університету повкладали гроші у квартири. Вони хотіли отримати своє житло, тому ми закінчили будівництво», — заявив він «Бабелю». Луцький запевняє, що на посаді ректора планує завершити будівництво, бо це «шкодить його репутації». Володимир Ісаєнко у це не вірить: «Вони [Луцький і його команда] хочуть повернутися сюди, щоб відмивати кошти. Щоб усе було, як раніше: розрівняти майданчик і забудувати територію комерційним житлом».

НАУ після звільнення Ісаєнка

Після звільнення Ісаєнка близько 500 працівників університету виступили на його підтримку. Але згодом чимало викладачів змирилися з тим, що до НАУ повернулася стара команда, говорить професор Євген Гаєв. Керівництво на чолі з в. о. ректора Хращевським із команди Луцького попросило піти за власним бажанням кількасот працівників — передовсім проректорів, деканів та керівників підрозділів. «Це мене просто вражає. Дев’ять деканів, люди поважні, непогані науковці… Їм сказали піти — і вони одразу пішли», — каже професор. Сам він продовжує працювати та не боїться критикувати Луцького. На роботу Гаєв приходить із бейджиком «Мій ректор — крадій».

Гаєв критикує не тільки Луцького, але й Ісаєнка, хоча підтримував його на попередніх виборах. «Корупції при ньому менше не стало. Корупційні звʼязки, які створив Луцький, нова влада переключила на себе», — говорить він. При цьому професор визнає, що Ісаєнко, на відміну від Луцького, був законно обраним ректором. «Тоді була справжня боротьба: кандидатів було багато, вони виступали з програмами, дискутували і відповідали на публічні запитання. Подати кандидатуру могли всі, оголошення було публічним. А цього разу я його шукав — не знайшов. Це був “міжсобойчик”», — вважає професор.

Відкрито виступити проти Луцького в НАУ готові одиниці, говорить Гаєв. Протестувати могли б студенти, але більшість із них майже нічого про нього не знає, каже голова студради Володимир Падєрін. «Для нас Луцький — просто мем. Ми не застали його, і більшість історій знаємо лише з розповідей випускників», — пояснює він. За його словами, студенти не надто підтримують і Ісаєнка, бо він утискав студпарламент, а пробитися до нього на особисту зустріч було майже неможливо. «Тобто якби в нас були протести проти Луцького, вони б не були за Ісаєнка», — каже він.

Ісаєнко не був у НАУ від жовтня. Навіть після поновлення на посаді через суд він не ризикує прийти на роботу — каже, його не пустять навіть на поріг. Ісаєнко добивався зустрічі з міністром Шкарлетом та хотів особисто вручити йому рішення суду, але в міністерстві його не прийняли. Зараз він чекає бодай якоїсь реакції від МОН чи НАУ. Ісаєнко сподівається, що вони виконають рішення суду та визнають його ректором.

Луцький також вважає себе законно обраним ректором, а вибори — «чесними, прозорими і демократичними». Зараз він чекає, поки завершиться спецперевірка — це обовʼязкова процедура перед призначенням на посаду. Вона може тривати до кількох місяців. «Якщо я її пройду і якщо вся маячня, яку про мене розповідають, не підтвердиться, зі мною підпишуть контракт», — сказав він «Бабелю». Перевірку, серед інших, проводить Міністерство юстиції: там уже заявили, що Луцький підпадає під люстрацію, оскільки за Януковича очолював Солом’янську райдержадміністрацію в Києві.

На запит «Бабеля» в Міністерстві освіти і науки відповіли, що поки не готові коментувати обрання Луцького ректором НАУ, оскільки щодо нього триває перевірка. Запитання про поновлення на посаді ректора Володимира Ісаєнка у МОН проігнорували — як і питання про те, чи збирається міністерство оскаржувати це рішення суду. На це у представників міністерства та Національного авіаційного університету є 30 днів.