Танкістка
За півтора року батальйон «Чебурашка» розвалився, Світлана намагалася знайти собі місце, щоб отримувати інформацію, корисну для СБУ.
— І тут нагодилося — в 11-му батальйоні нас вишикував командир із позивним «Алтаєць» і каже: «Ну що, пані, хто хоче взяти участь у танковому біатлоні, ми робимо танковий жіночий екіпаж і взвод. Мені треба пʼятнадцять людей». Погодилися кілька людей і я, найбільше поранена в голову. Нас загнали на полігон на два місяці — готувати до змагань з танкового біатлону. За нормативами на біатлоні ми встромили мужикам. Два роки поспіль ми вигравали: у 2016 і 2017-му.
У 2016 році на телеканалі «Россия-1» вийшла пропагандистська передача «Екіпаж машини бойової». У ній розповідалося про командира танка Світлану «Вєтєрок» та її помічниць — танкісток із позивними «Мала» і «Кнопа». У сюжеті Кнопа тренується їздити на танку, щоб «захищати Донецьк», і через це рідко бачиться зі своєю донькою. Питаю Світлану, як Кнопа і Мала потрапили до неї в екіпаж.
— Насправді Кнопи і Малої не було. Це запасний екіпаж. У моєму була я, Лиса і Оса. Приїхали російські журналісти знімати цю передачу, ну їм драма потрібна була: особисті історії героїнь, сімʼю показати. Ні Лиса, ні Оса не захотіли. Ось і взяли Кнопу з Малою.
— Тобто це підставні герої? — питаю я.
— Можна й так сказати. Мала сама запропонувала себе журналістам, — каже Світлана. — Кнопу вони самі знайшли. Почали зйомки, думали, зараз баби з танка будуть стріляти, а вони не стріляють. Тому що Кнопа навіть до педалей не дотягувалася. Взагалі сюжет смішний, можна побачити момент, як танком управляє зампотех Крокодил, а Кнопа вдає, що за важелі тримається.
— А чому командиром танка поставили саме вас?
— Оса була мехводом, а Лиса навідником. Алтаєць і сказав: «Нехай Вєтєрок стане командиром машини».
«Бабель»
Після того як Світлана поїхала і відкрилася як агент СБУ, у Оси і Лиси почалися проблеми. Попри це вони досі воюють за «ДНР».
— Їх і все моє оточення тягали по допитах, — каже Світлана. — Я ж у штабі сказала, що в мене проблеми зі спиною, і нібито поїхала лікуватися. А сама опинилася в Чернівцях. Зараз Лиса — замполіт у стрілецькому батальйоні. І не дуже успішний замполіт. А Осу звільняють з гаубичного самохідного артилерійського дивізіону, де вона була весь цей час мехводом на САУ.
«Ополченочка»
Фільм «Ополченочка» знімали на студії «Лугафільм» в окупованому Луганську, Алчевську та Стаханові в 2018 році. У нього простий сюжет. У фільмі три головних героїні. Чоловік учительки історії Ганни Лобанової вивозить дочку з окупованої території до Харкова. Брат режисера з Санкт-Петербургу Катерини Бєлової їде воювати на Донбас проти української армії і його вбивають. Катерина теж їде на Донбас із Росії, щоб мститися. Ще одна героїня — Свєта з Лисичанська. У 2014 році карикатурні бійці українського добробату знаходять у її хлопця георгіївську стрічку і вбивають його. Світлану катують, але вона тікає. Всі вони йдуть у «народну міліцію», де з них створюють танковий екіпаж. Сценарій написав луганчанин, соліст пропагандистського ансамблю «Новоросія» Роман Разум. Свєта говорить, що познайомилася з ним під час змагань з танкового біатлону.
— Він приїхав до нас із концертом. Це було в 2016 році, якраз йшов біатлон. Побачив наш жіночий екіпаж і був вражений. Розповів, що хоче зняти фільм про трьох жінок-танкісток. Каже: «Ми вже сценарій зробили, повинні приїхати режисер і актори з Росії. І актриси, вони будуть у фільмі замість вас». Через якийсь час він надіслав сценарій — ми дуже сильно матюкалися. У сценарії була нісенітниця: екіпаж під час бою втратив снаряд і розбігся. Хто так робить? А Оса у фільмі взагалі шалава.
«Бабель»
Світлана розкритикувала сценарій. Разум написав їй, що замінив деякі діалоги і прибрав сумнівні сцени. Світлану Дрюк легко впізнати в героїні фільму Ганні Лобановій — тільки у неї зруйнувало школу, а не будинок, і чоловік відвіз дитину до Харкова в 2014 році, а не в кінці 90-х, як у Дрюк. За зовнішністю вони теж схожі.
У фільмі, крім російських акторів і експрокурора анексованого Криму Наталії Поклонської, знявся Михайло Голубович — радянський і український актор, народний артист СРСР, який зіграв головну роль у фільмі «Пропала грамота». Після того, як Луганськ окупували, він залишився в місті і став на бік бойовиків. Премʼєру «Ополченочки» призначили на 9 травня 2019 року, але після того, як Світлана Дрюк перейшла на бік України, у широкий прокат фільм не вийшов. Його показали лише в луганських і донецьких кінотеатрах та на кількох закритих показах у Москві. Єдиною відомою людиною, хто хоч якось відгукнувся про фільм, був лідер пропутінського байк-клубу «Нічні вовки» Олександр Залдостанов. Він сказав, що «особиста історія вища за художню цінність».
Світлана фільм так і не дивилася.
— Дарма, там такі нарочито злі, карикатурні українці в майках «Слава нації» зі свастикою. Після вашого переходу Разум сказав, що ви — не прототип, а ополченочка — збірний образ.
— Що б він мав сказати! Він якраз відмазався, що фільм про «ЛНР» і взагалі, в «Новоросії не єдиний жіночий екіпаж». Мав на увазі, мабуть, Кнопу з Малою, які на танку їздити не вміють.
Агент СБУ / Підсудна
У листопаді 2018 року Світлану без попередження перевірили на поліграфі у штабі військової частини. Щоб її не розкрили як агента, СБУ запланувала вивезти Дрюк із «ДНР». Світлана вважає, що вона не давала підстав для перевірок, але на той час у «ДНР» позбувалися всіх, хто воював від 2014 року.
— Перший раз примусово перевірили [на поліграфі] влітку [2018 року]. У червні до всіх, хто воював від самого початку, почали чіплятися, придивлятися, вишукувати щось у біографіях. Спочатку підставили заступника з озброєння батальйону «Восток» — нібито він торгував зброєю. Його навіть посадили в яму на якийсь час. Знайшли у нього вдома автомат і набої. Потім одну жінку судили за те, що вона нібито застрелила російського солдата. Перевірки відділу взаємодії дійшли й до нас. Цей відділ дуже небезпечний — вони забороняють працювати навіть із російськими спецслужбами. Якщо дізнаються — відразу підвал. Лиса якраз працювала на росіян, але у неї були великі звʼязки, тому її не чіпали.
Перевірку на поліграфі Світлана пройшла. Вона сильно переживала, хотіла взяти відпустку і поїхати, але в СБУ її відмовили.
— У липні я дізналася, що з Росії привезли спеціальне обладнання, щоб підключатися до розмов і зламувати телефони. Потім у нас почали перевіряти телефони. У всіх, хто приходив у частину, забирали, тому я свій залишала в магазині. Потім встановили прослуховування. А в листопаді вдруге перевірили на поліграфі. Так. Я відразу написала [СБУ]: «Хлопці, що мені робити?» Почала панікувати.
Світлана знову попросилася у відпустку, але їй відмовили. У СБУ була ще одна проблема — вивезти двох дітей Дрюк.
— Щоб вибити відпустку, я прийшла до командира полку і кажу: «Відпустіть мене у відпустку, мені заміж треба вийти, у Росії». 28 грудня 2018 року на автобусі я виїхала до Москви. Там СБУ купила мені квиток на літак до Кишинева і дала закордонний паспорт. Не через Білорусь же було летіти. З Кишинева їхала на авто. Дітей забрали вже 6 січня.
У «ДНР» до березня вважали, що Дрюк лікується у Москві, поки на каналі «1+1» не вийшов перший сюжет журналіста Андрія Цаплієнка, де Світлана розповіла, що працює на СБУ. У «ДНР» заявили, що СБУ викрала Світлану, а всі свідчення вона дає під тортурами. В Україні теж був резонанс — Дрюк назвали другою Надією Савченко і «кремлівською консервою». Після цього Світлану судили за участь у терористичній організації.
— Через рік мене засудили до пʼяти років умовно. Я ж воювала, була в командному складі, просто так не можна було це залишити. Але завдяки програмі СБУ я зараз не за ґратами. Я зараз працюю і вчуся, у мене зараз взагалі завал — дуже багато справ.
Світлана знає дуже багато бойовиків та свідчить проти них у судах. Декого судять заочно, декого — в залі суду. За словами [співробітника СБУ] Сергія [імʼя змінено], багатьох, кого судять за тероризм, потім обмінюють на українських полонених.
— Вас пропонували, — питаю я, — обміняти назад в «ДНР»?
— Я не хочу, щоб мене обміняли, — каже Дрюк, — не хочу [назад] в ту ж*пу, де я була.
— А якщо вам скажуть: «Вєтєрок, повертайся командувати в ДНР»?
— У «ДНР»? Ні. Я хочу на Україну працювати, посаду отримати. Дуже хочу покарати тих [бойовиків], які знущаються з людей: на яму кидають, бʼють, просто ловлять кайф від того, що комусь роблять боляче.
У сюжеті Андрія Цаплієнка про Світлану була любовна лінія: вона говорила, що співпрацює з СБУ, бо у неї там «близький друг». Багато хто зрозумів це так, що Свєта закохалася в СБУшника.
— Це була вигадка. Треба ж мені було начальству пояснити, із ким я весь час листуюся? Ось і говорила, що у мене любов. А Цаплієнку потрібна була красива історія, він її отримав.
— Тобто коханця з СБУ у вас немає?
— Ні. Є хороші друзі.
Сфера послуг
Чернівці Світлані подобаються, хоча місто менше, ніж рідний Донецьк. Вона пішла на курси і отримала роботу у сфері послуг.
— Я в 2004 році навчалася в Донецьку, а тут цю професію [у сфері послуг] опанувала знову. Мені хлопці із СБУ дуже допомогли. У мене тут нічого і нікого не було. Ще я сильно боялася. Думала: «Блін, я ж російською розмовляю, мене тут загноблять». Але цього не сталося.
— Чи спілкуєтеся зі своїми танкістками? Лисою, Осою...
— Оса мене проклинає. Вона мене відразу в чорний список внесла. Кума мені написала: «Ти мені ніхто, звати тебе ніяк. Ти зрадник».
— На що схожа «ДНР» тепер?
— На СРСР у 1937 році. Росіяни все курирують і контролюють: хто чим займається, звідки гроші бере. Був перепис населення. Тому що багато хто кинув там бізнес і звалив, не визнають владу «ДНР». Усіх, хто не приїхав на перепис, назвали зрадниками. У всіх, хто не приїхав, житло віджали, бізнес віджали — все у фонд «республіки».
— Чим це все закінчиться?
— Донбас не прийде і не скаже: «Заберіть нас назад». Росії теж він не потрібен. Там уже другий місяць зарплату не платять, шахти затопили, заводи розпиляли. Шанс України — тільки відвойовувати. Що робити з Донецьком? Навестися, прицілитися і відпрацювати артою.
«Бабель»