Світлана Дрюк воювала за «ДНР», була прототипом «Ополченочки», а тепер живе в Чернівцях і співпрацює із СБУ. Велике інтервʼю у двох частинах — частина друга

Автор:
Євген Спірін
Редактор:
Гліб Гусєв
Дата:

До 2019 року про уродженку Донецька Світлану Дрюк багато розповідали російські журналісти. Кореспонденти «Росія 24» і LifeNews знімали передачі про «героїчну жінку-танкіста» з позивним «Вєтєрок». У 2018 році в окупованому Луганську навіть почали знімати повнометражний фільм «Ополченочка» — про те, як Світлана пройшла шлях від санітарки до командира танка і боролася «з українськими фашистами». Дрюк справді воювала за «ДНР», у 2015 році брала участь у боях за Дебальцеве, а потім стала командиром танка. Але два роки тому, в січні 2019-го, співробітники Служби безпеки України (СБУ) вивезли Світлану з Донецька в Чернівці. Виявилося, що іще перед Дебальцівською операцією Світлану Дрюк завербувала СБУ. За словами агентів, вона передавала Україні списки російських військових і техніки, здавала командирів і обіцяла свідчити проти Росії в Гаазькому суді. Світлана розповіла ТСН, що погодилася співпрацювати із СБУ, тому що там у неї є «друг». У грудні 2019 року Світлану Дрюк засудили до пʼяти років умовно — за участь у терористичній організації. У Чернівцях вона влаштувалася на роботу. Головний редактор «Бабеля» Євген Спірін зустрівся зі Світланою, говорив із нею більше пʼяти годин і зробив інтервʼю у двох частинах (ось перша частина). У другій частині інтервʼю вона розповідає, як стала командиром танка, надихнула пропагандистів зняти фільм «Ополченочка», брала участь у спецоперації СБУ та як їй тепер живеться в Чернівцях.

Танкістка

За півтора року батальйон «Чебурашка» розвалився, Світлана намагалася знайти собі місце, щоб отримувати інформацію, корисну для СБУ.

— І тут нагодилося — в 11-му батальйоні нас вишикував командир із позивним «Алтаєць» і каже: «Ну що, пані, хто хоче взяти участь у танковому біатлоні, ми робимо танковий жіночий екіпаж і взвод. Мені треба пʼятнадцять людей». Погодилися кілька людей і я, найбільше поранена в голову. Нас загнали на полігон на два місяці — готувати до змагань з танкового біатлону. За нормативами на біатлоні ми встромили мужикам. Два роки поспіль ми вигравали: у 2016 і 2017-му.

У 2016 році на телеканалі «Россия-1» вийшла пропагандистська передача «Екіпаж машини бойової». У ній розповідалося про командира танка Світлану «Вєтєрок» та її помічниць — танкісток із позивними «Мала» і «Кнопа». У сюжеті Кнопа тренується їздити на танку, щоб «захищати Донецьк», і через це рідко бачиться зі своєю донькою. Питаю Світлану, як Кнопа і Мала потрапили до неї в екіпаж.

— Насправді Кнопи і Малої не було. Це запасний екіпаж. У моєму була я, Лиса і Оса. Приїхали російські журналісти знімати цю передачу, ну їм драма потрібна була: особисті історії героїнь, сімʼю показати. Ні Лиса, ні Оса не захотіли. Ось і взяли Кнопу з Малою.

Тобто це підставні герої? — питаю я.

— Можна й так сказати. Мала сама запропонувала себе журналістам, — каже Світлана. — Кнопу вони самі знайшли. Почали зйомки, думали, зараз баби з танка будуть стріляти, а вони не стріляють. Тому що Кнопа навіть до педалей не дотягувалася. Взагалі сюжет смішний, можна побачити момент, як танком управляє зампотех Крокодил, а Кнопа вдає, що за важелі тримається.

А чому командиром танка поставили саме вас?

— Оса була мехводом, а Лиса навідником. Алтаєць і сказав: «Нехай Вєтєрок стане командиром машини».

«Бабель»

Після того як Світлана поїхала і відкрилася як агент СБУ, у Оси і Лиси почалися проблеми. Попри це вони досі воюють за «ДНР».

— Їх і все моє оточення тягали по допитах, — каже Світлана. — Я ж у штабі сказала, що в мене проблеми зі спиною, і нібито поїхала лікуватися. А сама опинилася в Чернівцях. Зараз Лиса — замполіт у стрілецькому батальйоні. І не дуже успішний замполіт. А Осу звільняють з гаубичного самохідного артилерійського дивізіону, де вона була весь цей час мехводом на САУ.

«Ополченочка»

Фільм «Ополченочка» знімали на студії «Лугафільм» в окупованому Луганську, Алчевську та Стаханові в 2018 році. У нього простий сюжет. У фільмі три головних героїні. Чоловік учительки історії Ганни Лобанової вивозить дочку з окупованої території до Харкова. Брат режисера з Санкт-Петербургу Катерини Бєлової їде воювати на Донбас проти української армії і його вбивають. Катерина теж їде на Донбас із Росії, щоб мститися. Ще одна героїня — Свєта з Лисичанська. У 2014 році карикатурні бійці українського добробату знаходять у її хлопця георгіївську стрічку і вбивають його. Світлану катують, але вона тікає. Всі вони йдуть у «народну міліцію», де з них створюють танковий екіпаж. Сценарій написав луганчанин, соліст пропагандистського ансамблю «Новоросія» Роман Разум. Свєта говорить, що познайомилася з ним під час змагань з танкового біатлону.

— Він приїхав до нас із концертом. Це було в 2016 році, якраз йшов біатлон. Побачив наш жіночий екіпаж і був вражений. Розповів, що хоче зняти фільм про трьох жінок-танкісток. Каже: «Ми вже сценарій зробили, повинні приїхати режисер і актори з Росії. І актриси, вони будуть у фільмі замість вас». Через якийсь час він надіслав сценарій — ми дуже сильно матюкалися. У сценарії була нісенітниця: екіпаж під час бою втратив снаряд і розбігся. Хто так робить? А Оса у фільмі взагалі шалава.

«Бабель»

Світлана розкритикувала сценарій. Разум написав їй, що замінив деякі діалоги і прибрав сумнівні сцени. Світлану Дрюк легко впізнати в героїні фільму Ганні Лобановій — тільки у неї зруйнувало школу, а не будинок, і чоловік відвіз дитину до Харкова в 2014 році, а не в кінці 90-х, як у Дрюк. За зовнішністю вони теж схожі.

У фільмі, крім російських акторів і експрокурора анексованого Криму Наталії Поклонської, знявся Михайло Голубович — радянський і український актор, народний артист СРСР, який зіграв головну роль у фільмі «Пропала грамота». Після того, як Луганськ окупували, він залишився в місті і став на бік бойовиків. Премʼєру «Ополченочки» призначили на 9 травня 2019 року, але після того, як Світлана Дрюк перейшла на бік України, у широкий прокат фільм не вийшов. Його показали лише в луганських і донецьких кінотеатрах та на кількох закритих показах у Москві. Єдиною відомою людиною, хто хоч якось відгукнувся про фільм, був лідер пропутінського байк-клубу «Нічні вовки» Олександр Залдостанов. Він сказав, що «особиста історія вища за художню цінність».

Світлана фільм так і не дивилася.

Дарма, там такі нарочито злі, карикатурні українці в майках «Слава нації» зі свастикою. Після вашого переходу Разум сказав, що ви — не прототип, а ополченочка — збірний образ.

— Що б він мав сказати! Він якраз відмазався, що фільм про «ЛНР» і взагалі, в «Новоросії не єдиний жіночий екіпаж». Мав на увазі, мабуть, Кнопу з Малою, які на танку їздити не вміють.

Агент СБУ / Підсудна

У листопаді 2018 року Світлану без попередження перевірили на поліграфі у штабі військової частини. Щоб її не розкрили як агента, СБУ запланувала вивезти Дрюк із «ДНР». Світлана вважає, що вона не давала підстав для перевірок, але на той час у «ДНР» позбувалися всіх, хто воював від 2014 року.

— Перший раз примусово перевірили [на поліграфі] влітку [2018 року]. У червні до всіх, хто воював від самого початку, почали чіплятися, придивлятися, вишукувати щось у біографіях. Спочатку підставили заступника з озброєння батальйону «Восток» — нібито він торгував зброєю. Його навіть посадили в яму на якийсь час. Знайшли у нього вдома автомат і набої. Потім одну жінку судили за те, що вона нібито застрелила російського солдата. Перевірки відділу взаємодії дійшли й до нас. Цей відділ дуже небезпечний — вони забороняють працювати навіть із російськими спецслужбами. Якщо дізнаються — відразу підвал. Лиса якраз працювала на росіян, але у неї були великі звʼязки, тому її не чіпали.

Перевірку на поліграфі Світлана пройшла. Вона сильно переживала, хотіла взяти відпустку і поїхати, але в СБУ її відмовили.

— У липні я дізналася, що з Росії привезли спеціальне обладнання, щоб підключатися до розмов і зламувати телефони. Потім у нас почали перевіряти телефони. У всіх, хто приходив у частину, забирали, тому я свій залишала в магазині. Потім встановили прослуховування. А в листопаді вдруге перевірили на поліграфі. Так. Я відразу написала [СБУ]: «Хлопці, що мені робити?» Почала панікувати.

Світлана знову попросилася у відпустку, але їй відмовили. У СБУ була ще одна проблема — вивезти двох дітей Дрюк.

— Щоб вибити відпустку, я прийшла до командира полку і кажу: «Відпустіть мене у відпустку, мені заміж треба вийти, у Росії». 28 грудня 2018 року на автобусі я виїхала до Москви. Там СБУ купила мені квиток на літак до Кишинева і дала закордонний паспорт. Не через Білорусь же було летіти. З Кишинева їхала на авто. Дітей забрали вже 6 січня.

У «ДНР» до березня вважали, що Дрюк лікується у Москві, поки на каналі «1+1» не вийшов перший сюжет журналіста Андрія Цаплієнка, де Світлана розповіла, що працює на СБУ. У «ДНР» заявили, що СБУ викрала Світлану, а всі свідчення вона дає під тортурами. В Україні теж був резонанс — Дрюк назвали другою Надією Савченко і «кремлівською консервою». Після цього Світлану судили за участь у терористичній організації.

— Через рік мене засудили до пʼяти років умовно. Я ж воювала, була в командному складі, просто так не можна було це залишити. Але завдяки програмі СБУ я зараз не за ґратами. Я зараз працюю і вчуся, у мене зараз взагалі завал — дуже багато справ.

Світлана знає дуже багато бойовиків та свідчить проти них у судах. Декого судять заочно, декого — в залі суду. За словами [співробітника СБУ] Сергія [імʼя змінено], багатьох, кого судять за тероризм, потім обмінюють на українських полонених.

Вас пропонували, — питаю я, — обміняти назад в «ДНР»?

— Я не хочу, щоб мене обміняли, — каже Дрюк, — не хочу [назад] в ту ж*пу, де я була.

— А якщо вам скажуть: «Вєтєрок, повертайся командувати в ДНР»?

— У «ДНР»? Ні. Я хочу на Україну працювати, посаду отримати. Дуже хочу покарати тих [бойовиків], які знущаються з людей: на яму кидають, бʼють, просто ловлять кайф від того, що комусь роблять боляче.

У сюжеті Андрія Цаплієнка про Світлану була любовна лінія: вона говорила, що співпрацює з СБУ, бо у неї там «близький друг». Багато хто зрозумів це так, що Свєта закохалася в СБУшника.

— Це була вигадка. Треба ж мені було начальству пояснити, із ким я весь час листуюся? Ось і говорила, що у мене любов. А Цаплієнку потрібна була красива історія, він її отримав.

Тобто коханця з СБУ у вас немає?

— Ні. Є хороші друзі.

Сфера послуг

Чернівці Світлані подобаються, хоча місто менше, ніж рідний Донецьк. Вона пішла на курси і отримала роботу у сфері послуг.

— Я в 2004 році навчалася в Донецьку, а тут цю професію [у сфері послуг] опанувала знову. Мені хлопці із СБУ дуже допомогли. У мене тут нічого і нікого не було. Ще я сильно боялася. Думала: «Блін, я ж російською розмовляю, мене тут загноблять». Але цього не сталося.

Чи спілкуєтеся зі своїми танкістками? Лисою, Осою...

— Оса мене проклинає. Вона мене відразу в чорний список внесла. Кума мені написала: «Ти мені ніхто, звати тебе ніяк. Ти зрадник».

На що схожа «ДНР» тепер?

— На СРСР у 1937 році. Росіяни все курирують і контролюють: хто чим займається, звідки гроші бере. Був перепис населення. Тому що багато хто кинув там бізнес і звалив, не визнають владу «ДНР». Усіх, хто не приїхав на перепис, назвали зрадниками. У всіх, хто не приїхав, житло віджали, бізнес віджали — все у фонд «республіки».

Чим це все закінчиться?

— Донбас не прийде і не скаже: «Заберіть нас назад». Росії теж він не потрібен. Там уже другий місяць зарплату не платять, шахти затопили, заводи розпиляли. Шанс України — тільки відвойовувати. Що робити з Донецьком? Навестися, прицілитися і відпрацювати артою.

«Бабель»