Чим більше частинок вірусу в організмі хворих на ВІЛ, тим гіршим є їхній стан. Щоб зменшити кількість патогену, застосовують антиретровірусну терапію — вона дозволяє покращити стан пацієнтів і мінімізувати передачу ВІЛ.
Вірусне навантаження впливає й на перебіг коронавірусної інфекції. Праця, опублікована в Nature стверджує, що люди, у організмі яких більше частинок коронавірусу, частіше ризикують померти від хвороби. А ті, у кого вірусу менше, з більшою ймовірністю перехворіють у відносно легкій формі.
Кількість частинок коронавірусу в організмі, принаймні приблизну, визначають за допомогою ПЛР-тестів. ПЛР-тест — це процес, який складається з кількох «циклів». Під час кожного з них кількість генетичного матеріалу, взятого у пацієнта, подвоюють. Якщо вірусне навантаження високе, виявити патоген можна ще під час перших циклів. Якщо невелике — знадобиться більше часу.
Щоб зрозуміти, як саме велика кількість вірусних частинок впливає на перебіг хвороби, працівники Медичного коледжу Вейла Корнелла в Нью-Йорку протестували три тисячі хворих на COVID-19 у день їхньої госпіталізації. Сорок відсотків пацієнтів, які мали високий рівень вірусного навантаження, померли в лікарні. Серед людей, в організмі яких було менше вірусних частинок, показник смертності був нижчим — 15 відсотків.
Scott Olson / Staff
Департамент охорони здоров’я штату Невада зібрав дані понад тисячі людей і дійшов висновку, що у тих, кому вдалося побороти коронавірус, патоген виявляли у середньому під час 27-го циклу. У тих, хто загинув, — під час 23-го, у безсимптомних носіїв — під час 29-го. Це означає, що вони переносять значно менше частинок вірусу, ніж представники інших груп.
Працівники медичного факультету Нью-Йоркського університету з’ясували, що пацієнти, які отримали позитивний результат ПЛР-тесту до 22-го циклу, мають у чотири рази більший ризик загинути протягом 30 днів після інфікування.
Дослідники вважають, що знаючи кількість вірусного навантаження, можно спрогнозувати, як протікатиме хвороба. Наприклад, виявити, які пацієнти в реанімації з більшою ймовірністю можуть загинути, а які — одужати. За словами Даніеля Гриффіна, інфекціоніста з Колумбійського університету, це дозволить краще «керувати ризиками».
Учений Гарвардського університету Джеймс Хей стверджує, що за допомогою цієї інформації можна виявляти й майбутні спалахи коронавірусу. Якщо багато пацієнтів одночасно мають високе вірусне навантаження, це може означати, що вони заразилися патогеном нещодавно, а темпи передачі вірусу пожвавилися: «Ми можемо отримати загальне уявлення про те, зростає епідемія чи послаблюється, не покладаючись на статистику захворюваності». Це особливо корисно у разі, коли потрібно зрозуміти траєкторію епідемії, але можливості регулярно тестувати людей немає.
Точно виміряти вірусне навантаження у пацієнтів з коронавірусною інфекцією доволі складно. ВІЛ виявляють за допомогою аналізу крові. Для ПЛР-тестів на коронавірус використовують мазок зі слизової оболонки носа або горла, при цьому ймовірність того, що генетичний матеріал зберуть неправильно, збільшується.
Go Nakamura / Stringer / Getty Images
А ще — кількість молекул коронавірусу в організмі людини постійно змінюється. На початку хвороби обсяг патогену може бути дуже невеликим, а згодом за кілька годин може збільшитися в рази. Після імунної відповіді кількість патогену поступово зменшується, однак частинки вірусу здатні залишатися в організмі ще довго. Тому ПЛР-тести можуть показувати позитивний результат навіть через кілька тижнів після одужання.
Селін Гандер, інфекціоніст з Bellevue Hospital Center, каже, що через такі неоднозначні результати робити прогнози, спираючись на кількість вірусних частинок, не найкраща ідея.
Проте недоліків у цієї методики значно менше, ніж переваг. Майкл Сатлін з Медичного коледжу Вейла Корнелла наголошує, що дані про обсяг вірусного навантаження допомагають виявити тих, хто має вищу ймовірність померти від коронавірусної інфекції, незалежно від того, наскільки різні у них симптоми та інші обставини.