«Прокурори і детективи працюють на смітник». В. о. голови САП Максим Грищук захищав Донецький аеропорт від сепаратистів, тепер — своє відомство від влади і генпрокурора. Велике інтервʼю

Автор:
Оксана Коваленко
Редактор:
Катерина Коберник
Дата:

Тридцятишестирічний Максим Грищук став виконувачем обовʼязків голови Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) у серпні 2020 року. Очолити цю структуру він мав шанс іще в 2015 році, коли разом із Назаром Холодницьким вийшов у фінал конкурсу на голову САП. Тоді переміг Холодницький, а Грищук став його першим заступником. До САП він працював прокурором у Львові, а в 2014—2015 воював в АТО, захищав Донецький аеропорт. Бойовий досвід став у нагоді Грищуку в САП — тут він теж постійно воює з корупціонерами і владою. Його попередник Назар Холодницький пішов з посади після гучних публічних перепалок з генпрокурором Іриною Венедіктовою. Вона звинувачувала його в саботажі розслідувань резонансних справ. У Грищука з нею теж усе непросто. Поки в САП немає повноправного керівника, а тільки виконувач обовʼязків, Венедіктова має право змінювати прокурорів у ключових справах, втручатися в розслідування і вимагати від САП звітів. Наприклад, вона змінила групу прокурорів у справі «Укрбуду», де фігурує заступник голови Офісу президента (ОП) Олег Татаров. Саму справу наприкінці грудня минулого року Офіс генпрокурора (ОГП) забрав у НАБУ і передав Службі безпеки України. Тоді ж Венедіктова позбавила Грищука посади в. о. свого заступника — її він «успадкував» від Холодницького. Хто заважає САП і генпрокурору домовитися, що буде зі справою Татарова і чому Грищук боїться витоку інформації — у великому інтервʼю «Бабеля» з в. о. голови САП.

Юлія Вебер / «Бабель»

Улітку минулого року генпрокурор почала війну з Холодницьким — вони публічно обмінювалися обвинуваченнями. Потім були дисциплінарні провадження щодо Холодницького і врешті-решт він пішов з посади. Що це було з боку Венедіктової?

Мені важко пояснити такі комунікації генпрокурора. САП реагувала залежно від ситуації, бо її звинуватили у бездіяльності. Це була неправда, і ми намагалися донести свою позицію до Офісу генпрокурора.

Що для вас змінила посада в. о. керівника САП? Які обмеження передбачає позначка «в. о.»?

Уся відповідальність за роботу колективу, питання, що пов’язані з комунікацією з НАБУ, Генеральною прокуратурою — моя відповідальність. Додалися адміністративні функції, наприклад, розписувати пошту, накладати резолюції, відповідати керівникам установ.

Я не можу призначати чи змінювати групу прокурорів, підписувати певні процесуальні документи — це робить генеральний прокурор, хоча раніше це робив заступник генпрокурора — керівник САП. Ми просили внести зміни до законодавства, щоб заступники керівника САП могли призначати групу прокурорів.

Юлія Вебер / «Бабель»

До кого ви зверталися?

Ми у серпні-вересні [минулого року] написали відповідний законопроєкт, скерували його в Офіс генпрокурора і депутатам, але досі жодної відповіді не отримали. Зараз закон прописаний так, що всі процесуальні повноваження, які робили САП незалежною, завʼязані на одній посаді — заступника генпрокурора — керівника САП. За його відсутності генпрокурор має його повноваження, тобто має доступ до наших справ.

Кілька тижнів тому генпрокурор своїм наказом змінила вашу посаду — ви перестали бути в. о. заступника генпрокурора і залишилися в. о. керівника САП. Це якось вплинуло на вашу роботу?

Ні на що не вплинуло. Я звернувся за роз’ясненням, чому змінили мою посаду, але відповіді досі не отримав. Можливо, це зробили навмисно — їм було принципово змінити щось у назві.

Чи збільшився тиск на вас, коли ви отримали посаду? З вами намагалися контактувати олігархи? До вашого попередника Холодницького колись приходив бізнесмен Ігор Коломойський, і Холодницькому це часто згадували.

Я б сказав, що тиск продовжився, бо він був усі п’ять років роботи САП. Про олігархів — може, на початку «пробували на зуб», але я сказав, що мене це не цікавить, спроби припинилися.

З ким ви контактуєте в Офісі генпрокурора? Які у вас стосунки з Венедіктовою?

За посадою я спілкуюся з генеральним прокурором. Намагаюся вибудувати конструктивний діалог, бо нам потрібен результат. Зараз генпрокурор у відпустці, в. о. генпрокурора — [Роман] Говда, з ним спілкуюся.

Юлія Вебер / «Бабель»

Венедіктова чи хтось інший в її Офісі намагаються давати вам вказівки, впливати на роботу?

Справа Олега Татарова

  • У 2010 році приватний забудовник «Укрбуд» планував збудувати на території військової частини на Печерську житловий комплекс. За це власник земельної ділянки — Нацгвардія — мав отримати в ЖК 50 квартир і 30 паркомісць.

  • У 2016—2017 роках умови цієї угоди кардинально змінилися: замість дорогої нерухомості в центрі міста Нацгвардія погодилась отримати 65 квартир у будинку на околиці Києва. 

  • У 2017 році цією справою зацікавилися поліція та НАБУ. Одним із фігурантів справи був народний депутат і власник компанії «Укрбуд» Максим Микитась. Щоб встановити різницю між вартістю квартир у центрі міста та на околиці, у травні 2017 року поліція призначила експертизу.

  • Як згодом з'ясувало слідство, Микитась і тодішній директор юрдепартаменту «Укрбуду» Олег Татаров сфальсифікували експертизу. На їхнє прохання експерт МВС Костянтин Дубонос надав висновок, що квартири на околиці коштують лише на сім мільйонів гривень дешевше, ніж нерухомість на Печерську. Реальна різниця становила 81 мільйон гривень. За це експерт отримав паркомісце вартістю 250 тисяч гривень.

  • У жовтні 2020 року САП зареєструвала провадження про фальсифікацію експертизи.

  • 30 листопада детективи НАБУ повідомили про підозру Дубоносу, 1 грудня 2020 року — Микитасю. Підозру планували вручити й заступнику голови ОП Татарову, але напередодні генпрокурор змінила групу прокурорів, і підозру йому не вручили.

  • 14 грудня Печерський райсуд за клопотанням адвокатів Дубоноса зобов'язав Венедіктову забрати «справу Татарова» у НАБУ та САП.

  • 18 грудня НАБУ і САП вручили підозру Татарову.

  • 23 грудня Верховний суд залишив це рішення чинним, а в ніч проти 24 грудня заступник генпрокурора Олексій Симоненко передав справу Службі безпеки України.

  • 30 грудня призначений Венедіктовою прокурор відмовився вимагати для Татарова запобіжний захід.

Вона включає себе в окремі групи, вивчає матеріали по цих провадженнях. Наприклад, включила себе до групи по «Привату», і тепер вони хочуть вивчити матеріали. Також сама включила себе в групу по Татарову [великий профайл про нього — тут].

Але є ситуації, коли ми самі просимо, щоб вона включала себе в групу — не для контролю, а для вирішення процесуальних питань. Це стосується справ, де фігурують депутати чи судді, які мають спеціальний статус. Наприклад, стосовно народних депутатів інформацію до Єдиного реєстру досудових розслідувань може вносити тільки генпрокурор.

Є інформація, що НАБУ передало проєкти підозр у справі ПриватБанку на погодження особисто генеральному прокурору, а вона не поспішає їх підписувати.

Я про це дізнався також зі ЗМІ. Не розумію, чому НАБУ передало проєкти в Генеральну прокуратуру, а не нам — ми здійснюємо процесуальне керівництво. Можливо, там є спецсуб’єкт, підозру якому може підписати тільки генпрокурор. Але зазвичай практика така, що детективи НАБУ показують нам проєкт підозри, ми її вичитуємо, кажемо, що нормально, а що треба доробити. Якщо підозру має підписати генпрокурор, ми йдемо з матеріалами і аргументуємо, чому вона має це зробити.

Які у вас відносини з [Артемом] Ситником?

Нормально спілкуємося. Взаєморозуміння є. Я спитаю ще в нього, що це за підозри.

В Офісі президента Татаров курирує правоохоронні органи, чи зустрічалися ви з ним? Які у вас стосунки з [Арсеном] Аваковим, [Іваном] Бакановим?

Про Татарова, як співробітника Офісу президента, мені стало відомо в жовтні чи листопаді [2020 року], і необхідності з ним комунікувати не було. І що таке «курирує»? Ми з ним не спілкувалися. Президента бачив наживо кілька разів на загальних виступах. Восени його указом мене включили в Раду антикорупційної політики. Там Ситник, [Олександр] Новіков, Баканов, Аваков. З ними всіма у мене робоче листування. До речі, Татаров теж там, але листування з ним у нас немає.

Юлія Вебер / «Бабель»

Ви вже давно працюєте в САП, коли тиск на антикорупційні органи був найбільшим, хто давив?

Було різне, і погрожували, і машини псували, і прослуховували, і пікетували. Я своїм побратимам пояснював, що на фронті зрозуміло, де ворог і звідки прилетить, а тут тиск багатовекторний, тут ми в круговій обороні, бо не знаємо, звідки саме піде атака.

У жовтні 2020 року Конституційний суд наніс нищівний удар по антикорупційній системі. Суспільство відреагувало пікетами. Я не маю права висловлювати позицію щодо цього рішення, але з боку прокурорів це виглядає так: прокурор працює, збирає матеріали кримінальної справи, ходить до суду, вислуховує на свою адресу негатив від захисту. Потім в один «прекрасний» день [Конституційний] суд скасовує кримінальну статтю, за якою прокурор вів провадження. Він приходить до суду, бачить задоволені обличчя захисту і ще має просити закрити провадження, бо кримінальна стаття неконституційна. Фактично прокурори і детективи в цьому випадку працюють на смітник — це дуже демотивує.

Юлія Вебер / «Бабель»

Давайте поговоримо про справи, які блокує генеральний прокурор. Ми бачимо такі дії у справі Татарова, раніше було щодо [Олега] Бахматюка — Офіс не підписав клопотання НАБУ про його екстрадицію в Україну з Австрії.

Тут інша проблема — раніше матеріали були тільки в САП і далі не виходили, за винятком, коли матеріали мав підписати генеральний прокурор. А тепер генеральний прокурор має підписувати практично всі матеріали. Коли ми скеровуємо документи, є великий ризик, що люди, які не мають процесуального стосунку до матеріалів НАБУ і САП, читатимуть наші документи — це ризик витоку інформації. Другий момент, дискусія з Офісом генпрокурора може затягнутися на кілька місяців — це не сприяє швидкості розслідування.

Бувають і інші ситуації, наприклад, у справі ОАСК, коли Печерський суд зобов’язав генпрокурора змінити підслідність. Офіс генпрокурора звертався за роз’ясненнями, потім оскаржували рішення в апеляції. По Татарову вдень суд прийняв рішення, а вже вночі змінили підслідність.

Повернімося до справи Татарова. Після зміни групи прокурорів чи лишився там хоч один прокурор САП?

Ні, в групі тринадцять прокурорів. Ми просили включити до неї прокурорів САП, бо у нас є практика спільних прокурорських груп, але нас не почули.

Цю справу може розглядати якийсь інший суд, крім Вищого антикорупційного?

Ні, нагадаю, що злочин вчинили співорганізатори [Максим] Микитась та ще одна особа [мова про Олега Татарова]. Вони двоє давали хабар третій особі — працівнику експертної установи. На той час Микитась був народним депутатом, і якщо ми говоримо про корупційний злочин, то це пряма підслідність НАБУ. Але Печерський райсуд всупереч закону зобовʼязав Офіс генпрокурора забрати цю справу у НАБУ. Ми звернулися до Вищого антикорупційного суду, бо саме він здійснює судовий контроль за справами НАБУ і САП. Сподіваюся, що ВАКС відновить справедливість і скасує це рішення Печерського райсуду.

Юлія Вебер / «Бабель»

Але Печерський суд не передав матеріали справи до ВАКС…

Так, він передав їх в Апеляційний суд Києва, а той швидко передав їх у Верховний суд. Це була феноменальна швидкість проходження всіх інстанцій. Це питання про доступ до правосуддя — люди можуть роками чекати на розгляд їхніх справ, а тут всі три інстанції за дев’ять днів.

Я думаю, що ВАКС витребує матеріали у Печерського суду. Принаймні так було у справі VAB Банку: Печерський суд передав їх до ВАКС і ВАКС скасував їхнє рішення. Я думаю, та сторона розуміє, що так само буде з цією справою [Татарова], і тому тягнуть.

На початку грудня ви протягом двох тижнів не підписували підозру Татарову. За цей час ваші опоненти змінили підслідність справи. Чому була така затримка?

Ми з прокурорами мали ознайомитися з матеріалами, бо епізод, про який ви говорите, ми зареєстрували у жовтні 2020 року. Паралельно захист оскаржував арешти майна, прокурори ходили до суду і розповідали нам, що Вищий антикорупційний суд на засіданнях звертав увагу на певні проблеми в матеріалах. Ми всі ці недоліки усунули з підозри, тому нам були потрібні ті десять днів.

За день до Нового року Державне бюро розслідувань порушило кримінальне провадження. Фактично, підписану вами підозру Татарову називають спробою притягнути до відповідальності «невинувату особу». Вам щось відомо про це?

Тут важко щось коментувати. Я дізнався про це зі ЗМІ. Потім мені підтвердили, що таке провадження дійсно існує. Я сприймаю це як своєрідну спробу тиску. Там немає «невинуватої особи», всі рішення обґрунтовані.

Що зараз відбувається у справі Татарова?

Згідно з ЄРДР, орган розслідування — СБУ. Якщо я не помиляюся, 30 січня спливають строки [розслідування].

Давайте поговоримо про плівки Окружного адмінсуду Києва [детально про це — тут]. Павлу Вовку вручили повістку до суду, щоб обрати запобіжний захід. Він не вперше її проігнорував. Він роками може так робити?

Цей запобіжний захід, який ми намагаємось отримати в суді, жодним чином не впливає на наше розслідування. Він не є покаранням чи способом добути нові докази в справі, тому Вовк нахабно поводиться. Він не хотів давати свідчення і не дає їх — посилається на 63-ю статтю Конституції. Прокурори намагалися через суд застосувати привід, але судді відмовили.

Юлія Вебер / «Бабель»

Чи є розвиток у цій справі?

Таємниця слідства. Можу сказати, що призначено багато експертиз. НАБУ попросило генерального прокурора продовжити строки досудового розслідування, щоб провести ці експертизи. Рішення прийме суд.

Ви братимете участь у конкурсі на нового очільника САП?

Я думав, що конкурс почнеться в жовтні, потім — що у листопаді, але вони [Комісія з проведення конкурсу на адмінпосади в САП] досі не домовилися про правила гри. Це вигідно всім, тільки не САП. Мені не важливо, буде там Грищук чи хтось інший. Головне, щоб особа мала повноваження, щоб ми могли призначати групу прокурорів, підписувати процесуальні документи. Раніше ми групу прокурорів призначали за десять хвилин, а зараз йде три-чотири дні, і є ризики, що матеріали читатимуть інші особи, не лише генпрокурор.

Ви братимете участь у конкурсі?

Я розглядаю таку можливість, але поки немає офіційного оголошення, тож немає про що говорити.