Цай Ся народилася у сім’ї затятих комуністів. У 1928 році її прадід брав участь у повстанні під проводом Мао Цзедуна. Батько був командувачем підрозділу Народно-визвольної армії, мати працювала чиновницею міста Нанкін. Завдяки статусу батьків Цай Ся ніколи не стикалася з утисками та нічого не знала про мільйони людей, які загинули під час правління Мао.
У 1969 році, коли дівчині було 17, вона вступила до Народно-визвольної армії та керувала бібліотекою військово-медичного училища. Там Цай Ся потайки читала заборонені в Китаї книжки. Після завершення служби в армії Цай вступила до Сучжоуської муніципальної партійної школи. Там вона вивчала теорію марксизму та історію Компартії, а після випуску у 1986 році лишилася викладати.
Ще через три роки Цай Ся вступила до Центральної партійної школи. За любов до Комуністичної партії та освіченість однокурсники дали їй прізвисько «місіс Маркс».
У 1998 році Цай Ся стала викладачем Центральної партійної школи. Вона навчала як простих аспірантів, так і високопоставлених партійних чиновників — дехто з них входили до Центрального комітету Компартії Китаю. За тим, що відбувалося під час занять, ретельно слідкували. У кабінетах стояли відеокамери, а усі лекції записувалася — їх переглядали спеціальні наглядачі.
Інколи чиновники ставили питання про суперечності в офіційній ідеології. Наприклад, про поправки, які внесли 2004 року до конституції — вони стверджували, що уряд всупереч ідеям Мао має захищати громадянські права та приватну власність.
Завданням Цай Ся було розповідати про ідеологію так, щоб вона не здавалася занадто гнучкою та не містила слабких місць.
Цай Ся створювала офіційну пропаганду Компартії. Після того, як до влади прийшов Цзян Цземінь, професорку запросили зняти документальний фільм про нову ідеологію — концепцію «трьох представництв».
Цая Ся пів року працювала над сценарієм трьох епізодів для Центрального телебачення Китаю (CCTV) . Головною тезою роликів було те, що Китаю потрібна інноваційна програма, яка замість того, щоб виступати проти капіталістів, намагатиметься збалансувати інтереси різних груп у суспільстві.
Проте, віцепрезидент Центрального телебачення зазначив, що по телевізору «можна показувати лише найбезпечніші речі». Ролики довелося переробляти. Цай зрозуміла, що насправді CCTV не цікавило справжнє значення ідеології. Усе, чого вони прагли — створити партії позитивний імідж та підлеститися до начальства.
Подібне сталося й коли Цай Ся разом із 18 пропагандистами створювала офіційний документ про «три представництва». Професорці дісталася секція про розбудову партії. За словами Цай Ся, це була «найбільш ідіотська» робота в її житті. Вона читала документи з думками Цземіня, знаходила там релевантні цитати та розміщувала їх під пафосними підзаголовками.
На таких працях партія заробляла. На той час КПК підпорядковувалося 3,6 мільйона організацій, кожна з яких повинна була купити щонайменше один примірник книжки. У середньому вартість такої книжки становила 10 юань — 36 мільйонів юанів сумарного доходу.
Jie Zhao / Contributor / Getty Images
Переломний момент у поглядах професорки стався 2008 року. Вона була в Іспанії та дізналася, як країна перейшла від автократії до демократії після смерті Франсіско Франко у 1975 році. Професорка зрозуміла, що навіть після смерті Мао Цзедуна Компартію навряд чи вдасться змінити — та прийшла до влади насильницьким шляхом і була переконана, що заслужила право керувати країною.
У той час, як Іспанія після смерті Франко створила сприятливе середовище для реформ, зміцнила незалежність судової влади та розширила свободу преси, Компартія ставилася до будь-яких вимог соціальної та економічної справедливості як до загроз своїй владі, придушувала громадянське суспільство та обмежувала громадянські права. Китайська версія марксизму, на думку Цай Ся, «більше нагадувала версію Сталіна, ніж Маркса — ідеологія слугує диктаторському режиму, зацікавленому лише у власних інтересах».
Цай вірила, що Сі Цзіньпін зможе змінити політичну систему Китаю і вивести його зі стагнації. Коли він прийшов до влади у 2012 році, у країні вже тридцять років не було серйозних реформ. Сі славився своїми ліберальними поглядами, та й сам на попередніх посадах проводив доволі гнучку політику.
Але у 2013 році Сі оприлюднив комплексний план реформ, у якому не було нічого про політичні зміни. Натомість почалася найбільша з часів Мао ідеологічна кампанія. Під гаслом «управління, менеджмент, служба та закон» партія пропагувала заборону будь-яких обговорень конституційної демократії. Цай Ся зробила висновок, що «за часів Сі Цзіньпіна Китай перейшов від стагнації до регресу».
Однією з перших жертв нового комуністичного режиму став китайський магнат Жень Чжицян. Він відкрито критикував Сі Цзіньпіна у медіа, за що його у 2016 році назвали «противником партії».
Цай Ся, яка на той момент вже вийшла на пенсію і розчарувалася у партії, опублікувала на підтримку Чжицяна матеріал у WeChat. Дисциплінарний комітет Центральної партійної школи моментально звернув на неї увагу. Цай Ся викликали на допит. Партійні діячі намагалися змусити професорку визнати, що вона винна у неправомірних діях. Їм це не вдалося.
Вона продовжила публікувати критичні статті, хоча її телефон прослуховували, електронні листи читали, а агенти стежили за тим, куди вона ходить і з ким зустрічається. Зазвичай експрофесори Центральної партійної школи можуть вільно виїхати за кордон, проте Цай Ся сказали, що тепер її може випустити лише Міністерство державної безпеки.
Після того, як у мережі з’явилася промова Цай Ся про те, що якщо ідеологія суперечить здоровому глузду, вона стає брехнею, Компартія заблокувала експрофесорку в усіх ЗМІ. Журналістам заборонялося навіть називати її ім’я. У дисциплінарному комітеті попередили, що якщо професорка продовжить критикувати владу, її позбавлять пенсії.
У 2019 році Цай Ся виїхала за туристичною візою до США і затрималася там через пандемію коронавірусу. Цього літа у мережі з’явився 20-хвилинний запис того, як Ся критикує Сі Цзіньпіна і називає його «босом мафії», який «перетворив 90 мільйонів членів партії на рабів». 68-річну Цай Ся виключили з партії, а її банківський рахунок заморозили.
Вона вже навряд колись повернеться на батьківщину — коли Цай Ся звернулася до Центральної партійної школи й запитала, чи можуть там гарантувати її безпеку, там не відповіли. Натомість в установі нагадали, що у Китаї живуть її донька та онук.
South China Morning Post / Contributor / Getty Images