Медичні працівники готуються перевозити хворих на ковід пацієнтів до іншої лікарні. Ухань, 3 березня 2020 року.
Barcroft Media / Contributor / Getty Images
«Уханські файли» — це 117 сторінок звітів Центру з контролю та профілактики захворювань провінції Хубей, які надав виданню CNN анонімний інсайдер з Китаю. Адміністративний центр Хубею — місто Ухань, що стало епіцентром спалаху коронавірусу.
Документи охоплюють період від жовтня 2019 року до квітня 2020-го й, схоже, є справжніми — їх перевірили шість незалежних експертів. Двоє зазначили, що бачили звіти раніше. Фахівці з цифрової криміналістики не виявили жодних ознак того, що документи могли підробити.
Інформація у файлах відрізняється від офіційної статистики про спалах коронавірусу у провінції Хубей. Найбільша частка даних стосується двох днів пандемії — 10 лютого і 7 березня.
Десятого лютого голова КНР Сі Цзіньпін звернувся до громадськості після смерті лікаря Лі Веньляна, який першим повідомив про схожий на SARS вірус і отримав за це догану. Очільник Китаю закликав зробити інформацію про спалах публічною.
Того ж дня у країні офіційно виявили 2 478 нових випадків коронавірусу — загальна кількість інфікованих зросла до 40 тисяч. Утім, насправді хворих було значно більше. В «Уханських файлах» зазначається, що лише у провінції Хубей 10 лютого зафіксували 5 918 випадків інфікування.
Дані про смертність від коронавірусу теж відрізнялися. Сімнадцятого лютого влада Хубею повідомила про 93 смерті — насправді їх було вдвічі більше.
Сьомого березня посадовці зазначили, що від початку епідемії внаслідок ускладнень COVID-19 померли 2 986 людей. У звіті Центру з контролю та профілактики захворювань інші цифри — 3 456.
На думку Ендрю Мерта, очільника програми з дослідження Китаю в Університеті Джонса Гопкінса, це пояснюється тим, що «Китай має імідж, який потрібно захищати, і посадовці нижчої ланки намагалися применшити проблему».
Китай ніколи не казав, скільки випадків ковіду виявили у 2019 році. За офіційними даними, станом на третє січня у країні було 44 випадки «атипової пневмонії». Проте, якщо вірити «Уханським файлам», ще у грудні випадків COVID-19 у Хубеї було вчетверо більше.
Наскільки уряд був обізнаним щодо у ситуації в Хубеї у грудні-січні минулого року — невідомо. У документах немає жодних доказів того, що місцеві чиновники діяли за вказівкою Пекіну.
Ухань відстає від Пекіну, Шанхаю та інших великих міст Китаю за рівнем ВВП на душу населення. Він був не готовий до коронавірусної загрози. Торік у жовтні Центр з контролю та профілактики захворювань провінції Хубей провів внутрішній аудит. Він встановив, що організація практично не отримувала фінансування, а її бюджет був на 25 відсотків меншим за запланований, працівників не вистачало.
Ба більше, на початку спалаху хвороби уряд не виділив додаткових коштів. Наприклад, після спалаху SARS у 2003 році в Китаї створили спеціальну мережу для боротьби з інфекційними хворобами — на це витратили 167 мільйонів доларів.
Актори в захисних костюмах грають у п’єсі Retrograde Man, створеній на честь лікарів, які рятували життя під час спалаху коронавірусу. Ухань, 11 вересня 2020 року.
Express / Stringer / Getty Images
Провінція Хубей зіткнулася з тими ж викликами, з якими зараз мають справу західні країни. Щоб зупинити спалах, потрібно було ретельно тестувати і діагностувати пацієнтів, а також відстежувати контакти.
Спочатку жодних спеціалізованих тестів не було. Для того, щоб виявити хворих, застосовували тести на SARS. Вони часто були неефективними й у половині випадків давали помилково негативні результати. У лютому, після появи тестів на новий коронавірус, медики перевірили низку старих зразків. Більшість результатів виявилися позитивними.
Через неточні тести пацієнтів доводилося перевіряти по кілька разів. На початку спалаху, щоб опрацювати кожен випадок і встановити правильний діагноз, медики витрачали в середньому 23 дні.
Лабораторії у провінції Хубей могли тестувати лише 10 тисяч людей на добу. Щоб впоратися з великим потоком пацієнтів, медики почали використовувати інші способи діагностики — рентген і комп’ютерну томографію. Безсимптомні випадки здебільшого ігнорували. Китай переміг недугу завдяки суворим локдаунам, які розірвали ланцюг передачі вірусу.
Волонтер у захисному спорядженні дезінфікує громадські місця. Пекін, 5 березня 2020 року.
Kevin Frayer / Stringer / Getty Images
В «Уханських файлах» немає жодних згадок про походження вірусу. Однак зазначається, що незадовго до спалаху COVID-19 мешканці провінції Хубей почали масово хворіти на грип.
На початку грудня на нього занедужали у двадцять разів більше людей, ніж рік тому. Найбільше постраждали міста Ічан і Сяньпін: у першому захворіли 6 135 людей, удругому — 2 148. В Ухані грип діагностували у 2 032 мешканців. Через епідемію грипу новий коронавірус міг зʼявитися практично непомітно — симптоми схожі.
Коли Ухань поборов коронавірус, Центр з контролю та профілактики захворювань дослідив усі випадки грипу, які зафіксували у двох міських лікарнях починаючи з жовтня 2019 року. Жодних слідів COVID-19 знайти не вдалося. В інших містах Хубею подібні дослідження не проводили. На думку Ендрю Мерта, два спалахи могли бути пов’язані між собою, хоч поки й не зрозуміло, як саме.
Багато запитань про пандемію досі залишаються без відповіді. Найголовніше — звідки зʼявився ковід. Адже низка нових досліджень доводять, що насправді цей патоген поширювався світом задовго до того, як його виявили в Ухані: уже у вересні він був в Італії, а у грудні — у Франції та США.
Китайські діти в саморобних захисних масках з пластикових пляшок стоять у черзі в пекінському аеропорту, 30 січня 2020 року. Волонтер у жовтому захисному костюмі дезінфікує церкву в Ухані, 6 березня 2020 року.
Kevin Frayer / Stringer / Getty Images; Barcroft Media / Contributor / Getty Images; Betsy Joles / Stringer / Getty Images