Netflix
Девід Аттенборо зацікавився дослідженням довкілля в дитинстві. Ще хлопчиком він збирав корисні копалини, каміння та інші природні «артефакти» й виставляв їх у спеціальному «музеї». Більшість часу Девід проводив у Лестерському університеті, де працював його тато, й одного разу навіть спіймав трьох тритонів для місцевого факультету зоології.
Коли Девід подорослішав, він вступив до Кембриджського університету, де отримав ступінь бакалавра природничих наук. У 1947 році його призвали на обовʼязкову службу до армії.
Девід дислокувався на військово-повітряній базі в Пембрукширі (Уельс). Він був штурманом, а також займався виховною роботою. Після Другої світової війни група пілотів Spitfire хотіла літати, проте у плани уряду це не входило, тож Девіду доручили їх чимось відволікти. Він вирішив, що історія Пембрукширу підійде для цього якнайкраще, і почав розповідати військовим про морських птахів та скам’янілості.
Edward Miller / Stringer / Getty Images
Після завершення служби Аттенборо кілька років працював редактором у видавництві. Це швидко йому набридло, і він вирішив спробувати себе в ролі ведучого BBC Radio. Девід надіслав резюме, проте на співбесіду його не запросили.
Натомість на заявку відгукнулися у відділі BBC Talks, який займався телевізійними програмами. Девіду запропонували пройти стажування. Як і в більшості британців на той час, в Аттенборо не було телевізора. Він не дивився телепередач, проте погодився, і вже скоро знімав програми на найрізноманітніші теми — від політики до садівництва. Спершу Девід працював оператором-постановником.
У 1954 році він став ведучим однієї з перших програм про дику природу на британському телебаченні — Zoo Quest. Тоді 28-річний Девід разом з 26-річним оператором Чарльзом Лагусом подорожували далекими країнами, серед яких Парагвай, Індонезія та Гаяна, й ловили там екзотичних тварин для лондонського зоопарку. Наприклад, комодських варанів та броненосців. Під час зйомок в Індонезії Аттенборо та Лагус ледве не загинули — вони потрапили у тропічний шторм, їхній човен майже засмоктало у вир. На той час ставлення до закордонних відряджень у BBC було набагато простішим, ніж зараз.
«Озираючись назад, я не думаю, що було розумно дозволяти двом 20-річним дітям так просто поїхати. Ніхто не запитував нас про наше здоров’я, безпеку й таке інше», — пригадує Девід.
PA Images / Contributor
Вибір ведучого для Zoo Quest сподобався не всім. Критики вважали, що Девід не дуже підходить на цю роль і казали, що в нього «завеликі зуби». Попри це, проєкт був надзвичайно успішним і довів, що передачі про природу можуть бути цікавими для широкої аудиторії.
Кар’єра Аттенборо стрімко злетіла. У 1965 році йому запропонували очолити BBC Two, а через кілька років він став головним менеджером BBC й опікувався відразу двома каналами — BBC One та BBC Twо. Проте «польова» робота цікавила Девіда значно більше. На початку 1970-х він облишив офіс, і спершу поїхав знімати серію передач про віддалені африканські племена (деякі з них раніше ніколи не бачили європейців), а потім вирушив у велику навколосвітню подорож.
Зібраний під час поїздки матеріал став основою програми Life on Earth, що вийшла на BBC у 1979 році й показувала різноманітних тварин у природному середовищі. Її дивилися 500 мільйонів глядачів.
У 1995 році Аттенборо випустив проєкт The Private Life of Plants. Серіал складався з шести епізодів і знайомив глядачів з екзотичними рослинами з різних куточків світу.
Mirrorpix / Contributor
Проте найуспішнішим багатосерійним фільмом Аттенборо став Planet Earth. Він вийшов 2006 року й на той момент був найдорожчою документальною стрічкою BBC. Невдовзі після релізу Planet Earth потрапив до книги рекордів Гіннеса як найпопулярніше документальне шоу у світі (й залишається ним донині).
Роботи Девіда зробили його ім’я синонімом захисту природи та любові до неї. На честь культового телеведучого назвали 10 видів — зокрема, довгошийого динозавра аттенборозавра та величезну хижу рослину Nepenthes attenboroughii.
Сам Аттенборо зізнавався, що на початку кар’єри створював свої фільми не для того, щоб пропагувати захист довкілля. Він просто хотів досліджувати світ дикої природи. Проте з часом Девід усе більше впевнювався, що тварини, яких він показує у своїх фільмах, перебувають у небезпеці.
У 2006 році він визнав, що раніше скептично ставився до кліматичних змін, проте тепер не має жодних сумнівів, що це головна проблема сучасного світу. Згубний вплив людини на планету став темою багатьох робіт натураліста. У 2017 році він випустив документальний серіал «Блакитна планета 2» (Blue Planet II), у якому показав наслідки пластикового забруднення — альбатросів, що задихаються через пластикові пакети, та пташенят, що гинуть після того, як проковтнули зубочистки. Після цього британські політики пообіцяли запровадити нові закони для регуляції пластикового забруднення, а супермаркети — змінити правила пакування.
Chris Young - PA Images / Contributor / Getty Images; Richard Baker / Contributor / Getty Images
Інший проєкт — «Династія» — показав сімейства тигрів, шимпанзе, строкатих вовків, пінгвінів та левів. Фільм містив багато красивих кадрів, проте мав трагічний підтекст — через діяльність людини існування усіх цих «династій» опинилося під загрозою.
Кількість африканських левів за останні три покоління знизилася на 40 відсотків — тепер їх лише 20 тисяч. Популяція носорогів від 1980-го до 2006 року зменшилася на дві третини. Хоча Аттенборо вважає, що люди ще мають шанс виправити ситуацію. Навіть якщо цей шанс — один зі ста.
Двадцять четвертого вересня, напередодні виходу свого нового фільму A Life on Our Planet, Девід Аттенборо зареєструвався в Istagram. У найкоротший проміжок часу 94-річний дослідник отримав мільйон фоловерів — за чотири години сорок чотири хвилини. Таким чином він побив попередній рекорд, який належав акторці Дженніфер Еністон — пʼять годин шістнадцять хвилин.
У своєму дебютному дописі Аттенборо зазначив: «Я роблю цей крок і досліджую цей новий спосіб спілкування, оскільки, як ми всі знаємо, наш світ у біді. Континенти горять. Льодовики тануть. Коралові рифи гинуть. Риби зникають із наших океанів. Список можна продовжувати й продовжувати. Порятунок нашої планети — це комунікаційний виклик».
Одними із перших фільм A Life on Our Planet разом з Девідом Аттенборо переглянули герцог та герцогиня Кембриджські. Натураліст також поспілкувався з їхніми дітьми — принцом Джорджем, принцесою Шарлоттою і принцом Луї.
Принц Джордж запитав натураліста, кому з диких тварин найближчим часом загрожує вимирання. Той відповів, що сподівається, що вимирання не станеться, і що є «багато речей, які ми можемо зробити, коли тварини на межі вимирання. Ми завжди можемо їх захистити».
У самому фільмі, який з’явився на Netflix 4 жовтня, прогнози не настільки оптимістичні. Аттенборо відверто називає роботу своєрідним «свідченням у справі про знищення планети людиною». У ній натураліст зобразив, як Земля змінилася за останні 70 років — за свою кар’єру Девід неодноразово повертався у місця, де вже був раніше, і стикався з загибеллю цілих екосистем.
Аттенборо прогнозує, що якщо людство не змінить свою поведінку, вже до 2030 року Амазонські ліси можуть перетворитися на саванну. Океани нагріються та стануть кислотними — це вже до 2050 року вб’є коралові рифи та багато видів риби. До 2100 року планета стане настільки гарячою, що окремі регіони виявляться повністю непридатними для життя, а багато людей втратять свої домівки.
Запобігти цьому ще можна. Аттенборо вважає, для цього людям потрібно зовсім відмовитися від м’яса, обмежити вилов риби, зменшити народжуваність і перейти на відновлювану енергію: «Якщо ми потурбуємося про природу, природа потурбується про нас».
John Stillwell - PA Images / Contributor