У Британії зрозуміли, що танки і літаки не захистять від Росії та Китаю. Нова війна йде у «сірій» зоні з кібератаками, дезінформацією, ПВК і отрутою «Новачок» — переказуємо матеріал The Economist

Британія закінчує «радикальну переоцінку оборонної політики». На базі ВПС Великої Британії Вайтон, неподалік від Кембриджу, розташований Центр синтезу військової розвідки. Це єдиний у світі центр, де співробітники найстарішого шпигунського альянсу Five Eyes спостерігають за гарячими точками світу. Й останніми роками відомості, що надходять у Вайтон з підводних човнів, супутників, за шпигунськими каналами та з відкритих джерел, малюють картину, відмінну від тієї, що спостерігалася в минулому, пояснює начальник військової розвідки, генерал-лейтенант Джим Гокенхалл.

Перша тенденція — зʼявляється дедалі більш витончена зброя. Гокенхалл наводить за приклад російські глибоководні підводні човни, підводні дрони з ядерним озброєнням і протисупутникові снаряди. Крім того, за його словами, «Росія руйнує кордони міжнародних договорів». Якщо раніше сучасною зброєю, як-от високоточними ракетами, володіла лише група провідних держав, то тепер вона опинилася в руках у більш дрібних країн, у квазідержавних формувань і просто збройних угруповань.

Друга тенденція — зʼявляються нові загрози. Крім російської військової загрози, у Британії вже відкрито визнають, що зростає загроза з боку Китаю. За словами Гокенхалла, «Китай становить найбільшу загрозу світовому порядку, прагнучи навʼязати китайські стандарти та норми й використовуючи свою економічну міць для впливу і підриву». Тому британський уряд цього літа заборонив китайській компанії Huawei прокладати мережі 5G.

Хоча Велика Британія перебуває на безпечній відстані від Китаю, це вже не є перешкодою для протисупутникової зброї, кібератак і пропаганди. Та й в плані озброєнь Китай «швидко підриває військові переваги Заходу». Чого варті хоча б новітні китайські есмінці класу Renhai з керованою ракетною зброєю.

Найголовніша тенденція — змінюються способи ведення війни. За словами генерала Гокенхалла, потенційні вороги Великої Британії відкидають «традиційний бінарний погляд на мир і війну». Натомість вони ведуть «безперервну боротьбу в сірій зоні» — на межі миру і війни. Це можуть бути як різні «точкові провокації» — від дезінформації та шпигунства до вбивств, так і силові методи. За приклад міністр оборони Великої Британії Бен Воллес наводить «ПВК Вагнера», «яка служить безсумнівним знаряддям російської влади в декількох зонах бойових дій».

Реагувати на загрози у «сірій» зоні складно. На подібні провокації не відповіси танками або винищувачами. У більшості західних армій немає законних повноважень використовувати стандартні озброєння в мирний час. А етичні норми не дозволяють їм застосовувати такі види зброї, як нервово-паралітична отрута «Новачок».

Британія планує «кардинально змінити військову філософію». Про це 14 вересня заявили глава Міноборони Бен Воллес і начальник штабу оборони Великої Британії генерал Нік Картер. За їхніми словами, «замість маси і мобілізації майбутні сили орієнтуватимуться на швидкість, готовність і стійкість, набагато більше працюючи в новітніх областях космосу, кіберпростору і підводного світу». А вже наступного дня командування Королівських військово-повітряних сил пообіцяло створити «революційне угруповання з армії дронів, автономних безпілотних і пілотованих літаків».

Воллес вже давно критикує «сентиментальну прихильність Британії до традиційних військ». Тому «збройним силам майбутнього» не знадобиться стільки танків, бойових літаків і кораблів. З ним згоден і Вілл Джессетт, який очолював останній оборонний огляд британської армії у 2015 році. Він каже, що більш ранні огляди були занадто обережні, щоб позбутися «традиційного» військового потенціалу. Джессетт вважає, що Великій Британії слід «зайняти нішу, в якій ми могли б зробити вагомий внесок». Наприклад, створити на базі Королівської морської піхоти невеликі підрозділи спецпризначенців, дислоковані неподалік від гарячих точок, зокрема потенційних, у всьому світі.

У такої реформи збройних сил є й критики. Вони вважають, що чим більше Британія робитиме ставку на нішеві рішення у «сірій» зоні, тим більше їй доведеться покладатися на союзників, щоб заповнити прогалини. Один з таких критиків — військовий аналітик з Ексетерського університету Девід Благден. Він вважає, що вторгнення Росії в Україну у 2014 році, що вже стало канонічним прикладом війни у «сірій» зоні, навряд чи вдалося б зупинити виключно за допомогою спецпризначенців, дронів і кібератак. Існує і політичний аспект. Більш гнучкі збройні сили зазвичай нечисленні. А це може не сподобатися консервативним виборцям і парламентаріям, які досі живуть легендами про «військову могутність Великої Британії та величезний непереможний флот».