Понеділок, 31 серпня, кафе «Барель», 13:00
Поїзд зупиняється на пероні вокзалу в Словʼянську. Сам вокзал закритий — карантин. Щоб пройти в місто, потрібно обійти будівлю збоку. На привокзальній площі сплять бродячі собаки, нудьгують таксисти, тут же торгують квасом і газетами. Над площею нависають два величезні біло-блакитні білборди. На одному — фото ексмера міста Нелі Штепи і напис «Мир і розвиток». На іншому — її головний конкурент з ОпЗЖ Павло Придворов і слоган «Працювати для людей». Нас зустрічає бізнесмен і журналіст Валерій Гармаш. Він добре памʼятає і перший термін Штепи, і 2014 рік й обіцяє розповісти про передвиборчу ситуацію в місті. Показує на білборди.
— Що це у вас тут: передвиборча кампанія ще не стартувала, а вже «обличчя» висять.
— Ой, так уже другий тиждень усе місто в цих «обличчях». Я вам покажу місце, де вони всі як на параді — у рядочок, — обіцяє Гармаш.
Ми їдемо в кафе «Барель» із відкритою терасою, щоб поспілкуватися і дізнатися про Штепу та її конкурентів. До 2014 року Гармаш не цікавився журналістикою. У нього був досить великий бізнес і, якби не війна, він міг би стати доларовим мільйонером. Коли під час обстрілів 1 липня повалили телевізійну вишку на горі Карачун, Гармаш вирішив зробити новинний портал з «нейтральними новинами». Із порталом, який існує дотепер, усе вийшло, а бізнесмен надовго потрапив у журналістику.
— У 2014-му мені, можна сказати, пощастило. У нас офіс був прямо біля міськвиконкому — спостерігали з першого ряду, як двіжуха почалася і 12 квітня захопили міську раду. Але найголовніше, що я для себе зрозумів, — хто там насправді у виконкомі стоїть. У нас у дворі офісу кілька років поспіль бухали три алкаші, таке у них життя розмірене було. А потім я якось йду на роботу, вже коли все захопили і війна почалася, а один з цих алкашів із «калашом» стоїть, документи перевіряє. Нічого в їхньому житті не змінилося — просто зʼявилися автомати.
Про перший термін Штепи на посаді мера Гармаш згадує зі сміхом, але відразу осікається. Каже, що в памʼяті городян вона залишається «хорошим господарником»:
— Ось тепер, кого на вулиці не спитай, скажуть, що «Штепа те побудувала, Штепа це побудувала. Але ніхто з них 2014 рік згадувати не хоче, а я добре памʼятаю. Моя фірма постачала обладнання до держустанов. Коли Штепа стала мером, майже всі поставки і закінчилися — вона їм [посадовцям] сказала працювати з іншим підрядником. Звичайно, через рік я клієнтів повернув, у конкурентів якість не та була, але бізнес мені зіпсували.
Сергій Моргунов / «Бабель»
Ми сідаємо за один зі столиків у кафе, Валерій замовляє апельсиновий сік, стейк і салат. Офіціантка йде, а Гармаш дивиться кудись вгору, на цегляний будинок.
— Он, бачите, усе осколками посічене — там батюшка жив. Він відмовився техніку і зброю бойовиків освячувати, так йому зовсім випадково наступного дня прямо у квартиру прилетіло. Добре, що його не було. Згадую це все, і думаю: ну ось як, як Штепа знову буде мером? Яка коротка памʼять у людей, тільки і памʼятають, що лавочки, вокзал і клумби.
У 2009 році Неля Штепа очолила фонд «Поспішайте робити добро». У липні 2010-го Японія перерахувала Україні 150 мільйонів євро за Кіотським протоколом. Частину цих грошей уряд Миколи Азарова направив у Донецьку область, частина дісталася Словʼянську. У жовтні того ж року Штепа набрала 60 відсотків голосів на місцевих виборах і стала мером. А її фонд одразу ж зайнявся освоєнням «кіотських» грошей — почалося масштабне утеплення шкіл.
Через два роки Штепі пощастило ще раз. Від 47-го округу, куди входить Словʼянськ, до Верховної Ради балотувався син Азарова Олексій. Штепа офіційно його підтримала. Після цього у Словʼянськ влада почала вливати величезні суми: місто отримало з бюджету 28 мільйонів гривень, а за підрахунками тодішньої опозиції — учетверо більше. Фонд сина премʼєра «Наш регіон» звів нову будівлю вокзалу, на центральній площі встановили лавочки і дитячі майданчики, а до транспортного парку купили пʼять тролейбусів. І на лавочках, і на клумбах, і на ліхтарях — всюди красувалися таблички «Від Олексія Азарова». Встановлювати і відкривати все це їздила й Неля Штепа.
Сергій Моргунов / «Бабель»
— Місто було в такому стані, що страшно уявити. Звичайно, ніхто не відокремлював Штепу від поліпшень. Хто там думав, чиї це гроші — Азарова, бюджетні або ще чиїсь. Усі були впевнені: раз Штепа робить, тож і гроші її, — розповідає Гармаш.
Азаров-молодший легко виграв вибори в занедбаному місті депресивного Донбасу, а за Штепою міцно закріпився образ «господарника», який садить квіти і встановлює лавочки в парках.
Гармаш доїдає свій обід і погоджується підвезти нас із фотографом Сергієм Моргуновим до готелю «Словʼянськ» — він у самому центрі. По дорозі Валерій показує нам свій офіс навпроти виконкому та ще кілька десятків рекламних щитів. Крім Штепи і Придворова, є білборди з фотографією чинного мера — Вадима Ляха. Його щити світло-зелені, на фото він трохи мружиться, позаду як фон — будівля поліклініки і напис «Зроблено!».
У готелі на ресепшені нудьгує адміністратор, вона просить паспорт і щось записує у журнал, потім піднімає голову і питає:
— Відрядний потрібен?
— Мабуть…
— Правильно! У всьому потрібна хазяйновитість.
Ми піднімаємося в номер, я пишу у WhatsApp на особистий номер Штепи, що ми приїхали робити репортаж і хочемо зустрітися. Через пару хвилин приходить повідомлення: «Я на офісі, Поштова, 6. Приходьте». Без попередніх домовленостей запрошення здається великою удачею. Від готелю до офісу девʼять хвилин пішки. За цей час я помічаю щонайменше пʼять бордів із фотографією Штепи. На кожному вона мило посміхається, а слоган повторює, що Штепа «за мир і розвиток».
Поштова, 6, офіс Нелі Штепи, 15:00
Офіс, він же штаб Штепи — це одноповерховий будинок. Поруч зі вхідними дверима стоять кілька молодих хлопців у вузьких спортивних штанах, кросівках і з голеними головами. Один з них різко піднімає руку і запитує:
— Стій, куди?
— А ми до Нелі Ігорівни, на прийом.
— Чекайте.
Хлопець зникає за дверима. На дверях — приклеєний скотчем аркуш А4, на ньому напис: «Громадська приймальня Нелі Штепи». За кілька секунд двері відкриваються, той же хлопець з посмішкою на обличчі запрошує всередину.
Сергій Моргунов / «Бабель»
У будинку кілька кімнат. У першій сидить дівчина років 25, у неї на столі компʼютер, а стіл завалений папками і якимись документами. Біля стіни стоїть шафа, на полицях пластилінові фігурки, малюнки дітей та якісь вироби з шишок. Дівчина пояснює:
— А це у нас конкурс був, щоб діти намалювали або зробили майданчик своєї мрії — ось вони і малювали.
У кінці кімнати двері, за ними — кабінет. Він майже весь зайнятий величезним т-подібним столом, на стіні — карта Словʼянська зі прикріпленими списаними листами. На іншій стіні — великий плакат-інфографіка з таймінгом підготовки до місцевих виборів. У торці столу сидить чоловік, йому трохи за 50, за його спиною стелаж із різними керамічними дзвіночками з назвами міст. Збоку від чоловіка — Неля Штепа. Побачивши нас, вона підводиться.
— Ой, чого ж ви це приїхали? У нас тут справи-справи, і коли говорити, часу ні на що немає.
— Ми хочемо зробити репортаж, як Словʼянськ готується до виборів. Ось про вашу команду, наприклад, про штаб.
— Та які ж вибори, зайчики, ще нічого офіційно не почалося. Хочете, щоб мені ОПОРА вставила?
— Ну, як же не розпочалося — у вас же рекламні щити...
— Ой, та які там щити! Це ж просто моя ініціатива. Я людям допомагаю, щодня з 2002 року. Просто тепер мої консультанти мені кажуть, що потрібно про всю допомогу говорити. Тож ми і завели сторінку у Facebook, я там і відео, і фото викладаю. Ось зараз поїду клумбу відкривати, там такий двір! Ви б бачили очі цих людей — стільки радості та щастя в них.
Сергій Моргунов / «Бабель»
Чоловік теж встає з крісла і представляється:
— Сергій, Сергій Спаситель — керівник штабу Нелі Штепи. Ну, так-то ми з нею з 1985 року знайомі. Я прийшов допомагати з виборами. Нікому вже не довіряю тут. До речі, я керував СБУ в Краматорську у 2014 році. А потім мене відправили до Маріуполя. Я так розумію, вам поставили завдання дізнатися тут все.
Я намагаюся заперечити, що ніяке завдання нам не ставили:
— Так ми про вибори писати приїхали, а про 2014 рік і так усе відомо.
Спаситель не вгамовується:
— Ні, ну завдання у вас є, ви його виконаєте. Так, Нелю Ігорівно? Зараз ви поїдете клумбу відкривати, а ми з хлопцями перетремо. Я вже багато про той час знаю. Таке знаю, що краще б і не знати. Я вам розповім, як Нелю підставили.
Я пропоную поїхати відкривати клумбу разом:
— Ви нашого фотографа бачили? Давайте ми з вами поїдемо і фото заразом вам зробимо, там і поговоримо.
Штепа підводиться з-за столу і тягнеться до фотографа Моргунова, він намагається ухилитися, але вона швидко цілує його в щоку:
— Ви ж мої цуценятка! Давайте так, я зараз їду на одну клумбу, а потім ще буде дитячий майданчик. Ось туди я вас візьму із собою, а поки з Сергієм поговоріть. І про вибори, і про штаб, і про те, як мене Олександр Турчинов підставив.
— Хто підставив? — дивуюся я.
— Зараз розповім, — каже Спаситель, — принесіть нам чай з лимоном. Це, між іншим, моя фішка — уже років двадцять пʼю чай з лимоном.
Сергій Моргунов / «Бабель»
До кабінету заходить молода жінка з якимись папірцями. Штепа бере їх, переглядає і каже Спасителю:
— Так, точно, це те, що я Вадимчика просила зробити! Операція в «Охматдиті».
— Якого Вадимчика? — питаю я
— Новинського, — говорить Спаситель.
Штепа поправляє зачіску, виходить на вулицю, сідає в машину та їде відкривати чергову клумбу. До кабінету Спасителя приносять чай з лимоном. Він розвалюється в кріслі, дивиться на нас:
— Ну, давайте я вам розповім про сепаратизм і 2014 рік. Я цю кухню знаю. Звʼязку з Києвом не було. Коли 12 квітня захопили міськраду, мені зателефонувала Неля і сказала, що піде рятувати людей, тому що всередині будівлі заручники. Я їй одразу сказав, що туди ходити не треба. Вона мені відповіла: «Мені дали команду Наливайченко, Турчинов, Яценюк, Аваков. Як я можу не піти?» [Турчинов ці слова заперечив. У коментарі «Бабелю» він сказав: «Я ніколи не спілкувався зі Штепою ні телефоном, ні особисто і нікуди її не посилав».] А я був начальником Краматорського СБУ і знав, що відбувається. Я ще в березні збирав нараду і розповідав, що нас очікує. Говорив, що якщо зараз не закрити заводи і не вивести робочих, ми втратимо регіон. Знаєш, що мені сказали? — запитує мене Спаситель.
— Що?
— Що я старий і в мене дах поїхав. Ну, я взагалі про захоплення регіону говорив із 2012 року, тому що тут весь бізнес на Росію був заточений. Я говорив, що тут спецслужби РФ усе дестабілізують, а мені не вірили.
— Стривайте, а що ж Штепа?
— А так, Штепа. Їй подзвонив Валентин Наливайченко. Сказав приходити до будівлі міськвиконкому 12 квітня. Сказав, що в будівлі заручники, і вона як мер повинна вести переговори. Я їй казав, що не потрібно йти, тому що наговориш там всякого — на дві держзради, так воно і вийшло зрештою. Вона пішла, а потім ані Турчинов, ані Наливайченко, ані Яценюк — ніхто трубку не брав. Із Києвом взагалі звʼязку не було. Ну, як і в Маріуполі, куди мене перекинули. Там місто повністю проросійське. Треба якось було переламувати, тому ми з начальником міліції...
— Зачекайте, так що ж Штепа?
— Так, Штепа! Ну, прийшла під виконком, переговорила з цими... Заручників відпустили. А її потім крайньою зробили і сказали, що вона всіх бойовиків покликала. Ну, вона на відео там говорить «наші хлопці», але вона й на міліціонерів каже «наші». Вона стала заручницею ситуації, підставили просто. А ось коли ми в Маріуполі...
У Спасителя дзвонить телефон, він дивиться на дисплей і швидко відповідає:
— Так, Юра, вітаю. Я там, до речі, твоє прізвище на губернатора озвучив. Що за що? Ну, ось так.
Спаситель відсуває телефон, я намагаюся запитати у нього про роботу штабу, команду і супротивників. Він відповідає коротко і весь час перемикається на спогади про свою роботу в СБУ, особливо у 2014 році.
— Так це у вас штаб? А скільки людей в команді?
— Так, штаб. Усі, хто є, усі працюють.
— А програма у вас яка?
— Хороша, корисна у нас програма. Неля для міста геть все буде робити. Ми, знаєте, скільком людям допомогли? А клумби? А майданчики?
— Послухайте, але містом керувати — це не клумбу посадити.
— А вона вже їм керувала, доволі ефективно. А цей Придворов? Ну, який він суперник? У нього і з заводу всі розбіглися, не вражає він виробництвом. Який з нього господарник?
Головний конкурент Штепи на місцевих виборах — Павло Придворов, голова правління «Словʼянського машинобудівного заводу». У 2014-му був секретарем міськради, після арешту Штепи зайняв її місце і три місяці керував містом. Увесь цей час активісти стягували під міськраду сміттєві баки, натякаючи Придворову на його звʼязок з бойовиками «ДНР». За словами місцевих членів «Правого сектора», саме на СМЗ Придворова ремонтували техніку сепаратистів. Сам він все заперечує і каже, що пішов з посади, бо «не захотів брати участі в політичному шоу». У 2015 році Придворов не балотувався в мери, натомість пройшов депутатом до міської ради. Штепа тоді вже сиділа у СІЗО, а вибори виграв колишній депутат міськради Вадим Лях. Його білборди тепер теж висять у Словʼянську.
Сергій Моргунов / «Бабель»
На виборах мера у 2015 році Ляха підтримувала колишня депутат з Партії регіонів Наталія Королевська. За президентства Віктора Януковича вона була негласним куратором міста і зберегла вплив після приходу нової влади. Свою кампанію Лях побудував на слогані «Як Неля»: «Любити Словʼянськ, як Неля», «Будувати, як Неля», «Садити квіти, як Неля». Це допомогло йому підтягти електорат Штепи та перемогти.
Після цього відносини Ляха і Королевської швидко розладилися. Один з депутатів міськради за умови анонімності розповідає «Бабелю», що Королевську цікавили гроші донорів, які фінансували відбудову зруйнованого війною міста, а Лях возитися з донорськими проєктами не хотів — украсти гроші там було складно, за кожну копійку потрібно було звітувати. До початку 2016 року Лях дистанціювався від Королевської і зайнявся своїми «тихими» проєктами. «Треба віддати йому належне, водопостачання в місті зробили, центральну вулицю привели в нормальний вигляд, де-не-де ліхтарі встановили», — розповідає наше джерело в міськраді. Якщо вірити даним штабу Ляха, зараз у нього трохи понад 15 відсотків підтримки, але виборці до цього дня називають його не за імʼям та прізвищем, а просто «Як Неля».
І проти Ляха, і проти Штепи щонеділі біля міськради збирається «віче». Місцеві активісти приходять із плакатами «Штепа мер? Астанавітєсь» і «Геть Штепу і Ляха». На деяких плакатах фото Штепи з «народним мером» Вʼячеславом Понамарьовим у 2014 році біля захопленого виконкому. Керує акцією Василь Хоменко. Штаби Придворова і Ляха його трохи побоюються. А глава штабу Штепи Спаситель називає Хоменка «СБУшником» і «провокатором». Хоменко тісно повʼязаний з главою союзу ветеранів АТО Фрідоном Векуа. Він же є одним із двох свідків у справі Штепи. Разом з Артуром Стуліковим він свідчить на судах про причетність Штепи до створення «ДНР». У вересні 2018 року проти Хоменка порушили кримінальну справу за бійку. Сам він каже, що він бився з людиною, яка зірвала прапор України з його машини.
Сергій Моргунов / «Бабель»
17:00, ґанок штабу, Поштова, 6.
У призначений час Неля Штепа не повертається до штабу — стає зрозуміло, що ніяку іншу клумбу ми вже відкривати не поїдемо, але все ж вирішуємо її дочекатися. До кімнати зі Спасителем заходить високий коротко стрижений чоловік у спортивних штанах і з рацією в руці. Спаситель другу годину розповідає нам, як писав звіти про атаки на блокпости, про захоплення будівель і про напади бойовиків, але всі ці звіти ніхто не читав. Це, на його думку, доводить, що початок війни спланували у Верховній Раді. Чоловік у спортивних штанах представляється Євгеном Кушаковим. Він сідає поруч із Моргуновим на стілець і раптово говорить:
— Пацани, ось ви всі такі з Києва сюди приїхали. Там всі Нелю Ігорівну поливають лайном. А за що? Я завжди так кажу: суди за справами. Приїдь сюди, глянь, що як, а потім говори. Подивися на клумби, які саджають, подивися на майданчики. А з приводу того всього. А ви ось наступного разу запитайте у Порошенка ось що. У 2013 році був концерт «Океану Ельзи». І ось там Порошенко у VIP-ложі сидів із Джоном Маккейном. А чого він там сидів? Що він там обговорював? А після цього Майдан почався. Питання? Отож-бо.
У Спасителя вчергове дзвонить телефон, і ми вирішуємо скористатися нагодою і вийти на вулицю, щоб почекати Штепу там. Євген йде за нами, йому явно нудно і треба себе чимось зайняти. Питаю у нього, чи знає він Василя Хоменка і що думає про акції протесту.
— Вася Хоменко — той ще патріот. Двадцять дурників обмоталися прапорами і бігають навколо площі. Але що з ним зробиш, якщо він «СБУшний»...
— Як це?
— Ну як. Ось була справа, він побив людину, відбив нирку. А йому за це нічого, ходить на свободі.
— Цей той випадок з бійкою за прапор? — запитую я.
— Ну, як прапор. Це ж «патріоти», він собі приліпив на машину прапор перевернутий — блакитним вниз, жовтим вгору. Мовляв, УНР. А у нас як вважається? Якщо прапор перевернутий, значить, країна переможена. Пацани йому прапор і здерли, а він — у бійку, скалічив людину. Я так думаю: бити людей — неправильно, і чужі прапори — неправильно. Одні дурні з російськими прапорами бігають. Їдь до Росії, якщо тобі цей прапор потрібен. Інші дурні з прапорами ЄС. Ну так і їдь до ЄС. А ці з прапорами УНР. Чим ваше УНР відрізняється від «ДНР»? Є прапор України — його любити треба.
Я вирішую повернутися в кабінет до Спасителя, там залишився рюкзак із зарядкою для телефону і тютюном. Спаситель продовжує сидіти у кріслі. Питаю, чим займається Євген у штабі.
— Як і ми всі, своєю роботою, — традиційно ухильно відповідає він.
Повертаюся на ґанок, Женя розповідає фотографу Моргунову про те, що на Майдані людям за протести платили по 100 гривень:
— Ну, це спочатку, а потім нормальні почали виходити, але спочатку платили, зрозумів? А знаєш хто? СБУ! Сам дивись: «Беркут» — розформували. А за що? Міліцію — прибрали. А СБУ? Нічого з ними не сталося. А чому? Ну, ти зрозумів. Я взагалі сам із Києва. Ну як, я тут народився, а в Києві живу довго — дружина у мене звідти, щоправда, ми розлученні. У мене і команда футбольна є, молодіжна. Давайте я вам фото покажу, щоб ви знали, хто я?
Женя лізе в кишеню, дістає телефон і заходить на свою сторінку у Facebook. У фотоальбомі у нього багато знімків: Женя в формі «Беркута», Женя і депутат Вадим Новинський, Женя і депутат Юрій Бойко, Женя і російський патріарх Кирило.
— О, а це я Кирила охороняв! Взагалі, будь-що робив, а тепер ось тут.
Питаю, чим він займається у Словʼянську, Женя трохи соромʼязливо відповідає:
— Я, цейво, охоронець Нелі Ігорівни. Особистий. Контора мене прислала!
— Яка контора?
— У кожного своя. Вас ось ваша контора прислала, а мене — моя. Так і живемо, у всіх своя робота, а всі ці патріоти — перегній. Штепа переможе, тому що Лях і Придворов не господарники. Це навіть по клумбах видно — то не клумби, а г*вно. А про Алтуніну я взагалі мовчу. Єдине, що вона зробила, — так це додаток для міста в телефоні. Ми теж таке хотіли, але не встигли.
Сергій Моргунов / «Бабель»
Ольга Алтуніна — ще один суперник Штепи на цих виборах. Її 31 серпня офіційно висунула в кандидати в мери партія «Слуга народу». У 2015 році Алтуніна та ще два депутати зайшли до міської ради від партії «Самопоміч». Кілька років вони втрьох намагалися ламати порядок денний «біло-блакитної» міськраді, більшість членів якої раніше були членами Партії регіонів. На Алтуніну та її однопартійців ніхто не зважав, допоки в «Опоблоці» не почався розкол. Частина депутатів пішла за Юрієм Бойком до ОпЗЖ, а частина залишилася з Новинським в «Опоблоці». Міськрада не могла проголосувати навіть елементарні питання, і тоді голоси Алтуніної та двох інших депутатів стали вирішальними для формування більшості. Мер Лях спробував домовитися з Алтуніною і частково йому це вдалося. Замість скандалів на кожній сесії запанував мир: Лях ставив на порядок денний питання, цікаві Алтуніній, а «Самопоміч» в обмін не бойкотувала питання, які хотів розглядати Лях. Зараз в Алтуніної не надто високий рейтинг, близько 10—13 відсотків, кажуть в її штабі. У Словʼянську у «Слуги народу» мізерна підтримка, тому на силу бренду вона не розраховує. Але особистий рейтинг дозволить їй провести до міськради більше людей, ніж у 2015 році. А в команді буде значно простіше боротися з ОПзЖ, «Опоблоком» і сателітом Петра Порошенка «Нашим краєм» Олега Недави. Інші партії, найімовірніше, до ради не пройдуть — їхня підтримка в місті не перевищує одного відсотка.
Штаб Штепи, Поштова, 6, 19:00
Близько сьомої вечора до штабу повертається Штепа. Вона втомлена, але сповнена ентузіазму. Сьогодні ще треба встигнути сфотографуватися на партійні квитки. Питаю, чому вона не взяла нас відкривати нову клумбу.
— Ой, там така запара була. Жах. Ми з одного заходу поїхали на інший. А хочете, я вам масок дам гіпоалергенних? Це ми все для шкіл закупили.
Штаб Штепи веде паблік у Facebook. Там розповідають про кожну клумбу, стовп або маску, яку купила Штепа. Кожен пост закінчується словами: «Люблю вас, ваша Неля Ігорівна Штепа». Штепа йде до іншої кімнати та переодягається в зелену сукню, щоб сфотографуватися для партквитка. Ми разом виходимо на задній двір штабу. Там на зелений паркан фотограф натягнув білий фон і поставив поруч стілець. Штепа сідає, її обличчя розтягується в усмішці. Питаю її, чи вірить вона у свою перемогу.
— Ну а хто, якщо не я? Лях? У нього ж проблеми з наркотиками та з ігровими автоматами. Взагалі, чому у нього війна з Королевською? Чому я від неї пішла? Тому, що вона вічно з усіма воює. У неї політика на першому місці. Придворов? Ну так, його тягне Юрій Бойко. Гроші вливає. Але хто його знає? Може Алтуніна? Не смішіть. У нас рейтинг 60 відсотків!
Фотограф робить кілька знімків, і Штепа повертається в кабінет, де сидить Спаситель. Вона падає у крісло і розстібає ґудзик на сукні.
Кінець першої частини