«Науці досі невідомо, що саме відбувається в мозку, коли людина чхає». Нейробіолог Олексій Болдирєв вивчає все живе, організовує Дні науки та марші вчених. «Бабель» розповідає його історію

Автор:
Алла Кошляк
Редактор:
Євген Спірін
Дата:

Сергій Моргунов / «Бабель»

Дев’ять років тому кілька українських вчених сиділи в невеликому кабінеті в інституті та міркували, «як зробити так, щоб українці у 2020 не обрали Януковича», і вигадали просвітницький проєкт «Дні науки». Вони відкрили двері інститутів і показали, чим займаються вчені. На перший захід прийшли 600 людей, а нейробіолог Олексій Болдирєв зрозумів, що не може не займатися популяризацією знань. Олексій може годинами розповідати про таємниці живих організмів. Він вивчає, які процеси відбуваються всередині живих істот. Крім того, веде науково-популярний сайт «Моя наука», організовує акції, читає лекції та встиг попрацювати у США і Сінгапурі. Кореспондентка «Бабеля» Алла Кошляк поговорила з ним про стан української науки та 3,8 мільярда років еволюції.

Щоб зрозуміти, як працює організм, спочатку треба в ньому щось поламати

Олексій Болдирєв зустрічає нас біля входу до Інституту Богомольця у футболці з написом «Ти — результат 3,8 мільярда років еволюції. Поводься відповідно». Це популярний науковий мем, який для Олексія переклала і надрукувала на футболці подруга.

Ми піднімаємося до кабінету в Інституті Богомольця. Тут мікроскопи, миші в клітці та багато кімнатних рослин.

Сергій Моргунов / «Бабель»

— Моя робота тут в інституті — як мозаїка. З одного боку, це біофізика — вивчення електричних явищ у живих організмах. З іншого — це молекулярна біологія. Це те, як молекули взаємодіють і утворюють наш організм. Це два основні методи, за якими наші клітини спілкуються між собою. Вони передають одна одній або електричний сигнал, або хімічний, молекулярний сигнал. Власне, ми вивчаємо тут зміни поведінки клітин.

Сергій Моргунов / «Бабель»

Запитую про практичне застосування цих досліджень. Олексій відповідає, що займається фундаментальною наукою. Щоб мати практичну користь, потрібно спочатку зʼясувати, як усе працює всередині живого організму. Наприклад, ми не знаємо нейрофізіологічного механізму чхання — де у людини розташований центр цього досить простого рефлексу.

— Щоб розуміти, як щось працює нормально, дуже часто треба зламати молекулярні механізми і подивитися, що буде. Щось вимкнути, щось заблокувати, щось припинити. Ми цим займаємося. Звичайно, є дослідження на тваринах. Без цього сучасна наука неможлива, хоча ми розуміємо всі етичні обмеження, обов’язково дотримуємося всіх норм гуманності. Але при цьому щоб зрозуміти, як побудований цей світ і організм у ньому, нам треба організм розібрати на запчастини.

Флуоресцентний мікроскоп у кабінеті, де працює Олексій.

Сергій Моргунов / «Бабель»

Багато часу Олексій проводить в одній з інститутських лабораторій. Це невеличке приміщення на другому поверсі одного з корпусів, куди веде заплутана сітка коридорів. У кількох кімнатах стоять мікроскопи, холодильники для зразків та інше обладнання. Наприклад, тут вивчають ДНК і РНК — носії генетичної інформації. Лабораторія не справляє враження сучасної, тому запитую, чи не було у вченого бажання піти у фарм- або агробізнес, де й обладнання краще, і платять більше. Каже, що не було.

Сергій Моргунов / «Бабель»

— Мені цікавий світ. Цікаво, звідки з’явилося життя. Це як гра: ти намагаєшся дізнатися, як воно влаштовано. У тебе немає нічого — лише ці пробірки, мікроскоп і все. А тобі треба зрозуміти, як одні частини у клітині з’єднані з іншими. Як відбувалася еволюція? Як накопичення мутацій призвело до того, що одне повзає, а інше літає.

Центрифуга та реактиви в лабораторії.

Сергій Моргунов / «Бабель»

Звертаю увагу, що на стінах лабораторії написано оголошення про ПЛР-тести. Олексій посміхається, мовляв, тепер усі вже знають, що це за тести, і про СDC знають, а раніше не цікавились. Вірусологи, наприклад, вже давно попереджали, що група коронавірусів дуже небезпечна і недостатньо досліджена.

— Досі недостатньо знаємо про походження коронавірусу. Ми знаємо про природне походження коронавірусів та вірусу Зіка — передачу від диких тварин, ссавців, із подальшим чи паралельним мутуванням. Воно ж не з’являється нізвідки. Позаминулого року Time писав, що у Сполучених Штатах є всього 13 польових ентомологів, які можуть піти і подивитися, який москіт або комар переносить той вірус Зіка чи малярію. СDC почали запитувати в університетів, де ж ентомологи. Виявилось, що американські виші позакривали програми з ентомології, бо попиту на цих фахівців не було. А тепер всім потрібен «кузен Бенедикт із сачком», він має сидіти в болоті та шукати тих комарів. Але ж ентомолога треба готувати багато років.

Сергій Моргунов / «Бабель»

Олексій працював у США, ОАЕ та Сінгапурі. Проблеми з фінансуванням фундаментальної науки є всюди, переконаний він. Від учених вимагають результатів — тут і зараз. Є більш популярні наукові напрями, на які дають більше коштів: космічні дослідження, нано- та нейротехнології тощо.

Сергій Моргунов / «Бабель»

— У Сінгапурі ми вивчали серцеві проблеми маленької рибки даніо. Її використовують як модельний об’єкт біології розвитку. За допомогою даніо ми можемо простежити, як із заплідненої яйцеклітини виростає великий багатоклітинний організм, який бігає і, приміром, піраміди будує. Ця рибка класна тим, що можна подивитися розвиток органів від яйця до їх формування через 7—9 днів. Вона прозора на всіх етапах, тобто не треба нікого різати, можна дивитися просто в мікроскоп. Її серце б’ється приблизно із такою ж частотою, що й людське. У цієї рибки легко змінювати ті чи інші гени та спостерігати, як змінюється поведінка її серця при різних мутаціях, які викликають аритмію. Однією з аритмій ми займалися — у цьому була зацікавлена сінгапурська армія. У Сінгапурі всі мають відслужити в армії. І вони помітили, що раз на місяць у них помирає новобранець — хлопець, 20—21 рік. Надягає 30 кілограмів амуніції, біжить і падає замертво — аритмія. Корінні сінгапурці походять переважно від емігрантів із чотирьох провінцій Китаю. І це досить замкнене коло, вони там за 150 років всі попересхрещувалися між собою, і ця рідкісна мутація стала більш поширеною. Відповідно, армія сказала: «Слухайте, науковці, давайте вивчайте цю проблему, будемо перевіряти усіх солдатів і не навантажувати їх бігом».

Ми сиділи і думали, як просвіщати народ, щоб у 2020 знову не обрали Віктора Януковича

У 2017 році науковці світу вперше вийшли на глобальний протестний марш — щоб привернути увагу до фундаментальної науки і до того, що результати досліджень можуть не подобатися політикам, але це не привід згортати певні напрями науки.

Наприклад, кліматологи у США виступали проти президента Трампа та його заперечення глобального потепління. Українські вчені теж приєдналися до глобального маршу. Бо в них уже був протестний досвід, розповідає Олексій. А почалося усе з просвітницьких подій.

— У 2011 році ми сиділи тут і думали: за знаннями піти нема куди, лекцій нема. І ще ми думали: ну от ясно, що у 2015 році Януковича переоберуть, нічого не зробиш, а от що ми можемо зробити, щоб у 2020 році Януковича не переобрали. Ми, науковці, що ми можемо зробити? Ми люди мирні, ми навіть мишей любимо, що вже про людей казати. Давайте просвіщати народ. І за дев’ять років ми зможемо довести до того, щоб були лекції увесь час, щоб по телевізору про вчених розповідали, щоб інтернет-сайти публікували статті.

Олексій показує в лабораторії холодильник, де зберігаються зразки тканин.

Сергій Моргунов / «Бабель»

Спочатку створили сайт «Моя наука», де писали про відкриття і дослідження простою мовою. Потім з’явилися «Дні науки». Всесвітній День науки відзначають 10 листопада. Олексій згадує, що ідея прийшла спонтанно: мовляв, давайте відкриємо двері інституту просто в суботу, надрукуємо зараз на принтері оголошень, розвішаємо по сусідніх під’їздах і винесемо щось просте — як мишки бігають, жабки плавають, можна рух ДНК у гелі під впливом електричного струму показати. Олексій не думав, що хтось прийде, але дуже помилився.

— 600 людей, це був кошмар! 10 листопада у неопалюваному приміщенні, я ще став біля дверей виділяти ДНК із бананів та яблук. І шість годин, просто надриваючи голос: о, це ДНК — дивіться, вона не страшна!

Далі науково-популярних акцій ставало більше, з’явилися платні заходи. Олексій їздив переймати досвід інших країн. Говорить, що йому сподобався приклад Польщі. Там на наукові пікніки приходять зі стендами усі — і міністерства, і поліція. Мовляв, дивіться, у нас теж є наука — криміналістика. Усі хочуть бути причетними. Але й почали проводити такі заходи у Польщі на два десятиліття раніше. Олексій сподівається, що в Україні теж колись так буде. Поки ж керівництво університетів часто не просто не допомагає, але й заважає організовувати заходи.

Сергій Моргунов / «Бабель»

— Деяких директорів можна і зрозуміти, чому не пускають. Наше законодавство таке, що приходить потім перевірка і каже: « У неробочий час витоптувався паркет, відвідувачі ж ходили в туалети. Це все нецільові витрати. Директор — злочинець». Або як в одному з університетів, куди місцева координаторка Днів науки прийшла і запропонувала прочитати науково-популярну лекцію, а їй погрожували викликати СБУ, бо це крадіжка інтелектуальної власності. Ніби вона краде наукові секрети з університету… Інколи в університетах людина проводить Дні науки рік-два, а на третій рік вона приходить за дозволом, а їй у відповідь: «Ти що тут випєндрюєшся? Ти що, собі кар’єру тут будуєш?»

Всупереч усім цим труднощам, щороку за місяць до 10 листопада Олексій із колегами і волонтерами починає готуватися до свята.

— Ти сидиш і думаєш: може, цього разу це хтось інший зробить? Це ж дитячі іграшки. А ми ж серйозні люди. Треба ж докторську готувати. Але ні. Десь 10 жовтня ти розумієш, що залишився місяць — і починаєш готуватися. Бо потрібно показувати, що наукою все-таки можна займатися. Я вважаю, що мені пощастило у житті — я досі в науці, мені це цікаво і я це роблю.

Наостанок запитую про значення напису на футболці. Бо він все ж більше, ніж просто мем.

— За кожним молекулярним механізмом стоїть 3,8 мільярда років еволюції. Тобто цей механізм або зберігся, або з’являвся потроху з якихось елементів. Ми іноді кажемо: «Я, людина — вінець еволюції, а там у калюжі якесь лайно копирсається доісторичне». Ні, воно теж 3,8 мільярда років розвивалося. Треба знати, що ми всі тут браття. І поводитися відповідно.

Сергій Моргунов / «Бабель»