Тиждень тому бойовики зірвали евакуацію тіла українського розвідника, убивши ще двох військових: сержанта Ярослава Журавля і медика Миколу Іліна. «Бабель» відновив хронологію бою під Зайцевим

Автор:
Оксана Коваленко
Редактори:
Катерина Коберник, Євген Спірін
Дата:

Сніжана Хромець / Артем Марков / «Бабель»

Тринадцятого липня в районі Зайцевого Донецької області, повертаючись з бойового завдання, на розтяжці підірвався розвідник 35-ї бригади морської піхоти Дмитро Красногрудь. Щоб українські військові могли евакуювати тіло на підконтрольну територію, ОБСЄ погодила з бойовиками «ДНР» коротке перемирʼя. Бойовики порушили домовленість: обстріляли групу евакуації, поранили сержанта Ярослава Журавля, він був у білому жилеті та білій касці, убили медика Миколу Іліна — він знімав бій на камеру на касці. Пізніше бойовики знайшли його тіло і опублікували частину відеозаписів — на них немає людей в білих шоломах і жилетах. За версією бойовиків, «українська диверсійна група йшла у бій, але їй дали відсіч». Українська сторона наполягає, що військові були в білому, а бойовики свідомо порушили перемирʼя. Загиблих бойовики повертали протягом тижня, а над тілом медика поглумилися. Щоб розібратися, що сталося насправді, кореспондент «Бабеля» Оксана Коваленко поговорила з трьома джерелами, знайомими із ситуацією, і в подробицях відновила хронологію бою під Зайцевим 13 липня.

Рано-вранці 13 липня розвідувальна група одного з батальйонів 35-ї бригади морської піхоти поверталася із завдання в районі Зайцевого — невеликого селища в Донецькій області між Горлівкою і Бахмутом, частину якого контролюють бойовики, частину — ЗСУ. Розвідники шукали шляхи, якими диверсанти могли підібратися до бригади. По дорозі до своїх позицій 41-річний командир розвідки лейтенант Дмитро Красногрудь опинився на мінному полі. Він зачепив розтяжку і загинув на місці від поранень. Інші учасники групи, щоб не нарватися на міни, залишили тіло і пішли іншим шляхом.

Дмитро Краногрудь

Коли військові повернулися, у бригаді вирішили сформувати групу й евакуювати тіло вбитого командира. Українська сторона запросила режим тиші. Спільний центр контролю і координації вогню (СЦКК) звернувся до Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ, а ті — до бойовиків «ДНР». Вони гарантували ОБСЄ, що під час евакуації — 13 липня з 14:00 до 18:00 — не стрілятимуть.

Окрім командира, до групи ввійшли провідники, які знали, де лежить тіло Красногрудя, і сапер. Також із групою вирушили двоє беззбройних представників СЦКК. Один з них — керівник української сторони в СЦКК Микола Левицький. На касках і бронежилетах спереду і ззаду у представників центру були розпізнавальні знаки — великі написи «СЦКК» на білому тлі. Білі каски й повʼязки були на розвіднику сержанті Журавлі та ще одному бійці.

Ярослав Журавель праворуч

Склад групи затвердили комбриг Микола Палас і командир батальйону Вадим Римаренко. Перед виходом військові запустили дрон, щоб уточнити місце, де лежить тіло Краногрудя. Близько 14-ї години група вирушила за тілом загиблого командира. По дорозі бійці виявили міну ПОМ-2. Міну зафіксували і підірвали. Увесь час, поки група йшла до тіла, бойовики за допомогою квадрокоптера намагалися зʼясувати її координати. Група ховалася від дрона в посадці.

Першим у групі йшов сержант. На ньому були білі жилет і каска. Коли до тіла Красногрудя залишалося 15—20 метрів, бойовики порушили узгоджене з ОБСЄ перемирʼя і почали стріляти з автоматів. Одну з черг вони випустили в бік сержанта Журавля — він впав на землю і не рухався. Бойовики вели обстріл з трьох сторін. Оскільки режим тиші вже порушили, а білі повʼязки робили військових зручними мішенями — їх зняли. Евакуювати тіло сержанта Журавля не вдалося через обстріли. Група повернулася на контрольну точку, де їх чекали кілька людей, готових вийти на допомогу.

Поранений сержант Журавель у білій касці та білому жилеті відповзає до українських позицій. Відео зняли дроном ЗСУ

На контрольній точці медик Микола Ілін, заступник комбата і ще кілька людей обговорили ситуацію. На касці Іліна працювала відеокамера. Ілін як медик зголосився йти за сержантом Журавлем. Щоб зʼясувати, чи він живий, військові запустили квадрокоптер: виявилося, що сержант живий — він наклав джгут і поранений повз у бік українських позицій. Військові вирішили повернутися і забрати сержанта за правилом «золотої години». На пошуки пішли четверо бійців: двоє провідників, які щойно повернулися з пошуків Красногрудя, медик Микола Ілін і командир групи. Двоє провідників з невідомої причини навіть не наділи каски.

СЦКК знову запросив у ОБСЄ режим тиші для евакуації пораненого сержанта, але гарантій безпеки від бойовиків ніхто не отримав. Тому вдруге група вийшла без білих розпізнавальних знаків. На відео з камери медика Іліна чутно, як він квапить бійців і каже, що у них мало часу. За групою, а також за пораненим військовим з контрольної точки стежили за допомогою квадрокоптера. Через 12 хвилин після виходу група опинилася в 150 метрах від пораненого сержанта. По рації їх запитали, чи прийняла група повідомлення про місце, де лежить поранений сержант. Група зупинилася, щоб відповісти, і цієї миті бойовики почали стріляти. Військові впали на землю і відповзли назад.

Під час обстрілу двоє провідників ретирувалися. Командир групи і медик Ілін залишилися, намагаючись зʼясувати, де перебуває поранений сержант, за яким стежили за допомогою коптера. Щоб було легше, медик скинув рюкзак, і вони разом із командиром групи вирушили шукати пораненого. До сержанта вони підійшли на 20 метрів, до позицій бойовиків — на 100—200 метрів. Якоїсь миті командир групи евакуації пішов уперед, а Ілін забарився — йому потрібно було пройти доволі відкриту ділянку. Він дійшов до посадки і передав по рації, що засік дрон бойовиків.

Микола Ілін

Mikola Ilin / Facebook

На відеозапису з камери Іліна видно, що він залишився в низині та не бачив командира групи — той був на височині, бачив медика і шукав пораненого Журавля, а Ілін чекав його в посадці. Коли почався обстріл, Ілін побіг. Що було далі, поки достеменно невідомо. Або Ілін зачепив розтяжку, або у нього вистрілили з РПГ-7. Медик загинув на місці. Через кілька хвилин пролунав ще один вибух — можливо, другий постріл з РПГ. Командира групи, який лишився живим, контузило. Обстріл тривав, звʼязку з Іліним не було, командир не зміг дістатися до пораненого сержанта Журавля і відійшов назад до контрольної точки, а потім повернувся до своїх позицій.

Через три дні, 16 липня, бойовики віддали українській стороні тіло вбитого командира Красногрудя, 17 липня — поневічене тіло Іліна, і тільки 21 липня — сержанта Журавля. Він кілька днів поранений помирав у посадці.