УНІАН
На своїй останній пресконференції президент кілька разів коментував справу Шеремета, що думаєте про його слова?
Леонід: Зеленський не розуміє, що він накоїв. Відповідаючи на запитання про грудневий брифінг, президент виправдовувався, що називав Антоненка, Кузьменко і Дугарь не злочинцями, а «імовірними злочинцями». Так, він назвав їх імовірними злочинцями, але сказав, що всі відповіді вже отримали й залишилось дізнатися лише імʼя замовника. Це необережне висловлювання стало сигналом для слідчих суддів і більшості неупереджених спостерігачів.
Ще один меседж президента: поки не зʼясується, що ці люди невинуваті, Аваков буде міністром. По-перше, вони і зараз невинуваті. Такими заявами президент знову порушує презумпцію невинуватості. У цивілізованій країні офіційна особа ніколи б так не сказала. По-друге, це був меседж президента Авакову: хочеш бути міністром — роби що завгодно, але їх мають визнати винними.
Чи повʼязані заяви президента із завершенням розслідування і зміною підозри?
Леонід: Не думаю. Це збіг. Розслідування завершилось зміною підозри. Нічого не вдалося довести, і залишилася лише одна обставина — присутність на місці злочину.
Розслідування завершили у п’ятницю, 22 травня. Ви вже бачили матеріали справи?
Леонід: На п’ятий день після відкриття матеріалів справи ми нарешті отримали змогу хоч щось побачити. Нам показали три томи в багажнику машини біля ізолятора тимчасового тримання. Це були копії справи жахливої якості. Більше того в тих трьох томах — загальна інформація, яка до Антоненка жодного стосунку не має. Ми сфотографували ті томи і розписалися в цьому. Але ми оскаржуємо такий спосіб ознайомлення та таку якість матеріалів і будемо вимагати, щоб нам надали всі 38 томів справи і переписали цифрові матеріали на наш носій.
Через те, що нам вчасно не надали матеріали справи, ми не змогли довести, що підстав залишати Антоненка і Кузьменко під вартою немає. Сторона обвинувачення подала клопотання [про продовження тримання під вартою] із порушенням строків. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, такі порушення — підстава для відмови у клопотанні. Тобто суддя ухвалив рішення всупереч практиці ЄСПЛ, і це робить ув’язнення незаконним.
Антоненка і Кузьменко залишили під вартою, Яні Дугарь нічний домашній арешт суддя змінив на заставу і носіння електронного браслету. Захист просив випустити її на поруки, чому суд обрав заставу?
Антоненко Кузьменко Дугарь
УНІАН
Леонід: Тому що правосуддя і справедливість — поняття, чужі для влади і конкретних політиків. Застава — це не гірший захід, бо на відміну від нічного домашнього арешту це не є позбавленням волі. Але така поведінка прокурорів і так званого судді — це демонстративне свавілля, такий собі меседж суспільству: мовляв, усе під контролем у «чортів».
Досудове слідство завершене, це означає, що слідчі зібрали достатньо доказів, щоб передати справу до суду і довести винуватість Антоненка. Наскільки активним було слідство протягом останніх шести місяців, що відбувалося з моменту затримання?
Леонід: Як захисники ми не відчули на собі ніякої активності слідства. Одного разу вони намагалися провести слідчий експеримент — він мав відбутися о 18:00 у Києві. Адвоката Віталія Галенченка, який перебував тоді в Харкові, слідчі викликали о 16:55 того ж дня — звичайно, він не встиг би приїхати. Ми думаємо, це зробили навмисно, щоб на слідчому експерименті не було Антоненка, який не ходить на такі заходи без захисту. За законом слідчі мусили дочекатися адвокатів або не везти Антоненка взагалі. Його ж примусово повезли на місце слідчого експерименту, викликали адвоката з Центру безоплатної допомоги. Адвокат повівся етично і порекомендував Антоненку відмовитись від нього, щоб експеримент не відбувся з нав’язаним захисником. Ми вважаємо, це злочин — слідчі порушили право Антоненка на захист. Ми звернулися з цього приводу до ДБР, змусили їх зареєструвати кримінальне провадження стосовно слідчих.
Ви суперечите самі собі: говорите, що слідчі хотіли, щоб Антоненка не було на слідчому експерименті, але його туди відвезли і викликали адвоката Станіслава Кулика.
Леонід: Адвокат Станіслав Кулик, якого теж пізно поінформували про цю слідчу дію, приїхав на місце, коли Андрія вже відвезли в ІТТ. Це ми тепер розуміємо, що кінцева мета була не проводити слідчий експеримент з Антоненком, бо його не провели ні того дня, ні пізніше. Але ми готові на будь-які експерименти за умови, що Антоненка не будуть водити на ланцюжку, як водили Юлю. Навіть з [Андрієм] Чикатилом так не поводились.
А ви подавали клопотання про проведення слідчого експерименту?
Леонід: Цей слідчий експеримент, наскільки я розумію, призначили, щоб провести більш точне дослідження ходи Антоненка. Оскільки захисту досі не надали результати слідчого експерименту щодо Юлії Кузьменко, ми не заявляли жодних клопотань.
Які ще дії проводило слідство?
Леонід: Іще одна ініціатива слідства — щоб Антоненко пройшов поліграф у пана [Юрія] Ірхіна. Це він робив експертизу ходи, на яку спирається слідство і в якій, на нашу думку, немає жодної науки, а тим більше психології. Ця експертиза — єдиний доказ того, що Антоненко, Кузьменко і Дугарь були на місці злочину. Ірхін у своїх висновках сказав, що «поза всяким сумнівом» Юлія Кузьменко — це та жінка, яка вранці 20 липня 2016 року була на вулиці Івана Франка, натиснула на гачок і підірвала вибухівку. Але вже в оновленій підозрі слідство відмовилось від цієї версії та заявило, що то була невстановлена жінка. Виходить, що Ірхін у цій частині написав брехню? Яка тоді правдивість його інших висновків?
Ще одна ініціатива слідства — невдала спроба провести перехресний допит Антоненка і Кузьменко.
Ми пропонували провести так звану габітоскопічну експертизу, але насправді це прості обміри, не треба бути експертом, щоб поміряти зріст людини. Ми заявили клопотання 29 січня, експертизу провели «невідкладно» — майже через місяць, але результатів ми досі не отримали. Хоча на судовому засіданні [прокурор у справі Сергій] Зузак оголосив, що зріст Антоненка поміряли «неточно» і він становить 179,6—179,7 см.
Більше за ініціативою захисту нічого не проводили. І головне — ми пішли на єдиний за цей період допит і 28 грудня дали свідчення, додаткових допитів не було.
Ви сказали, що перехресний допит із Юлією Кузьменко був невдалою спробою. Чому?
УНІАН
Леонід: Слідство двічі намагалося провести цей допит. Формальна причина — щоб усунути суперечності в показаннях Антоненка і Кузьменко. Які — нам невідомо. Він не відбувався з процесуальних причин — обидва рази просто не викликали адвокатів. Мабуть, особливого бажання проводити цей допит не було.
Ми були готові допомагати слідству, але після того як воно почало маніпулювати, припинили співпрацювати.
Що саме сталося?
Леонід: У лютому, коли Антоненку продовжували запобіжний захід, обвинувачення використало проти нього його ж свідчення і назвало їх брехливими. Наприклад, вони заявили, що Антоненко заперечував знайомство з Кузьменко, хоча, за версією слідства, вони спілкувались у Facebook 89 разів (за версією адвокатів — 87 разів). Оскільки Антоненко «обдурив» слідство, прокурори просили залишити його під вартою. Але ж на допиті Антоненко чітко казав, що знайомий з Кузьменко у Facebook. Якби Андрій відмовився від допиту, вони б не могли маніпулювати інформацією.
Наступного разу слідство заявило, що Антоненко приховував «монку» і може тиснути на свідка [Руслана] Єрмоченка, тому Антоненка треба тримати під вартою. Насправді, ще під час допиту Антоненко визнав, що попросив Єрмоченка винести «монку», бо злякався. Після цього підстав тиснути на Єрмоченка вже не було — слідство все перекрутило.
Є ще одна маніпуляція. Слідство каже, що Кузьменко і Антоненко «обговорюють убивство, яке хочуть приховати». Що ж було насправді? Була розмова в онлайн про двох затриманих з 8-го полку спецпризначення, які, за версією слідства, у 2014 році вбили підприємця і забрали у нього 100 тисяч доларів. Андрій почав у Facebook обурюватися, що хибно переслідують військових, а Юля йому в особистому листуванні написала: «Прибери свій пост, Ріф, бо там реальний вбивця». Усе. До цього листування слідству надала доступ сторона Юлії Кузьменко, і бачите, як це було використано.
Через це ви припинили співпрацю зі слідством?
Леонід: Після цього Антоненко заявив, що припиняє будь-яке спілкування зі слідством, поки йому не розкриють певні матеріали та не вимірюють зріст. Зріст поміряли, але результат захисту не надали. Що стосується матеріалів — частину з них досі не розкрили і все через формальні відмовки.
Дмитро: Останнього разу мене запросили ознайомитись з матеріалами, призначили час, я прийшов — слідчого немає. Телефоную йому — він просить прийти на годину пізніше. Прийшов — знову переносить на годину. Прочекав три години й отримав кілька папірців, які ми і так могли взяти з відкритих реєстрів. Коли я обурився, слідчий зізнався, що йому не дозволяли відкривати нам інші матеріали.
Синиця Олександр / УНІАН
Один з аргументів слідчих на користь того, що Антоненка треба лишити за гратами, — історія про нібито прихований ним телефон. Про що йдеться?
Леонід: Є такий оперативний прийом, коли до людини приходять з обшуком, їй залишають телефон і прослуховують його. Коли затримували Антоненка, у нього ще не було адвокатів, він купився на цей трюк і написав повідомлення, щоб з дому винесли вихолощену «монку». До речі, згідно з новою підозрою, не він виготовляв вибуховий пристрій, тому історія з «монкою» вже не має значення.
Дмитро: А потім, під час затримання почався «двіж», і слідство забуло про телефон. Антоненко залишив його на вулиці, на капоті автівки, і хтось з адвокатів забрав телефон.
Через цей телефон у вас вдома був обшук 4 березня, Леоніде?
Леонід: Формально у мене шукали пристрій, з якого я входив в акаунт Антоненка у ВКонтакте. В результаті вилучили телефони у мене і моєї дитини, які досі не віддали.
Дмитро: Насправді їм цей телефон непотрібний. Вони давно зняли все, що в ньому було. У день злочину Антоненко користувався іншим телефоном, а цей придбав пізніше. І поліція це знає, бо вони мають всі IMEI.
Леонід: У нас є дані про те, що Антоненко в ніч, коли під машину Шеремета закладали вибухівку, був у себе вдома на Старовокзальній і вів переписку. Це було о 00:55. Є свідки, які кажуть, що переписку вів саме він — це видно з контексту розмови. Антоненко передав нам паролі від його акаунтів. Сторона обвинувачення його про це не просила.
УНІАН
Ви сказали, що принципово не проти поліграфа, які ваші умови?
Леонід: У нас є дві вимоги: щоб особа, яка проводить поліграф, була не з України і щоб вона ніяк не була пов’язана з нашими правоохоронними органами. Це потрібно, щоб забезпечити незалежність.
Таку особу ми знайшли — це дуже авторитетна людина, але ми не будемо розкривати, хто саме. Зрозуміло, що в ІТТ цього спеціаліста не допустять, бо потрібна згода слідства. Тому ми можемо провести поліграф за двох умов: Антоненка відпустять хоча б на домашній арешт, друга — треба почекати закінчення карантину.
Якщо він пройде цю експертизу, суд прийме її результати як доказ?
Леонід: Ні, доказом можуть бути тільки дані дослідження Ірхіна, бо лише в нього є сертифікат від Міністерства юстиції, що він експерт-психолог, а отже єдиний поліграфолог України. Де-юре більше поліграфологів у нас немає. А Ірхін не має жодного уявлення, що таке поліграф і як він використовується.
Тобто жоден зі спеціалістів з реєстру полігрофологів не може провести експертизу, яку прийме суд?
Леонід: Проводити експертизу в кримінальному процесі можуть лише працівники державних експертних установ. Ці люди не мають відповідної міжнародної чи європейської атестації, а нам потрібно, щоб експерт був визнаний міжнародною спільнотою.
Якщо для суду поліграф не доказ, навіщо вам експертиза міжнародного експерта?
Леонід: Яка різниця, прийме український суд чи ні, якщо прийме наша громадськість і міжнародна спільнота, Європейський суд з прав людини. Так ми продемонструємо свою щирість і готовність свідчити.
Давайте поговоримо про зріст Антоненка. Загалом є три експертизи. Дві — від 2016 року. Там вказано, що зріст особи на камерах спостереження, яку слідство вважає Антоненком, 170 і 172 см. Третю експертизу зробили цього року, у ній експерт стверджує, що неможливо встановити зріст людей на відео. Яка з цих експертиз вагоміша та яку може прийняти суд?
Леонід: Юридично всі три мають однакову вагу. Яку з них прийме суд — треба буде спитати суддю. Однак третю експертизу проводив експерт 5-го, найнижчого класу. Можна було бомжа знайти на вулиці та попросити його виміряти зріст. Можеш? Не можу. Ваша честь, бомж виміряти зріст не зміг. Я впевнений, що третя експертиза з’явилася, бо була така задача. Це спроба виставити контраргумент проти того, що Андрій Антоненко набагато вищій за людину, яку ми бачимо на відео.
На брифінгу у грудні дуже багато говорили про подружжя Грищенків. Прямого зв’язку між справою Шеремета і Грищенків не було, але заступник голови Нацполіції Коваль говорив, що вибухові пристрої у цих двох справах були «майже ідентичні». За цей час Грищенки якось фігурували у справі Шеремета?
Президент Володимир Зеленський під час брифінгу щодо розслідування вбивства Павла Шеремета в Києві, 12 грудня 2019 року.
УНІАН
Леонід: Грищенків не допитували у справі Шеремета навіть як свідків. Владу пропонували взяти на себе вбивство Шеремета — і це офіційна інформація. А щодо вибухових пристроїв, то вони схожі лише типом кріплення. Усе.
Поясніть останнє твердження.
У вбивстві Шеремета був безоболонковий вибуховий пристрій, у справі, за якою проходять Грищенки, — оболонковий. Далі, у справі Грищенків у вибухівці використовували гексоген, а в убивстві Шеремета був дифеніламін — це стабілізатор целюлозних порохів, така штука, якою вкривають порох, щоб він не вибухав. У справі Шеремета знайшли велику кількість дифеніламіну, а гексоген був лише на детонаторі. Це дуже важлива інформація: гексогену на місці вбивства Шеремета не знайшли.
Але у старій і новій підозрах пишуть, що у складі вибухового пристрою був «гексоген» і вражаючі елементи «циліндрики» протипіхотної міни МОН-50.
Леонід: Пишуть, але згідно експертизі його не було. Він був лише на одному предметі — пластмасовій пробці. Слідство встановило, що ця пробка — детонатор. За якою ознакою встановили, що це детонатор? У детонатор закладається 1 грам гексогену.
Експерти припускають, що гексоген могли використовувати у вибуховому пристрої, але його рештки знищили, коли гасили пожежу. Однак багато предметів під час вибуху розлетілися, вони не були пошкоджені пожежею і на них теж не було гексогену.
Тіло Павла Шеремета та його одяг, який не зачепили ані пожежа, ані її гасіння, також були в дифеніламіні. А у справі Грищенків жодних слідів дифеніламіну не було.
Тому гіпотеза про гексоген є лише припущенням. Ми не кажемо, що у справі Шеремета не було гексогену. Ми кажемо, що немає жодних об’єктивних даних, які свідчать, що Шеремета підірвали гексогеном або речовиною, що його містить.
А в тій вибухівці, яку наче використовували Грищенки, все на основі гексогену?
Леонід: Там 400 грамів тротилу і 3,5 кілограма гексогену. Це за потужністю 10—11 вибухівок, використаних при вбивстві Шеремета. Це як 122-мм артилерійський снаряд, вибух би утворив двометрову воронку.
У чому ще різниця?
Леонід: У справі Грищенків немає жодних вражаючих елементів. У справі Шеремета були циліндри. Шеремета підірвали безоболонковим пристроєм, а в Косові був контейнер — це важливо.
Чому це важливо?
Леонід: Різний тип вибуху, різна спрямованість, різний почерк. І головне, що показує почерк, це спосіб підриву — радіокерований чи механічний.
Єдине, що об’єднує ці вибухові пристрої, це неодимові магніти — суперпотужні магніти, які винайшли в 1980-х. Наберіть у Google «купити потужний магніт», і на перших трьох сторінках пошуку вам випадуть магніти саме цієї конфігурації — лише неодимові, лише круглі та лише такого діаметру, як були на оцих двох пристроях.
УНІАН
Ви очікували, що досудове розслідування зараз завершать, чи чекали на продовження?
Леонід: Після того як вони двічі продовжували розслідування, за КПК 2016 року вони мали б його завершити. Могли, звичайно, піти «по бєспрєдєлу» і ще продовжити, але зробили за законом.
Давайте поговоримо про нову підозру. У ній Антоненко не організатор, а виконавець…
Леонід: Звичайно, бо як він може бути організатором, коли не був знайомий ні з Кузьменко, ні з Дугарь? Тепер нібито всіма керували з одного невідомого центру «з особистих мотивів». Хто керував — невідомо.
Згідно з підозрою, вибухівку виготовили невідомі особи. Ці «замовники» дали Антоненку вже готовий пристрій… Цей же пристрій Яна Дугарь нібито носила з собой під час фотографування камер спостереження поряд із місцем злочину, якщо виходити з підозри.
Раніше Кузьменко звинувачували в тому, що вона заклала вибухівку і вранці 20 липня натиснула на спусковий механізм. За новою підозрою вона вже лише заклала вибухівку. Слідство фактично прийняло її алібі від чоловіка, який сказав: «Я зранку встав, вона вдома».
Матеріали справи по Антоненку, Дугарь і Кузьменко виділили в окреме провадження, там 38 томів. Скільки часу потрібно, щоб їх вивчити?
Леонід: Ми будемо вважати, що ознайомилися, коли отримаємо копії гарної якості та прочитаємо їх. Тому один день — один том, це 38 днів. Сторона обвинувачення каже, що там ще терабайти відео, а це ще кілька років. Вони розраховують звинуватити нас у затягуванні, але ми будемо ознайомлюватися швидко.
Гіпотетично, коли справу можуть передати до суду?
Леонід: Ми скажемо, коли оглянемо всі матеріали справи.