Михайлівський собор (ПЦУ), вечір
У Михайлівському соборі в центрі Києва о восьмій вечора перед Великоднем щосили готуються до трансляції богослужіння. Її анонсували одразу декілька головних телеканалів, щоб усі бажаючі змогли віртуально відвідати службу, не виходячи з дому. У церкві ставлять світло і камери. Між технікою ходять оператори і режисери, поруч метушаться молоді священники. Вони помічають, що їх фотографують, і швидко надягають маски. Сьогодні вночі тут не буде вірян.
Києво-Печерська лавра (УПЦ МП), вечір
О пів на одинадцяту біля церкви Воскресіння Христового у Києво-Печерській лаврі чергують поліція і натовп журналістів. Останні не дуже розуміють, чи буде тут служба — у лаврі карантин. Навколо церкви вештаються кілька людей, не розуміючи, куди стати, щоб освятити принесені паски і їжу. Зрештою, так і не знайшовши собі місця, вони стають біля паркану, щоб було видно дзвіницю. Деякі парафіяни йдуть у храм. Їх пускають по одному, не більше ніж на 5 хвилин. Коли хтось затримується всередині, двері в церкву відкриває поліцейський і підганяє, щоб хуткіше виходили.
Усередині церкви ходить священник і дає настанови хору, які молитви читати і в якому порядку. Він і хористи без масок. Після настанов служитель разом з іншими священниками виходить до тих, хто зібрався під воротами, і намагається пояснити, чому такий режим:
— Зрозумійте, нам треба подолати хворобу. Пʼять хвилин постояли та йдемо. У нас 20 храмів стоять порожні. Лавра хворіє! У нас усі брати захворіли. Ну як, не всі...
До воріт церкви підходять двоє чоловіків і запитують поліцейських:
— А що, служба почалася? А це ж Московський патріархат?
Поліцейський киває. Один з чоловіків заходить до церкви поставити свічку, але кошик із пасками та яйцями залишає зовні.
Літня жінка, яка стоїть поблизу, дає чоловікам «цінні» поради:
— А я кажу, ідіть у Фроловський, там все є — і посвятити, і причаститися. Я там сьогодні причащалася, нікого зайвого, немає цих наглядачів. І взагалі, це все провокація, це все [мер Києва Віталій] Кличко зробив, щоб лавру відібрати!
Свято-Введенський монастир (УПЦ МП), ніч
У Свято-Введенському монастирі (УПЦ МП), неподалік лаври, теж іде служба. Біля храму чергує поліція, у дворі близько 50 людей, у храм пускають по одному, але там уже є люди. Наш фотограф Сергій Моргунов заходить всередину, але щойно священник бачить камеру, одразу хапає Моргунова за руки і намагається виштовхати. Спочатку священник каже, що він головний настоятель і забороняє перебувати в храмі, пізніше що головний настоятель (не він) не дав благословення на зйомку, а в кінці взагалі повідомляє, що настоятель благословив виштовхати Моргунова із храму:
— Ти що, кришки труни не боїшся? Я забороняю тут перебувати, я зараз викличу поліцію, — кричить священник на фотографа.
— Викличте, будь ласка, ви поводитеся неадекватно, — відповідає Моргунов.
Цієї миті на допомогу священнику приходять люди з храму. Вони кажуть, що фотограф «скоро помре», «зʼїде з глузду назавжди» і що якщо він «проти церкви, то після такого не живуть». Обурення та прокляття перериває черговий поліцейський: він пояснює священникові, що заборонити комусь перебувати в церкві не можна. Той роздратовано хмикає і йде зі словами:
— Я адвокат, я краще знаю.
У цей час поліцейські дозволяють служителям вийти з храму з іконою на вулицю. Поки вони ходять навколо церкви, до них приєднуються кілька десятків вірян. Усі, крім священників, у масках, але дистанції ніхто не дотримується. Утворюється молитовна хресна хода. Після трьох кіл навколо церкви служителі повертаються всередину.
Літня жінка, яка говорила про Кличка і лавру, теж тут. Вона незадоволена, що людей не більше пʼятдесяти:
— Ось подивіться, які всі насправді віруючі. Владика Онуфрій сказав усім прийти. А скільки прийшло? Але нічого, зате істинно віруючі прийшли.
До півночі священники ще кілька разів влаштовують хресну ходу, після цього люди розходяться, а церкву закривають до служби о девʼятій ранку.
Філарет і ПЦУ
-
Українські церкви об’єдналися у єдину Православну церкву України. Її очолив митрополит Епіфаній. Філарет не підтримав його кандидатуру. Українська православна церква Московського патріархату відмовилась визнавати нову церкву, до ПЦУ перейшли тільки окремі парафії.
-
У Стамбулі підписали томос про автокефалію української церкви. Наступного дня його передал Епіфанію патріарх Варфоломій.
-
Священний синод ПЦУ створив для почесного патріарха Філарета релігійну організацію в складі ПЦУ у формі місії. Синод надає Філарету право пожиттєво служити у Володимирському соборі.
Володимирський собор (ПЦУ), ніч
До першої години ночі у Володимирському соборі близько ста людей, усі в масках. Тут во всю йде служба: колишній глава УПЦ Київського патріархату Філарет читає молитви і готується до причастя. Він та інші священники без масок і рукавичок. Один зі служителів намагається стежити, щоб люди не стояли впритул одне до одного:
— Розійдіться, не товчіться, розійдіться.
Люди слухняно розходяться, але за хвилину знову підходять одне до одного. Одному з парафіян стає погано, він втрачає свідомість. Його оточують, приходить охоронець і викликає швидку, яка довго не приїздить. Чоловік так і лежить на підлозі. Наш фотограф виходить на вулицю, щоб попросити поліцейських про допомогу.
Слідом за ним виходить церковний охоронець — він відповідає на питання Моргунова замість поліцейського, а той просто повторює відповіді:
— Так, до швидкої вже телефонували, — каже охоронець.
— Швидка вже їде... — вторить йому поліцейський.
— Чоловік на груди прийняв, — виправдовується охоронець.
— Так це, він же прийняв... — повторює поліцейський.
Поліцейський в масці так і не наважується увійти до собору та допомогти чоловікові. У храмі шикується черга на благословення перед причастям. Люди підходять до священника, він прикладає хрест до чола, а після всі по черзі цілують Біблію. Після благословення Філарет по черзі причащає приблизно 50 людей з однієї ложки.
Після цього він освячує кошики з пасками та пакети з їжею. До третьої ночі люди розходяться, священники дуже швидко перевдягаються і йдуть з храму.
Києво-Печерська лавра, ранок
О сьомій ранку біля лаври порожньо. У сквері памʼяті воїнів, які загинули в Афганістані, на лавках сидять представники «Муніципальної варти». Вони в рукавичках і масках, але дистанції ніхто не дотримується, їх понад 10 осіб. Над входом до лаври літає дрон.
Вхід перекрито, тут стоять кілька поліцейських і нацгвардійців у масках, одна машина швидкої і намет, біля якого чергують медики в захисних костюмах. На площі перед храмом тільки двоє жебраків. Вони сховали таблички з написами про допомогу і, здається, відпочивають у тіні зупинки після нічної служби. Запитую у поліцейського, чи пускають вірян у храм святити паски.
— Так все вночі закінчилося, людей вже не буде. Може пізніше, але не більше 10 і щоб всі на вулиці стояли.
Свято-Феодосіївський монастир (ПЦУ), ранок
Журналіст і оператор телеканалу ZIK готуються до ранкового включення, але показувати особливо немає чого. Вони згортають камеру і йдуть через дорогу — там, на розі центральних вулиць Цитадельної та Лаврської розташований Свято-Феодосіївський монастир ПЦУ. Його ворота зачинені, за ними стоїть священник, а сам вхід перегородили представники «Муніципальної варти». Священник без маски пояснює, що служба триває, але у храм пускають не більше 10 осіб, а святити паски будуть у дворі монастиря по черзі. За дотриманням карантинних квот стежить «Муніципальна варта». До храму з різних боків починають підходити люди з камерами і фотоапаратами. Священник жартує:
— Ну ось, тепер на одного вірянина три фотографи.
Свято-Введенський монастир (МП)
Ідемо до Введенського монастиря Московського патріархату, в якому вночі проклинали фотографа Сергія Моргунова. Але і тут рано-вранці нікого, крім поліцейських, які перегородили арку на вході, та однієї літньої жінки. Вона з купою пакетів іде до воріт і, звертаючись до поліцейського, запитує:
— Так а служба буде?
— Так рано ще, усе тільки після девʼятої почнеться, — відповідає поліцейський в масці.
Поліцейський пропускає нас із фотографом у двір церкви, двері храму зачинено, у дворі теж нікого. Вирішуємо почекати девʼятої ранку і піти назад до лаври.
Свято-Феодосіївський монастир, (УП)
Біля Свято-Феодосіївського монастиря о 09:15 вже припарковані кілька машин. У двір пускають по одному, щоб було не більше десяти людей. Парафіяни проходять, ставлять на підлогу кошики з пасками, крашанками, вином. Священник читає молитву і кропить водою. На вході утворюється черга з кількох людей, усі вони стоять на відстані одне від одного. Біля паркану зупиняється Nissan Pathfinder, бічне скло повільно опускається, у салоні двоє — чоловік і жінка, обоє в масках. Чоловік запитує, чи пускають святити паски.
— Так, пускають, пускають потрохи, — каже йому поліцейський.
— Фух, ну хоч тут пускають.
Вони паркуються просто біля входу до храму і з кошиками йдуть у двір. Саме цієї миті з храму виходить священник і починає чергову молитву і освячення:
— Освяти і паску, яйця, інші продукти...
Молода жінка штовхає кошик ближче до священника, дістає iPhone і починає знімати сторіз саме тоді, коли служитель бризкає на неї водою. Поки люди йдуть святити паски, інший священник жартує з «Муніципальною вартою»:
— Ви поки боксом займалися, я грав на кларнеті, але й морди бив. А знаєте чому? А тому, що гопників ніколи не любив, — каже священник без маски.
Хлопці з «Варти» сміються і пропонують священнику працювати з ними. Фотографів біля храму стає ще більше, ніж рано-вранці. Усі намагаються зняти процес освячення, але оскільки у двір не пройти, видно не дуже добре. До храму чимчикує вже знайома жінка з купою пакетів. Священник відволікається від «Варти» і говорить:
— О, це перші ластівки. Побираются. Підходить одна, мовляв, я з Донбасу, будинок розбило, ніде жити, їсти немає, подайте грошей. А я чую закарпатський говір, питаю: Звідки? — З Донбасу! — Звідки з Донбасу? — Ну, Донбаса — місто таке.
Свято-Введенський монастир, ранок
О 09:15 починається служба й у Введенському храмі МП. Тут людей значно більше. У дворі 10 осіб, ще стільки ж у самому храмі. Щоб пройти у двір, треба зайти через арку, її перегородили поліцейські. Біля арки стабільно черга з 3—4 людей. Принцип простий: один вийшов, наступний зайшов. Поліцейський бачить камеру і звертається до нас:
— Та ви ж тут вночі вже фотографували!
— Ну, так то вночі, а нам треба ще вдень, — відповідає фотограф Моргунов.
— Станьте в чергу, — просить поліцейський, міркує і додає. — Може, пропустіть тих, кому справді треба?
До церкви підходять двоє фотографів — Костя Чернічкін і його колега Діма Стойков. Діма теж знімав вночі та наслухався прокльонів на свою адресу від священників.
— Злі вони тут, я йому кажу: «У вас в церкві бога немає». А він мені вказує на стіну, де ікона з Ісусом намальована й каже: «Як це немає, так ось же він!»
До храму підʼїжджає великий автомобіль, з нього виходить дівчина в пальто, джинсах і кедах з написом Prada. Вона впевнено йде з кошиком в арку, але її зупиняє поліцейський:
— Один вийшов, зайшов інший, а он там кінець черги.
Почувши цю фразу, літні жінки з пасками в руках, які чекають своєї черги, задоволено посміхаються. Із боку вулиці Московської до храму іде дівчина в масці та з немовлям на руках — її одразу пропускають усередину. Кілька хвилин вона тупцює на подвірʼї, а потім запитує, чи можна їй зайти в храм, де вже є 10 людей. Поліцейський киває і пускає її всередину.
Архангело-Михайлівський Звіринецький монастир (УПЦ МП), ранок
Наостанок ми вирішуємо перевірити ще Архангело-Михайлівський Звіринецький монастир. На сайті написано, що святити паски тут будуть о 09:40. У цей час двері монастиря зачинені. На них наклеєний аркуш із написом «Карантин». Біля дверей розгублено стоїть чоловік із пакетом. Стукаємо у двері кілька разів, відповідає чоловічий голос:
— Що там?
— Можна зайти? У вас написано о 09:40 початок, зараз 09:40.
— Куди зайти? Усе скінчилося.
Двері відкриваються наполовину, з-за них виглядають церковний охоронець і зовсім молодий священник. Охоронець дивиться на камеру:
— Куди вам? Що ви святити зібралися?
— Ми познімати...
— А годі вже знімати, причастя закінчилося. Усе. Владика сказав.
Він закриває двері та брякає засувом. Утім, до церкви починають приїжджати люди, їх мало, усі в масках. Навпроти дверей на землі лежить ящик. Парафіяни кладуть на нього свої кошики і пакети. Із храму виходить священник у церковному одязі та з маскою на обличчі, із тумбою і чашею в руках. Навколо ящика — чотири людини. Священник під дзвони читає молитву і святить пакети. Через пʼять хвилин народ розходиться. Священник і його помічник залишаються біля храму самі. Помічник у масці помічає камеру і йде до нас:
— А ви з якого каналу? А, не з каналу. Ось раніше я б вам і монастир показав — у нас тут печери, як в лаврі. Тільки їх знайшли вже на початку ХХ століття, а потім відновлювали. І монастир у нас гарний, але тепер, бачите як, усередину не можна — карантин.
Обидва служителі ще хвилин десять стоять мовчки, виглядаючи парафіян. Не дочекавшись нікого, вони відкривають двері храму і заходять усередину. Один з них стягує маску та махає нам рукою:
— Ви це, обовʼязково приходьте. Уже після карантину.