У Києві на День Незалежності пройшли два марші: перший відкривав Зеленський, другий — ветерани війни. Ось як це було

1

Метро «Хрещатик», 9-та ранку. Біля виходу на вулиці Інститутській багато поліції, огорожі й рамки металошукачів. До меморіалу Небесної сотні пропускають тільки журналістів і з запрошеннями. Біля рамок стоять працівники Служби безпеки України в костюмах і з навушниками. Сюди має приїхати президент Володимир Зеленський, щоб ушанувати памʼять загиблих на Майдані. За рамками юрмляться оператори, кореспонденти телеканалів і кілька людей у військовій формі. У одного з них шеврон батальйону «Айдар», на кепці написано «Грек».

О 9:05 підʼїжджає кортеж. З автомобіля виходить Володимир Зеленський, у костюмі з приколеною жовто-синьою стрічкою, і його дружина Олена — у білій сукні й теж зі стрічкою. За ними йде кілька людей охорони. «Грек» намагається пройти до президента, але це зробити не вдається — для Зеленського зробили коридор, усі інші — за низькими залізними огорожами. «Грек» намагається привернути увагу.

— Пане Володимире, дозвольте за вас помолитися!
— Дякую.

Журналістка київського телеканалу кричить услід президенту:

— Пане Зеленський, скажіть кілька слів.

Зеленський обертається, поки бере лампадку.

— З Днем Незалежності.

Президент із дружиною підходять до меморіалу, стоять мовчки секунд 30 і йдуть до автомобілів. Інститутською пройти вниз не можна, усе перекрито.

На Майдані більш ніж пʼять тисяч людей. Хрещатик перекритий, там стоїть сцена для виступу Зеленського та нагородження ветеранів війни. Люди юрмляться обабіч вулиці, намагаються залізти на урни, ліхтарі та паркани. Тут і починається Хода гідності. Її близько 10-ї ранку відкриває президент. Спочатку співають гімн України — понад пʼять хвилин. Потім Зеленський дякує ветеранам антитерористичної операції, учасникам Революції гідності й каже, що всі українці — це один народ.

— Минуло 28 непростих років. І їх ми прожили всі разом. Ми тягали кравчучки, нарізали купони і дивилися, як багаті теж плачуть. Мали ваучери, ходили в «мальвінах». А ті, кому пощастило, ходили з пейджерами.

У цей час біля головної будівлі «Укрпошти» на Хрещатику — драма. Щоб краще бачити президента, на залізний паркан з банером «Виклики та відповіді» вибрався чоловік. Унизу йому наказують злізти пʼятеро працівників поліції та кілька молодиків у спортивних костюмах. Чоловік злазити не хоче, каже, що йому погано видно. Хлопці починають хитати паркан.

— Хлопці, я на передовій був. Що ви мене хитаєте?
— Злазь, мерзотнику, ти всім заважаєш.
— Кому я заважаю? Дивіться, який день сьогодні гарний! Насолоджуйтесь святом і дайте мені відпочити.

На задньому фоні виступає Зеленський: «Прагнення до незалежності закладено в нашому генетичному коді...» Чоловік на паркані махає посвідченням учасника бойових дій.

— Я на фронті був!
— Злазь, падло!

Через 10 хвилин до нього вилазять двоє: один у поліцейській формі, один у спортивних штанях, вони бʼють його по руках і намагаються відірвати від кріплень. Чоловік падає, його підхоплюють правоохоронці і бʼють кийками по голові, розбиваючи лоб. Натовп навколо знімає на телефони відео і кричить: «Ганьба, ганьба!» На Майдані грає гімн України. Чоловіка, побитого й напівголого, забирають, хтось із натовпу каже: «Правильно його, провокатор. Заважав усім, усі не на парад дивилися, а на нього».

У цей час починається марш військових: 350 військовослужбовців різних видів військ ідуть «коробками» по Хрещатику. Цього року техніки на параді немає. Із колишніх президентів на марші Леонід Кравчук, Леонід Кучма та Віктор Ющенко. Петро Порошенко пише у своєму Telegram-каналі, що молиться в Софії. Але його в цей час чекають в іншому місці — у парку Шевченка.

2

У парку біля університету Шевченка близько 11-ї години збираються люди. Їх тут понад 10 тисяч, усі вони прийшли на неофіційний Марш захисників України. Це альтернативний парад — для тих, хто не захотів іти на Майдан і був проти параду без техніки. Біля «Арома Кави» величезна черга: тут люди у формі, з прапорами «УНСО», «Айдару», військових бригад, із портретами Тараса Шевченка, Степана Бандери, Романа Шухевича.

Навпроти памʼятника Шевченку стоїть невелика сцена, біля неї юрмляться люди з чорно-червоними прапорами та прапорами України. Поруч жінка з великим плакатом: «Офіс ЗЕ — на фронт для виховання патріотизму. Портнова — на нари».

Поки ті, хто в формі, шикуються в колони, щоб пройти маршем до Майдану, решта аплодують і кричать: «Дякуємо!» Військовим дають кульки кольору прапора України та дитячі малюнки, на деяких написано «Дякую захисникам». Біля будівлі університету, де шикуються колони, стоїть великий автомобіль-платформа з динаміками. З них по колу лунають патріотичні пісні.

Дві жінки у вишиванках обговорюють марш.

— Цікаво, а президент прийде?
— Так він же на Майдані.
— То не президент, у мене один президент.

Нарешті, близько 11:30 ветерани, військові, сімʼї героїв Небесної сотні, а також батьки та родичі загиблих на Донбасі військових шикуються в колони і йдуть бульваром Шевченка в напрямку Майдану.

Попереду їде військова машина в захисній сітці і йдуть працівники поліції. Чоловік із прапором «Автомайдану» волає: «Розійдіться!» Людей уже понад 15 тисяч. Поки колона йде, всі, хто прийшов подивитися, аплодують і кричать: «Дякуємо!», «Слава Україні!» Порошенка і на цьому марші немає.

За колоною ідуть двоє чоловіків. Один у смартфоні дивиться запис трансляції параду, який був на Майдані.

— Ну, дивись, нормально зробили. Тільки шкода, техніки немає.
— Не буду дивитися, ганебище суцільне, поназвали геїв якихось парадами керувати.

Колона повільно рухається в напрямку Хрещатика.