«Не знімайте мене, мама побачить — п*здов випише». У Києві (майже) непомітно пройшла чергова акція «Азовського руху»

Біля станції метро «Арсенальна» о 17:00 збираються люди: дехто в одежі з символікою «Нацдружин», дехто просто в чорному одязі, а наймолодші у звичайному. Натовп швидко поділився на десятки. Перша колона йде на інший бік — шикуватись біля «Арсеналу", інші залишаються на місці. Загалом зібралося не більше 600 людей. Ті, хто залишилися біля метро, жваво сперечаються з продавцями книг, якими торгують просто на асфальті. Юнаки переконують, що президент Петро Порошенко «геть корумпований та доживає останню каденцію». Продавці їх слухати не хочуть і спішно збирають книги.

Нарешті приходить десятник та оголошує, що перша група йде з вимогами до будівлі Генеральної прокуратури. Колона з приблизно 400 людей вирушає на вулицю Різницьку. У натовпі багато дітей, на вигляд їм не більше 12 років. Вони обговорюють домашніх тварин, хто де був учора та стосунки з однокласниками.

Очільник колони кілька разів намагається завести натовп та кричить: «Слава Україні». Молодь реагує мляво. Під будівлею ГПУ вже чекають нацгвардійці, їх не більше ніж 20. Акція проходить дуже спокійно, ніхто навіть не провокує. У якийсь момент під ноги нацгвардійцям приносять чемодани з різними написами: «Кононенко — чемодан, вокзал, Ростов», «Гройсман — чемодан, вокзал, вʼязниця». «Нацдружини» зачитують вимоги з аркуша та крокують до будівлі Управління звʼязків з громадськістю МВС, що на вулиці академіка Богомольця.

Людей доходить менше, тепер на акції вже не більше 200 учасників, проте зʼявилися прапори України та банери: «Порохососи, збирайте чемодани», «Біжи, Петя, біжи». Їх тримають зовсім молоді люди. На питання, навіщо вони прийшли на акцію, відповідати не хочуть та закривають обличчя. Позаду один хлопець скаржиться іншому: «У той раз по штукє давали, а цього тільки 500». Коли бачить камеру, каже, що на мітинг прийшов сам. «Не знімайте мене, мама побачить на сайті, таких п*здов випише». Взагалі всі учасники акції молодшого віку розмовляти відмовляються та ховаються в капюшони чи шарфи.

Поміж людей ходить літній чоловік.
— Я в «Мосаді» служив, у мене три посвідчення від різних розвідок є, а ви тут усі КДБшники.

Із будівлі МВС теж ніхто не виходить. О 18:30 натовп вирушає чи то під СБУ, чи то під Адміністрацію президента. У колоні значно меншає людей, проте пару хлопаків сперечаються.

— Уяви, якби ми здійснили військовий переворот?
— Круто було б, але ми не мали б легітимного органу. От парламентські пройдуть, тоді.

Біля Адміністрації президента стоїть Національна гвардія в кілька кордонів, вантажівки для перевезення мітингувальників та силовиків, пожежна та швидка. Чергують кілька медичних бригад. Але ані «Нацкорпусу», ані «Національних дружин» нема. Порожня вулиця, і кілька журналістів, які роблять включення.

Трохи пізніше, близько 19:15, приїхала автівка з музикою та прийшли ті ж самі юнаки. Вони стали до нацгвардійців спинами на знак неповаги та запустили рожеві кульки. Коли стемніло, встановили екран та проектор, щоб подивитись серії розслідувань Дениса Бігуса, поруч безкоштовно роздавали попкорн.

Люди почали розходились о девʼятій годині вечора. Біля метро збирають намет «Національного корпусу».

— То сьогодні ще буде мітинг?
— Ні.
— Ну, тоді взагалі по красотє.