У Венесуелі гіперінфляція, немає їжі, але є два президенти: один — диктатор, а другого підтримують США та ЄС. Як так сталося?

Кого підтримують військові

Роль армії в житті Венесуели зросла за попереднього президента Уго Чавеса. Нинішній керівник Ніколас Мадуро ще більше посилив вплив військових на політику та економіку країни. Близько третини міністрів — чинні або колишні військові. Під контролем військової верхівки перебувають державна нафтова компанія PDVSA, порти, контракти на будівництво і навіть система розподілу продуктів, ліків і товарів першої необхідності. «Мадуро сприяв надмірній залежності від збройних сил і їхнього керівника. Він втратив підтримку політиків та громадянського суспільства і вирішив звернутися до військових за допомогою, необхідною йому для збереження своїх позицій», — говорить колишній військовий Клівер Алькалья, який виступає проти режиму Мадуро.

Після того як голова парламенту Венесуели Хуан Гуайдо 23 січня оголосив себе тимчасовим президентом країни, його прихильники рознесли по всіх казармах Нацгвардії в Каракасі копію закону про амністію для кожного військового, який перейде на бік опозиції. Проте більшість керівництва армії, зокрема й міністр оборони, все ще залишаються на боці Мадуро. «Було б несподіванкою, якби військові лідери виступили проти авторитарного режиму. Їхні інтереси, насамперед економічні, повністю збігаються з інтересами Мадуро», — вважає історик Томас Страка із Католицького університету в Каракасі.

У нижчих ланках армії настрої можуть відрізнятися. Рядовим солдатам, на відміну від керівництва, доводиться стикатися з гіперінфляцією і дефіцитом бензину, продуктів, ліків, питної води. В останні місяці почастішали випадки дезертирства. А деякі рядові військовослужбовці вже відверто підтримали протестувальників.

Мадуро поставив на підтримку армії та намагається поповнити її лави: оголосив призов двох мільйонів добровольців із цивільного населення. Проте невдоволення наростає вже й у верхівці командування. Один з генералів повітряних сил Венесуели Франсіско Родрігес відкрито визнав Гуайдо виконувачем обовʼязків президента. Пізніше йому довелося залишити країну, а в лавах ВПС його офіційно назвали зрадником.

Економічні санкції

Минулого тижня США різко посилили економічний тиск на режим Мадуро. Білий дім 28 січня запровадив нові санкції проти венесуельської нафтової компанії PDVSA. Її активи на території США заморожені, а американським компаніям заборонено з нею торгувати. За приблизними підрахунками, це загрожує Венесуелі збитками у понад 10 мільярдів доларів.

Американські чиновники теж намагаються позбавити Мадуро можливості розпоряджатися золотим запасом Венесуели. За інформацією видання Bloomberg, завдяки американському лобі Банк Англії відмовився видати Мадуро золото на суму 1,2 мільярда доларів, яке уряд Венесуели зберігав у Лондоні. А Центральний банк Венесуели призупинив запланований продаж 20 тонн золота за кордон «через підвищену увагу до транзакції міжнародного співтовариства».

За даними «Новой газеты», російська влада, яка підтримує Мадуро, допомагала йому вивозити венесуельське золото за кордон літаками. Але в Кремлі це заперечують.

США надали лідеру опозиції Гуайдо можливість користуватися майном та активами Венесуели в американських банках. Зовнішні резерви Венесуели складають близько 8 мільярдів доларів. І зараз саме вони відіграють ключову роль у боротьбі за контроль над фінансами країни між Мадуро та Гуайдо. «Справжньою проблемою для Мадуро є втрата можливості роздавати гроші. Чим більше Гуайдо буде контролювати економіку, тим важче Мадуро буде утримати ключових союзників, насамперед військових, на своєму боці», — пише Bloomberg.

Міжнародна підтримка Гуайдо і тиск на Мадуро

За майже два тижні з моменту самопроголошення Гуайдо тимчасовим президентом Венесуели зросла його підтримка і на міжнародній арені. У США, які першими визнали легітимність Гуайдо, вже допускають військове втручання в ситуацію у Венесуелі. «Це, безперечно, один із варіантів», — сказав президент США Дональд Трамп в інтервʼю 3 лютого.

Однією з перших про підтримку Гуайдо заявила Канада, а за нею і більшість країн Латинської Америки. Пізніше до них приєдналися Ізраїль та Австралія. Україна теж підтримала лідера венесуельської опозиції, про що повідомив глава українського міністерства закордонних справ Павло Клімкін.

Увечері 3 лютого сплив термін ультиматуму низки країн Євросоюзу з вимогою до чинного глави Венесуели Ніколаса Мадуро провести дострокові президентські вибори. Мадуро відмовився виконувати ці вимоги і натомість запропонував дострокові вибори парламенту. Уранці 4 лютого Іспанія офіційно визнала Гуайдо тимчасовим президентом Венесуели. Після чого про визнання Гуайдо заявили Велика Британія, Швеція, Австрія, Франція, Німеччина, Португалія та інші європейські країни. Наразі з подібною заявою виступили вже понад 10 держав ЄС.

Але в Євросоюзі немає єдності з цього питання, тому його країни-члени виступають кожна окремо. За даними Reuters, спільну заяву Євросоюзу про визнання лідера опозиції Хуана Гуайдо легітимним президентом Венесуели заблокувала Італія. При цьому партії італійської коаліції зайняли протилежні позиції з венесуельського питання.

Головними союзниками Мадуро залишаються Росія, Китай і Туреччина. За даними розслідувачів InSight Crime, до Венесуели для захисту Мадуро і його оточення прибули близько 100 російських найманців з так званої «Приватної військової компанії Вагнера». Китай же діє обережніше і прагматичніше, хвилюючись більше про свої інвестиції в Венесуелу, ніж про збереження режиму Мадуро, пише The Wall Street Journal. При цьому Пекін налагоджує контакти з різними силами, зокрема і з опозицією.

Лідер опозиції Хуан Гуайдо виступив на мітингу 2 лютого і заявив, що лютий стане вирішальним місяцем, щоб позбавити Мадуро влади, оскільки все більше військових переходять на його бік. У відповідь Мадуро проводить масштабні військові навчання, закликає вступати до «народного ополчення» і заявляє про можливість громадянської війни в країні.

Експерти розглядають кілька варіантів подальшого розвитку подій. Перший — венесуельці підтримають Мадуро і будуть сподіватися, що ситуація покращиться; другий — владу в країні на невизначений термін захоплять військові; третій — сторони домовляться про демократичну передачу влади і проведуть чесні вибори; четвертий — Венесуелу охопить громадянська війна, а пізніше можлива іноземна інтервенція.