Ранкова черга
На Бесарабській площі з 9 ранку купа народу: черга рухається в сторону Майдану. Всі йдуть на парад до Дня Незалежності. Люди хочуть зайняти місце ближче до проїжджої частини Хрещатику. Звідти краще видно прохід військ і техніки.
Жіночка тримає сина за руку: «Гарно, що бабця кепку тобі на голову наділа, як ці солдати вистоять в таку спеку?»
На вулиці дійсно спекотно — +26, сонце жарить, тіні немає. Близько до 10-ї весь Хрещатик — велика пробка з людей. Натовп майже не рухається. Люди висять на карнизах, стовпах ліхтарей. Дехто взяв з кафе стільці та столи та заліз прямо на них. Хазяїн турецького закладу обурюється: «Ну, куди ви залізли? Та я розумію, що ви потім витрете. Але мені що з того? Ну, так. Просто доведеться нове купляти».
Рівно о 9:55 парад розпочинає командувач сухопутних військ Збройних сил Сергій Попок. Він їде Хрещатиком. Натовп аплодує. За ним міністр оборони України. Він вперше в історії вітає військо: «Слава Україні!» Натовп разом з військовими синхронно вигукує: «Героям слава!»
Люди продовжують приходити: струмок тече з Прорізної, з боку Інститутської, зі сторони Майдану. Стати так, щоб бодай щось побачити, неможливо. Чоловік саджає доньку на шию: «Дивись, зараз звідти поїдуть танки». Замість танків зʼявляється чорна автівка, з неї виходить президент Петро Порошенко.
НАТО, мова і парад
На трибуні поруч з Порошенко — міністр оборони Полторак та голова Верховної Ради Андрій Парубій. Молитва за військо.
Починається промова. Біля метро «Хрещатик» чутно тільки уривки.
«НАТО... Безвізовий режим... Автокефалія церкві... Томос. Війна на Донбасі... Як казав Левко Лукʼяненко...»
Біля арки поруч з українським радіо стоять резервісти.
— Ну, і голос в нього противний.
— Та голос як голос. Чого ти?
Чоловік пхається крізь натовп, шукає дружину. «Так, я тут, де кафе і арка. Так, ще техніки не було, тут Петро віщає».
Грає «Пливе кача», натовп мовчить. Пісня закінчується, президент каже:«Вклонімось кожній українській родині, що втратила чоловіка чи сина, матір чи сестру. Вічна памʼять Героям, які полягли в боях за нашу вільну, незалежну Україну. Вічна їм слава».
Перша «коробка» військових починає крокувати Хрещатиком. Солдати в резерві курять.
— Ми хоча б в тіні стоїмо.
— То так, але ж не крокуємо з усіма.
— Зате я вчора старшого солдата отримав. Подзвонив командир, а я йому і кажу: «Дякую за довіру».
Вулицею крокують військові з різних підрозділів. Головна особливість цього року — окремий жіночій загін. А ще є військово-морські сили.
Крокують іноземні військові, тут прапори Чехії, Польщі, Великобританії. США. Замикає колону оркестр. Відразу після цього починає їхати техніка, на яку всі чекали. Особливо діти.
Першою їде танкова рота 17-ї окремої бригади на танках Т-64. Вулицю вкрило вихлопним димом. Люди підіймають догори селфі-палки, щоб зробити фото танків.
Авіація у небі
Їдуть машини залпового вогню «Смерч», ракети, радіолокаційні та системи протиповітряної оборони «Бук». Натовп аплодує, хтось вигукує: «Слава війську!» Дідусь підсаджує онуку на ліхтар: «Сиди та фоткай, допоки я тебе не зніму». Сам іде в бік кіоску з напоями.
«А зараз, вперше з 2009 року, в повітрі над Києвом — авіація!», — каже ведучій параду Дмитро Хоркін. Люди підіймають очі в небо. На блакитному фоні пролітають гелікоптери Мі-8. Відразу за ними транспортна авіація, після — винищувачі та штурмовики.
«Сушки» наповнюють повітря гулом. Натовп дивиться у небо. Поліцейський каже напарнику: «Оце я понімаю. Не те, що оці танки. Так гудять! Дивишся. Аж сльози на очах».
Батько тримає сина на руках: «Дивись, як летять». Син кричить:«Літак!»
Натовп починає розходитись: повільно рухається в бік площі Льва Товстого, Михайлівської, Пушкінської. Майдан перекритий — там поліцейські рамки, нікого не пускають. Діти підбирають з асфальту залишки гуми та броні, що впала з танків та іншої техніки.
Ведучій параду каже: «Парад завершено. Вітаю вас всіх з Днем Незалежності!»