1
Двадцять девʼятого жовтня в судовій залі як ніколи багато людей — уперше на всіх не вистачило лав. Заслухати вирок колишньому судді Олексію Тандиру прийшли військові Національної гвардії, які служили разом із загиблим Вадимом Бондаренком. Рідна сестра іншого військового, якого, як і Вадима, водій збив на блокпості в Києві під час комендантської години, — Ольга Жудро. У їхній справі вирок оголосили у травні 2026-го — водію присудили сім років колонії. Також до судової зали піднялися інші судді Святошинського суду — «нам цікаво, як і вам», каже кореспондентці «Бабеля» суддя Сергій Дячук.
Суддя Іван Бандура читає вирок колишньому колезі Олексію Тандиру — протягом трьох років, поки тривав процес, вони постійно сварилися.
У залі не вистачало брата Вадима Олександра. Він їхав у таксі та жахливо запізнювався. Нещодавно йому зробили операцію на коліні, і лікар довго оглядав його перед тим, як відпустити в суд.
Батьки Вадима — Валерій та Олена — теж не прийшли. Олександр попросив їх про це, щоб вони зайвий раз не нервували. Окрім того, дорога довга — вони живуть у Черкаській області.
Вдова Вадима Анна приєдналася до засідання через відеозв’язк із Фінляндії, куди переїхала жити з дітьми через війну. Навіть через екран відчувалося, як сильно вона хвилюється.
Тандир, зазвичай веселий і говіркий із журналістами, мовчав. Його адвокат Олег Юрченко сидів поряд за столом. Він єдиний у набитому залі «з боку» Тандира. Підтримати підсудного не прийшов ані його рідний брат Дмитро, ані інші члени родини та друзі.
Коли зайшов суддя Іван Бандура, зал встав. Він оголосив, що визнає Тандира винним за всіма пунктами обвинувачення — водій порушив шість правил дорожнього руху і керував автомобілем у стані алкогольного спʼяніння. Вирок — дев’ять років колонії, протягом 10 років йому заборонено керувати автомобілем. Повністю задоволені цивільні позови, які подали вдова, діти та батьки загиблого, на суму 40 мільйонів гривень. Поки вирок не набуде законної сили, Тандир перебуватиме в Лукʼянівському СІЗО.
У кінці Бандура ще раз повторив строк увʼязнення і пішов. Конвой попросив журналістів оперативно покинути зал — засудженого треба везти до СІЗО.
Суддя Іван Бандура. Тандир у «клітці» чекає вироку, на екрані — вдова Анна Бондаренко. Тандир залишиться в Лук’янівському СІЗО, етапувати до колонії його не будуть через оскарження вироку в апеляції.
Дмитро Вага / «Бабель»
2
Адвокат родини загиблого Павло Теслюк вийшов із судової зали та зустрівся поглядом з Олександром Бондаренком, який щойно прийшов і пропустив вирок. Олександр їздив на засідання попри все, коли інші перестали, по кілька годин зранку добирався з Умані, де працював, але на вирок не встиг.
— Вітаю, девʼять років, — коротко сказав захисник. Це все, що хотів почути Олександр. Чоловіки обійнялися. Теслюк завжди розраховував саме на цей термін, Олександр очікував меншого — 7—8 років.
Адвокат Тандира Олег Юрченко примушував себе дати коментар журналістам — він виглядав дуже засмученим, таким його бачили вперше за останні роки. Для Юрченка це не перший програш у суді, але саме ця справа стала для нього принциповою.
— Довести вину Олексія тими доказами, яке ДБР зібрало і передало в суд, неможливо, — сказав він журналістам, фактично повторивши те, що вони з Тандиром казали не раз. Не без сарказму Юрченко додав, що «Бандура зглянувся» і не дав максимальний строк — 10 років. На його думку, Тандира судили не за законом, а сам процес перетворився на колективне визнання його винуватості, де істина нікого не цікавила.
Павло Теслюк та Олександр Бондаренко обіймаються після оголошення вироку. Адвокат Тандира Олег Юрченко каже журналістам, що це був не суд, а «судилище».
Дмитро Вага / «Бабель»
Коли всі розійшлися, і в коридорі суду залишилися лише Олександр та його адвокат, до них вийшов суддя Бандура. Він усміхнувся. Олександр подякував йому від всієї родини — «це справедливе рішення». Бандура знов усміхнувся.
Вдова Анна після вироку підійшла до їхньої з Вадимом пʼятирічної доньки Поліни та заплакала. Вона не очікувала, що Тандира засудять на девʼять років. Максимум розраховувала на 4—5 років, з яких 3,5 Тандир вже провів у СІЗО. Не розраховувала Анна й на те, що суддя задовольнить цивільні позови родини. Анна каже, що після вироку вона «знов повірила у справедливість» і впевнена: бог побачив, скільки сліз вона пролила.
Останні два місяці Анна рахувала дні, очікуючи вироку. Суддя Бандура пішов у нарадчу кімнату ще на початку вересня. За три роки судового процесу Анна зневірилась. Суд розпочався у вересні 2023-го, тоді їй здавалося, що за кілька місяців «цей жах закінчиться». На другий рік слухань вона обурювалася, а на третій казала «Бабелю», що Тандира ніколи не засудять.
На дебатах Анна зізналася, що не змогла простити Тандира, хоча хотіла — «неможливо жити з такою ненавистю в душі». Тепер сподівається, що впоратись із цим їй допоможе вирок.
Влітку вона приїжджала з Поліною в Україну, вони ходили до Вадима. Пʼятирічна Поля запитувала, чи «тут закопаний тато», розривала декоративне каміння на могилі й плакала, що хоче «побачити тата». Анні стало зле.
П’ятирічна Поліна Бондаренко в гостях у бабусі — мами Вадима, літо 2026 року.
Особисті архіви героїв / «Бабель»
3
На тлі війни Тандиру важко було стати людиною, яку ненавидять найдужче, але для багатьох із тих, хто слідкував за справою, він став уособленням вседозволеності та нахабності. Ще до звинувачень у фальшуванні тестів на алкоголь він називав військового на блокпості просто пішоходом, який вибіг на дорогу. Своєї вини Тандир не визнавав і називав себе «причетним» до аварії, бо керував автомобілем. Це дуже обурювало людей — у соцмережах лунали заклики до самосуду.
Коли адвокат родини Бондаренків Павло Теслюк брався представляти інтереси родини загиблого, його попереджали про гарантовані проблеми — Тандир 12 років був суддею, керував судом і знає кожну шпаринку законодавства. Він буде збивати кожен доказ, який слідчі зібрали з помилками. Теслюк пішов на цей ризик, хоча кримінальні справи не його профіль — його клієнтів зазвичай звинувачують у корупції. Своє рішення адвокат пояснював коротко і просто: загинув військовий — має бути справедливість.
Після всіх судових перепетій та трьох років процесу Теслюк говорить, що алкогольне спʼяніння Тандира було «квінтесенцією трагедії»: цей стан потягнув за собою всі інші порушення правил дорожнього руху, а саме — Тандир їхав на швидкості 100 км/год там, де обмеження було 10 км/год. Вадима він збив на швидкості 61 км/год. Також Тандир не зупинився на блокпості, пропустив наближення комендантської години та не звернув уваги на те, що інші водії їхали повільно. «Він прекрасно знав цю ділянку дороги, бо їздив нею два рази на день», — каже адвокат.
Останнє спільне фото Вадима Бондаренка з дочкою Поліною. Вони бачилися в січні 2023 року.
«Бабель»
Із повним текстом вироку Теслюк ще не ознайомився. На основі чого суддя дав саме девʼять років — він не знає, але вважає, що вина Тандира доведена в суді висновками кількох експертиз: у медичній сказано, від яких травм помер Вадим; в автотехнічній зазначена швидкість руху і те, що авто було справним; слідчий експеримент та інші докази підтвердили, що водій міг уникнути аварії, якби нічого не порушував.
Найслабше місце обвинувачення — відсутність однозначного доказу про стан алкогольно спʼяніння, визнає Теслюк. Кров у Тандира взяли лише через 16 годин після аварії примусово за рішенням суду, спиртів у ній не знайшли.
Здавати сечу його повезли теж пізно — минуло 6 годин. ДБР звинуватило Тандира в затягуванні та фальшуванні зразків — замість сечі той здав експерту баночку з водою, яку зачерпнув в унітазі. Перед цим він туди плюнув, і в слині виявили мікродомішки спиртів. Скільки проміле було у крові Тандира — невідомо, але свідки підтвердили, що від нього тхнуло алкоголем. Також на відео з нагрудних камер, каже Теслюк, «усе зрозуміло» для тих, хто хоч раз у житті бачив пʼяну людину.
Суддя Бандура, на його думку, вів процес стримано, давав усім висловитися і нікуди не поспішав. Зловживали своїми правами Тандир та його адвокати, коли прогулювали засідання чи завалювали суд бюрократією — десятками ходатайств або відводів головуючому. Якби цього не було, вирок оголосили б ще у 2024-му, каже Теслюк. Останнєю краплей для нього став момент, коли адвокатка Тандира пішла у декрет, а той вимагав, щоб її почекали. При цьому вона спокійно брала участь в інших засіданнях.
Вадим загинув миттєво під час аварії. Поховали Вадима Бондаренка в місті Тальне, де він виріс і де живе його мама Олена. Олександр з мамою і своєю дівчиною Аліною на похороні.
Державне бюро розслідувань; Особисті архіви героїв / «Бабель»
Позиція захисту Тандира протилежна. Його адвокат Олег Юрченко вважає, що з Тандира «створили монстра» навмисно, бо у ДБР не було доказів його вини. Суддю позбавили права на захист і неправомірно весь час тримають у СІЗО — «у нас на цей рахунок є навіть рішення ЄСПЛ». Європейський суд з прав людини справді присудив Тандиру моральну компенсацію у €2 350 і визнав, що його не можна утримувати під арештом без альтернативи застави. Бандура дослухався рішення і призначив Тандир заставу — 120 мільйонів гривень. Юрченко називає це знущанням — у Тандира таких грошей немає.
Серйозні зауваження щодо доказів, каже Юрченко, суддя Бандура проігнорував. А саме — ніхто не перевірив версію подій, яку Тандир озвучив слідчому. Слідчий експеримент за його показаннями не провели, хоча Верховний суд визнав, що це єдиний шлях для захисту водія.
Версія подій Тандира така: він не порушував правил дорожнього руху, був тверезий, не уникав відповідальності і хотів, щоб ДБР провело чесне розслідування. Натомість слідчі сфабрикували докази. Тандир та його адвокати розмотували клубок звинувачень, поділяючи їх на окремі шматки. Наприклад, слідчий експеримент, на їхню думку, провели на сфальшованих показаннях, які надав головний свідок обвинувачення — командир Вадима Станіслав Таранічев. Тандир не раз говорив, що на лаві підсудних має бути цей військовий, а не він, бо тієї ночі пішов перекривати дорогу і покликав за собою інших.
Адвокати порівнюють фотографію зі слідчого експерименту (згори) і стоп-кадр з нагрудної камери поліцейського (знизу). Таранічев показує, як Бондаренко поставив дорожній знак, що забороняє рухатися смугою. Після цього нацгвардійця збив суддя. Юрченко і Бовнегра були готові захищати Тандира безоплатно.
Герман Крігер / «Бабель»; Олександр Кузьмін / «Бабель»
Юрченко надав суду схему дорожнього руху, яку «Центр організації дорожнього руху» затвердив за два тижні до аварії, 12 травня 2023 року. На ній не передбачено перекриття дороги на час комендантської години — значить, військові це робили «самовільно».
У суді військові казали, що завжди перекривали рух за 5—10 хвилин до комендантської години відповідно до наказу головнокомандувача ЗСУ від 2022 року.
Зі службового розслідування, яке Нацгвардія провела після загибелі Бондаренка, Юрченко цитував у суді, що бійці не залучені до «розставлення дорожніх знаків та засобів примусового регулювання руху» на блокпостах. І в цьому ж документі було написано, що Вадим загинув, коли переносив знак «Обʼїзд». Юрченко робить висновок — вони самі собі протирічать.
Ще один аргумент захисту Тандира: коли в ДТП є постраждалі та загиблі, водій повинен здавати аналізи виключно в медичному закладі. Те, що суддю відвезли в лікарню лише о шостій ранку — помилка поліції, а не його. Його клієнт добровільно здав сечу, а кров здавати закон не примушує. Перші аналізи «були чисті», не раз повторював Юрченко, але коли ДБР це не влаштувало, вони почали возити баночку із сечею по різних лабораторіях, порушивши температурний режим зберігання. Тому експерти досліджували «протухлу рідину, яка зазнала бактеріального бродіння», заявляв Тандир.
«Веселими доказами» Юрченко називає спробу експертів перевірити, чи міг Тандир зачерпнути в унітазі воду і здати її на експертизу. Слідчі сказали, що міг. Юрченко відповів — вони «довели лише те, що в лабораторії є унітаз, а в ньому — вода».
Під час дебатів Тандир виступав три засідання поспіль, критикуючи аргументи обвинувачення. Стільки ж говорив його адвокат Юрченко, він виклав зауваження на 130 аркушах.
Тандир вважає, що слідство сфальшувало докази проти нього.
Ганна Мамонова / «Бабель»
Для спростування доказів Юрченко часто посилався на юридичне правило «Доктрина плодів отруйного дерева» — якщо первинний доказ є незаконним, то всі інші докази, отримані за його допомогою, теж не мають юридичної ваги.
Найпершим неналежним доказом, на його думку, є протокол огляду місця ДТП і схема до нього. Адже вона не містить інформації, як до аварії та після неї стояли водоналивні блоки, якими військові перекривали дорогу. Про їх відсутність у документах написав навіть експерт у трасологічній експертизі.
Якщо протокол огляду місця ДТП — неналежний доказ, то такими ж, за логікою Юрченка, є і:
— трасологічна експертиза, яка описала послідовність і за яких умов відбулася ДТП;
— автотехнічна експертиза, яка вказала, що Тандир збив людину, бо порушив шість правил дорожнього руху;
— інженерно-транспортна експертиза, яка встановила швидкість, з якою рухався Тандир і збив Вадима;
— навіть арешт автомобіля, на якому Тандир збив Вадима, — неналежний доказ.
Якби суд дослухався до цих аргументів, від доказів обвинувачення не залишилося б рівно нічого — ані авто, ані даних про перевищення швидкості та порушення ПДР.
4
Реальний строк, який отримав Тандир, — унікальна для України подія. До цього із жодним суддею такого не траплялося, говорить голова Всеукраїнського обʼєднання «Автомайдан» Катерина Бутко. Ця громадська організація слідкує за судовою реформою.
Українські судді не раз отримували реальні покарання за корупцію — їх виносить Вищий антикорупційний суд, а злочини в побутовій площині, як-от ДТП, зазвичай «помирають у судах», каже Бутко. До Тандира засудили всього кількох суддів, яких одразу звільнили від покарання за спливом строків давності та за амністією.
У справі Тандира, на думку Катерини Бутко, спрацював суспільний розголос — журналісти та громадськість слідкували за процесом. Другий фактор — судова реформа йде повільно, але не зупиняється, і глобально зсередини інституція змінюється в кращий бік.
Проблема з реальними вироками для суддів полягає не лише у круговій поруці, каже Бутко. Важливий фактор — поліція непрофесійно веде розслідування. У процесі, де з одного боку — професійний суддя, а з іншого — проблемні докази, справа швидко розвалюється. Адже головне завдання адвокатів обвинуваченого не знайти докази невинуватості клієнта, а розвалити те, що має прокурор.
5
Двадцять девʼятого жовтня, почувши про вирок, Олександр Бондаренко одразу набрав батька, потім подзвонив мамі. У ніч трагедії він діяв у такий самій послідовності. Тільки тоді від жаху батьки кричали у слухавку, а цього разу спокійно перепитали, чи буде апеляція. Син відповів: «Так».
Олександр розповідає батькам про те, що Тандира засудили до 9 років ув’язнення.
Дмитро Вага / «Бабель»
Адвокат Юрченко давно сказав, що він та його клієнт підуть до кінця — оскаржуватимуть вирок навіть у Верховному суді. Олександр сподівається, що його адвокат Теслюк теж пройде з ним цей шлях до кінця. Той не проти. На прощання Олександр згадує, як після аварії стояв розгублений в офісі Теслюка.
— Ніхто не вірив у перемогу, навіть ви, — звертається він до журналістки «Бабеля».
— Це було важко, але нам вдалося, — підтримує його адвокат. Справа Вадима Бондаренка давно стала частиною його життя. Тепер Теслюк завжди зупиняється на блокпостах і чесно зізнається: «Боюсь». Прощаючись з Олександром, він знов його обіймає. За три роки тяжби чоловіки стали друзями.
Олександр вдячний своєму захиснику та журналістам за боротьбу і небайдужість до смерті його брата.
Дмитро Вага / «Бабель»