Справа про вбивство братів Мосейчуків: суд відправив командира 155 бригади в СІЗО. Що кажуть слідство, комбриг Станіслав Лучанов та його захист — подробиці

Хто такий Станіслав Лучанов

Лучанову майже 46 років, він народився на Дніпропетровщині, у селі Андріївка під Покровськом. На початку 1990-х закінчив військове училище, служив у 93 бригаді й досить швидко звільнився з армії у званні капітана. Після початку повномасштабного вторгнення служив у 23 механізованій бригаді. Потім командував 210 окремим батальйоном територіальної оборони, який у 2026 році перепрофілювали на безпілотні системи та фактично підпорядковували 425 штурмовому полку «Скеля». Лучанов очолив штаб полку. Саме з цієї посади в лютому цього року його призначили керувати 155 бригадою. Військовий Богдан Кротевич каже, що 155 бригада і кілька інших бригад перебувають у прямому підпорядкуванні «Скелі». Лучанов має трьох неповнолітніх дітей. Його дружина родом з Калинівки Білоцерківського району — села, звідки викрали братів Мосейчуків. Там подружжя і жило.

Що каже слідство

За словами прокурорів Білоцерківської спеціалізованої прокуратури, у червні 2026 року Лучанов вирішив викрасти й позбавити волі двох братів Мосейчуків. Мотив прокурори не уточнюють, але в медіа повідомляли, що перед цим між братами та дружиною Лучанова стався конфлікт. Чоловіки нібито їздили по селу на мотоциклах і будили її дитину — Лучанов вирішив їх покарати й залучити до цього вісьмох військових своєї бригади: Руслана Дмитрука, Андрія Зайця, Олександра Перцулу, Вʼячеслава Артамонова, Богдана Шурка, Максима Микитенка, Романа Козака і Сергія Коломійця. Семеро з них — солдати, Богдан Шурко — головний сержант бригади. Слідство каже, що про наміри Лучанова вони дізнались у другій половині червня, він наказав їм розподілити між собою ролі та керувати підготовкою до викрадення братів.

У ніч проти 27 червня всі восьмеро приїхали в Калинівку і залізли в садибу братів Мосейчуків. Після цього Андрій Заєць показав братам вогнепальну зброю і двічі вистрілив, поранивши Романа Мосейчука в ногу. На думку прокурора, Заєць зробив це, аби залякати й подолати опір братів. Після цього їм звʼязали руки і ноги, зав’язали очі, поклали в машини Mercedes Vito і Mitsubishi та вивезли в розташування 155 бригади біля Полтави. Братів тримали там до 1 липня 2026 року.

Першого липня Лучанов наказав командиру батальйону Олексію Долголенку, який не брав участі у викраденні, убити братів, щоб приховати злочин. Слідство наполягає: саме Лучанов вирішив, де мають вбити чоловіків і в який спосіб. Долголенко, за словами прокурора, вказує, що отримав наказ від Лучанова.

Того ж дня Долголенко по черзі вивіз братів на полігон — спочатку Максима, потім Романа. Він діяв за однією схемою: відводив кожного від машини під приводом, що до місця призначення треба пройти пішки, а потім стріляв у голову. Максима він убив кількома пострілами, у Романа стріляв 8 разів — у голову і верхню частину тіла. Після цього він закопав обидва тіла в заздалегідь викопаній ямі. Про зроблену роботу Долголенко, за його словами, відзвітував Лучанову.

Основні докази слідства — свідчення підозрюваних, які розповіли про свою роль і про організатора, показання інших свідків, протокол обшуку в квартирі одного з учасників злочину, де вилучили гранати, набої, запали та інші боєприпаси, ще один протокол обшуку, в результаті якого вилучили мобільні телефони. У кого проходив цей обшук — невідомо, у суді лише зауважили, що провели його в Балаклії. Суддя зауважив, що Долголенко, Козак, Микитенко і Дмитрук свідчити відмовились.

Аргументуючи необхідність відправити Лучанова до СІЗО, прокурор розказав, що після того, як його підлеглих почали затримувати, він змінив телефони, поміняв автомобіль, залишив частину і змінив місце проживання.

Окремо прокурор зазначив, що ніхто з підлеглих Лучанова ніколи не бував у Калинівці раніше та нікого там не знав — тобто власного мотиву вбивати братів вони не мали.

Що кажуть Лучанов та його захист

На засіданні Станіслава Лучанова представляв адвокат Денис Лисов. Один з його ключових аргументів — під час подій, про які говорить прокурор, Лучанов був у відпустці, обовʼязки командира виконувала інша людина, отже, давати накази своїм підлеглим Лучанов не міг. Це слабкий аргумент, оскільки йдеться не про бойові розпорядження і формальні накази, а про неформальні відносини, які лишаються незалежно від того, чи перебуває командир у відпустці.

Сам Лучанов каже, що конфлікту між його дружиною та братами не було. За три дні до «подій» він був вдома в Калинівці й провів там пів дня. Лучанов визнав, що тоді зробив зауваження одній «молодій людині» через мотоцикл. «Спав мій малий син, якому три місяці, я вийшов і просто попросив не їздити без вихлопної труби», — сказав Лучанов. Він не назвав прізвище хлопця, лише уточнив, що це був менший син продавчині місцевого магазину.

Адвокат Лисов також наполягає, що в матеріалах клопотання про обрання запобіжного заходу немає згадок про Лучанова: нібито під час допитів семеро його підлеглих казали, що вказівки їм надавав головний сержант бригади Богдан Шурко, який, за словами Лисова, відмовився свідчити. Водночас суддя сказав, що протокол допиту Шурка є у справі. Також Лисов зауважив, що деякі свідки зазначали, що командиром 155 бригади їм представлявся солдат Вʼячеслав Артамонов.

Лисов вважає, що постріл в ногу Романа Мосейчука міг бути ексцесом виконавця. За його словами, солдат Андрій Заєць та інші нібито пояснювали, що стріляли, щоб відлякати собаку, яка була у братів. Нібито куля могла зрикошетити й влучити в ногу, а потім вони злякалися і вивезли братів на полігон.

У суді Лучанов заявив, що готовий співпрацювати зі слідством. Однак суддя повідомив, що той відмовився добровільно надавати відбитки пальців і зразки ДНК.

Суддя обрав Лучанову запобіжний захід — тримання під вартою в Лукʼянівському СІЗО протягом 60 днів, до 10 вересня включно. Питання про можливу заставу не обговорювалось — коли йдеться про такі тяжкі злочини, вона неможлива.