Хто такі Ольга Худецька та Олексій Цимбалюк?
Ольга Худецька — співзасновниця та головна редакторка (до лютого 2025 року) медіа Watchers. Відома тим, що розслідувала «справи Майдану» та викрила Назарія Гусакова.
Олексій Цимбалюк — колишній доброволець ДУК «ПС», чернець УПЦ КП, відомий тим, що зіграв роль «кілера» Аркадія Бабченко.
З 2015 року було створено понад десяток різних юридичних осіб — громадські організації, благодійні фонди. У керівництві або серед засновників кількох цих організацій є ваші родичі та родичі чоловіка. Чому виникла потреба в такій кількості структур? Чому родичі залучені до управління цими структурами?
Усі мої родичі воюють або воювали: мій вітчим [Василь Комар], свекор [Віталій Сапожко], чоловік [Ілля Сапожко], я, брат чоловіка — всі долучені до війни. Частина з них обрала нашу структуру. Деякі члени родини обіймають керівні посади, але не через родинні зв’язки, а тому що вони ефективні управлінці та менеджери. Вони виконують покладені на них обов’язки, несуть відповідальність за ризики так само, як і інші працівники. Деякі родичі долучилися раніше: мій вітчим [Василь Комар] — з 2016 року, мама — з 2015-го. Мама [Валентина Комар] не виїжджала на бойові завдання, вона завжди займалася складами, обліком, сортуванням волонтерської допомоги і таким іншим.
Структури, пов’язані з «Госпітальєрами» через родичів Яни Зінкевич (на підставі реєстрів)
ГО «Медичний корпус» (2015). Засновники та керівники: Яна Зінкевич, Володимир Шутка, Сергій Сліпець
КП «Госпітальєри Дніпра» Дніпровської міськради (2018). Засновники та керівники: Яна Зінкевич, Олександр Сивирин
БО «БФ Госпітальєри» (2022). Засновники та керівники: Юлія Шевчук, Ілля Сапожко (чоловік), Валентина Комар (мама), Олександр Сивирин, Ілля Ярцев
ГО «Госпітальєри України» (2024). Засновник: Василь Комар (вітчим)
ГО «Транспорт Госпітальєри» (2024). Засновник Віталій Сапожко (свекор)
ГО «Логістика Госпітальєри» (2024). Засновники та керівники: Віталій Сапожко (свекор), Лілія Біла
ТОВ «МБ Госпітальєри» (2024). Засновник Ілля Ярцев
ГО «НЦ Госпітальєри» (2025). Засновники та керівники: Яна Зінкевич, Юрій Куліковський
ГО «Центр фізичної та ментальної реабілітації імені Яни Зінкевич» (2025). Засновники та керівники: Яна Зінкевич, Валентина Комар (мама)
ТОВ «Центр фізичної та ментальної реабілітації» (2025). Засновник Василь Комар (вітчим)
У нас справді не одна юридична особа. Але частина з тих, які перелічила Ольга Худецька, мені невідомі, я з цими структурами не пов’язана. Якщо говорити про ті, які реально діють у нас, то основна структура — благодійний фонд «Госпітальєри», який працює з 2022 року. Керує ним наша подруга [Юлія Шевчук] «Печенька», вона на фронті з 2016 року та була двічі поранена. Ця структура отримує гранти для забезпечення нашої роботи.
Далі є мережа структур із різними напрямками. У нас є три організації, які займаються машинами. Перша — ГО «Госпітальєри» — була створена мною в 2015 році, на неї приймали машини у 2022 році. Друга — ГО «Госпітальєри Україна», якою завідує мій вітчим [Василь Комар], він займається машинами з 2022 року. Ще одна структура — ГО «Транспорт Госпітальєри», яка зараз є основною і отримувала всі машини, що надходили нам у 2025 році.
Далі у нас є структура ГО «Логістика Госпітальєри», яка приймає на себе всі інші види допомоги, крім машин. Це продукти, медикаменти, цукерки, форма, амуніція та інше. Усе, що потрапляє до батальйону, вноситься в систему обліку: кожна річ фіксується, коли вона отримана та кому видана. Це дозволяє легко перевіряти інформацію навіть за рік чи два тому. «Логістикою» керує Лілія Біла. Вона нещодавно приєдналася до нашої команди, але вже створила ефективну структуру і сильну команду складів.
У нас є ще одна юридична особа [назву якої ми не можемо розкрити], на яку ми придбали нашу нову офіційну базу. За базу разом із податками ми сплатили 24,5 мільйона гривень — це майже вся сума, яку я змогла зібрати на власні реквізити за цей рік. Я проводила збір саме через свій рахунок, тому що люди охочіше жертвують на тих, кого знають особисто, ніж на абстрактну структуру. Це відповідає середній статистиці за всі роки.
Зруйнована база «Госпітальєрів» у Павлограді. Яна Зінкевич на новій базі «Госпітальєрів» зараз.
Також у нас є ще одна громадська організація — ГО «Навчальний центр Госпітальєри». Там працюють офіційно залучені інструктори, які мають сертифікацію і проводять навчання з тактичної та цивільної медицини, надання допомоги дітям та інші тренінги.
Ми працюємо з фізичними та юридичними особами, створюючи стимули для більшої участі та пожертв. Усі наші організації мають зобов’язання жертвувати від 10% до 20% своїх доходів на потреби «Госпітальєрів». З кожним роком залучати кошти стає все складніше, тому ми створили різні юридичні структури, які надають певні послуги та підтримують роботу фонду.
Публічними звітами найчастіше ділиться БО «БФ Госпітальєри». Водночас звітів інших структур немає. Чому?
У нас все по-простому. У нас немає окремих сторінок для кожної організації, бо є основна структура і сторінка «Госпітальєри». Там розміщуються найбільші звіти. Окремих сторінок для логістики чи інших напрямків у нас немає, бо ми не маємо штату, щоб їх обслуговувати.
Оборот БО «БФ Госпітальєри» (за офіційною звітністю)
2022 — 6,8 мільйона гривень.
2023 — 36,3 мільйона гривень.
2024 — 69,6 мільйона гривень.
2025 — 77 мільйонів гривень.
У нас є дві основні сторінки: сторінка батальйону, де розповідаємо про батальйон загалом, і сторінка благодійного фонду, де говоримо лише про фонд. Усе інше публікується або на сторінці батальйону, або на моїй особистій сторінці. Дещо ми надаємо у приватні повідомлення тим, кому це важливо і хто не хоче світитися — таких людей досить багато. Люди надсилають скрин переказу, наприклад, 5 000 грн на певну ціль. Я записую, на що ці кошти витрачені, і надсилаю зворотний звіт або фотографію того, що закуплено. У нас просто немає великого штату. У самому благодійному фонді працює всього чотири особи, ще кілька людей залучені як фізичні особи-підприємці, але це не штатні працівники. Через це ми не можемо вести велику медійну роботу — все роблять люди, які вже виконують основні обов’язки.
У деяких зборах видно, що кошти з «банки» періодично знімаються ще до того, як закрито заявлену ціль. Чому? І як ви ведете звітність за цими «банками»?
Наші робочі картки — одна ПриватБанку, одна Монобанку — завжди у нашої патронатної служби. Патронатна служба щодня несе витрати: оплата канцелярії для родин загиблих, лікування для родин зниклих безвісти, опіка над полоненими, звільненими з полону, підтримка родин тих, хто ще не повернувся.
Наша «банка», яка, наприклад, називається «На такмед», вона постійно діюча. Я кілька разів на день знімаю кошти з картки на наш банківський рахунок, зареєстрований на мене як на основного офіційного волонтера в податковій. Ці кошти надсилаються на різні потреби: патронатну службу, автомобілі, ремонт машин, пальне, амуніцію й інше. Я прописую нашій патронатній службі ліміти: наприклад, на картці 50 000 грн — 10 000 на аптеку, 10 000 на медичні та гігієнічні засоби для людей з інвалідністю, 30 000 на інші потреби. Вони розпоряджаються коштами в межах цих лімітів.
Скажімо, мені виставляють рахунок на 500 000 грн. Я сфотографую його і передаю бухгалтеру. Після цього заходжу в «банку» і знімаю відповідну суму на банківський рахунок. Потім у системі оплати я переказую кошти згідно з рахунком, договором і датою проведення платежу. Таким чином щодня відбувається знімання коштів для різних цілей.
Окремо ми не ведемо звітності по кожній з «банок». Коли готую місячну або річну звітність, я бачу загальний обіг картки за рік, наприклад, 200 000 грн, і розумію, що саме стільки коштів було витрачено. Я беру електронну виписку, фіксую всі надходження та витрати, бухгалтер все це оформлює, після чого ми подаємо звітність у податкову.
Ми також подаємо додатковий лист до НАЗК про загальну суму, яку я зібрала. Я неодноразово публікувала це у себе на сторінці, приблизно п’ять разів протягом січня: за 2025 рік я зібрала 32 мільйони гривень. З них 24,5 мільйона гривень витрачено на купівлю нової бази, решта коштів здебільшого пішла на патронатні родини, закупівлю ліків та оплату ротації.
Ви збираєте донати на власні банківські картки для потреб «Госпітальєрів». З якого часу ви використовуєте особисті рахунки для таких зборів, і чому суми цих надходжень не відображені у вашій декларації?
До 2019 року, до того як я стала депутатом, усі реквізити батальйону були зареєстровані на мене та на нашу начальницю штабу [Ганну «Багіру» Федянович]. Коли я стала депутатом, я закрила звітність за всі попередні періоди: підготувала документацію, виписки та інші документи і здала їх у батальйонний архів, у кімнату діловода. Відповідно, прозвітувала за все необхідне та закрила всі картки за кілька днів до початку депутатства.
У 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення, я розуміла, що люди більше довіряють персоналіям, ніж абстрактним назвам організацій. Тому я виставила для збору одну з моїх «неробочих» карток, на яку не надходили мої особисті кошти. Як тільки податкова повернула всі реєстри в Україну, я зареєструвалась як волонтер. Це було у 2022 році. Підтверджуючі документи я завжди додаю окремим листом до НАЗК.
У декларації НАЗК немає можливості просто вказати, наприклад, що отримано 15 мільйонів гривень благодійної допомоги. Тому я написала лист до НАЗК із проханням запропонувати варіанти виходу з цієї ситуації. НАЗК відповіло, що потрібно щороку писати лист, вказуючи термін і повну суму надходжень на всі реквізити. Саме так я робила щороку.
Доброволець Олексій Цимбалюк написав, що в 2014 році «Госпітальєри» пів року утримували «на ямі» Дмитра Горянінова. Чи були ви з [Дмитром] особисто знайомі? Що ви можете сказати про цю ситуацію?
Мені було вісімнадцять, коли в 2014 році я створила маленький підрозділ [у складі добровольчого формування ДУК «Правий сектор»]. У мене було близько десяти підлеглих. Задумайтеся: чи могла я мати ресурси, щоб утримувати когось пів року? Якщо такі події й мали місце, то чому [про них розповідають] саме зараз? У мене виникають питання, на які я поки не отримала відповіді. Історія, що відбувається зараз, схожа на російську спецоперацію.
Питання Ольги Худецької та її відповіді нічого корисного для країни не принесуть, а навпаки, ставлять під ризик величезну структуру, яка за 12 років евакуювала понад 42 000 людей — фактично невелике місто рівня райцентру. Ніхто від цього не виграє. Мова не про мене особисто, а про саму структуру — не можна просто так ставити під сумнів її діяльність.
Яна Зінкевич у 2014 році.
Артемій Фролов / Facebook
Ми — мілітаризований підрозділ, на кшталт «Третьої штурмової» чи «Хартії». І ми маємо зовсім інший тип звітності, ніж звичайні громадські організації, як-от фонди Сергія Притули чи Сергія Стерненка.