Вперше російські війська заявили про окупацію Сіверська в листопаді. Тоді вони контролювали лише частину міста, і тривали вуличні бої. Протягом наступного місяця російським силам вдалося повністю захопити Сіверськ. Противник діяв продумано: невеликими групами заходив у двори, виставляв засідки та намагався перерізати українським піхотним підрозділам будь-які шляхи маневру й виходу на вигідніші лінії. В листопаді південь міста буквально став заплутаним клубком укриттів, де кожен двір і підвал могли бути позицією росіян.
«Бабель»
Одразу після виходу українських сил з міста стало відомо, що командирів 54 окремої механізованої та 10 окремої гірсько-штурмової бригад (11 армійського корпусу), які відповідали за оборону Сіверська, звільнили. Причина, ймовірно, в тому, що командири доповідали керівництву неправдиву інформацію про готовність своїх сил і контроль над позиціями, які насправді вже були втрачені.
Через це оперативне командування «Схід» тимчасово усунуло від управління 11 армійський корпус та його командира, бригадного генерала Сергія Сірченка. Тобто хоча корпус із підлеглими бригадами залишився на напрямку, тепер він не може самостійно ухвалювати рішення. Раніше на цій ділянці (як і по всьому фронту) діяли окремі тактичні групи, проте з літа їх поступово розформовували, передавши управління корпусу. Після втрати Сіверська довелося швидко створити нову тактичну групу під назвою «Соледар», яка тепер відповідає за цю ділянку.
Артилеристи 10-ї гірсько-штурмової бригади на позиції.
10 Гірсько- Штурмова Бригада
Задум росіян не змінився — вони прагнуть захопити всю Донецьку область. Хоча, за словами головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, Сіверський напрямок довгий час не був для росіян пріоритетним, у бригаді К‑2 зазначають, що зараз саме там росіяни зосередили основні сили, намагаючись ізолювати Донеччину.
Сіверський напрямок 81 бригада тримає від 2022 року — тоді її підрозділи зайшли в район Білогорівки. Як уточнює пресофіцер бригади, цей напрямок майже ніколи не був стабільним. У 2022–2024 роках росіяни постійно кидали сюди найсильніші підрозділи — «Ахмат», «ПВК Вагнера», штурмові загони «Шторм-Z», сформовані переважно з ув’язнених, а також розвідувальні й спеціальні частини. Вони добре розуміли важливість цієї ділянки й тиснули всім, чим могли. Зрештою росіяни просто наростили кількість живої сили та почали масово застосовувати дрони різних типів — наступ пішов за рахунок чисельності. Штурмові групи рухаються постійно, намагаючись прорвати оборону.
Нині росіяни намагаються взяти під контроль всю прибережну територію Сіверського Дінця з боку сіл Платонівка, Закітне й Крива Лука. Втрата цих рубежів майже повністю відкриє лівий фланг Слов’янсько‑Краматорської агломерації. Час від часу росіяни пробують форсувати річку на човнах з боку Ямполя або невеликими групами піхоти виходять у тил українських підрозділів, але поки безрезультатно.
Як пояснюють у 81 бригаді, рельєф у районі Кривої Луки особливий: там є висота, зайнявши яку росіяни зможуть виставляти точки пілотів і контролювати всю логістику з боку Миколаївки, у напрямку Райгородка й далі. Крім того, захоплення цих населених пунктів створює додаткову загрозу для Слов’янська — до міста зможе долітати ще більше ворожих дронів.
«Бабель»
Втім, захоплення Сіверська ще не дає прямого шляху на Слов’янськ — росіянам потрібно обійти міську агломерацію, пройти через Лиман і подолати кілька оборонних рубежів. Тому малоймовірно, що вони підуть на прямий штурм Слов’янська. Тож зараз вони зосередились на Лиманському напрямку: сюди перекидають основні сили — як це робили перед захопленням Сіверська.
До Лиману росіянам залишилося менше ніж пʼять кілометрів. Водночас Лиман непроста ціль: місто зручно обороняти, бо з одного боку (на північному сході) майже відкрита місцевість без укриттів. Через це росіяни не можуть наступати широким фронтом — тобто одночасно по всій лінії — і змушені просуватися вузькими лісовими проходами з півночі та півдня. Через ліси наступати значно складніше: там важко побачити всі українські позиції, важче працювати дронам і артилерії, а українським підрозділам легше ховатися, маневрувати й завдавати ударів.
Ще однією з головних цілей російської армії зараз є прорив до Святогірська. Якщо їм це вдасться, Лиман опиниться в тактичному оточенні, а Слов’янськ — під загрозою оточення.
Паралельно російські війська намагаються розширити присутність у лісах у напрямку Брусівки та Старого Каравану. Це дає змогу закріпитися в лісовому масиві й узяти під вогневий контроль трасу Т0514 — одну з ключових логістичних доріг на Лиман. Наступною ціллю може стати Райгородок. У такий спосіб росіяни намагаються створити умови для подальшого наступу на Слов’янськ — як впритул, так і в обхід.