Якщо Росія збереже темпи наступу, за пів року вона буде на межі Слов’янсько-Краматорської агломерації. Що це означатиме для фронту?

Чому Краматорсько-Слов’янська агломерація важлива

Краматорськ і Слов’янськ — останні великі міста на Донеччині, які залишаються під контролем України. З 2014 року вони стали важливими для українських військових: там є логістичні центри, звідки військовим підвозять зброю, техніку і допомогу. Також у місті є військово-виробничі об’єкти. Після 2022 року ці міста стали ключовими для української оборони Донбасу.

Міста мають щільну забудову — багатоповерхівки, промислові зони та приватний сектор розташовані близько одне до одного. В таких умовах ворог не може швидко просуватися. Вузькі вулиці, двори й перехрестя обмежують маневр техніки: вона не може швидко змінювати напрямок або відійти. Будівлі перекривають огляд і створюють численні «сліпі зони», де оборонці можуть приховано займати позиції, контролювати підходи та завдавати точкових ударів. У результаті кожен крок уперед для наступаючої сторони стає повільним і витратним.

Водночас навколо Краматорська і Слов’янська, за межами міської забудови, є висоти. Вони дозволяють розміщувати ретранслятори зв’язку й забезпечувати стабільну координацію підрозділів. Топографічно агломерація вигідна для оборони: річки та висоти ускладнюють наступ. Натомість за містами починаються відкриті рівнини, де захищатися значно важче через брак природних укриттів. У разі втрати Краматорська і Слов’янська фронт може відсунутися приблизно на 80 кілометрів на захід, що відкриє противнику можливість швидкого просування в напрямку Харкова, Полтави та Дніпра.

Втрата міст створить серйозні проблеми й для організації оборони. Тут зосереджена значна частина військової інфраструктури — штаби, ремонтні бази, склади, медичні заклади та стабілізаційні пункти. Їхнє термінове перенесення в інші райони в умовах війни буде вкрай складним. Для штабів потрібні захищені підвали, для ремонтних баз — великі приміщення, які швидко знайти непросто.

Ще одна проблема — логістика та евакуація поранених. Чим далі відсувається фронт, тим довшим стає шлях до лікарень і тим менше шансів на порятунок поранених. Ключову роль відіграє траса між Слов’янськом і Костянтинівкою (Т 0514). Поки вона доступна, підрозділи можуть швидко діставатися позицій, а поранених — оперативно евакуювати. У разі її втрати доведеться користуватися другорядними маршрутами, де рух повільніший і значно небезпечніший.

Яка ситуація в напрямку міст

Лиманський і сусідній Сіверський напрямки військові називають «східною брамою» до Краматорсько-Слов’янської агломерації. Саме через ці ділянки противник може вийти на підступи до Слов’янська та Краматорська.

На цих напрямках діють два корпуси, підпорядковані різним угрупованням: третій корпус — у складі Угруповання Об’єднаних сил, одинадцятий — в Угрупованні військ «Схід». Частину їхніх зон відповідальності розділяє річка Сіверський Донець. Також там працюють підрозділи майбутніх Штурмових військ, які реагують на прориви противника та закривають небезпечні ділянки фронту.

Ця ділянка фронту була стабільною протягом трьох років війни, але влітку 2025 року оживилась. Від вересня російські сили просунулися в бік міст із Лимансько-Сіверського напрямку приблизно на десять кілометрів. Якщо противник збереже нинішній темп, протягом пів року він вийде на межі агломерації. Нині від найближчих російських позицій до Краматорська і Слов’янська — близько 15 кілометрів.

За повідомленнями російських військових, вони нібито окупували Сіверськ, розташований трохи більше ніж за 20 км від Слов’янська. Від Сіверська на Слов’янськ іде пряма дорога. Онлайн-карти фронту показують, що Сіверськ поки повністю не під контролем росіян — їхня присутність там часткова. Тим не менш Сіверський напрямок залишається одним із найнапруженіших. Росіяни розширюють «сіру зону» на захід від Сіверська, вони намагаються створити плацдарм для просування вглиб української оборони. Їхня мета — крейдяний кар’єр, який дає висоту, укриття і зручну точку для накопичення сил перед наступними ривками.

Крім того, російські війська зайшли в балку на північний захід від міста, наблизившись до траси, що з’єднує Лиман із Сіверськом (Т 0513). Це дозволяє їм контролювати логістику і створює додатковий тиск на українські позиції з флангу, змушуючи постійно стежити за ситуацією. Якщо Сіверськ буде повністю окупований, лінія фронту відсунеться далі, а наступна велика битва може відбутися на Слов’янському напрямку.

На Лиманському напрямку ситуація також поступово ускладнюється. Між населеними пунктами Діброва та Озерне розширюється «сіра зона»: росіяни обережно промацують цей відтинок, заводять туди малі піхотні групи й готують умови для подальшого просування. Найближче завдання — зайняти ці населені пункти та закріпитися на північному березі Сіверського Донця, створивши опорну лінію вздовж річки.

Після цього росіяни планують розвивати наступ на захід — у напрямку Райгородка. Цей рух невипадковий: росіяни діють послідовно, намагаючись розхитати оборону та розширити плацдарм для майбутнього удару на Слов’янськ.

Також російські сили активізувались на стику Часовоярського та Сіверського напрямків — саме звідти до Краматорська найкоротша відстань.