Профайл Марʼяни Безуглої
У січні 2024 року погоджуватися зі словами народної депутатки Марʼяни Безуглої чи навіть просто лайкати її пости в соцмережах було не просто не модно, це межувало із соціальним самогубством. Безугла, не добираючи слів, лаяла популярного головкома Валерія Залужного і генералітет, який, за її словами, вів Україну до поразки. У січні 2024 року Оксана Коваленко поспілкувалась з десятками людей в оточенні Безуглої і з нею самою і написала великий профайл у двох частинах — раз і два. Виявилося, Безугла погано ладнає з людьми, практично не має емпатії і замість компромісів часто шукає конфліктів. Але водночас не божевільна, не сліпа прибічниця Офісу президента і не далека від проблем фронту вискочка, як про неї говорили популярні блогери, X і Facebook. Ті самі блогери після виходу профайлу звинуватили «Бабель» у джинсі й роботі на Офіс. Хоч ми передбачили: якщо у війську не буде реформ, Безугла піде в наступ не лише на Офіс, а й на самого Зеленського, якого вона послідовно захищала. До кінця року, коли криза на фронті стала очевидна для всіх, Безуглу почали репостити, лайкати і цитувати (частіше без посилань) ті, хто раніше зневажав. Врешті-решт вона публічно розкритикувала Офіс і його голову Андрія Єрмака. Січень 2025 року — ідеальний час сказати «а ми говорили» і прочитати профайл, якщо ви досі цього не зробили. До критики особисто Зеленського залишилось 3, 2, 1.
Депутатка Марʼяна Безугла.
Стас Козлюк / «Бабель»
Історія чеського афериста Віктора Кожени
«Вечірку перед Різдвом 1997 року мешканці американського гірськолижного курорту Аспен памʼятають досі. Там мають шале здебільшого багатії, яких складно вразити. Однак організатору того прийому вдалося. Він зустрічав гостей у величезному будинку на сім спалень, до якого вела дорога з підігрівом ― щоб автівкам не заважав сніг. Усередині була колекція виробів зі слонової кістки на $2 мільйони, обшитий шкірою 33 алігаторів диван і кімната для сигар. Гостям подавали сет із семи страв, кожну з яких готував окремий кухар з найкращих ресторанів США. Інгредієнти для супу з ластівʼячих гнізд привезли з печери у Вʼєтнамі, копчену вирізку приготували з рідкісного підвиду оленів, пили багатії одне з найдорожчих вин у світі марки Chateau Petrus. Гостей розважала співом восьмикратна володарка Grammy Наталі Коул. Під ранок, коли вони розʼїжджалися по домівках, на памʼять отримали торбинки з подарунками. Це були прикраси від лондонського ювелірного дому Asprey ― наприклад, золоті запонки чи каблучка з діамантом. Вечірка обійшлася щонайменше в мільйон доларів».
Маєток Кожени в Аспені.
Так починається текст Антона Семиженка про геніального чеського афериста Віктора Кожену. За свої 60 років він встиг побувати втікачем від комунізму, удаваним фізиком, чоловіком трьох жінок і власником острова. Але його головна роль — аферист, який ошукав мільйони чехів і сотні професійних інвесторів. Антон послухав усі випуску подкасту дослідника біографії Кожени — американського журналіста Пітера Еклінда, прочитав десяток статей і розказав історію життя чоловіка, який дурив і закохував у себе так, що люди досі не можуть цього забути ― хоча й хотіли б.
Тимофій Брік про те, чому «Дзеркалу тижня» краще не інтерпретувати соціологічні дослідження
Українські медіа люблять писати про соціологію і не вміють її читати. Так думає, і що важливіше, відкрито говорить Тимофій Брік, соціолог, ректор Київської школи економіки і популяризатор науки. Цю тезу він довів на одному прикладі: проаналізував для «Бабеля» соціологічне дослідження, яке на замовлення «Дзеркала тижня» в червні зробив Центр Разумкова. Брік розгромив висновки журналістів і на цьому не зупинився. В листопаді, на основі ще одного соціологічного дослідження, він заявив, що справжньої поляризації в українському суспільстві немає. Що далі, Тимофію? З новими сенсаціями у 2025-му — просимо до нас.
Війна за Закарпаття
У червні 2024 року на Закарпатті сталося майже неможливе — правоохоронці заарештували мера Мукачевого Андрія Балогу і голову Мукачівської райради Михайла Ланя. Чому неможливе? Бо Андрій Балога — це син народного депутата і «короля» регіону Віктора Балоги. А Михайло Лань — «хрещений батько» Закарпаття. Щоб розібратись, як дві впливові родини втратили контроль над своєю вотчиною, Оксана Коваленко поїхала на Закарпаття і розказала історію боротьби всіх з усіма, яку виграв Офіс президента.
Портрет Віктора Балоги в Закарпатській ОДА.
Сергій Гудак / «Бабель»
Дуже велика історія про вкрадений північнокорейський кінематограф
Словом, точніше словосполученням 2024 року, за версієї Оксфордського словника, стало «гниль мозку». Воно про те, як безкінечний скролінг примітивного контенту погіршує психіку та інтелект. Приблизно те саме з мозком робить пропаганда. І не лише російська. Антон Семиженко написав велику детективну історію в 9 главах про те, як батько нинішнього очільника Північної Кореї Кім Чен Ина — Кім Чен Ір намагався створити корейський «Голлівуд». Кадрову проблему він вирішив просто: вкрав талановитого південнокорейського режисера і взяв у заручниці його кохану — щоб стимулювати митця працювати ефективніше. Пропаганда стала якіснішою, а життя режисера перетворилося на трилер із сюжетом, надто закрученим навіть для Голлівуду.
«Ти — космос» Павла Острікова
Павло Остріков зробив те, що в українській кіноіндустрії здавалося неможливим: режисер-дебютант зняв фільм, події якого відбуваються в космосі. Зав’язка виглядає так: Земля гине в ядерній катастрофі; головний герой пілотує космічний «джанкер», аби скинути радіоактивне сміття на один із супутників Юпітеру. У нього є запас їжі, колекція платівок і бортовий робот-помічник. Він — остання людина у Всесвіті (майже).
Режисер Павло Остріков.
Олександр Кучинський / «Бабель»
Остріков знімав свій дебют сім років, всупереч усьому — невірі продюсерів, політиці українського Держкіно, пандемії, повномасштабному вторгненню й браку грошей, і кілька разів втрачав надію колись побачити результат. Редактор «Бабеля» Гліб Гусєв поговорив з Павлом Остріковим і з його слів записав історію створення фільму. Одночасно вона виявилась історією того, як український кінематограф змінився за останні десять років.
Подкаст про «Холостяка»
«Я жахлива людина» — подкаст двох жахливих людей Катерини Коберник і Гліба Гусєва. Вони збираються і годину займаються емоційним стриптизом, перемивають кістки і купують, купують, купують квитки на шакалячий експрес. Коли все наболіле обговорили, справа дійшла до головного шоу країни — «Холостяка». Вийшла невимушена бесіда людини, що вперше відкрила для себе світ ініціативних жінок із завищеною самооцінкою, зі знавчинею «Холостяка» зі стажем. Що з того вийшло? Троянду не отримав ніхто, звання «жахлива людина» — обидва.
Криза теоретичної фізики для чайників
Теоретична фізика вважається найважливішою наукою в історії людства: вона пояснює природу в масштабі атома і в масштабі космосу. Завдяки теоретичній фізиці у нас є супутниковий інтернет і пристрій, на якому у вас зараз відкритий «Бабель». Якісний стрибок цивілізації у ХХ столітті — від свічки до атомного реактора — пов’язаний саме з тим, що теоретична фізика давала відповіді на фундаментальні питання: з чого складається матерія? як влаштований простір? що таке час? Ось уже багато десятків років теоретична фізика в глухому куті, а її криза стала гарячою темою американської науково-популярної культури. Гліб Гусєв написав про це великий текст для тих, хто любить наукпоп. Та якщо фундаментальна наука, теорія струн і Ервін Шредінгер для вас — лише незрозумілі слова, тим більше почитайте його. Це захоплює.
Чому валиться фронт
Після падіння Авдіївки в лютому 2024 року і прориву російської армії під Очеретиним росіяни почали успішний наступ по всій лінії фронту в Донецькій області. В середині листопада, коли російська армія перебувала за сім кілометрів від Покровська і майже впритул підійшла до Курахового, Торецька і Часового Яру, Оксана Коваленко написала текст про те, чому 2024 рік став для ЗСУ таким важким. Яких помилок припустилося командування і як їх виправити? Із цими питаннями вона звернулась до військових на вищих посадах — від рівня бригади до Генерального штабу. Майже кожен спікер повторив: «Не може маленька радянська армія побороти велику радянську армію».
Розмова з журналісткою Анною Мурликіною про Маріуполь до і після
Засновниця і головна редакторка маріупольського сайту 0629 Анна Мурликіна виїхала з рідного міста 25 лютого 2022 року. За два з половиною роки, які минули, її життя повністю змінилось: команда розвалилася, росіяни зруйнували Маріуполь і будують інше місто — з іншими людьми, звичаями і законами. Близький друг Анни, відомий у місті громадський діяч, став колаборантом. Мурликіна стежить за життям Маріуполя, пише про нього на своєму сайті, але визнає, що це вже не те місто, яке вона любила, і зізнається, що не повернеться туди після деокупації. У Анни і Катерини Коберник вийшла дуже щира розмова про любов до міста і людей. Її скорочений варіант на сайті прочитало майже пів мільйона людей, але ми радимо дивитись повну версію. І не забудьте підписатись на наш YouTube.