Громадянська війна в Сирії почалась у 2011 році. Під час Арабської весни сирійці вийшли на мирні мітинги проти авторитарного правління родини Асада, що керує країною з 1971 року. Мітингарі вимагали побороти корупцію, безробіття і дати більше політичних свободи. Уряд жорстоко придушив протести. Тисячі людей загинули, десятки тисяч дістали поранень.
У країні зʼявилася децентралізована збройна опозиція — два великі угруповання, що ворогували між собою, і чимало повстанських загонів. Військові Сирійського Курдистану (державного утворення народу курдів у складі Сирії) створили «Загони народної оборони», які контролювали північний схід країни. Їх підтримували США.
Перебіжчики з армії Асада утворили «Вільну сирійську армію», яка контролювала ділянки на півночі країни. Їх підтримували США, Саудівська Аравія і Туреччина. У 2017 році її члени ввійшли до «Сирійської національної армії» — альянсу, який створила Туреччина.
У країні також діяло чимало невеликих ісламістських угруповань, які підтримувала Саудівська Аравія та її союзники. Вони контролювали провінції Ідліб і Алеппо.
У війну втрутились і терористичні організації, які були проти уряду Асада. У 2014 році «Ісламська держава» (ІД) зайняла значну територію на північному сході Сирії та на північному заході Іраку і проголосила на цих територіях халіфат. Проти неї боролись усі — повстанці, уряд Асада й ісламістська терористична організація «Джабгат Фатах аш-Шан». Щоб ІД не взяла під контроль Сирію, у війну втрутилась міжнародна коаліція на чолі зі США. Вони прагнули ліквідувати «Ісламську державу», але не вступати в конфлікт з урядом Сирії.
За підтримки коаліції у 2015 році створили «Демократичні сили Сирії», кістяком яких стали повстанці із «Загонів народної оборони». У 2019 році ІД витіснили з країни, а «Демократичні сили Сирії» взяли під контроль північний схід країни.
На боці Асада були давні союзники країни — Іран, Росія і терористична організація «Хезболла». Співпраця Сирії з Москвою почалась ще під час Холодної війни. Тоді уряд СРСР передавав Сирії зброю і проводив навчання для її військових, щоб вона могла протистояти Ізраїлю і підтримувати радянську політику в регіоні. У 1980-х під час Ірано-іракської війни Сирія підтримувала Іран і надавала йому гуманітарну допомогу. Тоді ж вона підтримувала «Хезболлу» зброєю у війні проти Ізраїлю в Лівані.
У 2011 році Сирія отримала від союзників зброю, авіацію, тисячі бійців і військових радників. У вересні 2015-го Росія офіційно втрутилась у війну і відправила свої війська в Сирію. За даними Центру протидії дезінформації, російські літаки здійснили понад 44 тисячі бойових вильотів. Їхніми цілями були мирні сирійці, цивільні лікарні та госпіталі.
У 2016 році опозиція втратила Алеппо і відтоді не проводила масштабних операцій. Взяти місто Асаду допомогли росіяни — їхня авіація нищила Алеппо невибірковими бомбардуваннями, вбиваючи мирних жителів і поранених повстанців. З 2016 року уряд Асада поступово захоплював провінцію Ідліб. З іншого боку йому протистояла «Сирійська національна армія», яку підтримувала Туреччина. У регіоні почалась гуманітарна криза. Щоб її врегулювати, у 2020 році Туреччина і Росія домовились припинити вогонь на півночі країни та створити «коридор безпеки» для біженців. Відтоді відбувались лише невеликі зіткнення між повстанцями й військовими Асада.
У 2024 році опозиція знову обʼєдналась у нову коаліцію — «Командування військових операцій», яку підтримує Туреччина, а очолює організація «Хаят Тахрір аш-Шам», що контролює більшу частину провінції Ідліб. Її створив лідер «Джабгат Фатах аш-Шан», обʼєднавши залишки своєї групи та ще кілька ідеологічно близьких до неї угруповань. США вважають «Хаят Тахрір аш-Шам» терористами. Джейк Салліван, радник президента США з національної безпеки, каже, що адміністрація «занепокоєна планами й цілями організації».
Старший аналітик «Міжнародної кризової групи» Джером Древон каже, що коаліція змінила свій підхід до війни. Вона обрала єдине керівництво, покращила навчання бійців, командування й управління, рівень організації та координації. І до цього нападу вона могла готуватись роками.
Двадцять сьомого листопада опозиція почала швидкий наступ. За перші два дні війська коаліції захопили понад 60 населених пунктів і дійшли до центру Алеппо. За їхніми словами, без опору. Повстанці також почали наступ на північ від провінції Ідліб і наблизились до міста Хама. Кореспонденти The New York Times кажуть, що військові уряду Асада втекли, кинувши військові машини за межами Хами, коли у них закінчилось пальне.
Зараз повстанці контролюють більшу частину Алеппо і частину територій трьох провінцій — Хама, Ідліб і Алеппо. Уряд Сирії заявив, що війська «здійснюють операцію з передислокації» через «велику кількість терористів», але вже готуються до контрнаступу.
Першого грудня Росія звільнила командувача сил РФ у Сирії Сергія Киселя. Замість нього призначили генерала Олександра Чайка, який командував російськими військами в Сирії у 2017—2019 роках. За даними ГУР, командувача російського військового флоту Олександра Моїсеєва теж відправили у Сирію, у приморське місто Тартус.
Другого грудня, за даними ГУР, росіяни втекли з Хами до своєї бази «Хмеймім», що на західному узбережжі країни. Керівник координаційного штабу росіян генерал-полковник Олександр Журавльов каже, що ситуація вийшла з-під контролю режиму Асада.
У ГУР також повідомляють, що російські військові втекли з військової бази в місті Хан-Шейхун і залишили там значний арсенал зброї та техніки, а дипломати залишають Дамаск.
Російська і сирійська авіація здійснюють авіанальоти на підконтрольні повстанцям території — є жертви серед цивільних. Літаки вдарили по центру Ідлібу та по лікарні при університеті в Алеппо, де лікувались військові. Артилерійський снаряд влучив у студентський гуртожиток. За даними волонтерської рятувальної групи «Білі шоломи», лише 28 листопада загинули 15 цивільних, зокрема шестеро дітей. Ще 36 людей дістали поранень.
Своїми успіхами повстанці зобовʼязані, зокрема, виснаженим іншими війнами союзникам Сирії, вважають аналітики. «Хезболлу» та Іран ослабила війна з Ізраїлем, а Росію — з Україною. Старший науковий співробітник американського Інституту Близького Сходу у Вашингтоні Фірас Максад каже, що повстанці просуваються тоді, коли «Іран, ймовірно, найслабший за останні десятиліття».
Ізраїль також послабив війська «Хезболли» — вбив чимало вищих керівників угруповання й атакував його бази в Лівані. За даними аналітиків Інституту вивчення війни (ISW), у 2022 році Росія вивела із Сирії солдатів і бойовиків «ПВК Вагнера» та вилучила ЗРК С-300 і літаки для війни в Україні.
Максад каже, що війська «Хезболли» та російські Військово-повітряні сили зіграли значну роль у тому, що Асад зберіг контроль над більшою частиною країни близько десятиліття тому. «Цього разу вирішальне значення має те, що сухопутні війська, які відігравали важливу роль раніше, не беруть участі в операції», — додає він.
Союзники уряду Асада вже оголосили про підтримку. Іракські військові угруповання, які підтримує Іран, надіслали підкріплення з території Іраку. За словами командувача цих сил, увечері 1 грудня щонайменше 300 бійців перетнули іраксько-сирійський кордон, а тих бійців, що вже були в Сирії, привели у стан підвищеної готовності для участі в боях.
Першого грудня міністр іноземних справ Ірану Аббас Арагчі прилетів у Дамаск, щоб підтримати уряд Асада. За його словами, Іран «твердо підтримуватиме сирійський уряд і армію». Прессекретар Володимира Путіна Дмитро Песков теж заявив, що Росія за «відновлення сирійською владою конституційного порядку в країні». Але аналітики ISW сумніваються, що Росія зможе збільшити допомогу уряду Асада через війну в Україні.
Того ж дня США, Велика Британія, Франція і Німеччина опублікували спільну заяву, де закликали до «деескалації всіма сторонами», захисту цивільних і «політичного вирішення конфлікту під керівництвом Сирії».
А ми закликаємо вас підтримати «Бабель» донатом йі обіцяємо й надалі пояснювати заплутані історії: https://babel.ua/donate