Останні дні «республіки»
У серпні 1991 року Азербайджан, як і інші радянські республіки, оголосив про свою незалежність. Нагірний Карабах тоді був автономною областю Азербайджанської РСР. Однак на нього завжди претендували вірмени, які історично вважають Карабах вірменським (азербайджанці, відповідно — азербайджанським). В 1991 році майже 80% населення Карабаху становили саме вірмени. В грудні 1991 року місцева влада за підтримки Вірменії провела референдум, де більшість проголосувала за незалежність Нагірного Карабаху. Почалася Перша Карабаська війна між Вірменією і НКР з одного боку, і Азербайджаном з іншого. Вона тривала до 1994 року і закінчилась поразкою Баку. Регіон став республікою, якої не визнала жодна держава-член ООН — зокрема й Вірменія.
Де-факто «республіку» контролювала Вірменія, де-юре Карабах залишався частиною Азербайджану. Через війну регіон покинули сотні тисяч азербайджанців, там лишилося переважно вірменське населення. На кордонах Карабаху постійно спалахували конфлікти і прикордонні сутички. В 2020 році вони переросли у Другу Карабаську війну, під час якої Азербайджан повернув дві третини втрачених територій. Відтоді в рамках мирної угоди на лінії розмежування стояли російські «миротворці».
Свій останній наступ на Нагірний Карабах Азербайджан розпочав о 13:00 19 вересня 2023 року. Того ж дня у Ханкенді зник звʼязок, а місцеві провели ніч у підвалах, боячись обстрілів. Менш ніж за добу влада НКР оголосила, що припиняє вогонь і розформовує свої війська, а згодом — і органи влади. Це була капітуляція, яка вирішила долю Карабаху.
Ханкенді накрила паніка. Тисячі вірмен приїхали до міста із сіл, щоб підготуватися до втечі. Вони стояли в чергах до банків і забирали зі стіни памʼяті портрети рідних, які загинули на війні. Солдати НКР закопували або палили на вулицях свою форму, щоб непомітно втекти. Місцева влада зробила це ще раніше. Вже 23 вересня азербайджанці пообіцяли вірменам безпечний вихід через Лачинський коридор без паспортів.
«Я шукав усю ніч. Тисячі людей блукали містом… Я їздив від АЗС до АЗС. На одній була черга з двох тисяч людей», — розповідав The Economist Гайк Балуян, який з родиною виїхав з Карабаху.
Вірмени тікають з Нагірного Карабаху через Лачинський коридор.
Getty Images / «Бабель»
Протягом доби 100 тисяч вірмен, які жили у Нагірному Карабаху, прибули до міста Горіс, де їх зустріли волонтери і представники ООН. The Economist писав, що «обличчя біженців були порожніми та вимученими. Дехто кричав про свою втрату або ридав, виснажена більшість просто мовчала». За тиждень майже всі переселенці покинули Горіс і знайшли тимчасове житло у Вірменії.
Вже у лютому 2024-го в Карабаху, як і в усьому Азербайджані, провели президентські вибори. Голосувати у Ханкенді приїхав і диктатор Ільхам Алієв з родиною. За його словами, це був «останній цвях у труну вірменських сепаратистів».
Що в Карабасі тепер
Тридцять років війни сильно скалічили регіон. Села та районні центри, що постраждали ще під час першої війни, досі стоять занедбаними — від будинків лишилися самі каркаси. Давні міста Фізулі та Агдам перетворилися на привиди. Разом із ними занепав аграрний сектор: багато лісів згоріло, а виноградники засохли. Зникло кілька тисяч кілометрів мережі зрошувальних каналів і до 200 тисяч гектарів угідь. Гранатові дерева — одні з небагатьох, що збереглися і щороку дають плоди. Та й ті висять незбирані, доки не луснуть. У Баку в усьому звинувачують попередню владу — мовляв, саме вона спалювала гірські села та вирубала там дерева.
Вид на Ханкенді (Степанакерт) у жовтні 2023 року. Вʼїзд у Ханкенді (Степанакерт) у жовтні 2023 року.
Getty Images / «Бабель»
Зараз на вʼїзді у Нагірний Карабах діє паспортний контроль. Влада майже не пускає людей — вʼїхати можуть лише військові, журналісти та цивільні, які мають дозвіл. Це пояснюють тим, що регіон сильно замінований. Журналістам американського видання Foreign Policy дозволили відвідати деякі райони, проте не пустили навіть у колишню столицю Ханкенді.
До вересня 2023-го у Ханкенді жило понад 70 тисяч людей — тобто майже 70% усього населення колишньої «республіки». Цьому «посприяла» війна 2020 року, під час якої Азербайджан встановив контроль над більшою частиною Карабаху — вірмени звідти масово тікали в столицю. Однак війна 2023 року перетворила місто на привид — у перші дні падіння НКР центральна площа Ханкенді була завалена сміттям, речами та покинутими дитячими візочками. Навіть за місяць потому порожніми вулицями блукали лише зграї голодних собак. Хоча в багатьох вікнах і горіло світло, майже всі квартири стояли порожні.
Зараз у Ханкенді живуть сотні людей. Там вже працює дві АЗС, два магазини, пекарня і телеком-магазин. Влада Азербайджану стверджує, що мережа 3G покриває 87% території. До лютого 2024-го в місті також мали відкрити перукарню і аптеку. В березні до Ханкенді повернулась дорожня поліція, а Червоний Хрест регулярно доставляє туди допомогу.
Влада організовує в Карабаху великі спортивні змагання — марафон та футбольні матчі. Також проводять державні свята, як-от свято початку нового року Новруз. З його нагоди в березні у колись великому селі Ходжавенді виступали спортсмени і музиканти, а влада вітала усіх зі святом. Школи та секції теж поступово відновлюють роботу. Їхні стіни увішані портретами Алієва і прапорами Азербайджану, а школярів вдягають у військову форму.
До спокійного життя ще далеко. Влада Баку каже, що щонайменше третина площі Карабаху замінована. Це понад один мільйон мін. З 2020 року на них підірвалася 341 людина, 65 загинули. Розмінування — це дорого, тому воно йде повільно. Щоб знешкодити одну міну, треба витратити в декілька разів більше від її вартості. Повне розмінування Карабаху буде коштувати $25 мільярдів. На це підуть роки.
Азербайджанська дитина на кладовищі в Баку серед могил загиблих у війні. Азербайджанські сапери обстежують село біля Ханкенді. Надпис «Обережно, міни» у вірменському селі Шурнух на кордоні з Азербайджаном.
Getty Images / «Бабель»
Велика відбудова Алієва
Азербайджанці масово тікали з Карабаху ще після першої війни. До 2020 року в «республіці» жило близько 120 тисяч людей, майже всі — вірмени. Зараз на території Карабаху залишилося не більше 20 вірмен, переважно це люди старшого віку.
Алієв хоче повернути азербайджанців до Карабаху. В планах — 146 тисяч до 2026 року. В країні діє державна програма «Велике повернення», за якою люди можуть повертатися у міста, де раніше були зареєстровані. А ще Алієв оголосив про масштабну відбудову регіону. Влада зводить нові житлові масиви, сотні кілометрів доріг і залізниці та десятки малих електростанцій. Деякі зруйновані міста, як-от Фізулі та Агдам, стали схожі на великий будівельний майданчик. Алієв також вирішив будувати з нуля нові села, наприклад, Гочахмедли і Кенгерли. Нещодавно відкрили аеропорти «Фізулі» та «Зангелане» — проте вони стоять порожні, а літають туди тільки делегації з Туреччини.
Вірменські прапори і плакат із володимиром путіним у Ханкенді, жовтень 2023 року. Чоловік на порожній вулиці Ханкенді, 2020 рік.
Getty Images / «Бабель»
Переселенці не поспішають повертатися в Карабах. У вересні 2023 року туди приїхало лише декілька тисяч людей. Ті, хто повернувся, стикаються з труднощами. Наприклад, у Фізулі і зараз бракує робочих місць. Держава оплачує переїзд, але не облаштовує квартири. Всі меблі та техніку переселенцям треба купувати самостійно. Тож повертаються лише ті, хто готовий миритися з труднощами та ізоляцією заради дому.
Відновлення регіону займе десятки років. З 2020 року на відбудову Нагірного Карабаху та Східного Зангезура, за словами Алієва, мали виділити близько $7 мільярдів. У 2024 році на Карабах виділять ще $2,4 мільярда — це більш як 10% річного бюджету країни. Головні тендери на роботи отримали турецькі компанії. Дороги в Карабаху будує фірма Kalyon, якою володіють родичі Ердогана — близького партнера Алієва. Сам Алієв теж непогано заробляє на відбудові — його родина та близьке оточення отримують величезні державні контракти на будівництво та використання сільськогосподарської землі без жодних конкурсів. Журналістів, які писали про це, арештували та били під час допиту.
Зруйновані вулиці міста Агдам, 2020 рік. Знищене село Зангілан у Нагірному Карабасі.
Getty Images / «Бабель»
Азербайджан знищує усе вірменське в Карабасі
Єреван називає евакуацію вірмен із Карабаху етнічною чисткою та звинувачує Баку у дискримінації. Голова Агентства США з міжнародного розвитку Саманта Пауер підтвердила, що їм відомо про насильство проти місцевих. Але деталей вона не розкрила і відмовилась використовувати термін «етнічна чистка». За місяць після того, як у Карабах повернулася азербайджанська влада, туди приїхала місія ООН. Вона не виявила утисків етнічних вірмен — здебільшого тому, що їх там майже не лишилося.
Однак Алієв бореться і з вірменською спадщиною в Карабасі. Будівельники завалюють вірменські кладовища будівельним сміттям, виламують портрети померлих та перевертають надгробні плити. З 2020-го в Карабаху знищили не менше шести вірменських кладовищ.
Так само зносять будівлі, збудовані вірменами за часів НКР, та знищують вірменські памʼятники. Наприклад, памʼятник вірменському письменнику Акопу Акопяну, співаку Шарлю Азнавуру та військовому Степану Шаумяну, на честь якого вірмени назвали Степанакерт.
Зміни торкнулися і церкви. В 2021 році давню церкву в Шуші Азербайджан почав перебудовувати в «первісний» вигляд — з неї зняли купол, притаманний вірменській архітектурі. Сам Алієв взагалі вимагав видалити вірменські надписи з вірменської церкви ХІІ століття в селі Цакури. Мовляв, церква не вірменська, тож її також треба повернути до первісного вигляду.
Алієв часто приїжджає у Карабах. Востаннє він був у Ханкенді 18 березня 2024-го з нагоди свята Новруз. З абсолютно порожньої площі Алієв вітав зі святом, згадуючи про капітальний ремонт Карабаху та знищення слідів сепаратистів.
Ільхам Алієв під час святкування Новруз у Ханкенді. На задньому фоні — порожня головна площа. Військовий парад Азербайджану в Ханкенді у листопаді 2023-го.
Getty Images / «Бабель»
«Незаконно побудоване диявольське лігво — будівлю так званого парламенту і розташовану поряд будівлю терористичної організації почали зносити 26 лютого, їх зрівняли з землею. Від сепаратистів не лишилося й сліду», — заявив він.
Офіційно влада стверджує, що вірмени мають право повернутися в Карабах, якщо вони колись жили там. Також азербайджанські ГО вручають вірменам Ханкенді гуманітарну допомогу. Втім, навряд чи багато вірмен погодяться повернутися.
Всі військові конфлікти закінчуються, а от незалежна журналістика має існувати завжди. Підтримайте «Бабель»: 🔸 у гривні🔸 у криптовалюті🔸 Patreon🔸 PayPal: [email protected]